10.12.2025 Справа №607/25608/25 Провадження №1-кс/607/7258/2025
м. Тернопіль
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника адвоката ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області клопотання старшого слідчого СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 про продовження строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №12025211040001668 від 05.10.2025, відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новомиргород Новоукраїнського району Кіровоградської області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , із середньою спеціальною освітою, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , одруженого, раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України,
09.12.2025 старший слідчий СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , за погодженням із прокурором Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді, в рамках кримінального провадження №12025211040001668 від 05.10.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.127, ч.2 ст.146, ч.4 ст. 187, ч.2 ст.289 КК України, із клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , строком на 60 днів.
Клопотання мотивоване тим, групою слідчих СВ Тернопільського районного управління поліції та СУ Головного управління Національної поліції України в Тернопільській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025211040001668, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.127, ч.2 ст.146, ч.4 ст. 187, ч.2 ст.289 КК України.
Як зазначає слідчий, досудовим розслідуванням встановлено, що в 04.10.2025 близько 19:25 год., ОСОБА_7 , які достовірно знав, що з 24.02.2022 на усій території України введено воєнний стан на підставі Закону України № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», який неодноразово Указами Президента України продовжувався, прийняв рішення про особисте збагачення шляхом здійснення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з застосування насильства, небезпечним для життя чи здоров'я особи.
Усвідомлюючи, що самостійно реалізувати свій злочинний умисел, направлений на здійснення заволодіння чужим майном, поєднаного з застосування насильства, небезпечним для життя чи здоров'я особи вчинений він не в змозі, переслідуючи мету збагачення та незаконного отримання прибутків, вирішив підшукати та сформувати групу осіб для спільного зайняття злочинною діяльністю.
З метою реалізації свого злочинного наміру, направленого на здійснення відкритого викрадення чужого майна, та полегшення здійснення злочинної діяльності, 04.10.2025 близько 19:25 год., ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , які достовірно знав, що з 24.02.2022 на усій території України введено воєнний стан на підставі Закону України № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», який неодноразово Указами Президента України продовжувався, про свої злочинні наміри, довівши до відома деталі злочинного плану.
Останні, бажаючи незаконно отримувати власну матеріальну вигоду, керуючись корисливим мотивом, прийняли пропозицію ОСОБА_7 та надали свою добровільну згоду на участь у злочинній групі, діяльність якої спрямовувалася на напади з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з застосування насильства, небезпечним для життя чи здоров'я особи.
Реалізуючи свій злочинний умисел 04.10.2025 року близько 19:25 год., ОСОБА_8 , який діючи за попередньою змовою із ОСОБА_4 , ОСОБА_9 та ОСОБА_7 перебуваючи в автомобілі марки «Opel» модель «Vivaro» VIN- НОМЕР_2 червоного кольору н.з. НОМЕР_3 , що знаходився за адресою: м.Тернопіль, вул.Чумацька, 2 усвідомлюючи суспільно небезпечний характер та наслідки свого діяння, бажаючи його настання, переслідуючи корисливий мотив особистого збагачення, направлений на заволодіння чужим майном, здійснили напад на раніше не знайомого їм ОСОБА_10 та висунули вимогу передачі їм грошових коштів у сумі 50 000 гривень, але ОСОБА_10 повідомив, що грошових коштів не має, після чого ОСОБА_8 схопив своєю лівою рукою ОСОБА_10 за шию та наніс 10 ударів правою рукою в область грудей ОСОБА_10 , після чого ОСОБА_4 ліктем правої руки наніс 5 ударів в область грудей ОСОБА_10 , чим спричинили ОСОБА_10 синець передньої поверхні грудей справа, який відповідно висновку судово- медичної експертизи належить за ступенем тяжкості до легкого, після чого, проїхавши до банкомату АТ КБ «Приват Банк», який знаходився за адресою: м.Тернопіль, вул. Мазепи, 1, бажаючи подавати волю потерпілого до можливого опору, ОСОБА_9 дістав предмет, візуально схожий на пістолет, який приставив до спини погрожуючи його застосуванням, тобто виказав погрозу застосування насильством, яке є небезпечним для життя потерпілого, після чого продовжуючи реалізовувати корисливий злочинний умисел на розбій, почали залякувати потерпілого вимагаючи передати йому банківську карту. Потерпілий сприйнявши дану погрозу як реальну, небезпечну для свого життя та неминучу у разі невиконання вимоги, тобто таку, що дійсно може бути реалізована, злякався після чого, передав банківську картку АТ КБ «Приват Банк» № НОМЕР_4 ОСОБА_9 та назвав пароль від неї. Після цього ОСОБА_11 шляхом ривка із рук потерпілого вирвав мобільний телефон «Redmi» Note 13 Pro 4G модель «23117RA68G» вартістю 2951,67 гривень.
