Справа № 686/21943/25
Провадження № 1-кп/686/1302/25
12 грудня 2025 року м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5
потерпілої ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12025243000002274 від 18.07.2025 року за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Хмельницького, Хмельницької області, рома, громадянина України, із базовою загальною середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, нa утримані малолітніх дітей не має, зареєстрованого за місцем проживання та жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого,
- 07.11.2016 Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області за ч. 3 ст.15, ч.3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі,
- 16.07.2021 Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області за ч. 2, 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у вигляді 3 років 6 місяців позбавлення волі, - 18.10.2024 звільнений з Райківецької ВК №78 у зв'язку із відбуттям покарання;
установив:
ОСОБА_4 , 18.07.2025 близько 10 год. 00 хв., перебуваючи у приміщенні кіоску АДРЕСА_2 , реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, таємно, повторно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи та свідомо бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, з метою особистого збагачення, розуміючи та усвідомлюючи, що в країні діє воєнний стан, який введений на території України Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» та який неодноразово продовжений, правою рукою із прилавку вищезгаданого кіоску викрав належний потерпілій ОСОБА_6 мобільний телефон марки «Samsung», моделі «Galaxy S20 FE SG», серійний номер « НОМЕР_1 », темно-сірого кольору, imei 1: НОМЕР_2 , imei 2: НОМЕР_3 , вартістю 11244 грн., у якому знаходилась сім-карта оператора мобільного зв?язку ПрАТ «Київстар» № НОМЕР_4 , вартістю 200 гривень, на рахунку якої грошових коштів не було.
Після цього ОСОБА_4 заховав викрадений мобільний телефон у праву кишеню належної йому куртки, в яку був одягнутий та утримуючи викрадене майно про собі, покинув приміщення вказаного кіоску, маючи можливість розпоряджатися викраденим на власний розсуд.
Указаними умисними протиправними діями ОСОБА_4 заподіяв потерпілій ОСОБА_6 майнову шкоду на суму 11444 грн. 00 коп.
За таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно, в умовах воєнного стану, ОСОБА_4 підлягає кримінальній відповідальності за ч. 4 ст. 185 КК України.
Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_4 , не оспорюючи розміру шкоди, свою вину визнав повністю та підтвердив вчинення ним кримінального правопорушення за викладених в обвинуваченні обставин.
Обвинувачений ОСОБА_4 зазначив, що у вчиненому щиро кається та ствердив, що попросив вибачення у потерпілої ОСОБА_6 , яка йому пробачила такий вчинок, має ряд хвороб, тому просив його суворо не карати.
Також обвинувачений ОСОБА_4 не заперечив розмір процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Сторона захисту також просила визнати обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченому щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та стан здоров'я ОСОБА_4 , який має ряд хронічних хвороб.
В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 повідомила, що 18 липня 2025 року близько 10 год. вийшла з кіоску АДРЕСА_2 , щоб допомогти жінці, в той день ішов дощ, більше нікого поблизу не було. Повертаючись через кілька хвилин до кіоску, побачила чоловіка, як у подальшому виявилося - ОСОБА_4 , який пройшов повз та якого вона раніше бачила на ринку. У кіоску ОСОБА_6 виявила відсутність її мобільного телефону, який вона залишила на прилавку. ОСОБА_6 одразу попросила в людей телефон, щоб викликати поліцію, оскільки зрозуміла, що більше нікого, окрім чоловіка, який проходив позв біля кіоску не було та мала на меті зателефонувати в банк, щоб заблокувати картки. Працівники поліції прибули швидко, показали фото осіб, які можуть бути причетними до вчинення кримінального правопорушення та на фото вона упізнала чоловіка, який проходив повз кіоск, на що працівники поліції повідомили, що можуть його знайти. Приблизно за півгодини працівники поліції привезли на місце події телефон потерпілої. Потерпіла ОСОБА_6 зазначила, що після події кримінального правопорушення ОСОБА_4 просив у неї вибачення та вона йому пробачила його вчинок, претензій матеріального характеру до нього не має. Уважала за можливе у разі визнання винуватим ОСОБА_4 , призначити йому покарання без реального його відбування із встановленням іспитового строку.
