Сторожинецький районний суд Чернівецької області
Справа № 723/3728/25
Провадження № 1-кп/723/4864/25
12 грудня 2025 року м. Сторожинець
Сторожинецький районний суд Чернівецької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сторожинець кримінальне провадження № 62024240020000338 від 31.01.2024 року по обвинуваченню:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Михальча Сторожинецького району Чернівецької області, громадянина України, з середньою освітою, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , військовослужбовець в/ч НОМЕР_1 , на час вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення перебував на посаді вогнеметника вогнеметного взводу роти радіаційного, хімічного, біологічного захисту військової частини НОМЕР_2 у військовому званні солдат, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України
за участю: прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_5 ,
Обвинувачений ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем за призовом під час мобілізації, у званні солдат, перебуваючи посаді вогнеметника вогнеметного зводу роти радіаційного, хімічного, біогічного захисту військової частини НОМЕР_2 , в порушення вимог ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», п. 3 ч. 9 ст. 1, п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 11, 16, 127-131, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних України та ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, порушуючи військову дисципліну, маючи намір тимчасово ухилитись від несення обов'язків військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, в умовах воєнного стану, без поважних причин та дозволу командування військової частини НОМЕР_2 , 22.12.2023 року самовільно залишив місце служби - розташування особового складу зведеної роти військової частини НОМЕР_2 в АДРЕСА_2 та вибув до місця свого постійного проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , де проводив службовий час на власний розсуд, не пов'язаний з проходженням військової служби до 07.10.2024 року.
Таким чином, своїми умисними діями обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України - самовільне залишення військової частини військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, і його дії за цією статтею кваліфіковані правильно.
Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні вину в пред'явленому йому обвинуваченні визнав і пояснив, що 28.04.2023 р. був мобілізований та направлений для проходження військової служби у Житомирську область. В подальшому протягом червня - жовтня 2023 перебував у зоні бойових дій у Донецькій області. Після закінчення реабілітації внаслідок поранення командир дозволив на 5 днів поїхати додому без офіційного оформлення. Він поїхав додому в с. Заволока, по закінченні 5 днів не повернувся у військову частину. Вдома перебував з грудня 2023 р. по жовтень 2024 року. У жовтні, коли розпочалося розслідування він повернувся для проходження військової служби у військову частину НОМЕР_3 . Перед самовільним залишенням в/ч НОМЕР_4 він звернувся з рапортом про звільнення з військової служби, з тієї підстави, що у нього на утриманні є 3 дітей. Однак не дочекався вирішення даного рапорту. В подальшому він більше не звертався щодо звільнення з військової служби. Він не є рідним батьком дітей, що має на утриманні. Розуміє, що вчинив неправильно. Просить врахувати його позитивну характеристику, призначити несуворе покарання.
Показання обвинуваченого ОСОБА_3 відповідають фактичним обставинам обвинувачення і учасниками судового розгляду не оспорюються.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд, за згодою учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, чи правильно розуміють учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Обвинувачений ОСОБА_3 погодився на скорочений порядок судового розгляду, без дослідження будь-яких доказів, крім його особистого допиту та дослідження матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого, пояснивши, що наслідки, передбачені ч. 3 ст. 349 КПК України йому зрозумілі.
При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Зокрема, суд враховує, що скоєний обвинуваченим злочин відповідно до ст. 12 КК України належить до категорії тяжких злочинів.
Вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що він на час вчинення даного злочину є особою раніше не судимою, за місцем військової служби характеризується задовільно, за висновком ВЛК від 29.07.2025 має травму, що відночситься до легких та пов'язана з проходженням військової служби, є придатний до військової служби, на обліку у лікаря психіатра чи нарколога не перебуває, розлучений.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , згідно ст. 66 КК України суд визнає щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.
Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
За наведених обставин, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, особу обвинуваченого, встановлені судом обставини, що пом'якшують покарання, суд вважає за можливе призначення мінімального покарання, передбаченого санкцією статті.
Відповідно до ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження, зокрема за кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429, 437-439, 442, 442-1 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
В ході розгляду справи судом не встановлено підстав для застосування положень статті 69 КК України при призначенні покарання, а стороною захисту, яка просила про призначення покарання нижчого, ніж передбачене санкцією ч. 5 ст. 407 КПК України, не надано доказів наявності таких обставин, які б істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення обвинуваченим ОСОБА_3 .
Керуючись ст. 368-370, 373,374 КПК України, суд
ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України і призначити йому покарання у виді п'яти років позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту фактичного затримання - з 15 липня 2025 року.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3 залишити до набрання вироком законної сили, але не більше як на два місяці.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Вирок може бути оскаржений до Чернівецького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Сторожинецький районний суд Чернівецької області.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя