Справа № 607/23277/25Головуючий у 1-й інстанції Багрій Т.Я.
Провадження № 33/817/636/25 Доповідач - Галіян Л.Є.
Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП
11 грудня 2025 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Галіян Л.Є. з участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тернополі справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 листопада 2025 року,-
Цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 17000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави.
Стягнуто з ОСОБА_1 в користь держави судовий збір в сумі 605,60 гривень.
Згідно даної постанови, ОСОБА_1 02 листопада 2025 року о 23 год. 58 хв. в м.Тернопіль, по вул.Вояків Дивізії Галичина, 1, керував транспортним засобом електросамокатом Vevi, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням технічного приладу газоаналізатора Alcotest 6810, номер ARBF 0443, повірка дійсна до 04 червня 2026 року, що підтверджується тестом №6773 від 02 листопада 2025 року. Результат огляду становить 0,81 проміле. З результатом огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 згідний. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9а ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувану постанову скасувати та постановити нову, якою закрити провадження у справі, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Вказані вимоги мотивує тим, що електросамокат не є механічним транспортним засобом, оскільки його потужність менша за 3 кВт, а електросамокат Vevi ES400B, яким він керував, має номінальну потужність двигуна 350 Вт (0.35 кВт).
Зазначає, що накладення штрафу поставить у скрутне матеріальне становище його сім'ю, адже він є студентом без самостійного заробітку, а мати доглядає за батьком-інвалідом І групи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши апелянта, дослідивши доводи апеляційної скарги, прихожу до наступного висновку.
Згідно із статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно п.2.1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 р. N 1452/735, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за N 1413/27858, за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Як вбачається з матеріалів справи, суд дійшов вірного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП на підставі належно досліджених та оцінених всіх доказів, наявних в матеріалах справи.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, серії ЕПР1 №449057 від 10.09.2025 року ОСОБА_1 на пропозицію працівників патрульної поліції, пройшов огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку із застосуванням приладу газоаналізатор “Drager Alcotest » 6820 №0581.
Факт перебування в стані алкогольного сп'яніння підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме результатами тесту, проведеного за допомогою застосування приладу газоаналізатор Drager Alcotest 6810 №0443, згідно з якими рівень алкоголю становив 0,81%о.
При цьому, результати огляду за допомогою газоаналізатора “Drager Alcotest » 6810, останнє калібрування якого здійснювалось 04.06.2025 року, що вбачається з роздруківки результату огляду та свідоцтва про повірку, що є належним доказом у справі.
Так, відповідно до ч.2 ст.266 КУпАП під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
На виконання вищевказаних вимог КУпАП до матеріалів справи додані відеозаписи з нагрудних камер щодо обставин складання адміністративного протоколу відносно ОСОБА_1 ..
Долучені відеозаписи відображають події щодо проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп'яніння на місці зі згоди водія та результат огляду-0,81 ‰ .
Вказаний відеозапис є належним доказом, оскільки на ньому чітко зафіксований факт проходження огляду на стан сп'яніння та встановлення факту перебування водія в стані алкогольного сп'яніння, вказані обставини ОСОБА_1 у встановленому процесуальним законом порядку не спростовані.
Зафіксовані відеозаписом обставини надають можливість повно та об'єктивно дослідити їх, конкретизувати поведінку поліцейських (діяли в межах своєї компетенції та виконували свої професійні обов'язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію») та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Досліджений відеозапис фіксує реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб'єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі. Оглянутий відеозапис дає можливість встановити його узгодженість з іншими даними, що містяться в протоколі, а тому апеляційний суд приймає його як належний доказ у справі.
Отже, матеріалами справи встановлено, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння було проведено працівниками поліції у відповідності до вимог ст.266 КУпАП, із застосуванням технічних засобів відеозапису, що в свою чергу не вимагає обов'язкової присутності двох свідків при проведенні огляду водія на визначення стану алкогольного сп'яніння.
З долученого до матеріалів справи відеозапису, на якому зафіксовано процес проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп'яніння працівниками поліції, вбачається, що останній беззаперечно погодився на пропозицію працівника поліції пройти огляд поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. З результатом, визначеним технічним приладом газоаналізатора «Alcotest DRAGER 6810» - 0,81 ‰ (проміле) ОСОБА_1 був ознайомлений та погодився з таким результатом, а також відмовився пройти огляд у медичному закладі.
Водночас, із долученого відеозапису поліцейських вбачається, що патрульними поліції ОСОБА_1 було належним чином роз'яснено підстави огляду, оскільки останній в темну пору доби за умов недостатньої видимості рухався без світловідбиваючих елементів, а також не подавав покажчиків повороту відповідного напрямку.
Крім того ОСОБА_1 на місці події особисто підтвердив, що вживав алкогольні напої.
Працівниками поліції також складено Акт огляду на стан алкогольного сп'яніння, де зазначено виявлені у водія ознак алкогольного сп'яніння, із яким останній був ознайомлений та поставив свій підпис про згоду із результатом огляду (а.с.4).
Суд першої інстанції детально роз'яснив у постанові із посиланням на висновки, викладені у постанові ККС ВС від 15.03.2023 у справі №127/5920/22 (провадження №61-10553св22), за якими використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні ст. 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов'язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
Отже, електросамокат є транспортним засобом, тому доводи апелянта в цій частині задоволенню не підлягають.
Судом враховано, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2007 року у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно вимог ч.1 ст.130 КУпАП відповідальність настає у випадку керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За викладених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про доведеність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, тобто керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Доводи апелянта, викладені у скарзі не впливають на правильність встановлених обставин у справі та не скасовують відповідальність ОСОБА_1 за порушення ним вимог п.2.9 “а» ПДР України та вчинення ним даного адмінправопорушення.
Таким чином, доводи апелянта в апеляційній скарзі є неспроможними, оскільки спростовується вищевикладеним.
Будь-яких порушень судом першої інстанції під час розгляду справи, які б стали підставою для скасування по суті правильного судового рішення, під час перевірки його в апеляційному порядку не встановлено.
Що стосується призначеного стягнення ОСОБА_1 , то воно судом першої інстанції визначено вірно з дотриманням вимог ст.ст. 33-35 КупАП, з врахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, його сімейного стану, характеризуючих даних, враховано відсутність обставин, що обтяжують та пом'якшують відповідальність за вчинене правопорушення та визначив стягнення в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП.
Отже, судом першої інстанції в повній мірі враховано вимоги з якими закон пов'язує призначення стягнення, а також ті, на які вказує апелянт у своїй скарзі, а тому його доводи про скасування постанови суду першої інстанції є необґрунтованими, у зв'язку із чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
На підставі наведеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 листопада 2025 року відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя