Справа № 373/1756/24
Номер провадження 2/373/76/25
14 листопада 2025 року м. Переяслав
Переяславський міськрайонний суд Київської області у складі
головуючої судді Хасанової В.В.,
за участю секретаря судового засідання Шинкаренко А.О.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
відповідача ОСОБА_3 ,
представника органу опіки та піклування Борисюк Л.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: орган опіки і піклування - виконавчий комітет Переяславської міської ради, про позбавлення батьківських прав, -
Позивач звернулася до суду з позовом та просить позбавити ОСОБА_3 батьківських прав щодо малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Також просить стягнути з відповідача на свою користь понесені судові витрати.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_3 з 07.07.2019, рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 06.10.2020 їх шлюб розірвано. Від шлюбу сторони мають двох дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідач дітьми не цікавиться, участі у їх вихованні не бере, самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків, всі витрати по вихованню та утриманню дітей несе позивачка.
Ухвалою суду від 14.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 06.11.2024 о 10:00.
05.11.2024 від відповідача ОСОБА_3 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він зазначив, що завжди бажав та бажає брати участь у житті своїх дітей, однак через негативні відносини з позивачкою не має змоги цього робити. Саме вона чинить перешкоди до зустрічі з дітьми. Він, вчасно сплачує аліменти на утримання дітей, бажає брати участь у їх вихованні, а тому просить не позбавляти його батьківських прав.
Ухвалою суду від 14.01.2025 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду на 25.02.2024 о 10:00.
14.01.2025 відповідачем ОСОБА_3 до суду подано клопотання про долучення до матеріалів справи письмових доказів.
В судовому засіданні позивач та її представник - адвокат Кожуховський О.В. позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні. Вказував, що його вини у тому, що не відбуваються зустрічі з дітьми немає. Саме відповідачка завжди знаходить причини для того, щоб діти не зустрічалися з батьком. Він не може домовитись з колишньою дружиною про нормальне спілкування з дітьми. Батьківські збори та інші заходи він не відвідує, оскільки про них не знав, його про такі заходи не повідомляли. Як тільки починав цікавитись навчанням дітей, позивачка одразу переходила на крики. Твердження позивачки про перебування дітей виключно на її утриманні не відповідають дійсності, дані про наявність заборгованості по аліментах є застарілими. Ухилятися від сплати аліментів наміру у нього немає. Висновок органу опіки вважає необґрунтованим. Своїх дітей любить та бажає налагодити з ними зв'язок, а відсутність спілкування між ними є наслідком неприязних відносин з позивачкою.
Представник третьої особи - начальник Служби у справах дітей та сім'ї Переяславської міської ради Борисюк Л.М. в судовому засіданні не заперечила проти задоволення позовних вимог. Пояснила, що Службою двічі на засіданні розглядалося питання щодо цієї сім'ї. Влаштовували зустріч психолога з дітьми. Встановлено, що мама жодних перешкод не чинила, батько і бабуся були обізнані про зустріч з психологом. Зустріч узгоджувалася з обома батьками. Батько прийшов вже під кінець зустрічі, повідомив комісії, що часу на спілкування з дітьми більше не матиме, оскільки він працює.
Вислухавши пояснення сторін, представника служби у справах дітей та сім'ї, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Як вбачається з копії рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 06.10.2020 сторони по справі перебували в зареєстрованому шлюбі з 07.07.2016. Зазначеним рішенням суду їх шлюб розірвано.
Відповідно до копій свідоцтв про народження ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 (серії НОМЕР_1 ), та ОСОБА_5 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 (серії НОМЕР_2 ), їх батьком є ОСОБА_3 , матір'ю - ОСОБА_6 .
Згідно з копіями довідок про реєстрацію місця проживання особи від 23.11.2020 за № 1988 та від 31.07.2018 за №20-07-06-866, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та, відповідно, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані по АДРЕСА_1 .
