Справа № 159/7833/25
Провадження № 2/159/2427/25
(заочне)
11 грудня 2025 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Денисюк Т.В.
за участю секретаря судового засідання Пустової А.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі - ТОВ «Колект Центр») звернулося до суду із зазначеним позовом, мотивуючи тим, що 25.09.2021 між відповідачем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі - ТОВ «Мілоан») був укладений у формі електронного документа з використання електронного підпису кредитний договір №100271806 про надання шляхом безготівкового переказу кредиту на суму 12200 грн, на строк 30 днів з правом пролонгації, зі сплатою процентів від 0,88% до 5% в день та одноразової комісії за надання кредиту в розмірі 854,00 грн.
На підставі договору факторингу №10-02/2022-50 від 10.02.2022 ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги ТОВ «Вердикт Капітал». У свою чергу ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до боржника ТОВ «Коллект Центр» відповідно до договору про відступлення прав вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023.
На час пред'явлення позову ОСОБА_1 кредит не повернула, претензію позивача залишила без реагування.
У зв'язку із неналежним виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань позивач просить стягнути заборгованість в розмірі 53056,70 грн, з яких:тіло кредиту - 10681,00 грн, відсотки - 41521,70 грн., комісія - 854,00 грн, а також стягнути 2422,40 грн судового збору і 16000 грн витрат на правничу допомогу.
04.11.2025 суд відкрив провадження у справі, на підставі пункту 1 частини шостої статті 19, частини першої статті 274 ЦПК України визначив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Належним чином повідомлені сторони в судове засідання не з'явилися. Представник позивача у позовній заяві клопотав про розгляд справи без його участі, не заперечив проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 відзив на позовну заяву не подала, в судове засідання не з'явилася. Відповідно до вимог ст.128 ЦПК України вважається належним чином повідомленою, згідно з рекомендованими поштовими повідомленнями адресат за зареєстрованим місцем проживання відсутня.
Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 в справі 911/3142/19 сформував правову позицію, згідно з якою, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважити повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду.
Окрім того, ухвала про відкриття провадження у справі скерована відповідачу на її електронну пошту, що відображено у системі документообігу суду від 05.11.2025.
Враховуючи згоду позивача, керуючись статтею 280 ЦПК України, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.
У зв'язку з неявкою усіх учасників справи фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося ( частина друга частини 247 ЦПК України)
Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення - 11.12.2025.
Суд встановив, що 25.09.2021 відповідач за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи на вебсайті tengo.ua подала Анкету-заявку на кредит №100271806, де вказала свої персональні дані, паспорт громадянина України, пройшла перевірку у системі BankID Національного банку і використовуючи персональний одноразовий ідентифікатор S50063 уклала з ТОВ «Мілоан» електронний кредитний договір №100271806.
Процес формування і погодження умов кредитування за заявкою ОСОБА_1 відображений у витязі з Особистого кабінету (а.с.8,73)
За умовами Договору: кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 12200 грн (п.1.2), строком на 30 днів з 25.09.2021 до 25.10.2021(п.1.3,1.4). Кредитні кошти надаються в безготівковій формі шляхом переказу на картковий рахунок (п.2.1. Позичальник зобов'язаний сплатити одноразову комісію в розмірі 7% від суми кредиту, тобто 854,00 грн (п.1.5.1). За користування кредитом встановлена стандартна (базова) процентна ставка - 5 % в день, пільгова - 0,88 % в день (п.1.5.2, п.1.6).
Згідно з п.2.2.3 Договору проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена у п.1.6 договору і є незмінною протягом усього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, визначена в п.1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного у п.1.3, є меншою за стандарту. Після завершення первісного строку кредитування та пролонгації проценти з дня продовження кредитування на стандартних умовах згідно з п.2.3.1.2 продовжують нараховуватися за базовою ставкою.
Строк користування кредитом може бути продовжений на пільгових і на стандартних умовах.
Згідно з п.2.3.1.1 договору позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування на пільгових умовах, виконавши визначені у розділі 6 Правил надання фінансових кредитів (розмішені на сайті товариства і є невід'ємною частиною договору) дії, в тому числі сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частину заборгованості за наведеними у таблиці ставками: для продовження на 3 дні - 3%, на 7 днів - 5%, на 15 днів - 10%. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, то проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк нараховуються за ставкою, передбаченою в п.1.5.2 договору.