Заволодівши мобільним телефоном «Xiaomi Redmi Note 13 Pro 5G» та банківською картою, ОСОБА_7 діючи за попередньою змовою із ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 з місця вчинення кримінального правопорушення зникли, розпорядившись майном на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_10 матеріальну шкоду на суму 2951,77 гривень.
З огляду на викладене, слідчий вважає, що у кримінальному провадженні №12025211040001668 від 05.10.2025 наявна обґрунтована підозра щодо вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
15.10.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187 КК України.
08.12.2025 ОСОБА_4 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
17.10.2025 ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області №607/21433/25 до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строк дії якого закінчується о 09:06 год. 13.12.2025.
08.12.2024 прокурор визнав, що зібрані під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12025211040001668 докази є достатніми для складання обвинувального акту у кримінальному провадженні, у зв'язку із чим стороні захисту повідомлено про завершення досудового розслідування та відкриття матеріалів досудового розслідування для ознайомлення відповідно до вимог ст. 290 КПК України.
Слідчий зазначає, що підставами продовження щодо ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є те, що він обґрунтовано підозрюється у вчинення кримінального правопорушення, передбаченогоч. 4 ст. 187 КК України, а також встановлені обставини, які виправдовують даний запобіжний захід і підтверджують наявністю зазначених ризиків.
Метою продовження щодо ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваною покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам передбачених ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
З урахуванням викладених ризиків та особи підозрюваного, обставин вчинення та суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у скоєнні якого підозрюється ОСОБА_4 слідчий вважає, що забезпечення належного виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та його належну поведінку, шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою не можливо.
Беручи до уваги вищенаведене, з метою забезпечення належної поведінки підозрюваного ОСОБА_4 , та виконання ним процесуальних рішень, запобіганню ризикам передбаченим ст. 177 КПК України, а також з метою створення необхідних умов для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, слідчий просить клопотання задовольнити та продовжити ОСОБА_4 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів без визначення розміру застави.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання з викладених у ньому підстав та просив задовольнити.
У судовому засіданні захисник підозрюваного ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 з приводу задоволення клопотання заперечила та зазначила, що повідомлена ОСОБА_4 підозра є необґрунтованою, а ризики не доведені належними та достатніми доказами. Вважає, що дане клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави є безпідставним, оскільки строк досудового розслідування закінчується 15.12.2025, всі докази зібрані, та на даний час досудове розслідування завершено, а матеріали досудового розслідування відкриті для ознайомлення в порядку ст. 290 КПК України. Вказала, що ОСОБА_4 добровільно у 2018 році підписав контракт та пішов служити в ЗСУ. При цьому проходив службу в найгарячіших точках, внаслідок чого має психічні розлади, які загострилися в умовах СІЗО. Зауважила, що в СІЗО підозрюваний не отримує належну медичну допомогу та лікування, у зв'язку із чим вона зверталась із скаргою до начальника СІЗО. Просила врахувати стан здоров'я підозрюваного ОСОБА_4 та те, що останній раніше не судимий, є військовослужбовцем, до відповідальності за порушення військової дисципліни не притягувався, одружений, має батька, який є особою з інвалідність, міцні соціальні зв'язки та змінити йому запобіжний захід на більш м'який не пов'язаний із позбавленням волі, з метою лікування підозрюваного.
