10.12.2025 Справа №607/25610/25 Провадження №1-кс/607/7260/2025
м. Тернопіль
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника адвоката ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області клопотання старшого слідчого СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 про продовження строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №12025211040001668 від 05.10.2025, відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новомосковськ Дніпропетровської області, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , із вищою освітою, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , солдата, раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 289 КК України,
09.12.2025 старший слідчий СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , за погодженням із прокурором Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді, в рамках кримінального провадження №12025211040001668 від 05.10.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.127, ч.2 ст.146, ч.4 ст. 187, ч.2 ст.289 КК України, із клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 строком на 60 днів.
Клопотання мотивоване тим, групою слідчих СВ Тернопільського районного управління поліції та СУ Головного управління Національної поліції України в Тернопільській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025211040001668, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 289 КК України.
Як зазначає слідчий, досудовим розслідуванням встановлено, що 07.10.2025, близько 09:00 год., у ОСОБА_7 , виник умисел на здійснення незаконної діяльності, що полягала у незаконному позбавлені волі та викраденні людини, а саме осіб які переховуються від мобілізації на території України, з метою власного збагачення, шляхом одержання грошових коштів за їх звільнення або уникнення передачі до правоохоронних органів.
Незаконне позбавлення волі або викрадення людей є одним із найбільш серйозних порушень прав людини, яке порушує їх основні конституційні та міжнародні гарантії.
Згідно ст. 3 Конституції України зазначається, що "людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність та безпека є найвищими соціальними цінностями". Ці положення відображені і в Європейській конвенції з прав людини, яка гарантує право на життя, недоторканність особистого життя та свободу.
Крім цього, відповідно до Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" кожна людина має право на свободу пересування, під якою розуміється право вільно та безперешкодно за своїм бажанням переміщатися по території України у будь-якому напрямку, у будь-який спосіб, у будь-який час, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Так, ОСОБА_7 , будучи обізнаним про встановлені чинним законодавством права свободи людини (ст. 29 Конституції України), 07.10.2025, з корисливих мотивів прийняв рішення про здійснення незаконної діяльності, що полягала у незаконному позбавлені волі та викраденні людини, які переховуються від мобілізації на території України, з метою власного збагачення, шляхом одержання грошових коштів за їх звільнення або уникнення передачі до правоохоронних органів.
ОСОБА_7 усвідомлюючи, що самостійно реалізувати свій злочинний умисел він не в змозі, діючи з корисливих мотивів, точного часу досудовим розслідування не встановлено, але не пізніше 07.10.2025, розуміючи те, що самостійно вчинити даний злочин не зможе, маючи на меті отримання незаконних прибутків від злочинної діяльності, пов'язаної з незаконним позбавленням волі та викраденні людини вирішив залучити ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , яким повідомив про свої злочинні наміри та довів до відома деталі злочинного плану, з метою залучення для вчинення кримінальних правопорушень.
Бажаючи отримувати власну матеріальну вигоду, керуючись корисливим мотивом, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 прийняли пропозицію ОСОБА_7 та надали свою добровільну згоду на вчинення кримінального правопорушення.
Так, 07.10.2025, близько 09:00 год., ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 перебуваючи неподалік кафе «Генделик», що знаходиться за адресою: вул. Шевченка, 24Б, в с.Верхній Вербіж, Коломийського району, Івано-Франківської області виник злочинний умисел спрямований на незаконне позбавлення волі ОСОБА_11 .
Реалізуючи свій злочинний умисел 07.10.2025, близько 09:00 год., ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 з метою спрямованою на незаконне позбавлення волі ОСОБА_12 проти волі останнього, перебуваючи неподалік кафе «Генделик», що знаходиться за адресою: вул.Шевченка, 24Б, в с. Верхній Вербіж, Коломийського району, Івано-Франківської області незаконно позбавили його волі, а саме силоміць, затягнули останнього до автомобіля марки «Volkswagen » моделі «Transporter», білого кольору із номером кузова НОМЕР_2 , після чого в автомобілі почали наносити удари ОСОБА_12 , внаслідок яких останній отримав тілесні ушкодження: синець в межах правої орбітальної ділянки та спинки носа праворуч, з садном на його фоні в проекції нижнього краю правої орбіти, синець в межах лівої орбітальної ділянки, з крововиливом під під кон'юктивою лівого ока; садно на фоні синця, в межах правої бічної поверхні шиї; синець в межах бічної поверхні грудної клітки праворуч; синці в ділянках правого та лівого променево-зап'ястних суглобів; садна в ділянках лівої та правої китиць, правого стегна та правої гомілки; синці в ділянках правого стегна, правої та лівої гомілок, які відповідно висновку судово- медичної експертизи відносяться до легких тілесних ушкоджень. Таким чином ОСОБА_12 позбавили змоги вільно залишити вказане місце, тримаючи його в цих умовах обмеженого простору та завдавши фізичних страждань потерпілому до 14:40 год. 07.10.2025.