Пролонгація на стандартних умовах (п.2.3.1.2 договору) відбувається автоматично. Позичальник може збільшити строк кредитування на один день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування, з урахуванням усіх періодів пільгової пролонгації, але не більше ніж на 60 днів. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних умовах, проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною ставкою. У випадку, якщо позичальник в цей період вчинить дії для пролонгації договору на пільгових умовах, зупиняється строк пролонгації на стандартних умовах.
Детальна інформація про умови кредитування відображена у Паспорті споживчого кредиту (а.с.67)
ТОВ «Мілоан» виконало зобов'язання за договором і 25.09.2021 перерахувало на вказану відповідачем платіжну карту НОМЕР_1 кошти у розмірі 12200 грн, що підтверджено квитанцією (а.с.74).
Як вбачається з відомості про щоденні нарахування (а.с.75-76) ОСОБА_1 після 30 днів користування кредитом, 25.10.2021, 01.11.2021, 22.11.2021 вчинила дії для пролонгації строку кредитування, період 60 денної автопролонгації розпочався 26.11.2021.
Позивачем розрахунок заборгованості проведений в межах обумовленого строку кредитування з урахуванням пролонгації на пільгових умовах і автопролонгації, а також з урахуванням внесених відповідачем платежів.
Загальний розмір заборгованості склав 53056,70 грн, з яких тіло кредиту - 10681,00 грн, відсотки - 41521,70 грн., комісія - 854,00 грн.
10.02.2022 ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги ТОВ «Вердикт Капітал» на підставі договору факторингу №10-02/2022-50 (а.с.11). Згодом на підставі договору відступлення права вимоги від 10.01.2023 №10-01/2023 право вимоги перейшло до позивача.
Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.
Позов підлягає до задоволення повністю з таких мотивів.
Згідно зі ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України та статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони (ст.207 ЦК України).
В силу статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Договір укладений в електронній формі є таким, що укладений у письмовому вигляді.
Особливості укладення кредитного договору в електронній формі визначені Законом України «Про електронну комерцію» ( далі - Закону).
Відповідно до статті 3 Закону електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
У разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
У постанові від 07.04.2021 у справі №623/2936/19 Верховний Суд сформував висновок про правомірність використання при укладенні електронного договору електронного підпису у виді одноразового ідентифікатора.
Суд встановив, що кредитний договір, про які йдеться у справі, за формою відповідає вимогам законодавства, підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором, який є аналогом власноручного підпису.
ОСОБА_1 при укладенні договору пройшла ідентифікацію за паспортними даними, ідентифікаційним кодом, номером мобільного телефону, погодилася на запропоновані умови кредитування і скористалася кредитом, який був перерахований на вказану нею платіжну карту, вносила платежі для пролонгації договору,а також на погашення тіла та відсотків.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна осіб у зобов'язанні пов'язана з тим, що попередні учасники зобов'язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов'язки переходять до суб'єктів, які їх замінюють.
Верховний Суд у постанові від 02.11.2021 у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги фінансова компанія, як заінтересована особа, повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належні оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр боржників, докази оплати за договором.
Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно з п.3.2.6 Кредитного договору кредитор вправі відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати свої права за цим договором на користь третіх осіб в будь який час протягом дії договору без згоди позичальника.
Позивач підтвердив право вимоги повернення кредитної заборгованості, долучивши до договору факторингу №10-02/2022-50 від 10.02.2022 та договору відступлення права вимоги від 10.01.2023 платіжне доручення щодо оплати компенсації за придбані права (а.с.21), акт приймання передачі реєстру боржників, витяг з реєстру боржників.
Відповідач не надала суду доказів сплати заборгованості первісному кредитору, тому, враховуючи доведеність позивачем переходу до нього право вимоги, позовні вимоги в частині заборгованості за тілом кредиту є підставними.
Окрім тіла кредиту позивачем до стягнення заявлені проценти в розмірі 41521,70 грн.
В силу частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору ( частина перша - четверта статті 1056-1 ЦК України).
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).
При вирішенні вимог щодо стягнення процентів має значення строк виконання відповідного зобов'язання і природа нарахованих процентів.
У постановах від 05.03.2023 у справі № 910/4518/16, від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів за користування коштами може бути застосований лише у межах погодженого сторонами договору строку надання позики (тобто за період правомірного користування нею). Після спливу такого строку чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право позикодавця нараховувати проценти за позикою припиняється. Права та інтереси позикодавця в охоронних правовідносинах (тобто за період прострочення виконання грошового зобов'язання) забезпечує частина друга статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»).
