Ухвала
Іменем України
10 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 2-7/1993
провадження № 61-11466ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на додаткову постанову Хмельницького апеляційного суду від 14 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності на частину будинку та встановлення порядку користування,
У травні 1992 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності на частину будинку та встановлення порядку користування.
Полонський районний суд Хмельницької області рішенням від 22 січня 1993 року позов задовольнив. Визнав частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, що видане 12 грудня 1989 року на ім'я ОСОБА_3 . Полонською державною нотаріальною конторою за реєстром № 2244 на 21/100 житлового будинку з надвірними спорудами.
Визнав право власності на спадкове майно за законом, яке складається із житлового будинку і надвірних споруд в розмірі 525/100, що знаходиться в АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 і виділив їй у власність кімнату 2-5 площею 10,8 кв. м, коридор 2-6 площею 9,5 кв. м, 5,25 коридору 2-1 площею 1,43 кв. м, коридор 2-2 площею 4,6 кв. м, веранди ІІ площею 0,75 кв. м, 5,25 прибудови площею1,49 кв. м, підвал б-б площею 8,6 кв. м.
Виділив ОСОБА_3 у власність 15,75/100, що складається із кухні 2-3 площею 10,7 кв. м, кімнати 2-4 площею 16,7 кв. м, 15,75 коридору 4,27 кв. м, 15,75 веранди П площею 2,25 кв. м, 15,75 прибудови «а» площею 4,48 кв. м, підвал «б» площею 6,1 кв. м., частину коридору, веранди ІІ і прибудову залишив у загальному користуванні.
Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за долю, що перевищує її долю, 5 296 крб. Витрати на переобладнання на ізольовані частини поклав на ОСОБА_2 .
06 травня 2024 року ОСОБА_1 як особа, яка не брала участі у справі, звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 22 січня 1993 року.
Хмельницький апеляційний суд ухвалою від 28 липня 2025 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 як особи, яка не брала участі у справі, на рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 22 січня 1993 року закрив на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.
02 серпня 2025 року ОСОБА_2 через свого представника - адвоката Крижанівського О. А. подала до апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просила стягнути з ОСОБА_1 на свою користь витрати на професійну правничу допомогу в апеляційному суді у розмірі 20 000,00 грн.
Хмельницький апеляційний суд додатковою постановою від 14 серпня 2025 року стягнув із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 10 000,00 грн.
Верховний Суд ухвалою від 28 серпня 2025 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 22 січня 1993 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 28 липня 2025 року відмовив.
05 вересня 2025 року ОСОБА_1 подала засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на додаткову постанову Хмельницького апеляційного суд від 14 серпня 2025 року у цій справі.
Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків десять днів з дня вручення ухвали, а саме - заявнику необхідно було надіслати на адресу суду нову редакцію касаційної скарги, яка має відповідати вимогам статті 392 ЦПК України, та в якій згрупувати, систематизувати та чітко зазначити конкретну обов'язкову підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення у відповідності до визначеного статтею 389 ЦПК України переліку підстав для касаційного оскарження судового рішення та їх відповідне мотивування, надати копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
На виконання вимог вказаної ухвали ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку надіслала до Верховного Суду уточнену касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норма процесуального права, просить скасувати додаткову постанову Хмельницького апеляційного суду від 14 серпня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити.
У касаційній скарзі заявник зокрема посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі № 754/8750/19, від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Матеріали касаційної скарги, зміст оскаржуваного судового рішення свідчать про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності оскаржуваного судового рішення чи його невідповідності висновку, викладеного у постанові Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі.
Апеляційним судом встановлено, що ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 28 липня 2025 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 22 січня 1993 року. Під час постановлення вказаної ухвали не було вирішено питання про розподіл судових витрат.
02 серпня 2025 року ОСОБА_2 через свого представника - адвоката Крижанівського О. А. подала до апеляційного суду заяву про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу в апеляційному суді у розмірі 20 000,00 грн.