Окрім зізнавальних показань вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується безпосередньо дослідженими під час розгляду кримінального провадження доказами, зокрема:
-даними протоколу прийняття заяви потерпілої ОСОБА_6 про кримінальне правопорушення від 18.07.2025, у якій остання просила вжити заходів до особи, яка 18.07.2025 близько 10 год. здійснила крадіжку мобільного телефону у приміщенні кіоску АДРЕСА_2 ;
-даними протоколу огляду місця події - приміщення кіоску №695, по вул. Гетьмана Мазепи в м. Хмельницькому від 18.07.2025, звідки був викрадений мобільний телефон;
-даними протоколу огляду речей від 18.07.2025 з ілюстрованою таблицею із зображенням викраденого мобільного телефону Samsung», моделі «Galaxy S20 FE» темно-синього кольору , який визнано речовим доказом;
-протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, де потерпіла ОСОБА_6 впізнала на фото №2 особу, яка знаходилася поряд з приміщенням кіоску №695, під фото №2 є ОСОБА_4 ;
-протоколом огляду предмету від 30.07.2025 - телефону марки «Samsung», моделі «Galaxy S20 FE SG», де виявлені фотознімки, на яких зображена ОСОБА_6 , що підтверджує належність їй цього мобільного телефону;
-висновком експерта № СЕ-19/123-25/10816-ТВ від 25.07.2025 проведеної у кримінальному провадженні судової товарознавчої експертизи, згідно з яким ринкова вартість мобільного телефону марки «Samsung», моделі «Galaxy S20 FE SG», який був у користуванні станом на 18 липня 2025 року становила 11244 грн. 00 коп., яка ніким із учасників судового провадження не оспорюється.
довідкою ПП ОСОБА_7 , про те що вартість сім-карти оператора мобільного зв?язку ПрАТ «Київстар», станом на 18.07.2025 становить 200 грн. 00 коп.
Мотиви неврахування окремих доказів.
Протокол огляду речей від 18.07.2025, згідно з яким оглянуті шкіряна куртка чорного кольору на металевій застібці, брюки темно-синього кольору; чорне шкіряне взуття; светр сірого кольору, які належать ОСОБА_4 та повернуті йому після огляду, суд у якості доказу не враховує, оскільки він не містить будь-яких відомостей, які підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Наведені вище докази отримані у порядку, встановленому КПК України, підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема подію кримінального правопорушення (час, місце, спосіб, наслідки його вчинення) та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, а відтак в силу положень ст.ст.84,85,86 КПК України є належними, допустимими, достовірними та у своїй сукупності доводять винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення поза розумним сумнівом.
Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, дія якого продовжувалась Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», зокрема, від 14 липня 2025 року № 478/2025 строком на 90 діб, тобто воєнний стан діяв на час вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення.
Кримінальне провадження розглянуте згідно з вимогами ст. 337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_4 у пред'явленому обвинуваченні поза розумним сумнівом і кваліфікує його дії за ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.
Обвинувачений на момент вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення досяг віку, з якого настає кримінальна відповідальність, будь-яким психічним захворюванням чи тимчасовим розладом психічної діяльності на той час не страждав, не страждає на такі і в теперішній час. Тому суд визнає його осудним та таким, що має нести кримінальну відповідальність за вчинене.
Згідно з положеннями статті 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Як випливає із законодавчих приписів, значення заходу примусу для досягнення його мети визначається не лише його суворістю, а й справедливістю.
Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 15 січня 2024 року у справі №722/594/22 вказала: виправлення як мета покарання - це той наслідок, якого прагне досягнути держава передбаченими законом заходами примусу.
Виправлення засудженого - це ті певні зміни в його особистості, які утримують його в подальшому від вчинення нових злочинів.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
З моральної точки зору, виправлення засудженого і є кінцевою метою покарання.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов'язковому врахуванню.
Згідно із ч. 2 ст.50, ч. 2 ст. 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
Суд ураховує, те, що індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, яка вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб'єкта.
