12 грудня 2025 року Справа № 915/1370/25
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Семенчук Н.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОДИСТРИБ'ЮШН КАРГО ПАРТС», вул. Закревського, 16, м. Київ, 02232, код ЄДРПОУ 37141112
електронна пошта: info@cargo-parts.com.ua
представник позивача: адвокат Спиридонов Олег Володимирович
електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІР СЕРВІС № 1», просп. Центральний, 107/1, офіс 657, м. Миколаїв, 54055, код ЄДРПОУ 43261730
про: стягнення 38 505,65грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОДИСТРИБ'ЮШН КАРГО ПАРТС» звернулося до Господарського суду Миколаївської області зі сформованою в системі «Електронний суд» позовною заявою № 18/09/2025-1ПЗ від 18.09.2025 (вх. № 13323/25 від 19.09.2025), в якій просить суд:
1) розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження;
2) стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІР СЕРВІС № 1» (код ЄДРПОУ: 43261730, місцезнаходження: просп. Центральний, 107/1, офіс 657, м. Миколаїв, Миколаївська обл., 54055) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОДИСТРИБ'ЮШН КАРГО ПАРТС» (код ЄДРПОУ 37141112; місцезнаходження: вул. Закревського Миколи, 16, м. Київ, 02232), суму грошових коштів у розмірі 38 505 (Тридцять вісім тисяч п'ятсот п'ять) гривень 65 копійки, з яких: 14 960,70 грн - сума основного боргу; 5 181,97 грн - сума пені за прострочення строку виконання зобов'язання за Договором; 7 461,80 грн - сума 12% річних від простроченої суми за порушення грошового зобов'язання; 10 901,18 грн - втрати від інфляції, завдані внаслідок прострочення виконання грошового зобов'язання за Договором;
3) покласти судові витрати, понесені ТОВ «АВТОДИСТРИБ'ЮШН КАРГО ПАРТС» у зв'язку із розглядом справи, на Відповідача.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що в лютому 2022 року постачальником (позивач у справі), відповідно до умов Договору, було продано покупцю (відповідач у справі) Товар з відтермінуванням строку його оплати, а покупцем отримано цей Товар на загальну суму 29 960,70 грн, що підтверджується видатковими накладними. Відтак, у відповідача виник обов'язок щодо оплати отриманого Товару, а у позивача, відповідно, виникло право вимоги такої оплати. Проте, за даними позивача, відповідач свого обов'язку щодо оплати Товару у визначений строк не виконав, чим порушив обов'язкові до виконання зобов'язання за Договором. Стверджувані заявником обставини нездійснення відповідачем на користь позивача оплати отриманого Товару в межах узгодженого Сторонами Договору строку призвели до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості у розмірі 14 960,70 грн.
ТОВ «АВТОДИСТРИБ'ЮШН КАРГО ПАРТС» з метою захисту своїх порушених прав та інтересів звернувся до суду з вимогою про відшкодування винною стороною (ТОВ «ТІР СЕРВІС № 1») суми основного боргу, пені за весь час прострочення, а також передбачених статтею 625 ЦК України інфляційних втрат та 12 % річних від суми основного боргу.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням позивача на приписи ст.ст. 525, 526, 530, 549, 610, 629, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173-175, 193, 216, 218, 224, 225, 230, 231, 265 Господарського кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 24.09.2025, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, останню було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання за наявними матеріалами. Ухвалено провести розгляд справи поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого визначається з урахуванням існування в Україні воєнного стану. Встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.
Копія вказаної ухвали була направлена учасникам справи у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України.
Так, копію ухвали було надіслано позивачу в електронний кабінет в системі «Електронний суд». Документ доставлено до електронного кабінету одержувача 24.09.2025 о 20:24, що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними довідками. За змістом ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. Враховуючи наведене, слід вважати, що копію ухвали Господарського суду Миколаївської області від 24.09.2025 у справі № 915/1370/25 позивач отримав 25.09.2025.
Копія ухвали Господарського суду Миколаївської області від 24.09.2025, направлена на адресу місцезнаходження відповідача, а саме: просп. Центральний, 107/1, офіс 657, м. Миколаїв, 54055, повернута поштовим відділенням зв'язку до суду з відміткою: «За закінченням терміну зберігання» (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 0610282431362).
