Справа № 462/9111/25
Іменем України
11 грудня 2025 року м.Львів
Суддя Залізничного районного суду м.Львова Колодяжний С.Ю., розглянувши матеріали, які надійшли від ВП №1 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України,місце проживання якого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №479875 від 28.10.2025 року, ОСОБА_1 24.10.2025 року о 18.00 год. перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив конфлікт зі своєю дружиною ОСОБА_2 , під час якого виражався в її сторону нецензурними словами, внаслідок чого вчинив відносно неї психологічний тиск, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП.
У суд ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи, не з'явився, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, згідно ч.2 ст.268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, по даній справі не є обов'язковою, а тому справу слід розглядати без участі ОСОБА_1 , оскільки матеріалів справи достатньо для розгляду і прийняття рішення по такій.
Потерпіла ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленою про день, час та місце розгляду справи, в судне з'явилася та про причин неявки не повідомила.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя дійшов наступних висновків.
Згідно з ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з?ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об?єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП).
Згідно з п.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну
Відповідно до ч.1 ст.173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров?ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Склад адміністративного правопорушення - сукупність передбачених законом об?єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як адміністративне правопорушення і є підставою для притягнення суб'єкта правопорушення до адміністративної відповідальності.
Розташування зазначеної статті у Главі 14 КУпАП «Адміністративні правопорушення, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку» свідчить, що об?єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері громадського порядку і громадської безпеки.
Суб'єктивна сторона даного правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Об'єктивна сторона правопорушення - це сукупність ознак, що характеризують зовнішню сторону складу правопорушення, тобто об'єктивні ознаки зовнішнього прояву правопорушення й об'єктивних умов його здійснення.
Об'єктивна сторона вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі виражається в умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства, визначені Законом України № 2229-VIII від 07.12.2017 року «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Відповідно до ст.1 цього Закону домашнім насильством визнаються діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім?ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Статтею 3 Закону№ 2229-VIII визначено, що дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: подружжя; колишнє подружжя; мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); особи, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; особи, які мають спільну дитину (дітей); батьки (мати, батько) і дитина (діти); та ін.
Відповідно до п.14 ч.1 Закону психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Таким чином, ст.173-2 КУпАП передбачає настання адміністративної відповідальності саме за вчинення домашнього насильства. Будь-яка суперечка чи конфлікт, які виникають у сім?ї чи щодо сімейних відносин, не можуть однозначно трактуватись, як домашнє насильство.
При цьому, домашнє насильство характеризується такими ознаками і відмежовується від побутових суперечок чи сімейних конфліктів за такими критеріями: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов'язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.
Як вбачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №479875 від 28.10.2025 року, складеного відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 КУпАП, йому у вину ставиться вчинення домашнього насильства за тих обставин, що він 24.10.2025 року о 18.00 год. перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив конфлікт зі своєю дружиною ОСОБА_2 , під час якого виражався в її сторону нецензурними словами, внаслідок чого вчинив відносно неї психологічний тиск.
Однак, сам факт висловлювання ОСОБА_1 нецензурною лайкою на адресу дружини в ході конфлікту не є підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У рішенні в справі «Опуз проти Туреччини» (Opuz v. Turkey no. 33401/02 від 09.06.2009) Європейський суд прийшов до висновку, що насильство в сім?ї не є приватною чи сімейною справою, але є проблемою, яка зачіпає суспільні інтереси, що в свою чергу вимагає ефективних дій з боку держави. Суд також зазначив, що недостатньо мати закони щодо протидії домашньому насильству, більш важливішим є наявність ефективних механізмів їхньої реалізації.
Для того, щоб відрізнити насильство від конфлікту, необхідно звернути увагу на те, що насильство є результатом свідомих дій людини і характеризується такими основними ознаками: умисність; спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, економічних, чи пов'язаних з вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство. Насильство - це умисні дії однієї або кількох осіб, що спричиняють шкоду іншій особі, порушують права і свободи та відбуваються в умовах значної переваги сил тих, хто скоює ці дії, що унеможливлює самозахист особи, котра страждає від цих дій. Якщо у вказаних діях відсутня хоча б одна з наведених ознак, такі дії не є насильством. Конфлікт - це зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби. Під час конфлікту часто відсутні одна чи кілька вищеперераховані ознаки. Ескалація конфлікту може привести до насильства, та не обов'язково завжди приводить.
З огляду на наведене, встановлені при розгляді справи дійсні обставини події свідчать про те, що 06.03.2024 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 мав місце конфлікт, сварка на побутовому ґрунті, з відсутністю наведених ознак домашнього насильства, в тому числі певного потерпілого, у якого б внаслідок психологічного насильства виникло побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, якому би було спричинено емоційну невпевненість, нездатність захистити себе, могла бути чи була завдана шкода психічному здоров?ю.
Постановою судді Залізничного районного суду м.Львова від 18.11.2025 року протокол про адміністративне правопорушення ВАД №479875 від 28.10.2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення з доданими до нього матеріалами повернуто ВП №1 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області (м.Львів, вул.Чернівецька, 2), для доопрацювання.
02.12.2025 року до Залізничного районного суду м.Львова після доопрацювання надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
До матеріалів адміністративної справи, після доопрацювання, долучено рапорт УПП у Львівській області ДПП від 28.11.2025 року, згідно з яким інспектор доповідає про те, що при складанні адміністративних матеріалів відповідно до письмової заяви ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої в ІКС ІПНП за №27814 від 24.10.2025 року, де остання просить притягнути до відповідальності чоловіка ОСОБА_1 , який 24.10.2025 року о 18.00 год. за адресою: АДРЕСА_1 вчинив психологічне насильство, а саме ображав, виражався нецензурною лайкою, принижував, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров?ю потерпілої ОСОБА_2 , тому просить роз?яснення вважати фабулою, відносно якої ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство.
Відповідно до п.9 розділу ІІ Інструкції 1376, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення в ньому зазначаються, зокрема, у графі «дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення» - суть адміністративного правопорушення (повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол).
Стадія адміністративного розслідування завершується складанням протоколу про адміністративне правопорушення, що фактично є пред'явленням особі обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки саме в протоколі викладається суть та обставини правопорушення, а також кваліфікація діяння.
Натомість, рапорт працівника правоохоронних органів - офіційне письмове звернення працівника до вищої посадової особи з викладом питань службового чи особистого характеру і проханням у зв'язку з цим, та відповідно до п.2.2.9 Інструкції з діловодства в системі Міністерства внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС від 23.08.2012 року №747, належить до внутрішніх документів.
Таким чином законом передбачено викладення суті обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення виключно у протоколі про адміністративне правопорушення.
Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.01.2025 року по справі №335/6977/22, зазначила, що невідповідність протоколу вимогам закону, зокрема статті 256 КУпАП, або складання неповноважною особою може мати наслідком закриття справи про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи наведене, в ході судового розгляду даної справи не встановлено в діях вчинених ОСОБА_1 24.10.2025 року щодо ОСОБА_2 всіх обов?язкових ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, та доказів щодо наявності саме домашнього насильства зі сторони ОСОБА_1 по відношенню до його дружини.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Виходячи з наведеного, з урахуванням вимог ч.1 ст.247 КУпАП, вважаю, що порушене відносно ОСОБА_1 провадження в справі про адміністративні правопорушення підлягає закриттю за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.247, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
постановив:
Провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відносно ОСОБА_1 закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Залізничний районний суд м. Львова.
Суддя (підпис)
Згідно з оригіналом.
Суддя: С.Ю. Колодяжний