Окрім цього, 07.10.2025, близько 09:00 год. ОСОБА_4 знаходився неподалік кафе «Генделик», що знаходиться за адресою: вул. Шевченка, 24Б, в с. Верхній Вербіж, Коломийського району, Івано-Франківської області, де побачив автомобіль марки «Land Rover Freelander», червоного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_3 , який знаходився на стоянці біля вищевказаного кафе та який знаходився у фактичному володінні ОСОБА_12 .
Цього ж дня, реалізуючи злочинний умисел, спрямований незаконне заволодіння транспортним засобом, ОСОБА_4 , близько 09:00 год. у зв'язку з тим, щ о ОСОБА_12 перебував у обмеженому стані свободи внаслідок попередніх дій групи отримав від ОСОБА_12 ключі від зазначеного транспортного засобу, після чого за допомогою вказаних ключів відімкнув дверцята до салону автомобіля марки «Land Rover Freelander», червоного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_3 , який знаходився у фактичному володінні ОСОБА_12 та сів на водійське сидіння.
Продовжуючи злочинний умисел, ОСОБА_4 в цей час та місці вставив ключ в замок запалення вищевказаного автомобіля, привів двигун у дію, почав рух на ньому чим остаточно змінив фактичне володіння автомобілем і покинув місце вчинення злочину.
Так, ОСОБА_4 незаконно заволодів транспортним засобом, а саме легковим автомобілем марки ««Land Rover Freelander», червоного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_3 , вартістю 188520 грн.
З огляду на викладене, слідчий вважає, що у кримінальному провадженні №12025211040001668 від 05.10.2025 наявна обґрунтована підозра щодо вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 289 КК України, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
15.10.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 289 КК України.
08.12.2025 ОСОБА_4 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 289 КК України.
17.10.2025 ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області №607/21486/25 до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строк дії якого закінчується о 12:25 год. 13.12.2025.
08.12.2024 прокурор визнав, що зібрані під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12025211040001668 докази є достатніми для складання обвинувального акту у кримінальному провадженні, у зв'язку із чим стороні захисту повідомлено про завершення досудового розслідування та відкриття матеріалів досудового розслідування для ознайомлення відповідно до вимог ст. 290 КПК України.
Слідчий зазначає, що підставами продовження щодо ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є те, що він обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 146, ч.2 ст.289 КК України, а також встановлені обставини, які виправдовують даний запобіжний захід і підтверджують наявністю зазначених ризиків..
Метою продовження щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваною покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам передбачених ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
З урахуванням викладених ризиків та особи підозрюваного, обставин вчинення та суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у скоєнні якого підозрюється ОСОБА_4 слідчий вважає, що забезпечення належного виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та його належну поведінку, шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою не можливо.
Беручи до уваги вищенаведене, з метою забезпечення належної поведінки підозрюваного ОСОБА_4 та виконання ним процесуальних рішень, запобіганню ризикам передбаченим ст. 177 КПК України, а також з метою створення необхідних умов для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, слідчий просить клопотання задовольнити та продовжити ОСОБА_4 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів без визначення розміру застави.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання з викладених у ньому підстав та просив задовольнити.
У судовому засіданні захисник підозрюваного ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 з приводу задоволення клопотання заперечила та зазначила, що повідомлена ОСОБА_4 підозра є необґрунтованою, а ризики не доведені належними та достатніми доказами. Вважає, що дане клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави є безпідставним, оскільки строк досудового розслідування закінчується 15.12.2025 та на даний час досудове розслідування завершено, а матеріали досудового розслідування відкриті для ознайомлення в порядку ст. 290 КПК України. Просила врахувати, що підозрюваний ОСОБА_4 раніше не судимий, є військовослужбовцем, позитивно характеризується по місцю служби та до відповідальності за порушення військової дисципліни жодного разу не притягувався, в ході служби отримав важке поранення, за що був народжений відзнакою. Враховуючи наведене захисник просила відмовити у задоволенні клопотання.
У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_4 підтримав позицію захисника.