Господарським судом Миколаївської області було постановлено ухвалу від 20.10.2025 про повторне направлення на поштову адресу місцезнаходження відповідача, із проставленням на ній відмітки «Судова повістка» ухвали Господарського суду Миколаївської області від 24.09.2025 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором R067023292880).
Копія ухвали Господарського суду Миколаївської області від 24.09.2025, повторно направлена на адресу місцезнаходження відповідача, встановлену судом за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернута поштовим відділенням зв'язку до суду із проставлянням 28.10.2025 відділенням поштового зв'язку відмітки про причину невручення: «адресат відсутній».
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
У відповідності до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Крім того, судом взято до уваги висновки, викладені Великою палатою Верховного Суду у постанові від 05.09.2024 у справі № 990/152/24, відповідно до яких день проставлення у поштовому повідомленні відмітки «про відсутність адресата за вказаним нею місцем проживання (перебування)», може вважатися днем вручення копії ухвали.
За такого, суд дійшов висновку про те, що копію ухвали від 24.09.2025 про відкриття провадження у справі слід вважати врученою відповідачу 28.10.2025.
Крім того, необхідно зауважити, що за змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Ухвали Господарського суду Миколаївської області від 24.09.2025 та 20.10.2025 були оприлюднені на офіційному вебпорталі судової влади України.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України»).
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про належне повідомлення відповідача у даній справі.
Разом із тим, відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов оформлений згідно вимог ст.165 Господарського процесуального кодексу України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення не скористався.
Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За приписами ч. 1 ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив таке.
25.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОДИСТРИБ'ЮШН КАРГО ПАРТС», як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТІР СЕРВІС № 1», як покупцем, був укладений Договір № 16864-15/2020 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, передати у власність покупця визначені цим Договором запчастини, експлуатаційні матеріали, автомобільні шини тощо (далі - Товар), а також надати шиноремонтні та шиномонтажні послуги (далі - Послуги), а покупець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти Товар і Послуги та здійснити їх оплату.
Відповідно до п.1.2 Договору номенклатура, найменування, одиниця виміру, походження Товару, загальні кількість, ціна за одиницю Товару, що передаються за цим Договором, термін та умови передачі, визначаються у рахунках-фактурах (рахунках на оплату), товарних (видаткових) накладних, або інших передбачених чинним законодавством документах на Товари, які є невід'ємною частиною Договору та остаточно узгоджується Сторонами на кожну окрему партію Товару.
Пунктом 1.3 Договору передбачено, що найменування, вартість та обсяг наданих послуг зазначається в Актах виконаних робіт, укладених сторонами, які є невід'ємними частинами цього Договору.
Згідно з п. 2.5 Договору покупець, підписуючи товарну (видаткову) накладну, виявляє згоду на прийняття Товару відповідно до попередньої домовленості із постачальником та позбавляється права заявляти претензії щодо невідповідності поставленого Товару за кількістю, номенклатурою, асортиментом та ціною. Сторони домовилися, що уповноважуючи певну особу на прийняття Товару від постачальника, у тому числі перевізника, покупець тим самим уповноважує таку особу підписувати відповідні документи на Товар: товарні (видаткові) накладні, товарно-транспортні накладні тощо.
За умовами п. 2.6 Договору датою поставки Товару вважається дата товарної (видаткової) накладної підписана уповноваженими представниками сторін, що засвідчує прийняття Товару покупцем від постачальника. При цьому печатка покупця може не використовуватися, якщо факт невикористання печатки в господарській діяльності підтверджений установчими документами покупця.
Відповідно до п. 3.1 Договору ціни на Товар і Послуги погоджуються сторонами у кожному окремому випадку і вказуються у товарних (видаткових) накладних, товарно-транспортних накладних, замовленнях-нарядах та Актах виконаних робіт, які є невід'ємною частиною даного Договору.
Згідно з п.3.2 Договору за домовленістю сторін Товар продається на умовах попередньої оплати або на умовах відстрочення платежу в межах кредитного ліміту. Кредитним лімітом сторони вважають суму, на яку постачальник може поставити Товар на умовах домовленого відтермінування. В залежності від загальної суми щомісячних замовлень покупця, постачальник визначає суму кредитного ліміту.
Відповідно до п. 3.3 Договору у випадку продажу Товару на умовах попередньої оплати постачальник одночасно з підтвердженням замовлення надає покупцю рахунок на оплату.