При призначенні ОСОБА_4 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке є тяжким корисливим злочином, особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий за вчинення, у тому числі аналогічного кримінального правопорушення проти власності до покарання у виді позбавлення волі, яке відбував, неодружений, є особою працездатного віку, проте не працює має зареєстроване місце проживання, не здійснює утримання будь-яких осіб, за місцем проживання характеризується негативно, схильний до вчинення правопорушень, вживання спиртних напоїв, протягом року притягувався до адміністративної відповідальності, зокрема за порушення адміністративного нагляду, що відображено також у досудовій доповіді від 27.10.2025 з посиланням на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16.09.2025 у справі 686/23182/25 за ч.1 ст.187 КУпАП (порушення правил адміністративного нагляду).
Суд ураховує, що ОСОБА_4 на обліку у лікаря психіатра не перебуває, проте перебуває з 2002 року на спостереженні у лікаря нарколога в Хмельницькому обласному медичному центрі психічного здоров'я».
Статтею 66 КК України визначений перелік обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченому.
Відповідно до ч.2 ст.66 КК України при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом'якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.
Суд ураховує відомості про стан здоров'я ОСОБА_4 , у якого згідно із консультативним висновком спеціаліста від 14.10.2025 КНП «Хмельницька обласна лікарня» Хмельницької обласної ради у 2013 році виявлена ВІЛ-інфекція ІІІ клінічної стадії, хронічний вірусний гепатит С.
Однак суд не враховує стан здоров'я обвинуваченого як обставину, що пом'якшує йому покарання, на чому наполягає сторона захисту, оскільки як свідчать установлені під час судового розгляду обставини, ОСОБА_4 після виявлення у нього у 2013 році ВІЛ-інфекції, був двічі засуджений за вчинення корисливих злочинів проти власності та стан його здоров'я не перешкоджав його фізичній спроможності вчинити нове кримінальне правопорушення, винуватість у якому доведена у цьому кримінальному провадженні.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченому є щире каяття, при якому ОСОБА_4 висловлював жаль з приводу вчиненої крадіжки, стверджував, що тепер розуміє, що цього не слід було вчиняти.
Разом із цим, суд не може визнати обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченому активне сприяння розкриттю злочину.
Активне сприяння розкриттю злочину як обставина, що пом'якшує покарання, означає добровільну допомогу слідству будь-яким чином: повідомлення правоохоронним органам або суду фактів у справі, надання доказів, інших відомостей про власну кримінальну діяльність чи діяльність інших осіб, викриття інших співучасників, визначення ролі кожного з них у вчиненні злочину, наданні допомоги в їх затриманні, видачі знарядь і засобів вчинення злочину, майна, здобутого злочинним шляхом. Тому, беззаперечно, воно має бути активним, тобто певним чином ініціативним. (див. наприклад, постанову Верховного Суду від 12 вересня 2019 року у справі № 674/1608/17).
Визнання засудженим своєї вини та надання правдивих показань не підтверджує наявності такої обставини, що пом'якшує покарання, як активне сприяння розкриттю злочину. Такий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 07 квітня 2021 року у справі № 263/15605/17 (провадження № 51-4234км20).
Під час судового розгляду ОСОБА_4 визнав вину у вчиненні злочину, проте злочин як свідчать установлені обставини, був розкритий не завдяки його активній поведінці, а внаслідок швидких дій працівників поліції, які відшукали особу, причетну до вчинення кримінального правопорушення - ОСОБА_4 та виявили у нього викрадений мобільний телефон, що підтверджується показаннями потерпілої ОСОБА_6 .
З дослідженого протоколу огляду речей від 18.07.2025, проведеного у період часу з 13 год. 46 хв. по 13 год.59 хв. з додатком до нього відеозаписом вбачається, що ОСОБА_4 , який викрав мобільний телефон за кілька годин до проведення цієї слідчої дії, видаючи мобільний телефон потерпілої, повідомляв, що не пам'ятає де і коли, та за яких обставин цей телефон у нього з'явився.
Таку поведінку ОСОБА_4 розцінювати як активне сприяння розкриттю злочину та визнати її обставиною, що пом'якшує йому покарання, суд не вбачає за можливе.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому суд не установив.
