Справа № 583/6547/24
1-кп/583/157/25
"10" грудня 2025 р. м. Охтирка
Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_2 ,
учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
представника потерпілих ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Охтирка клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 листопада 2024 року за № 12024200460001013, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, не одруженого, не працевлаштованого, не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 296, ч. 4 ст. 186КК України, УСТАНОВИВ:
З 31 грудня 2024 року в провадженні Охтирського міськрайонного суду Сумської області перебуває на розгляді обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 листопада 2024 року за № 12024200460001013, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, та ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 296, ч. 4 ст. 186 КК України.
Обвинуваченому ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 12 листопада 2024 року застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 10 січня 2025 року, який було продовжено ухвалами Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 08 січня 2025 року до 08 березня 2025 року, від 07 березня 2025 року до 05 травня 2025 року.
Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 02 травня 2025 року було змінено запобіжний захід ОСОБА_4 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт до 02 липня 2025 року, який було ухвалами Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 26 червня 2025 року, від 22 серпня 2025 року - до 22 жовтня 2025 року.
Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 14 жовтня 2025 року за клопотанням прокурора було змінено запобіжний захід ОСОБА_4 з цілодобового домашнього арешту на тримання під вартою строком на 60 днів до 12 грудня 2025 року.
04 грудня 2025 року від прокурора Охтирської окружної прокуратури ОСОБА_3 надійшло клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке обґрунтував тим, що дії обвинуваченого кваліфіковано за ч. 4 ст. 186, ч. 2 ст. 296КК України. Підозра є обґрунтованою та підтверджена матеріалами кримінального провадження. Інкриміновані ОСОБА_4 кримінальні правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 186 КК України, є тяжким злочином, санкція статті передбачає максимальне покарання - позбавлення волі на строк 10 років, кримінальне правопорушення за ч. 2 ст. 296 КК України є нетяжким злочином, її санкція передбачає максимальне покарання позбавлення волі на строк 4 роки. Вважає, що більш м'які запобіжні заходи, не зможуть запобігти ризикам, зазначеним в ст. 177 КПК України. Судовий розгляд продовжується, ще не допитані обвинувачені, а тому є підстави вважати, що будучи на свободі, ОСОБА_4 може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки, будучи під цілодобовим домашнім арештом, порушував покладені на нього обв'язки, вчиняв адміністративні правопорушення та кримінальне правопорушення, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. На даний час ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_4 , не зменшились та існують до цього часу. Просить суд продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів / Т. 4 а.с. 3-7/.
В судовому засіданні суд заслухав думку прокурора, який підтримав своє клопотання, представника неповнолітніх потерпілих, яка підтримала клопотання прокурора, обвинувачених та їх захисника, які заперечували проти задоволення клопотання прокурора, зокрема, захисник вважає, що обвинуваченому можливо застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Вивчивши матеріали справи /в межах заявленого клопотання/, заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до частин 4-5 ст. 199 КПК України суд зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Суд зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Виключною метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів пов'язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Згідно із ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Прокурор не має права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Суд зазначає, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак відповідно до вимог ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, згідно якої «термін «обґрунтована підозра» означає те, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення; вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Вирішуючи питання, порушене у клопотанні прокурора, суд зазначає, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 2 ст. 296 КК України, тобто з моменту оголошення йому про підозру у вчиненні вказаних злочинів і до цього часу існує незмінність підстав для його обвинувачення в їх вчиненні, що є необхідною умовою для того, щоб відносно нього взагалі міг бути обраний запобіжний захід.
Проте суд наголошує, що лише цієї умови недостатньо для продовження запобіжного заходу і враховує, що в судовому засіданні прокурором доведено, що обґрунтовано існують ризики, зазначені ним у клопотанні про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Таким чином, наявність обвинувачення у вчиненні ОСОБА_4 злочинів, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені пунктами 1, 4, 5 частини першою статті 177 КПК України, є визначеною законом підставою продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Суд зазначає, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами, тобто ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої можливості здійснення обвинуваченим таких дій.
Водночас КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. При чому ризик кримінального провадження як критерій застосування запобіжного заходу має прогностичний характер, спрямований на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому.
Не вирішуючи питання на даному етапі кримінального провадження про оцінку доказів з точки зору їх допустимості і достатності для визнання обвинуваченого винуватим чи невинуватим у вчиненні злочину, колегія вважає, що вказані обставини, а також підвищена суспільна небезпека злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , дають підстави для висновку, що з боку обвинуваченого існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від суду; вчинити інше правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
При цьому дані про зменшення або зникнення вказаних ризиків відсутні.