Згідно з п. 3.4 Договору якщо продаж Товару здійснюється на умовах відстрочення платежу в межах кредитного ліміту, термін такого відстрочення зазначається у товарній (видатковій) накладній. У такому разі Товар має бути сплачений не пізніше останнього дня відтермінування включно на підставі рахунку на оплату, який надається постачальником покупцю разом з товарною (видатковою) накладною. Підписання покупцем або уповноваженої ним особи на прийняття Товару товарної (видаткової) накладної є належним підтвердженням факту отримання ним рахунку на оплату.
Відповідно до п. 3.6 Договору оплата Товару і наданих Послуг за цим Договором здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальнику. При здійсненні оплати покупець, крім обов'язкових реквізитів, повинен зазначити у документах на оплату номер та дату даного Договору, а також номер та дату рахунку-фактури, за яким здійснюється вказана оплата.
Згідно з п. 3.7 Договору зобов'язання Покупця за цим Договором щодо оплати поставленого Товару та наданих Послуг вважаються виконаними з моменту зарахування коштів на рахунок постачальника.
Відповідно до п.5.1 Договору за невиконання або неналежне виконання умов даного Договору, винна сторона несе відповідальність у межах даного Договору. Якщо відповідальність не передбачена даним Договором, але визначена законодавством України, то винна сторона несе відповідальність згідно чинного законодавства України.
Згідно з п. 5.2 Договору за порушення грошового зобов'язання за цим Договором більше 3-х календарних днів, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ до суми простроченого платежу, за весь період такого прострочення.
Відповідно до п. 5.3 Договору сторони домовилися, що у разі прострочення виконання грошового зобов'язання, передбаченого цим Договором, винна сторона несе відповідальність, встановленої статтею 625 ЦК України, а саме: той хто прострочив виконання грошового зобов'язання має сплатити на користь іншої сторони за Договором суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 12 (дванадцять) відсотків річних від простроченої суми.
Згідно з п. 8.2 Договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами і діє до 31 грудня 2020 року.
За умовами п. 8.4 Договору якщо протягом 1-го місяця до закінчення терміну дії даного Договору жодна зі сторін не заявить про намір змінити його умови або припинити його дію, договір вважається продовженим на 1 календарний рік і так рік за роком.
Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками покупця та постачальника.
Суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази направлення сторонами письмових заяв про намір змінити умови Договору або припинити його дію, а тому відповідний Договір у відповідності до умов п. 8.4, слід вважати пролонгованим.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.
Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За змістом ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 1 ст. 689 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного між сторонами Договору у період з 09.02.2022 по 16.02.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОДИСТРИБ'ЮШН КАРГО ПАРТС» було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «ТІР СЕРВІС № 1», а останнім прийнято у власність товар на загальну суму 29 960,70 грн, що вбачається з наявних в матеріалах справи видаткових накладних підписаних обома сторонами, зокрема:
- № SI0003392150 від 09.02.2022 на суму 6 856,44 грн (видаткова накладна містить вказівку: «Сплатити до 23.02.2022»);
- № SI0003392651 від 10.02.2022 на суму 1 027,08 грн (видаткова накладна містить вказівку: «Сплатити до 24.02.2022»);
- № SI0003400625 від 14.02.2022 на суму 12 276,00 грн (видаткова накладна містить вказівку: «Сплатити до 28.02.2022»);
- № SI0003401755 від 15.02.2022 на суму 5 373,60 грн (видаткова накладна містить вказівку: «Сплатити до 01.03.2022»);
- № SI0003402532 від 15.02.2022 на суму 3 329,04 грн (видаткова накладна містить вказівку: «Сплатити до 01.03.2022»);
- № SI0003404908 від 16.02.2022 на суму 399,42 грн (видаткова накладна містить вказівку: «Сплатити до 02.03.2022»);
- № SI0003405564 від 16.02.2022 на суму 699,12 грн (видаткова накладна містить вказівку: «Сплатити до 02.03.2022»).
Для здійснення оплати за поставлений товар постачальником було виставлено покупцю рахунки на загальну суму 29 960,70 грн, зокрема:
- № S0006835954 від 09.02.2022 на суму 6 856,44 грн;
- № S0006838257 від 10.02.2022 на суму 1 027,08 грн;
- № S0006850987 від 14.02.2022 на суму 12 276,00 грн;
- № S0006852543 від 15.02.2022 на суму 5 373,60 грн;
- № S0006854040 від 15.02.2022 на суму 3 329,04 грн;
- № S0006858068 від 16.02.2022 на суму 399,42 грн;
- № S0006859005 від 16.02.2022 на суму 699,12 грн.
