Справа № 462/8910/25
11 грудня 2025 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Бориславський Ю.Л., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який не працює, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1
за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ОСОБА_1 28.10.2025 р. близько 23 години 40 хвилин знаходячись за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив відносно свого батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, а саме: висловлювався до нього нецензурною лайкою, наніс декілька ударів рукою в голову, чим була завдана шкода психологічному та фізичному здоров'ю, проте тілесних ушкоджень не завдав та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про розгляд справи судом повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Натомість захисник Торопчин О.Д. 08.12.2025р. звернувся до суду із клопотання про закриття провадження у справі, в якому в поряд з цим вказав, що розгляд справи проводити за його відсутності, оскільки перебуватиме в іншому судовому засіданні.
Відповідно до ст. 23 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Враховуючи наведене, суд приходить до переконання, що така поведінка ОСОБА_1 щодо не з'явлення до суду і не повідомлення про причини неявки спрямована на уникнення накладення на нього судом адміністративного стягнення, а тому вважає можливим розгляд справи у відсутності ОСОБА_1 на підставі наявних доказів, що узгоджується з принципом судочинства, зазначеному в практиці Європейського Суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, що є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством. (ст.1 КУпАП).
Крім цього, суд враховує, що ОСОБА_1 був повідомлений про розгляд справи Залізничним районним судом м. Львова під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, про що свідчить його особистий підпис, а також інформація щодо часу та місця розгляду зазначеної справи розміщувалась на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: https://zl.lv.court.gov.ua.
При цьому, суд враховує, що відповідно до вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення, при розгляді справ про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не є обов'язковою.
Розглянувши матеріали справи, суд виходить з такого.
У відповідності до ст. 251, 252 КУпАП, приймаючи рішення по справі про адміністративне правопорушення, суд оцінює докази в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 988108 від 29.10.2025 р., заявою потерпілого ОСОБА_3 , яка зареєстрована у ВП №1 ЛРУП №2 ГУ НП у Львівській області 29.10.2025 р. №28032 щодо прийняття міри до сина ОСОБА_1 , який 28.10.2025р. о 23.40 год. вчинив відносно нього домашнє насильство та відібраними інспектором СПДН ВП ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області від 29.10.2025 р. письмовими поясненнями у ОСОБА_3 , в яких зазначені обставини вчиненого правопорушення; формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, із змісту якої вбачається, що заявник здійснив виклик поліції з метою допомоги в госпіталізації сина до психіатричної лікарні, терміновим заборонним приписом стосовно кривдника ОСОБА_1 серії АА №611238 від 29.10.2025 р., яким заборонено в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою строком на 5 діб.
Суд критично оцінює письмові пояснення ОСОБА_1 від 29.10.2025 року в частині того, що батько ОСОБА_3 поводив себе агресивно по відношенню до нього, а він себе захищав від батька, оскільки такі спрямовані на уникнення відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення та спростовуються дослідженими судом доказами у справі, які є узгодженими між собою та достовірність таких у суду не викликає сумнівів.
Наведене узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).
Суд прийшов до переконання, що в діях ОСОБА_1 присутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Із врахуванням особи правопорушника, зокрема його вік, який являється особою з інвалідністю 3 групи загального захворювання, обставини вчиненого правопорушення, відсутні обставини, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, суд переконаний, що до ОСОБА_1 слід застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу в мінімальному розмірі санкції статті за вчинене правопорушення.
Крім цього, відповідно до ч. 5 ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення постанова суду про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 173-2 і 173-6 цього Кодексу, повинна містити обґрунтування необхідності або відсутності необхідності направлення порушника на проходження програми для особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, відповідно до статті 39-1 цього Кодексу.
Враховуючи наведене, а також особу кривдника, суд приходить до переконання про відсутність, на даний час, необхідності направлення ОСОБА_1 на проходження програми для особи, яка вчинила домашнє насильство.
Підстав щодо клопотання захисника Торопчина О.Д. про закриття провадження у справі з огляду на те, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 3 групи захворювання по психіатрії, тривалий час хворіє на душевну хворобу, суд вважає такі відсутні, оскільки суду не надані докази проте, що ОСОБА_1 під час вчинення протиправної дії був в стані неосудності.
Відповідно до ст. 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Керуючись ст. 23, 40-1, 173-2, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340,00 /триста сорок/ гривень.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави 605 /шістсот п'ять/ гривень 60 копійок судового збору.
Роз'яснити, що відповідно до вимог статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу протягом 15 днів з дня вручення копії постанови, при примусовому виконанні постанови суду згідно ч. 2 ст. 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення штраф підлягає стягненню у подвійному розмірі.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Залізничний районний суд м. Львова.
Суддя: Бориславський Ю. Л.