До позову додано копію постанови про відкриття виконавчого провадження № 64658826 від 01.03.2021 про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на користь ОСОБА_6 на утримання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку; копію повідомлення Переяславського ВДВС у Бориспільському районі Київської області від 22.01.2024 за № 5040 про те, що заборгованість ОСОБА_5 по аліментам станом на 01.11.2022 становить 80809,55 грн, станом на 19.01.2024 заборгованість не погашена.
Згідно з копією свідоцтва про шлюб, серії НОМЕР_3 , виданого 10.11.2022, ОСОБА_6 10.11.2022 зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 , і її прізвище після реєстрації шлюбу - ОСОБА_8 .
Відповідно до копії довідки № 661 від 08.11.2023, виданої виконавчим комітетом Переяславської міської ради, ОСОБА_1 разом з трьома дітьми та чоловіком ОСОБА_7 зареєстрована по АДРЕСА_1 .
Постановою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 22.03.2018 ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення насильства в сім'ї за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
10.09.2020 щодо ОСОБА_3 винесено терміновий заборонний припис стосовно кривдник АА № 018554.
Відповідно до повідомлення начальника ВП № 1 Бориспільського РУП від 22.05.2024 за № 109/1201/14/01-2024 ОСОБА_3 за вчинення домашнього насильства повторно, у 2020 році перебував на обліку ІП «Кривдник». Станом на даний час ОСОБА_3 на профілактичному обліку не перебуває.
З матеріалів ІТС ІПНП вбачається, що звернення ОСОБА_1 до ВП № 1 Бориспільського РУП за № 4594 від 15.08.2022, № 5330 від 11.09.2020, № 5310 від 10.09.2020; № 1308 від 06.03.2021 щодо домашнього насильства ОСОБА_3 розглянуто в порядку Закону України «Про звернення громадян», ознак складу адміністративного правопорушення або злочину в діях ОСОБА_3 не встановлено.
Також судом досліджено акт обстеження умов проживання ОСОБА_1 від 09.02.2024; акт обстеження житлових та побутових умов проживання ОСОБА_1 від 20.02.2024; довідку ЗДО № 8 «Золотий ключик» від 16.02.2024 за № 06 про те, що батько дитини ОСОБА_5 - ОСОБА_3 жодного разу дитину не відвідував; довідку Переяславської гімназії № 5 від 16.02.2024 за № 719 про те, що батько дитини ОСОБА_4 участі у вихованні сина не бере.
З висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , слідує, що Орган опіки та піклування Переяславської міської ради вважає доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
28.10.2024 ОСОБА_3 звернувся із заявами до директора ЗДО № 8 «Золотий ключик» та до директора Переяславської гімназії № 5 з проханням про залучення його до заходів групи і класу за участю батьків.
Того ж дня, ОСОБА_3 подав заяву до виконавчого комітету Переяславської міської ради (органу опіки та піклування) про визначення порядку спілкування із своїми дітьми ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Довідкою ТОВ «ІКЕА РІТЕЙЛ Україна» підтверджено здійснені відрахування аліментів щодо ОСОБА_3 за період з січня 2024 року по 30 вересня 2024 року.
З повідомлення Переяславського ВДВС у Бориспільському районі Київської області від 04.11.2024 за № 87 слідує, що станом на 04.11.2024 заборгованість ОСОБА_3 по сплаті аліментів відсутня.
Судом досліджено копію довідки від 01.11.2024 з місця роботи ОСОБА_3 ; характеристику на ОСОБА_3 з місця роботи від 04.06.2024; довідку з місця роботи ОСОБА_3 від 04.06.2024; оглянуто фото відповідача з дітьми за період шлюбу з позивачкою; копію чека на суму 1798,00 грн. на підтвердження здійснених ОСОБА_3 витрат на дітей.
Свідок ОСОБА_9 в суді пояснила, що позивачка - її племінниця. ОСОБА_3 , з яким вона перебувала у шлюбі зловживав алкогольними напоями, поводився агресивно щодо ОСОБА_1 , в адекватному стані вони ніколи ОСОБА_3 не бачили. Після 2020 року з ОСОБА_1 вони спілкуються рази три на тиждень, проте батька дітей свідок ніколи з ними не бачила. Знає, що діти боялися ОСОБА_3 .