Заслухавши учасників судового розгляду, вивчивши клопотання, додані до нього матеріали слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Частина 1 ст. 29 Конституції України визначає, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зав'язків в місці постійного проживання, у тому числі наявність родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання, репутацію та майновий стан , наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого, розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини , ризик продовження чи повторення протиправної поведінки (ч. 1 ст. 178 КПК України).
Згідно ч. 3 ст. 197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати: шести місяців - у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину; дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 199 КПК України, слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
При розгляді клопотання про продовження строку запобіжного заходу додатково мають враховуватись обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують застосування запобіжного заходу, а також обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу (ч. 3 ст. 199 КПК України).
Слідчим суддею встановлено, що групою слідчих СВ Тернопільського районного управління поліції та СУ Головного управління Національної поліції України в Тернопільській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025211040001668 від 05.10.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 289 КК України.
В ході досудового розслідування у даному кримінальному провадженні 15.10.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 289 КК України, тобто незаконному позбавленні волі, за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалося заподіянням фізичних страждань та у незаконному заволодінні транспортним засобом, якщо предметом незаконного заволодіння є транспортний засіб, вартість якого становить від ста до двохсот п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Ухвалою слідчої судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17.10.2025, відносно ОСОБА_4 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 12 год. 25 хв. 13.12.2025, без визначення розміру застави.
08.12.2025 ОСОБА_4 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 289 КК України, тобто незаконному позбавленні волі, за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалося заподіянням фізичних страждань та у незаконному заволодінні транспортним засобом, якщо предметом незаконного заволодіння є транспортний засіб, вартість якого становить від ста до двохсот п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
На думку слідчого судді, обґрунтованість підозри, пред'явленої ОСОБА_4 та його можливу причетність до вчинених кримінальних правопорушень свідчать долучені до клопотання матеріали кримінального провадження у їх сукупності, а саме:
-протокол огляду місця події від 07.10.2025;
-протокол допиту свідка ОСОБА_13 від 14.10.2025;
-протокол допиту свідка ОСОБА_14 від 14.10.2025;
-протокол прийняття заяви ОСОБА_11 про кримінальне правопорушення від 14.10.2025;
-протокол допиту потерпілого ОСОБА_11 від 14.10.2025;
-протокол огляду відеозапису від 14.10.2025.
Надаючи оцінку наведеним доказам про обґрунтованість підозри, слідчий суддя зважає на практику Європейського суду з прав людини, згідно якої, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Зокрема, слідчий суддя, бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у п. 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення».
Отже, з урахуванням змісту долучених до клопотання матеріалів кримінального провадження у їх сукупності, слідчий суддя доходить висновку про обґрунтованість пред'явленої підозри та можливу причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 289 КК України.
Окрім цього, сторона захисту беззаперечними доказами не спростовує питання обґрунтованості підозри.
При цьому слідчий суддя відзначає, що на даній стадії досудового розслідування слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті.
Слідчий суддя не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього заходу забезпечення кримінального провадження, одним із яких є запобіжний захід, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
У зв'язку із закінченням 13.12.2025 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , у слідчого виникла необхідність у його продовженні, оскільки ризики визначені ст. 177 КПК України, які описані в ухвалі слідчого судді про його застосування, на даний час продовжують існувати.
Слідчий суддя вважає, що окрім наявної обґрунтованої підозри, на даний час ризики, для запобігання яким до ОСОБА_4 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не зменшились та продовжують існувати і надалі.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії» автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження ОСОБА_4 строку тримання під вартою, слідчий суддя виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених п.п.1-5 ч. 1 ст.177 КПК України.
Так, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні в тому числі тяжкого кримінального правопорушення, за який законом передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої. Відповідно альтернативної міри покарання немає. Усвідомлюючи тяжкість вчиненого злочину та розмір покарання, яке йому загрожує, підозрюваний ОСОБА_4 може умисно переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Слідчий суддя вважає, що зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від суду. Таке твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, висловленою у справі «Ілійков проти Болгарії» (рішення від 26.07.2001), де Суд зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Відтак слідчий суддя погоджується з доводами сторони обвинувачення, що такий ризик, заявлений під час застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу, не зменшився та усвідомлюючи тяжкість вчиненого злочину і міру покарання, з метою уникнення відповідальності ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Також, і ризик незаконного впливу на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні для надання ними неправдивих показань або відмови від дачі показань не зменшився з огляду на те, що згідно зі ст. 23 КПК України на стадії судового розгляду доказове значення матимуть показання цих осіб, отримані безпосередньо судом саме під час усного допиту у судовому засіданні. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. За таких обставин ризик впливу на потерпілих та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від цих осіб та дослідження їх судом.