На підтвердження понесених ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу до суду надано договір про надання правничої допомоги від 05 травня 2025 року, з якого видно, що адвокат Крижанівський О. А. (адвокат) надавав Полянській А. С. (клієнт) професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. За умовами цього договору (розділ 3) клієнт зобов'язується сплатити адвокатові гонорар у розмірі, що визначається у акті наданих послуг. Сторонами досягнута домовленість, що визначена сума гонорару сплачується клієнтом в повному обсязі протягом п'яти днів з моменту виставлення рахунку адвокатом. Форма оплати здійснюється клієнтом у готівковій формі або безготівковій формі. Клієнт погоджується здійснити додаткові витрати, що пов'язані з наданням правничої допомоги (витрати на відрядження, транспортні послуги, отримання платних довідок тощо).
Згідно з актом наданих послуг від 28 липня 2025 року адвокат виконав, а клієнт прийняла послуги, що узгоджені сторонами наступної тривалості та вартості: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень норм ЦК України у редакції 1963 року, ЦПК України, формування правової позиції у справі № 2-7/1993, вивчення судової практики у аналогічних справах - 4 години, на суму 4 000,00 грн; складення та направлення відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 - 3 години, на суму 5 000,00 грн; складення та надсилання клопотання про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції - 1 штука на суму 1 500,00 грн; складення та надсилання клопотання про долучення доказів у справі - 1 штука на суму 1 500,00 грн; участь у 4 судових засіданнях - 4 години на загальну суму 8 000,00 грн, - загальна вартість послуг складає 20 000,00 грн.
У судовому засіданні Хмельницького апеляційного суду 28 липня 2025 року ОСОБА_2 через свого представника - адвоката Крижанівського О. А. зробила заяву про подання доказів щодо розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу впродовж п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Згідно із довідкою адвоката Крижанівського О. А. - Полянська А.С. здійснила оплату гонорару у готівковій формі у розмірі 20 000,00 грн.
У наданому відзиві ОСОБА_1 ставила під сумнів реальність і співмірність понесених ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно із частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини п'ятої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, від 22 листопада 2023 року у справі № 712/4126/22.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 357/380/20 (провадження № 14-20цс22) зроблено висновок, що «подання стороною апеляційної (касаційної) скарги та відкриття апеляційного (касаційного) провадження у справі потребує відповідної підготовки інших учасників справи: вивчення апеляційної (касаційної) скарги, її мотивів і доводів, за необхідності - підготовка відзиву на скаргу, участь у судових засіданнях, ознайомлення з матеріалами справи тощо. Як у суді першої інстанції, так і при апеляційному та касаційному переглядах справи учасники справи мають право на професійну правничу допомогу, що закріплено положеннями статті 59 Конституції України.
Загальні норми ЦПК України спрямовані на відшкодування судових витрат стороні, яка виграла справу, тобто права якої були невизнані, оспорені або порушені іншою стороною та поновлені лише в результаті розгляду справи судом. ЦПК України містить норми щодо розподілу судових витрат у разі ухвалення судового рішення (частина друга статті 141 ЦПК України) та у випадках, коли вимоги позивача судом по суті не розглядалися, але справа провадженням закінчується у зв'язку із закриттям такого чи залишенням справи без розгляду (стаття 142 ЦПК України). Перегляд судових рішень (як рішень, постанов та ухвал) у апеляційному та касаційному порядках унормовано спеціальними статтями ЦПК України. Доступ до апеляційного та касаційного переглядів є одним із принципів цивільного процесу і передбачений у пункті 8 частини третьої статті 2 та статті 17 ЦПК України. За результатами апеляційного та касаційного переглядів відповідно суд має право як на певні висновки щодо розгляду справи по суті (статті 374, 409 ЦПК України), так і певні процесуальні висновки, які унеможливлюють подальший апеляційний чи касаційний розгляд (статті 362 та 396 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що апеляційне провадження має певні етапи, які вимагають як дій суду, так і дій інших учасників справи. А саме: суд апеляційної інстанції перевіряє відповідність апеляційної скарги щодо форми і змісту вимогам статті 356 ЦПК України, дотримання строку, встановленого статтею 354 ЦПК України, повноважень особи, яка подала таку скаргу, сплату судових витрат та постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. З цією процесуальною дією суду пов'язано право учасників справи подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого апеляційним судом в ухвалі про відкриття апеляційного провадження (частина перша статті 360 ЦПК України). У частинах другій, четвертій статті 360 ЦПК України встановлено вимоги до форми та змісту відзиву та вказано на необхідність надання доказів надсилання його копій та документів, доданих до нього, іншим учасникам справи. Тобто надання відзиву на апеляційну скаргу є реалізацією принципу змагальності сторін (пункт 4 частини третьої статті 2 та стаття 12 ЦПК України). Подача апеляційної скарги та відкриття апеляційного провадження вимагає від інших учасників справи вчинення дій на захист своїх інтересів та спонукає до здійснення певних дій, які б не були реалізовані за відсутності апеляційної скарги. Тому і у випадку закриття апеляційного провадження мають бути враховані судові витрати, які понесли інші учасники справи у зв'язку зі зверненням з апеляційною скаргою та відкриттям апеляційного провадження. У такому випадку в апеляційного суду немає необхідності обґрунтовувати добросовісність чи недобросовісність особи, яка подала апеляційну скаргу, оскільки така особа реалізує своє право на апеляційний перегляд судового рішення, однак самостійно прийняла рішення в межах принципу диспозитивності (пункт 5 частини третьої статті 2, стаття 13 ЦПК України) про відмову від апеляційної скарги, усвідомлюючи наслідки такої відмови, а саме згідно з частиною п'ятою статті 364 ЦПК України унеможливлення для цієї особи апеляційного перегляду судового рішення. Отже, у разі закриття апеляційного провадження у зв'язку з відмовою особи, яка подала апеляційну скаргу, від такої, унеможливлюється повторне звернення цієї особи з апеляційною скаргою на оскарження судового рішення, однак інші учасники справи, які добросовісно реагували на відкриття апеляційного провадження поданням відзиву на апеляційну скаргу, понесли судові витрати, оскільки, у цьому випадку, звернулися за правничою допомогою до адвоката (стаття 15 ЦПК України), а відтак могли розраховувати на відшкодування вказаних витрат у випадку відмови у задоволенні апеляційної скарги.
Тому у випадку закриття апеляційного провадження відсутні будь-які обставини, які б унеможливлювали або нівелювали загальний принцип відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). З огляду на зазначене, враховуючи фактичний обсяг наданих позивачу юридичних послуг, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), а також відсутність клопотання ТДВ «Шамраївський цукровий завод» про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованими вимоги представника ТОВ «Агрофірма «Матюші» Тетері С. І. про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 357/380/20, понесених у суді апеляційної інстанції. Посилання Київського апеляційного суду на те, що нормами ЦПК України не передбачено ухвалення додаткового рішення судом, що постановив ухвалу про закриття апеляційного провадження, не є підставою для відмови у задоволенні вимоги сторони про відшкодування понесених нею судових витрат».
У цій справі апеляційний суд закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 22 січня 1993 року на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, оскільки оскаржуваним рішенням суду першої інстанції було задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 . Це рішення суду не стосується прав, інтересів та обов'язків ОСОБА_1 , участі у справі яка не брала.
Водночас під час розгляду справи в апеляційному суді ОСОБА_2 понесла витрати на професійну правничу допомогу, яку суд правильно стягнув з особи, яка подавала апеляційну скаргу.
Отже, виходячи із загальних засад справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи складність справи, дослідивши надані докази, апеляційний суд дійшов правильного висновку про неспівмірність заявлених ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу із зазначеними критеріями і правильно зменшив їх розмір до 10 000,00 грн.
Враховуючи, що касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, тоді як Верховний Суд уже викладав висновок щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку, тому колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для відмови у відкритті касаційного провадження у цій справі.
Керуючись пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на додаткову постанову Хмельницького апеляційного суду від 14 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності на частину будинку та встановлення порядку користування.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді:А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
М. Ю. Тітов