Свідок ОСОБА_10 - двоюрідна сестра ОСОБА_3 , в суді пояснила, що коли відповідач перебував в стані алкогольного сп'яніння, він ставав неадекватним, діти і ОСОБА_11 його боялися, він бив ОСОБА_12 . Коли свідок була в гостях у них, то він міг підійти до неї і просто вдарити, при дітях. Діти ховалися від нього, старший хлопчик досі його боїться і не хоче бути з ним.
Свідок ОСОБА_13 в суді пояснила, що є сусідкою позивачки, їхні діти разом гуляють. Вона сім років проживає по сусідству з ОСОБА_1 . Знає, що спочатку сторони по справі жили з батьками, сварок тоді не було. Коли батьки померли в 2020 році, вони почали сваритися, але сама вона цього не чула. Знає про це, оскільки бачила, що приїжджала поліція, разів п'ять. Останнього разу, коли приїжджала поліція, то вона бачила побиті вікна і потрощені меблі. ОСОБА_11 говорила, що це зробив ОСОБА_14 , оскільки був п'яним, у зв'язку з цим ОСОБА_11 просила його з'їхати з будинку. Діти тоді були перелякані. Після того, як ОСОБА_3 залишив місце проживання, то діти жодного разу при ній не згадували його. Вона не бачила, щоб відповідач з того часу приїжджав до дітей. Відповідач неодноразово піднімав руку на ОСОБА_12 , вона взагалі розказувала багато про такі моменти. Після того, як почалися сварки, діти стали більше заляканими. Ій відомо, що відповідач дітьми не цікавиться.
Свідок ОСОБА_15 в суді пояснила, що коли жила по сусідству з сторонами по справі (до 2019 року), вона чула неодноразово сварки між ними, як ОСОБА_3 залякував дітей. Вона чула постійні скандали, крики - кричав ОСОБА_3 , обзивав ОСОБА_12 нецензурними словами, приходив п'яним додому, і йому в такому стані все не подобалося. Таке відбувалося по пару разів на тиждень.
Свідок ОСОБА_16 в суді пояснила, що є кумою позивачки, хрестила її найменшу доньку, ОСОБА_17 знає заочно. З 2020 року з ОСОБА_1 спілкується дуже часто, майже кожного дня, приїжджає до неї декілька разів на місяць. Знає, що останній раз ОСОБА_3 приїжджав до дітей в 2020 році, коди свідок була з їхніми дітьми одна вдома в позивачки, ОСОБА_11 тоді займалася розлученням. З того часу діти про батька не згадують зовсім. Свідку діти показували отвори від пострілів зброї у вікнах і дверях та розповідали, що їх тато прийшов незадоволений на маму і почав так себе поводити, здійснив постріли. На свята ОСОБА_5 до дітей не приходив, не вітав їх, і телефоном також. Коли вона перебувала з дітьми та приїхав ОСОБА_5 , він привіз їм якісь солодощі. Реакції у дітей як на батька не було, вони поводили себе нейтрально, більш вираженою була реакція на солодощі, ніж на батька. Яскравої взаємодії між ними не було.
Свідок ОСОБА_18 - брат відповідача по справі в суді пояснив, що ОСОБА_3 справно сплачує аліменти на дітей. Ніколи не бачив і не чув, щоб він ображав дітей. ОСОБА_19 три був у них дома, коли сторони ще проживала разом, і він жодного разу не бачив, щоб між ними були якісь напружені стосунки. Приблизно в 2020 чи 2021 році він бачив їх останнього разу, коли ОСОБА_11 приїжджала з дітьми. Знає, що сварки між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 були у той час, коли вони розлучалися, тоді ОСОБА_11 телефонувала йому рази два, щоб він заспокоїв ОСОБА_3 , оскільки той не хотів розлучатися. Років п'ять він вже не спілкується з ОСОБА_1 та дітьми, а тому не знає які між ними та ОСОБА_3 відносини. ОСОБА_3 неодноразово повідомляв йому, що йому не дають спілкуватися з дітьми і це найбільший його біль.