Відтак слідчий суддя встановив, що ризики передбачені п.п. 1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, на даний час продовжують існувати, що свідчить про необхідність продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для стримування таких ризиків.
Крім того, стороною захисту не надано беззаперечних доказів, які б свідчили, про зменшення чи відсутність ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України для застосування обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. Доводи сторони захисту щодо зменшення обсягу заявлених ризиків, слідчий суддя вважає безпідставними, недоведеними у судовому засіданні та такими, які є частиною єдиної лінії захисту підозрюваного у цьому кримінальному провадженні.
При цьому слідчий суддя зауважує, що КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний чи обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вони мають реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваних чи обвинувачених кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного чи обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Тобто в даному випадку суд має зробити висновки прогнозованості характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Заперечення сторони захисту з приводу продовження підозрюваному ОСОБА_4 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя до уваги не бере, оскільки беручи до уваги характер вчинених кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні кримінальних правопорушень, а також наявність по справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, слідчий суддя вважає, що не продовження підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зможе попередити ризики, визначені у ст.177 КПК України, які як встановлено на даний час не зменшились та продовжують існувати.
З огляду на наведені обставини підозри, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_4 в разі визнання його винним, переконливість наявних ризиків, які не зменшились та продовжують існувати, в сукупності з відомостями про особу підозрюваного, характер вчинення кримінального правопорушення та його роль у його вчиненні, слідчий суддя вважає, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може забезпечити належну поведінку підозрюваного та запобігти вказаним вище ризикам, а тому вважає за необхідне продовжити строк дії запобіжного заходу застосованого до ОСОБА_4 у виді тримання під вартою.
Згідно ч. 4 ст. 196 КПК України, слідчий суддя, суд зобов'язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту дату закінчення її дії у межах строку, передбаченого цим Кодексом.
Встановлено, що 08.12.2025 прокурором у даному кримінальному провадженні визнано зібрані під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №12025211040001668 від 05.10.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.127, ч.2 ст.146, ч.4 ст. 187, ч.2 ст.289 КК України докази достатніми для складання обвинувального акту та доручено слідчому повідомити потерпілих, підозрюваних та їх захиснику про завершення досудового розслідування, надавши їм доступ до матеріалів досудового розслідування, в порядку ст. 290 КПК України.
08.12.2025 старшим слідчим СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області капітан поліції ОСОБА_6 ,в порядку ст. 290 КПК України, сторонам кримінального провадження №12025211040001668 від 05.10.2025 повідомлено про завершення досудового розслідування та надано доступ до матеріалів досудового розслідування.
Відповідно до ч. 5 ст. 219 КПК України строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до винесення постанови про відновлення кримінального провадження, а також строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу, не включається у строки, передбачені цією статтею, крім дня прийняття відповідної постанови та дня повідомлення підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.
Слідчий суддя враховує значний об'єм матеріалів досудового розслідування, який надався для ознайомлення стороні захисту, та вважає, що прокурором доведено, що закінчити досудове розслідування у строк дії попередньої ухвали про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу неможливо внаслідок необхідності проведення належного ознайомлення сторін з матеріалами кримінального провадження в порядку ст. 290 КПК України та оформлення обвинувального акту для скерування його до суду.
У зв'язку із наведеним, клопотання старшого слідчого СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 слід задовольнити, продовживши ОСОБА_4 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 23 год. 59 хв. 07.02.2026, який на переконання слідчого судді буде достатнім для належного ознайомлення сторін із матеріалами кримінального провадження.
Водночас, згідно ч. 4 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою розглядається згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 289 КК України, тобто незаконному позбавленні волі, за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалося заподіянням фізичних страждань та у незаконному заволодінні транспортним засобом, якщо предметом незаконного заволодіння є транспортний засіб, вартість якого становить від ста до двохсот п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Зважаючи на те, що один із злочинів, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 вчинений із застосуванням насильства, а також на обсяг встановлених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, не вважає за доцільне визначати підозрюваному заставу.
Керуючись ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 369-372, 532 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання старшого слідчого СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 про продовження строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , - задовольнити.
Строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - продовжити на 60 (шістдесят) днів, а саме до 07.02.2026, без визначення розміру застави.
Строк дії ухвали визначити до 23 год. 59 хв. 07.02.2026.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у даному кримінальному провадженні.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали вручити підозрюваному ОСОБА_4 , негайно після її оголошення, прокурору та надіслати уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1