У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_4 підтримав позицію захисника.
Заслухавши учасників судового розгляду, вивчивши клопотання, додані до нього матеріали слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Частина 1 ст. 29 Конституції України визначає, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зав'язків в місці постійного проживання, у тому числі наявність родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання, репутацію та майновий стан , наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого, розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини , ризик продовження чи повторення протиправної поведінки (ч. 1 ст. 178 КПК України).
Згідно ч. 3 ст. 197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати: шести місяців - у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину; дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 199 КПК України, слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
При розгляді клопотання про продовження строку запобіжного заходу додатково мають враховуватись обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують застосування запобіжного заходу, а також обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу (ч. 3 ст. 199 КПК України).
Слідчим суддею встановлено, що групою слідчих СВ Тернопільського районного управління поліції та СУ Головного управління Національної поліції України в Тернопільській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025211040001668 від 05.10.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.127, ч.2 ст.146, ч.4 ст. 187, ч. 2 ст.289 КК України.
В ході досудового розслідування у даному кримінальному провадженні 15.10.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, тобто у розбої - нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному з застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, вчиненому в умовах воєнного стану.
Ухвалою слідчої судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17.10.2025, відносно ОСОБА_4 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 09 год. 06 хв. 13.12.2025, без визначення розміру застави.
08.12.2025 ОСОБА_4 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, тобто у розбої - нападі з метою заволодіння чужим майном, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, в умовах воєнного стану.
На думку слідчого судді, обґрунтованість підозри, пред'явленої ОСОБА_4 та його можливу причетність до вчиненого кримінального правопорушення свідчать долучені до клопотання матеріали кримінального провадження у їх сукупності, а саме:
-протокол прийняття заяви ОСОБА_10 про кримінальне правопорушення від 05.10.2025;
-протокол допиту потерпілого ОСОБА_10 від 05.10.2025;
-протоколи пред'явлення для впізнання за фотознімками за участю ОСОБА_10 від 06.10.2025, 13.10.2025;
-протоколи додаткового допиту потерпілого ОСОБА_10 від 08.10.2025, 13.10.2025, 18.11.2025;
-протокол огляду відеозапису від 14.10.2025;
-протокол огляду відеозапису від 12.10.2025;
-протокол обшуку від 15.10.2025.
Надаючи оцінку наведеним доказам про обґрунтованість підозри, слідчий суддя зважає на практику Європейського суду з прав людини, згідно якої, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Зокрема, слідчий суддя, бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у п. 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення».
Отже, з урахуванням змісту долучених до клопотання матеріалів кримінального провадження у їх сукупності, слідчий суддя доходить висновку про обґрунтованість пред'явленої підозри та можливу причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
Окрім цього, сторона захисту беззаперечними доказами не спростовує питання обґрунтованості підозри.
При цьому слідчий суддя відзначає, що на даній стадії досудового розслідування слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті.
Слідчий суддя не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього заходу забезпечення кримінального провадження, одним із яких є запобіжний захід, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
У зв'язку із закінченням 13.12.2025 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 у слідчого виникла необхідність у його продовженні, оскільки ризики визначені ст. 177 КПК України, які описані в ухвалі слідчого судді про його застосування, на даний час продовжують існувати.
Слідчий суддя вважає, що окрім наявної обґрунтованої підозри, на даний час ризики, для запобігання яким до ОСОБА_4 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не зменшились та продовжують існувати і надалі.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії» автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження ОСОБА_4 строку тримання під вартою, слідчий суддя виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених п.п.1-5 ч. 1 ст.177 КПК України.