Свідок ОСОБА_20 в суді пояснив, що сторони по справі - це його куми. За період з 2015 по 2022 роки, поки позивачка з відповідачем не розвелися, він не спостерігав за ними якийсь негатив. З 2015 по 2017 рік він із сторонами жив по сусідству, між ними були звичайні сутички як між подружжям, з дітьми сварок він не бачив. Знає, що відповідач інколи телефонує і питає що купити до школи. Від відповідача свідок не бачить негативу до дітей, ОСОБА_5 турбує те, що він не бачить їх, йому не дають з ними бачитись, оскільки у матері дітей немає часу.
Свідок ОСОБА_21 - мати відповідача, в суді пояснила, що її син любить своїх дітей, він жив тільки заради них, це єдине, що у нього було. Через шість місяців - рік після розлучення Зазначила, що внук ОСОБА_22 заблокував на телефоні її номер і номер телефона її сина - його батька. Зв'язатися з ним було неможливо. ЇЇ син ніколи не уникав спілкування з дітьми, спілкуванню з дітьми перешкоджає її невістка - ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 , допитана судом як свідок пояснила, що проживала з ОСОБА_3 два роки у фактичних шлюбних відносинах. Коли вона завагітніла і вже був великий термін, вони розписалися. Проживали по АДРЕСА_2 у матері відповідача. Коли його мати і сестра переїхали на проживання в Крим, їх з відповідачем життя налагодилось, але коли відповідач випивав, вів себе дуже погано. Коли його мати повернулася до ОСОБА_23 , в них почалися скандали, і позивачка з дитиною переїхала до своєї матері, з ними переїхав і ОСОБА_3 , однак, коли він випивав, між ними відбувалися скандали. Зарплату, яку заробляв ОСОБА_3 , якщо вона не встигала купити необхідне дітям, ОСОБА_3 витрачав виключно на себе, переважно на алкоголь і цигарки. Про родину він не піклувався. Дозволяв собі агресивну поведінку з образами в присутності дітей. Щодо блокування номера телефона ОСОБА_3 сином відзначила, що дійсно деякий час він був у нього заблокований, однак потім сам його ж і розблокував. Жодних спроб зв'язатися з сином, ОСОБА_3 з моменту розлучення не робив. Після розлучення ОСОБА_3 взагалі бажання спілкуватися з дітьми не проявляв, дітей ніколи не вітав на з Днем народження, ні з іншими святами. Питання про позбавлення батьківських прав постало тому, що син почав цікавитись чому у нього не таке прізвище як у мами і повідомив, що хотів би носити таке ж прізвище.
Малолітній ОСОБА_24 , під час допиту його в суді за участю психолога КУ «ЦПРПП» Переяславської міської ради ОСОБА_25 пояснив, що проживає з папоюКолею і мамою ОСОБА_26 . ОСОБА_27 до нього не приїжджав 5 років, не дарував подарунки, не цікавився ним, не дзвонив йому. Він дуже хоче нове прізвище - ОСОБА_8 , він так вирішив для себе. Батько багато разів при ньому вживав алкогольні напої, зламав його іграшкову шаблю, чотири рази до них приїжджала поліція. Найщасливіший момент для нього - коли батька немає. Найстрашніший - це якщо батько забере його. Зустрівшись через п'ять років у залі судових засідань, батько його не обійняв, не привітався, не виявив своєї любові до нього.
Відповідно до ч.7 та ч.8 ст.7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
За змістом ст.3 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч.3 ст.11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно із ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до ст.ст.18, 27 Конвенції про права дитини, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (ч.1ст.9 Конвенції про права дитини).
Отже, при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей. При цьому, права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
Судом було встановлено, що сторони у справі мають спільних малолітніх дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після розірвання шлюбу діти проживають разом із матір'ю у м. Переяславі.
Після розірвання шлюбу між сторонами не склалося доброзичливих відносин і ними спільно не вирішувались проблеми дітей. Відносини між батьками не зазнали змін й наразі, останні мають обопільні образи та між ними відсутній конструктивний діалог, всі питання щодо спільних дітей викликають болючі реакції, що вони неодноразово демонстрували в ході судового провадження.