Суд вважає встановленим існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений може переховуватись від суду.
Ризик того, що ОСОБА_4 може переховуватись від суду, пов'язаний з тим, що він обвинувачується, зокрема, у вчиненні тяжкого злочину за ч. 4 ст. 186 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 10 років, у зв'язку з чим, розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання обвинуваченого винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, він може переховуватись від суду з метою уникнення понесення покарання.
Ризик продовження ОСОБА_4 вчинення кримінальних правопорушень підтверджено його поведінкою під час перебування рід дією запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, коли він систематично порушував покладені на нього судом обов'язки не залишати місця свого проживання без дозволу прокурора та суду, крім цього він неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, вчинив кримінальний проступок за ч. 1 ст. 125 КК України, кримінальне провадження було на розгляді в Охтирському міськрайонному суді Сумської області та було закрито за заявою потерпілого про відмову від обвинувачення. Тому ОСОБА_4 не виправдав довіру суду, що стало підставою для зміни запобіжного заходу на тримання під вартою.
Ризик перешкоджання іншим чином підтверджується тим, що обвинувачений, розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи, або вчинити інші обманні дії, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Суд враховує, що ОСОБА_4 є в порядку ст. 89 КК України не судимою особою, молодого віку, нічим не займається, офіційних джерел доходу на території України та утриманців не має, має задовільний стан здоров'я, в судовому засіданні перекваліфікація його дій прокурором не здійснювалася.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити, крім іншого, виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Суд, розглядаючи клопотання прокурора враховує те, що стороною захисту на теперішній час не надано до суду переконливих доказів того, що наведені в ухвалі суду за результатами розгляду клопотання сторони обвинувачення про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 ризики на теперішній час суттєво зменшились або перестали існувати.
Приведені обставини, на думку суду, беззаперечно свідчать про те, що застосування більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить запобігання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу. Завершити судовий розгляд до 12 грудня 2025 року не можливо, оскільки судом ще досліджуються докази сторони обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи, про що викладено правову позицію в рішеннях ЄСПЛ «Летельє проти Франції», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Осаковський проти України».
Суд наголошує, що сама по собі тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення не може бути підставою для продовження дії обраного раніше запобіжного заходу, але при цьому, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовується відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, про що викладено правову позицію в рішенні ЄСПЛ «Летельє проти Франції».
Положення ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлюють, що законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу, суд враховує обставини кримінального провадження, практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Таким чином, враховуючи сукупність досліджених судом обставин та тяжкість покарання за злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , суд вважає, що на момент вирішення клопотання прокурора встановлено наявність обґрунтованої підозри та достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання встановлених ризиків, і приходить до висновку про відсутність підстав для скасування, зміни запобіжного заходу, оскільки не зникли наявні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а відтак суд вважає доцільним продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, оскільки саме такий запобіжний захід забезпечить його належну процесуальну поведінку та може запобігти вказаним ризикам та буде належною мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Запобіжний захід у вигляді його тримання під вартою є співмірним і доцільним задля забезпечення дієвості цього кримінального провадження. Виключно застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою здатен забезпечити запобігання ризику переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на потерпілу, свідків.
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 підлягає задоволенню.
Крім того відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Оскільки кримінальні провадження, в яких обвинувачується ОСОБА_4 , пов'язаний із застосуванням насильства, то відсутні підстави для визначення йому розміру застави.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 197, 199, 315, 331 КПК України, суд
Задовольнити клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Продовжити в кримінальному провадженні № 12024200460001013 від 07 листопада 2024 року обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 296, ч. 4 ст. 186 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, починаючи з 10 грудня 2025 року до 07 лютого 2026 року включно, без визначення розміру застави.
Визначити строк дії цієї ухвали до 24 години 00 хвилин 07 лютого 2026 року.
Копію ухвали направити начальнику ДУ «Сумський слідчий ізолятор» для виконання та вручити учасникам кримінального провадження.
Ухвала підлягає до негайного виконання після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Сумського апеляційного суду. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє судовий розгляд в суді першої інстанції.
Повний текст ухвали буде проголошено 12 грудня 2025 року о 08 годині 15 хвилин.
Суддя Охтирського міськрайонного суду
Сумської області ОСОБА_1