Відповідач, в свою чергу, здійснив лише часткову оплату за поставлений товар у сумі 15 000,00 грн, що вбачається з наданих до матеріалів справи копій платіжних інструкцій:
- № 562 від 13.03.2023 на суму 5 000,00 грн;
- № 563 від 27.03.2023 на суму 5 000,00 грн;
- № 566 від 31.03.2023 на суму 5 000,00 грн.
За даними позивача, не спростованими та не запереченими відповідачем, решта вартості поставленого товару покупцем оплачена не була, що і стало для позивача підставою для звернення до суду з відповідним позовом.
Зважаючи на викладене вище суд зазначає, що за змістом ч. 1 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до ч.ч. 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи викладені вище обставини справи, суд дійшов висновку, що в спірних правовідносинах відповідач дійсно порушив норми та приписи чинного законодавства в частині повноти та своєчасності здійснення розрахунків за поставлений товар, в зв'язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.
Судом перевірено розрахунок основної заборгованості та встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОДИСТРИБ'ЮШН КАРГО ПАРТС» суму основної заборгованості в розмірі 14 960,70 грн (29 960,70 грн - 15 000,00 грн) зазначено правильно.
За такого, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОДИСТРИБ'ЮШН КАРГО ПАРТС» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІР СЕРВІС № 1» заборгованості за поставлений товар в сумі 14 960,70 грн є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені, та підлягають задоволенню.
Крім основного боргу позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача:
1. Пеню за прострочення строку виконання зобов'язання за Договором в загальному розмірі 5 181,97 грн, у тому числі:
- за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 6 856,44 грн (за видатковою накладною № SI0003392150 від 09.02.2022) за період з 24.02.2022 по 23.08.2022 нараховано пеню в розмірі 1 142,11 грн;
- за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 1 027,08 грн (за видатковою накладною № SI0003392651 від 10.02.2022) за період з 25.02.2022 по 24.08.2022 нараховано пеню в розмірі 171,93 грн;
- за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 12 276,00 грн (за видатковою накладною № SI0003400625 від 14.02.2022) за період з 01.03.2022 по 31.08.2022 нараховано пеню в розмірі 2 145,78 грн;
- за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 5 373,60 грн (за видатковою накладною № SI0003401755 від 15.02.2022) за період з 02.03.2022 по 01.09.2022 нараховано пеню в розмірі 943,69 грн;
- за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 3 329,04 грн (за видатковою накладною № SI0003402532 від 15.02.2022) за період з 02.03.2022 по 01.09.2022 нараховано пеню в розмірі 584,63 грн;
- за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 399,42 грн (за видатковою накладною № SI0003404908 від 16.02.2022) за період з 03.03.2022 по 02.09.2022 нараховано пеню в розмірі 70,47 грн;
- за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 699,12 грн (за видатковою накладною № SI0003405564 від 16.02.2022) за період з 03.03.2022 по 02.09.2022 нараховано пеню в розмірі 123,35 грн.
2. 12% річних від простроченої суми за порушення грошового зобов'язання в загальному розмірі 7 461,80 грн, у тому числі:
- за прострочення виконання грошового зобов'язання за видатковою накладною № SI0003392150 від 09.02.2022: за період з 24.02.2022 по 12.03.2023 щодо грошового зобов'язання на суму 6 856,44 грн нараховано 12 % річних у розмірі 864,32 грн; за період з 13.03.2023 по 26.03.2023 щодо грошового зобов'язання на суму 1 856,44 нараховано 12 % річних у розмірі 8,58 грн;
- за прострочення виконання грошового зобов'язання за видатковою накладною № SI0003392651 від 10.02.2022 за період з 25.02.2022 по 26.03.2023 щодо грошового зобов'язання на суму 1 027,08 грн нараховано 12 % річних у розмірі 133,88 грн;
- за прострочення виконання грошового зобов'язання за видатковою накладною № SI0003400625 від 14.02.2022: за період з 01.03.2022 по 26.03.2023 щодо грошового зобов'язання на суму 12 276,00 грн нараховано 12 % річних у розмірі 1583,97 грн; за період з 27.03.2023 по 31.03.2023 щодо грошового зобов'язання на суму 10 159,52 грн нараховано 12 % річних у розмірі 16,76 грн; за період з 31.03.2022 по 17.09.2025 щодо грошового зобов'язання на суму 5 159,52 грн нараховано 12 % річних у розмірі 1535,78 грн;
- за прострочення виконання грошового зобов'язання за видатковою накладною № SI0003401755 від 15.02.2022 за період з 02.03.2022 по 17.09.2025 щодо грошового зобов'язання на суму 5 373,60 грн нараховано 12 % річних у розмірі 2 298,18 грн;
- за прострочення виконання грошового зобов'язання за видатковою накладною № SI0003402532 від 15.02.2022 за період з 02.03.2022 по 17.09.2025 щодо грошового зобов'язання на суму 3 329,04 грн нараховано 12 % річних у розмірі 1 423,76 грн;
- за прострочення виконання грошового зобов'язання за видатковою накладною № SI0003404908 від 16.02.2022 за період з 03.03.2022 по 17.09.2025 щодо грошового зобов'язання на суму 399,42 грн нараховано 12 % річних у розмірі 170,69 грн;
- за прострочення виконання грошового зобов'язання за видатковою накладною № SI0003405564 від 16.02.2022 за період з 03.03.2022 по 17.09.2025 щодо грошового зобов'язання на суму 699,12 грн нараховано 12 % річних у розмірі 298,77 грн.