На переконання суду заявлені позивачем до стягнення проценти нараховані в межах обумовленого строку кредитування з урахуванням пролонгації на пільгових умовах та авто пролонгації за узгодженою в договорі процентною ставкою.
У перші 30 днів та при пільговій пролонгації первісний кредитор нараховував проценти за ставкою 0,88 % в день. Нарахування процентів за стандартною ставкою 5% за 60 днів автопролонгації починаючи з 26.11.2021 у порядку, встановленому пунктами 1.6, 2.3.1.2 Договору, відповідає положенням ст.1048 ЦК України.
Позивачем вимоги в порядку ст.625 ЦК України не заявлялися.
Також правомірною є вимога позивача про стягнення з відповідача одноразової комісії в розмірі 854,00 грн., яка передбачена п.1.5.1 Договору і в п.1.5 Договору включена до загальних витрат.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).
Наведене узгоджується з правовим висновком, який міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19.
Отже, відповідно до наведених положень вказаного Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням кредиту. Встановлення обов'язку по сплаті комісії за надання кредиту у кредитному договорі відповідає принципу свободи договору. Відповідач уклавши кредитний договір погодився сплатити комісію за надання кредиту.
Відповідно до вимог частин першої, п'ятої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК).
Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Відповідач доказів належного виконання кредитних зобов'язань чи контррозрахунок заборгованості не надала, тому позов належить задовольнити в повному обсязі.
Щодо судових витрат.
Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2422,40 грн, сплачений за ставкою 0,8 за подання позову за допомогою системи «Електронний суд».
До судових витрат також відносяться витрати на правничу допомогу (ст.133 ЦПК України).
Позивачем заявлено до стягнення 16000 грн витрат на правничу допомогу. На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу суду надані: договір про правничу допомогу № 01-07/2024 від 01.07.2024 між ТОВ «Коллект Центр» і адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс», заявка на надання юридичної допомоги №1739 від 01.09.2025 у справі щодо ОСОБА_1 , витяг з Акту наданих послуг №14 від 30.09.2025 з погодженим переліком послуг та їх вартістю: усна консультація упродовж 2 годин вартість по 2000 грн, підготовка і подання позову вартістю 12000 грн (3000 грн х4 години).
Фактично послуги адвоката позивачем на час ухвалення судового рішення не оплачені.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до статті 137 ЦПК України зазначені витрати на професійну правничу допомогу несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами (ст.133, ст. 141 ЦПК України)
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 227/2301/21 містяться правові висновки, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України). Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв'язку з розглядом конкретної справи.
Обсяг і розмір витрат на правничу допомогу входить в предмет доказування.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Однак для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18)
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
-чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
- чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
- поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
- дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Крім того, відповідно до статті 137 ЦПК України суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони за критерієм співмірності із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг)
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг)
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі визначених у ст.137, 141 ЦПК України критеріїв.
Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10.01.2020, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18.02.2010, №37246/04).
Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Позивачем включені до відшкодування послуги з усної консультації, які на переконання суду є складовою підготовки і подання позовної заяви.
Крім того, враховуючи характер спірних правовідносин, малозначність справи, розмір заявленої кредитної заборгованості, обсяг правничої допомоги, яка реально та фактично була необхідною для захисту інтересів позивача, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача 6000 гривень витрат на професійну правничу допомогу, що відповідає двом годинам роботи вартістю по 3000 грн.
Керуючись статтями 12, 13, 19, 76-81, 128, 137, 141, 247, 265, 268, 274, 280 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 3, 6, 207, 263, 512-514, 530, 536, 626-628, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1055, 1056-1 Цивільного кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором №100271806 від 25.09.2021 в розмірі 53056 (п'ятдесят три тисячі п'ятдесят шість) гривень 70 копійок, з яких:10681,00 гривень тіло кредиту, 41521,70 гривень проценти, 854,00 гривні комісія.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок судового збору та 6000 (шість тисячі) гривень витрат на правничу допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складання.
Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення рішення може бути оскаржене відповідачем до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування сторін:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», код ЄДРПОУ 44276926, адреса: м.Київ, вул.Мечнікова, 3, офіс 306.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складене 11.12.2025
ГоловуючийТ. В. ДЕНИСЮК