Під час перебування у шлюбі з ОСОБА_1 , ОСОБА_17 двічі притягався до адміністративної відповідальності за домашнє насильство по відношенню до дружини.
В подальшому позивач уклала новий шлюб. Вона, її чоловік, двоє спільних дітей позивачки та відповідача разом проживають у м. Переяславі та в родині склались теплі відносини.
З'ясовуючи думку дитини - ОСОБА_4 , за відсутності в судовому засіданні сторін, останній вказав, що не бажає спілкуватись з батьком - ОСОБА_28 , для нього він став чужою людиною і він не бажає носити його прізвище.
Останнє повноцінне спілкування дітей з відповідачем відбувалось п'ять років назад від дня подачі ОСОБА_1 позову до суду.
На момент подачі позову до суду ОСОБА_3 мав заборгованість зі сплати аліментів на дітей, однак під час судового розгляду заборгованість погасив в повному обсязі.
Крім того, під час судового розгляду ОСОБА_3 звернувся із заявами до директора садочка та до директора гімназії № 5 з проханням про залучення його до заходів групи і класу за участю батьків, а також подав заяву до виконавчого комітету Переяславської міської ради (органу опіки та піклування) про визначення порядку спілкування із своїми дітьми ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України, сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя (ст.150 СК України.)
Згідно із ч.2, ч.4 ст.155 СК України, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
У відповідності до п.2 ч.1 ст.164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, зокрема, ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст.166 СК України).
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Крім того, зазначені чинники, повинні мати систематичний та постійний характер.
Отже, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків.
Ухилення від виконання юридичного обов'язку - завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій. Так, батько чи мати вважатимуться такими, що ухиляються від обов'язку по вихованню дитини, коли вони не проявляють до неї щонайменшої батьківської турботи, хоча мають таку можливість.
Позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.
Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.
Подібні правові висновки викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 08.04.2020 у справі № 645/731/18, від 29.01.2020 у справі № 127/31288/18, від 29.01.2020 у справі № 643/5393/17, від 17.01.2020 у справі № 712/14772/17, від 25.11.2019 у справі № 640/15049/17, від 13.03.2019 у справі № 631/2406/15-ц, від 24.04.2019 у справі № 331/5427/17.
При вирішенні судом питання щодо позбавлення батьківських прав визначальним є ставлення батька (матері) до дитини, бажання спілкуватися і брати участь у її вихованні.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).
ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).
У справі від 30 червня 2020року (заява № 70879/11) ЄСПЛ також наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз'єднання, зазначивши при цьому, що наявність сімейних зв'язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це насамперед повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) та Верховним Судом у постановах від 21 лютого 2024 року у справі № 404/9387/21 (провадження № 61-13425св23), від 19 лютого 2024 рокуу справі № 159/2012/23 (провадження № 61-15840св23), від 22 листопада 2023 року у справі № 320/4384/18(провадження № 61-1682св22).
Як встановлено з досліджених доказів, а також пояснень сторін, після розірвання шлюбу в них склалися такі стосунки, що заважають їм дійти спільної згоди щодо участі в утриманні та вихованні їх дітей.
Однак, оцінюючи усі встановлені у справі судом обставини, слід зазначити, що активна позиція відповідача під час судового розгляду позову про позбавлення його батьківських прав, зокрема, щодо погашення заборгованості по аліментах, звернення до навчальних закладів з проханням про залучення його до заходів за участю батьків, а також до органу опіки і піклування про визначення порядку спілкування з дітьми свідчить про наявність у відповідача інтересу до своїх дітей та до спілкуватися з ними.
Та обставина, що після розірвання шлюбу матеріальним забезпеченням дітей, їх вихованням і розвитком займається мати, не свідчить безумовно про те, що батько дітей не бажає брати участь у їх утриманні і вихованні, тобто свідомо умисно нехтує батьківськими обов'язками.
Відповідно до частин другої, третьої статті 171 СК України дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.
Водночас, озвучена думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав, оскільки її думка не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона в силу малолітнього віку неспроможна надавати правильну оцінку чи інших можливих факторів впливу на неї.