Суд, при призначенні покарання бере до уваги позицію сторони обвинувачення , а також сторони захисту та потерпілої, яка уважала за можливе призначити обвинуваченому покарання без реального його відбування із встановленням іспитового строку.
Обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність при ухваленні вироку, суд враховує висновок щодо застосування відповідних норм права, викладений в постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі 752/8309/16-к, згідно з яким думка потерпілого може враховуватись судом при призначенні покарання, однак не є вирішальною.
Виходячи з рекомендацій, викладених в п. 2, 3 Пленуму ВСУ № 7 від 24.10.03 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» відповідно до п.1 ч. 1 ст. 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого - особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.
Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
У справі Скоппола проти Італії» від 17.09.09 року (заява № 10249/03) ЄСПЛ зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування суспільством від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке суд вважає пропорційним тяжкості порушених суспільних інтересів, їх наслідкам з урахуванням всіх встановлених судом обставин конкретного провадження.
Аналізуючи обставини кримінального правопорушення, відомості про особу ОСОБА_4 наявність однієї встановленої судом обставини, яка пом'якшує обвинуваченому покарання, суд зазначає, що ОСОБА_4 після неодноразових засуджень за вчинення злочинів проти власності та відбування покарання у виді позбавлення волі, легковажно поставився до кримінально-правового примусу та можливих наслідків подальшої будь-якої протиправної, у тому числі кримінально караної діяльності, на шлях виправлення не став та повторно вчинив корисливе кримінальне правопорушення, яке належить до категорії тяжких.
Суд зазначає, що звільнення від відбування покарання з випробуванням (ст. 75 КК) може застосовуватися у випадках, коли у матеріалах кримінального провадження є дані, які є свідченням того, що зниження суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення та самого засудженого зумовлює можливість його виправлення без ізоляції від суспільства.
Таких обставин, які б давали суду можливість прийти до висновку про застосування до призначеного покарання положень ст.ст. 75,76 КК України, тобто звільнення обвинуваченої ОСОБА_4 від відбування покарання із випробуванням, про що наголосив захисник, суд не установив.
З урахуванням викладених обставин, беручи до уваги характер діяння і спосіб його вчинення, особу винного, усі в сукупності обставини кримінального провадження та їх поєднання, обставину, яка пом'якшує обвинуваченому покарання, ураховуючи особу обвинуваченого та стан його здоров'я, суд вважає призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі у межах мінімальної межі, визначеної санкцією ч.4 ст.185 КК України, яке слід відбувати реально, що відповідає тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, буде необхідним і достатнім як для його виправлення, так і для попередження нових злочинів. Таке покарання, на думку суду відповідає принципам індивідуалізації покарання та основним засадам призначення покарання, визначеним ст.ст.50, 65 КК України та є справедливим.
Призначення обвинуваченому менш суворого покарання чи звільнення від його відбування з випробуванням, не призведе до досягнення його мети, передбаченої ст.50 КК України, оскільки поведінка ОСОБА_4 у кримінально-правовій площині свідчить про відсутність у нього стримуючих факторів від вчинення протиправних дій.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
Арешт на мобільний телефон марки «Samsung», моделі «S20 FE», темно-синього кольору( квитанція порядковий номер 585, номер книги обліку речових доказів 657 Т.2) ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14.10.2025 скасований.
Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України, суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта у розмірі 1337,10 грн.
Цивільний позов потерпілою не заявлений.
Керуючись ст.ст.368,370,374-376 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з дня приведення вироку до виконання - його затримання.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 1337,10 грн. процесуальних витрат на залучення експерта.
Речові докази по справі відповідно до постанови слідчого від 18.07.2025, арешт на які не накладався: шкіряну куртку чорного кольору на металевій застібці, брюки темно-синього кольору; чорне шкіряне взуття; светр сірого кольору, які повернуті ОСОБА_4 залишити йому за належністю.
Мобільний телефон марки «Samsung», моделі «S20 FE», темно-синього кольору, належний та провернутий потерпілій ОСОБА_6 , арешт на який скасований ухвалою суду від 14 жовтня 2025 року залишити їй за належністю.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку. Апеляційна скарга подається через Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Головуючий суддя