вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,
e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699
2/381/2861/25
381/5831/25
Заочне Рішення
Іменем України
11 грудня 2025 року Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді Самухи В.О., за участю секретаря судового засідання Беленчук Я.В., розглянувши у відкритому судовому засідання в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
встановив:
У жовтні 2025 року представницею товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі, ТОВ «Споживчий центр», позивач) з використанням системи «Електронний суд» подано позов до Фастівського міськрайонного суду Київської області про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 33 200,00 грн. з ОСОБА_1 (далі, відповідач).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.02.2025 між товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», як кредитодавцем, та ОСОБА_1 , як позичальником, було укладено кредитний договір (оферти) № 31.01.2025-100000755, за яким ТОВ «Споживчий центр» надало кредит в розмірі 10 000 грн., а відповідач зобов'язався повернути кредит через 217 календарних днів та сплатити проценти, комісію за користування ним.
Відповідачем електронним цифровим підписом підписано пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок вищевказані кошти.
Згідно тверджень позивача, позичальник своїх обов'язків щодо повернення коштів у повному обсязі не виконав та не сплатив відсотки, комісію за надання та користування кредитом, в розмірі та на умовах передбачених договором.
Станом на дату подання позову, загальний розмір заборгованості за кредитним договором № 31.01.2025-100000755 від 01.02.2025 становить 33 200 грн. та включає: заборгованість за тілом кредиту - 10 000 грн.,заборгованість за відсотками - 15 500 грн., заборгованість за комісією - 900,00 грн., заборгованість за комісією обслуговування - 1 800,00 грн., неустойка - 5 000,00 грн.
Зазначені вище суми позивач просить стягнути з відповідача в примусовому порядку, а також просить стягнути з відповідача понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у сумі 2 422,40 грн.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 28 жовтня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі, вирішено проводити судовий розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання призначено на 09 грудня 2025 року.
В судове засідання представниця позивача, будучи належним чином повідомленою про час і дату проведення судового засідання, не з'явилася, в прохальній частині позову просила провести розгляд справи без участі представника ТОВ «Споживчий центр», позовні вимоги підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує (а. с. 16).
З урахуванням того, що судом не визнавалась обов'язковою явка представника позивача, керуючись приписами частини 1 статті 223 ЦПК України, суд вважає за можливе проводити судове засідання без участі представниці позивача.
В судове засідання відповідач, будучи належним чином повідомленим про час і дату проведення судового засідання, не з'явився, конверт з ухвалою про відкриття провадження, із судовою повісткою повернувся без вручення із зазначенням працівника поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою», про причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи та відзиву на позовну заяву не подав, що відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Як передбачено п. 2 ч . 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Згідно п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім'ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення (ч. 4 ст. 130 ЦПК України).
Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 10.05.2023 року у справі № 755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
Також згідно висновків Європейського суду з прав людини, зазначеного у рішенні у справі «В'ячеслав Корчагін проти Росії» №12307 - учасник справи, що повідомлений за допомогою пошти за однією із адрес, за якою він зареєстрований, але ухилявся від отримання судової повістки. Тому йому повинно було бути відомо про час і місце розгляду справи. Він також міг стежити за ходом його справи за допомогою офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду.
З огляду на наведене, відповідач вважається повідомленим належним чином про час і дату проведення судового засідання, його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.
За згодою представниці позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Після закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами, суд перейшов на стадію ухвалення судового рішення, у відповідності до приписів статті 244 ЦПК України, ухвалення та проголошення судового рішення було відкладеним до 11 грудня 2025 року до 13 години 05 хвилин.
Ознайомившись зі змістом позову та дослідивши долучені до матеріалів справи докази, суд вважає встановленими наступні обставини справи.
Зокрема, судом встановлено, що між ТОВ «Споживчий центр», як кредитором, та ОСОБА_1 , як позичальником, було укладено кредитний договір № 31.01.2025-100000755 від 01.02.2025.
Договір укладено шляхом ознайомлення позичальника з пропозицією про укладення кредитного договору, подання заявки на укладення кредитного договору № 31.01.2025-100000755 від 01.02.2025 та погодження заяви кредитором.
Сума кредиту становить 10 000 гривень, загальний строк кредитування - 217 днів, фіксована процентна ставка - 1 % день, комісія за надання кредиту - 900 гривень, комісія за обслуговування кредитної заборгованості 900 гривень у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом.
Договір укладений в електронній формі, шляхом прийняття пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферти), що відповідає приписам статті 205, 207 ЦК України (а. с. 26-38).
Для підтвердження обставин перерахування грошових коштів відповідачу, як позичальнику, була надана інформаційна довідка ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» від 07 жовтня 2025 року № 247-0710 (а. с. 18).
Відповідачем не надано заперечень з приводу укладення договору, погодження його умов та отримання грошових коштів в борг у сумі, зазначеній позивачем.
Відповідачем також не наведено заперечень та не надано доказів на спростування тверджень позивача щодо не виконання ним обов'язків по поверненню коштів та сплаті процентів, комісії.
Згідно надано позивачем довідки-розрахунку, заборгованість по кредитному договору складає 10 000 гривень - основний борг, 15 500 гривень - проценти (нараховані за період з 01.02.2025 по 05.09.2025, тобто за 217 днів), 900 гривень - комісія, 1 800 гривень - комісія за обслуговування, 5 000 гривень - неустойка (а. с. 21).
Аналізуючи встановлені обставин справи, суд вважає, що спірні правовідносини сторін урегульовані положеннями ЦК України та Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про електронну комерцію» (тут і надалі в редакціях, чинних на дату укладення договору).
Зокрема, згідно приписів пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно приписів частини 1, 2, 4 статті 201 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Згідно приписів частини 1 статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно приписів частини 1 статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно приписів абзацу 1, 2 частини 1 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно приписів частини 2 цієї статті, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно приписів частини 1 статті 13 Закону України «Про споживче кредитування», Договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Зміст процитованих вище правових норм свідчить про те, що правочин, в тому числі й договір, є законодавчо визначеною підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків.
Формою правочину є усна, або письмова, специфічним видом якої є електронна форма правочину.
При цьому, для дотримання письмової, в тому числі й електронної форми правочину, є наявність підпису сторін.
Далі, згідно приписів пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-комунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру.
Згідно приписів пункту 5 частини 1 статті 3 цього закону, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно приписів пункту 6 частини 1 статті 3 цього закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно приписів пункту 7 частини 1 частини 3 цього закону, електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем.
Згідно приписів пункту 12 частини 1 статті 3 цього закону, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Згідно приписів абзацу 9 частини 1 статті 5 цього закону, одним із основних принципів у сфері електронної комерції є однаковість юридичної сили електронних правочинів та правочинів, укладених в іншій формі, передбаченій законодавством.
Згідно приписів частини 1 статті 10 Закону України «Про електронну комерцію», електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).
Згідно приписів частини 1 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Згідно частини 3 цієї статті, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно частини 4 цієї статті, пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Згідно частини 6 цієї статті, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно приписів частини 12 цієї статті, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно приписів частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Далі, згідно приписів частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно приписів частини 1 статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно приписів частини 2 статті 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно приписів абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно приписів частини 1 статті 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Далі, згідно приписів частини 1 статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Враховуючи зміст наведених вище правових норм, суд приходить до висновку, що позивачем у справі надані належні та допустимі докази щодо укладення договору у спосіб, передбачений ЦК України та Законом України «Про електронну комерцію» та погодження істотних умов цього договору.
Тому, з урахуванням презумпції правомірності правочинів та відсутності в суду даних про його нікчемність, суд приходить до висновку, що кредитний договір, укладений позивачем, як кредитором, та відповідачем, як позичальником є чинним та, відповідно, є регулятором правовідносин сторін спору.
Згідно приписів частини 1 статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.
За змістом частини 2 статті 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики.
Згідно приписів частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно приписів частини 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно приписів частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Згідно приписів частини 1, 2 статті 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Далі, згідно приписів частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно приписів частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Далі, згідно приписів частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно приписів частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно приписів частини 1 статті 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно приписів пункту 5 частини 2 статті 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.
Суд погоджується з доводами позивача про отримання відповідачем тіла кредиту у сумі 10 000 гривень та виникнення в останнього зобов'язань по сплаті процентів та комісій.
Як слідує з довідки позичальника, проценти у сумі 15 500 гривень нараховані за період з 01.02.2025 по 05.09.2025 (а. с. 21).
Перевіряючи правильність розрахунку, суд встановив, що проценти нараховані за 217 календарних днів, що відповідає строку кредитування, визначеному договором.
Протягом перших 3 чергових періодів застосовується процентна ставка - 1 %, протягом наступних чергових періодів - 0,5 %.
Суд, перевіривши розрахунок позивача в частині визначення заборгованості за тілом кредиту і процентами, визнає цей розрахунок арифметично правильним.
Також суд погоджується з тим, що умовами договору передбачено нарахування комісії, як за надання кредиту, так і за його обслуговування, розмір конкретних платежів погоджений сторонами зобов'язання, а отже існують підстави для нарахування комісії та примусового стягнення цих платежів у випадку, як порушення позичальником умов щодо їх сплати.
Оскільки доказів повернення тіла кредиту, сплати процентів та комісій відповідачем не надано, а строк виконання відповідного зобов'язання настав, існують підстави для стягнення заборгованості в примусовому порядку.
Отже, в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.
Далі, суд не погоджується з можливістю стягнення неустойки у сумі 5 000 гривень з огляду на наступне.
Так, з пункту 17 відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 31.01.2025-100000755 від 01.02.2025, встановлена неустойка у сумі 150 гривень, що нараховується за кожен день невиконання чи неналежного виконання кожного окремого зобов'язання.
Разом із тим, згідно приписів пункту 18 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Далі, воєнний стан, введений Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, неодноразово був продовженим та діє станом на дату подання позовної заяви і її розгляду в суді.
Отже, з урахуванням того, що позичальницею прострочене виконання грошового зобов'язання за кредитним договором, і станом на дату розгляду справи в суді діє воєнний стан, суд вважає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення пункту 18 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, та, відповідно, відсутні підстави для нарахування неустойки.
При цьому, суд зауважує, що позивачем для обґрунтування підстав для стягнення штрафних санкцій безпідставно зазначено пункт 6 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» в редакції Закону України № 3498-ІХ від 22 листопада 2023 року, як спеціальний по відношенню до п. 18 розділу «Прикінцеві і перехідні положення» ЦК України.
Разом із тим, по-перше, в силу приписів частини 2 статті 4 ЦК України, основним актом цивільного законодавства є ЦК України, що в цілому виключає питання існування конкуренції між правовими нормами ЦК України та нормами інших законів, така конкуренція завжди вирішується на користь ЦК.
По-друге, телеологічне тлумачення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України свідчить про універсальний характер дії відповідної норми, що не передбачає відмінного регулювання іншими законами подібних правовідносин. При цьому, у випадку, якщо ЦК передбачає можливість врегулювання суспільних відносин не цим Кодексом, а іншими законами, то про це прямо зазначається у правових нормах зокрема, у приписах частини 3 статті 234, частини 1 статті 438, частини 2 статті 911 ЦК України. В пункті 18 розділу «Прикінцеві і перехідні положення» ЦК України не містить відсильних норм до інших актів цивільного законодавства, які б давали можливість по іншому врегулювати питання застосування заходів відповідальності за порушення умов грошового зобов'язання позичальника, що виникло з договору позики чи кредиту.
З огляду на наведене, до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме приписи пункту 18 розділу «Прикінцеві і перехідні положення» ЦК України, а отже, підстави для стягнення штрафних санкцій відсутні.
Аналогічні за змістом висновки викладені в Постанові Рівненського апеляційного суду від 25 вересня 2025 року по справі № 559/779/25 та в постанові Чернівецького апеляційного суду від 18 серпня 2025 року по справі № 718/881/25, в яких, з посиланням на пріоритет дії ЦК України перед іншими актами цивільного законодавства, зроблено висновок про відсутність підстав для стягнення пені за договорами споживчого кредитування в період дії воєнного стану. Пріоритетність норм ЦК України у сфері регулювання спірних правовідносин обґрунтована посиланнями на висновки, викладені в Постанові ВП ВС від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17.
Правова позиція щодо неможливості нарахування неустойки в період дії воєнного стану за кредитними договорами, укладеним з ТОВ «Споживчий центр», відображена в Постанові Київського апеляційного суду від 14 жовтня 2025 року по справі № 382/2005/24.
Тому, на користь позивача з відповідача підлягають стягненню заборгованість за кредитним договором № 31.01.2025-100000755 від 01.02.2025 року у сумі 28 200 гривень, що складається з заборгованості у сумі 10 000 гривень - основного боргу, 15 500 гривень - нарахованих процентів, 2 700 гривень - нарахованої комісії.
Згідно з приписами статті 141 ЦПК України, враховуючи те, що позовні вимоги задоволені частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, оскільки позовні вимоги задоволені на 84 %, сума відшкодування сплаченого судового збору становить 2 034,82 гривні.
Враховуючи наведене вище, керуючись приписами статті 11, 16, 201, 204, 205, 207, 610, 611, 626, 629, 638, 640, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, статті 3, 5, 10-12 Закону України «Про електронну комерцію», статті 4, 12, 81, 141, 263-265, 280-284, 354 ЦПК України, -
Ухвалив:
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 31.01.2025-100000755 від 01.02.2025 у сумі 28 200 гривень, що складається з заборгованості у сумі 10 000 гривень - основного боргу, 15 500 гривень - нарахованих процентів, 2 700 гривень - нарахованої комісії.
В іншій частині позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» грошові кошти у сумі 2 034,82 гривні, як компенсацію сплаченого за подання позовної заяви судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя Самуха В.О.