Так, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за який законом передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років із конфіскацією майна. Відповідно альтернативної міри покарання немає. Усвідомлюючи тяжкість вчиненого злочину та розмір покарання, яке йому загрожує, підозрюваний ОСОБА_4 може умисно переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Слідчий суддя вважає, що зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від суду. Таке твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, висловленою у справі «Ілійков проти Болгарії» (рішення від 26.07.2001), де Суд зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Відтак слідчий суддя погоджується з доводами сторони обвинувачення, що такий ризик, заявлений під час застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу, не зменшився та усвідомлюючи тяжкість вчиненого злочину і міру покарання, з метою уникнення відповідальності ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Також, і ризик незаконного впливу на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні для надання ними неправдивих показань або відмови від дачі показань не зменшився з огляду на те, що згідно зі ст. 23 КПК України на стадії судового розгляду доказове значення матимуть показання цих осіб, отримані безпосередньо судом саме під час усного допиту у судовому засіданні. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. За таких обставин ризик впливу на потерпілих та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від цих осіб та дослідження їх судом.
Відтак слідчий суддя встановив, що ризики передбачені п.п. 1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, на даний час продовжують існувати, що свідчить про необхідність продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для стримування таких ризиків.
Крім того, стороною захисту не надано беззаперечних доказів, які б свідчили, про зменшення чи відсутність ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України для застосування обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. Доводи сторони захисту щодо зменшення обсягу заявлених ризиків, слідчий суддя вважає безпідставними, недоведеними у судовому засіданні та такими, які є частиною єдиної лінії захисту підозрюваного у цьому кримінальному провадженні.
При цьому слідчий суддя зауважує, що КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний чи обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вони мають реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваних чи обвинувачених кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного чи обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Тобто в даному випадку суд має зробити висновки прогнозованості характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Щодо доводів сторони захисту з приводу можливості зміни підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу на більш м'який не пов'язаний із позбавленням волі, то слідчий суддя бере до уваги наявність у підозрюваного міцних соціальних зв'язків, те, що він є військовослужбовцем, а також стан його здоров'я, однак беручи до уваги характер вчинених кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, слідчий суддя вважає, що застосування до підозрюваного ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу не тримання під вартою не зможе попередити ризики, визначені у ст. 177 КПК України, які як встановлено на даний час не зменшились та продовжують існувати.
З огляду на наведені обставини підозри, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_4 в разі визнання його винним, переконливість наявних ризиків, які не зменшились та продовжують існувати, в сукупності з відомостями про особу підозрюваного, характер вчинення кримінального правопорушення та його роль у його вчиненні, слідчий суддя вважає, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може забезпечити належну поведінку підозрюваного та запобігти вказаним вище ризикам, а тому вважає за необхідне продовжити строк дії запобіжного заходу застосованого до ОСОБА_4 у виді тримання під вартою.
Обставин, які б вказували на неможливість утримування ОСОБА_4 під вартою не встановлено.
З приводу доводів сторони захисту на неможливість перебування підозрюваного ОСОБА_4 під вартою, зв'язку із погіршення стану психічного здоров'я та неможливості отримання в умовах УВП № 26 належного лікування, то слідчий суддя такі відхиляє, з огляду на наступне.
Так, за змістом Закону України «Про попереднє ув'язнення» особи, щодо яких обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, підлягають медичному огляду. Медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув'язнення організуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров'я. Порядок надання ув'язненим медичної допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 8 розділу ХХХІІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 2823/5 від 28.08.2018, надання ув'язненим медичної допомоги, у тому числі екстреної медичної допомоги, що не може бути надана в медичній частині, здійснюється відповідно до ст. 11 Закону України «Про попереднє ув'язнення», Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 15.08.2015 № 1348/5/572.
Відповідно до п. 5 розділу І Порядку № 1348/5/572 екстрена медична допомога засудженим у закладах охорони здоров'я ДКВС надається відповідно до Закону України «Про екстрену медичну допомогу» та Порядку надання екстреної медичної допомоги особам, узятим під варту або яким призначено покарання у виді позбавлення волі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2012 № 1122.