3. Інфляційні втрати, завдані внаслідок прострочення виконання грошового зобов'язання за Договором в загальному розмірі 10 901,18 грн, у тому числі:
- за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 29 960,70 грн за період з березня 2022 року по лютий 2023 року нараховано інфляційні втрати в розмірі 7 460,21 грн;
- за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 14 960,70 грн за період з березня 2023 року по серпень 2023 року нараховано інфляційні втрати в розмірі 3 440,96 грн.
Щодо вимог про стягнення пені суд зазначає наступне.
У відповідності до умов п. 5.2 Договору сторони погодили, що за порушення грошового зобов'язання за цим Договором більше 3-х календарних днів, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ до суми простроченого платежу, за весь період такого прострочення.
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, а згідно статті 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
На підставі наведених норм та умов договору позивач правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню.
Перевіривши наведений позивачем розрахунок пені, суд встановив, що відповідні нарахування позивачем проведено правильно, у зв'язку із чим позовні вимоги у відповідній частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат та процентів річних суд зазначає таке.
За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Слід зауважити, що умовами укладеного між сторонами Договору (п. 5.3) сторони погодили, що у разі прострочення виконання грошового зобов'язання, передбаченого цим Договором, винна сторона несе відповідальність, встановленої статтею 625 ЦК України, а саме: той хто прострочив виконання грошового зобов'язання має сплатити на користь іншої сторони за Договором суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 12 (дванадцять) відсотків річних від простроченої суми.
Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов'язання).
Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв'язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.
Стаття 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язання.
На підставі ст. 625 ЦК України позивач правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 12 % річних.
Водночас, перевіривши наведені позивачем розрахунки інфляційних втрат, суд встановив наявність помилок при визначенні товариством сукупного індексу інфляції.
З урахуванням наведеного, судом за допомогою програми «IpLех» здійснено перерахунок інфляційних втрат та встановлено, що їх обґрунтований розмір у спірних правовідносинах складає 10 879,30 грн, у тому числі:
- за прострочення виконання грошового зобов'язання в розмірі 29 960,70 грн за період з березня 2022 року по лютий 2023 року розмір інфляційних втрат складає 4 478,95 грн;
- за прострочення виконання грошового зобов'язання в розмірі 14 960,70 грн за період з березня 2023 року по серпень 2025 року розмір інфляційних втрат складає 3 430,35 грн.
Крім того, за результатами перевірки наведеного позивачем розрахунку процентів річних судом встановлено, що позивачем допущено помилки при визначенні ставки процентів річних, а саме позивачем зазначено відповідну ставку як 0,033% за кожен день прострочення, що є арифметично неправильним, оскільки у розрізі відповідної логіки 12 % річних - це 0,0329% за кожен день прострочення.
Також при здійсненні розрахунку за видатковою накладною № SI0003400625 від 14.02.2022 позивачем двічі здійснено нарахування за 31.03.2023 (на суму заборгованості до моменту часткового погашення та на суму заборгованості після часткового погашення заборгованості).
Водночас, суд зауважує, що нарахування 12 % річних позивачем здійснено у розрізі кожної окремої видаткової накладної, з урахуванням періодів часткового погашення заборгованості. Всього нарахування здійснено за 10 періодів (детально наведено вище за текстом рішення). При цьому, при визначенні загальної суми нарахування 12 % річних за всі 10 періодів позивачем допущено арифметичну помилку та визначено відповідну суму як 7 461,80 грн, в той час як реальна сума відповідних складових становить 8 334,69 грн.