Виходячи з пріоритету якнайкращих інтересів дитини, враховуючи, що фактично батько з дітьми спілкувались п'ять років назад, суд вважає що висловлене ОСОБА_29 небажання спілкуватись з батьком може бути викликане тривалою відсутністю останнього у його житті та житті його сестри.
Батьківські права засновані на спорідненості батьків з дитиною, тому погіршення особистих стосунків батька і дитини чи батьків самої дитини може мати тимчасовий характер і не є підставою для позбавлення батьківських прав.
Хоча син, ОСОБА_24 в судовому засіданні і повідомив про своє небажання спілкуватися з батьком, суд вважає, що з досягненням певного віку, змінюються умови розвитку дитини, змінюються її життєві орієнтири, погляди та цінності, та в разі нормального спілкування між дітьми та батьком у комфортних умовах, позиція дітей також може зазнати змін.
Водночас, відповідно до статті 19 СК України суд може також не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Отже, висновок має рекомендаційний характер, а тому не може бути безумовною підставою для задоволення позову та позбавлення одного з батьків батьківських прав або відмови у цьому та враховується судом у сукупності з усіма об'єктивними обставинами, встановленими у справі.
З висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , слідує, що Орган опіки та піклування Переяславської міської ради вважає доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Разом з тим, з висновку слідує, що ОСОБА_3 бачив своїх дітей за останні чотири роки два рази, оскільки не знаходить спільною мовою з ОСОБА_30 .
В ході розгляду справи відповідач неодноразово стверджував, що не втратив інтересу до дітей, бажає налагодити з ними відносини та пояснював відсутність між ними спілкування протягом тривалого часу небажанням позивачки досягти домовленостей щодо зустрічей з дітьми.
В даному випадку позбавлення батьківських прав батька, який не відмовляється від виконання своїх батьківських обов'язків, а навпаки бажає спілкуватись та бачитись з дітьми, про що він неодноразово повідомляв в судовому засіданні та про це повідомляли свідки, допитані судом, не втратив інтересу до дітей, участі у їх вихованні та має намір на відновлення з ними відносин, не відповідатиме інтересам малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Поведінка відповідача дає підстави вважати, що останній не нехтує інтересами дітей та не бажає розривати зв'язки з дітьми, а позбавлення його батьківських прав слід розглядати як крайній захід сімейно-правового характеру, який застосовується до батьків, що не забезпечують належного виховання своїх дітей.
Крім того, характер відносин між батьками не може ставитись в залежність від гарантованих державою прав дитини на гармонійний розвиток та належне виховання та забезпечення її найкращих інтересів.
Отже, висновок органу опіки та піклування не містить переконливих доводів щодо доцільності позбавлення батька батьківських прав, якими він керувався при прийнятті рішення (свідоме нехтування батьківськими обов'язками, яке має систематичний та постійний характер; непроявлення інтересу до дитини; факти домашнього насильства щодо матері дітей).
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці.
Отже, враховуючи обставини справи, зокрема, факти притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності, відповідача має бути попереджено про обов'язок зміни ставлення до виховання дітей та роз'яснено, що у разі відсутності реальних змін у поведінці відповідача як батька щодо дітей протягом розумного строку після ухвалення оскаржуваного судового рішення, позивач може знову ініціювати питання про позбавлення його батьківських прав.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частинами першою-третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням якнайкращих інтересів дитини, бажання відповідача брати участь у вихованні та спілкуванні з дітьми та з огляду на відсутність виключних підстав для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову.
Керуючись статтями ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: орган опіки і піклування - виконавчий комітет Переяславської міської ради, про позбавлення батьківських прав відмовити.
Попередити ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виховання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 і покласти на орган опіки та піклування за місцем проживання дітей контроль за виконанням ним батьківських обов'язків стосовно дітей.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повні найменування сторін та інших учасників справи:
ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .
ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .
Орган опіки та піклування - виконавчий комітет Переяславської міської ради, місцезнаходження: вул. Б. Хмельницького, 27/25, м. Переяслав, Бориспільський район, Київська область, ЄДРПОУ 33201806.
Суддя В. В. Хасанова