Пункти 2, 3 Порядку № 1122 визначають, що адміністрація установи виконання покарань або слідчий ізолятор, де утримується особа, забезпечує негайний виклик бригади у разі прийняття такого рішення медичним працівником закладу охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби.
У разі прийняття бригадою рішення про необхідність госпіталізації особи, перевезення її до закладу охорони здоров'я, де така допомога може бути надана, здійснюється цією бригадою. Адміністрація установи виконання покарань або слідчий ізолятор забезпечує охорону особи.
Системний аналіз указаних вище положень нормативно-правових актів дає підстави дійти висновку, що право підозрюваного ОСОБА_4 на належну медичну допомогу та лікування може бути забезпечене у відповідному медичному закладі навіть за умови застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Більше того, з консультативних висновків психіатра від 13.11.2025, 20.11.2025 та 27.11.2025 вбачається, що ОСОБА_4 був тричі консультований лікарем психіатром та йому призначено лікування, внаслідок якого його психічний стан покращився.
Відтак слідчий суддя приходить до висновку, що обраний запобіжний захід є пропорційним меті та завданням цього кримінального провадження.
Згідно ч.4 ст.196 КПК України, слідчий суддя, суд зобов'язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту дату закінчення її дії у межах строку, передбаченого цим Кодексом.
Встановлено, що 08.12.2025 прокурором у даному кримінальному провадженні визнано зібрані під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №12025211040001668 від 05.10.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.127, ч.2 ст.146, ч.4 ст. 187, ч.2 ст.289 КК України докази достатніми для складання обвинувального акту та доручено слідчому повідомити потерпілих, підозрюваних та їх захиснику про завершення досудового розслідування, надавши їм доступ до матеріалів досудового розслідування, в порядку ст. 290 КПК України.
08.12.2025 старшим слідчим СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області капітан поліції ОСОБА_6 , в порядку ст. 290 КПК України, сторонам кримінального провадження №12025211040001668 від 05.10.2025 повідомлено про завершення досудового розслідування та надано доступ до матеріалів досудового розслідування.
Відповідно до ч. 5 ст. 219 КПК України строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до винесення постанови про відновлення кримінального провадження, а також строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу, не включається у строки, передбачені цією статтею, крім дня прийняття відповідної постанови та дня повідомлення підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.
Слідчий суддя враховує значний об'єм матеріалів досудового розслідування (8 томів), який надався для ознайомлення стороні захисту, та вважає, що прокурором доведено, що закінчити досудове розслідування у строк дії попередньої ухвали про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу неможливо внаслідок необхідності проведення належного ознайомлення сторін з матеріалами кримінального провадження в порядку ст. 290 КПК України та оформлення обвинувального акту для скерування його до суду.
У зв'язку із наведеним, клопотання старшого слідчого СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 слід задовольнити, продовживши ОСОБА_4 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 23 год. 59 хв. 07.02.2026, який на переконання слідчого судді буде достатнім для належного ознайомлення сторін із матеріалами кримінального провадження.
Водночас, згідно ч. 4 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою розглядається згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, тобто у розбої - нападі з метою заволодіння чужим майном, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, в умовах воєнного стану.
Зважаючи на те, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 вчинений із погрозою застосування насильства, а також на обсяг встановлених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, не вважає за доцільне визначати підозрюваному заставу.
Керуючись ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 369-372, 532 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання старшого слідчого СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 про продовження строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , - задовольнити.
Строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - продовжити на 60 (шістдесят) днів, а саме до 07.02.2026, без визначення розміру застави.
Строк дії ухвали визначити до 23 год. 59 хв. 07.02.2026.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у даному кримінальному провадженні.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали вручити підозрюваному ОСОБА_4 , негайно після її оголошення, прокурору та надіслати уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1