Судом за допомогою програми «IpLех» здійснено перерахунок 12 % та встановлено, що їх обґрунтований розмір у спірних правовідносинах складає 8 295,27 грн, у тому числі:
- за прострочення виконання грошового зобов'язання за видатковою накладною № SI0003392150 від 09.02.2022: за період з 24.02.2022 по 12.03.2023 щодо грошового зобов'язання на суму 6 856,44 грн розмір 12 % річних складає 861,10 грн; за період з 13.03.2023 по 26.03.2023 щодо грошового зобов'язання на суму 1 856,44 розмір 12 % річних складає 8,54 грн;
- за прострочення виконання грошового зобов'язання за видатковою накладною № SI0003392651 від 10.02.2022 за період з 25.02.2022 по 26.03.2023 щодо грошового зобов'язання на суму 1 027,08 грн розмір 12 % річних складає 133,38 грн;
- за прострочення виконання грошового зобов'язання за видатковою накладною № SI0003400625 від 14.02.2022: за період з 01.03.2022 по 26.03.2023 щодо грошового зобов'язання на суму 12 276,00 грн розмір 12 % річних складає 1 578,06 грн; за період з 27.03.2023 по 30.03.2023 щодо грошового зобов'язання на суму 10 159,52 грн розмір 12 % річних складає 13,36 грн; за період з 31.03.2022 по 17.09.2025 щодо грошового зобов'язання на суму 5 159,52 грн розмір 12 % річних складає 1 528,34 грн;
- за прострочення виконання грошового зобов'язання за видатковою накладною № SI0003401755 від 15.02.2022 за період з 02.03.2022 по 17.09.2025 щодо грошового зобов'язання на суму 5 373,60 грн розмір 12 % річних складає 2287,82 грн;
- за прострочення виконання грошового зобов'язання за видатковою накладною № SI0003402532 від 15.02.2022 за період з 02.03.2022 по 17.09.2025 щодо грошового зобов'язання на суму 3 329,04 грн розмір 12 % річних складає 1417,34 грн;
- за прострочення виконання грошового зобов'язання за видатковою накладною № SI0003404908 від 16.02.2022 за період з 03.03.2022 по 17.09.2025 щодо грошового зобов'язання на суму 399,42 грн розмір 12 % річних складає 169,92 грн;
- за прострочення виконання грошового зобов'язання за видатковою накладною № SI0003405564 від 16.02.2022 за період з 03.03.2022 по 17.09.2025 щодо грошового зобов'язання на суму 699,12 грн розмір 12 % річних складає 297,41 грн.
При цьому, суд наголошує, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача 12 % річних в загальному розмірі 7 461,80 грн. Беручи до уваги, що суд не може вийти за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 237 ГПК України), стягненню з відповідача підлягає сума 12 % річних в заявленому позивачем розмірі 7 461,80 грн.
Отже, до стягнення з відповідача підлягають інфляційні втрати в розмірі 10 879,30 грн та 12 % річних в розмірі 7 461,80 грн. В задоволенні ж решти позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат в розмірі 21,88 грн (10 901,18 грн - 10 879,30 грн) належить відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За умовами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Будь-яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов'язання щодо сплати заборгованості за поставлений товар, відповідач, у порушення приписів ст. 73,74 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують наявність порушених прав позивача.
Ураховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
При ухваленні рішення в справі, суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
Так, за правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням наведеного, судовий збір у даній справі підлягає покладенню на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 11, 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 165, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІР СЕРВІС № 1» (Україна, 54055, Миколаївська обл., місто Миколаїв, проспект Центральний, будинок 107/1, офіс 657; код ЄДРПОУ 43261730) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОДИСТРИБ'ЮШН КАРГО ПАРТС» (Україна, 02232, місто Київ, вул. Закревського Миколи, будинок 16; код ЄДРПОУ 37141112) суму основного боргу у розмірі 14 960,70 грн, пеню в розмірі 5 181,97 грн, 12% річних у розмірі 7 461,80 грн, інфляційні втрати у розмірі 10 879,30 грн та судовий збір у розмірі 2 421,02 грн.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду, у відповідності до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 12.12.2025.
Суддя Н.О. Семенчук