79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
10.11.2025 Справа № 914/3057/24
Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. за участю секретаря судового засідання Перейми Х.О., розглянув матеріали позовної заяви
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «УТА», м. Варшава, Республіка Польща
до відповідача: фізичної особи-підприємця Мухи Павла Орестовича, м. Львів
про стягнення 326 644,58 грн
за участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Муха П.О.
Обставини розгляду справи.
12.12.2024 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «УТА», м. Варшава, Республіка Польща до фізичної особи-підприємця Мухи Павла Орестовича, м. Львів про стягнення 326 644,58 грн.
Ухвалою від 17.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.01.2025.
В підготовчому засіданні 23.01.2025 було оголошено перерву до 13.02.2025.
13.02.2025 через канцелярію суду від фізичної особи Мухи Павла Орестовича надійшли додаткові пояснення (вх. №3863/25 від 13.02.2025).
В підготовчому засіданні 13.02.2025 було оголошено перерву до 13.03.2025.
11.03.2025 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «УТА» надійшли додаткові пояснення (вх. №6287/25 від 11.03.2025).
12.03.2025 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «УТА» надійшло клопотання про долучення доказів (вх. №6430/25 від 12.03.2025).
Ухвалою від 13.03.2025 суд продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів, відклав підготовче засідання на 07.04.2025.
27.03.2025 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «УТА» надійшло клопотання про долучення доказів (вх. №7923/25 від 27.03.2025).
07.04.2025 через канцелярію суду від фізичної особи Мухи Павла Орестовича надійшли додаткові пояснення (вх. №8905/25 від 07.04.2025).
Підготовче засідання, призначене на 07.04.2025, не відбулось у зв'язку з надходженням повідомлення про замінування будівлі Господарського суду Львівської області. Ухвалою суду від 07.04.2025 підготовче засідання призначено на 05.05.2025.
Ухвалою суду від 05.05.2025 підготовче засідання призначено на 29.05.2025.
29.05.2025 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «УТА» надійшли додаткові пояснення (вх. №14242/25 від 29.05.2025).
В підготовчому засіданні 29.05.2025 було оголошено перерву до 16.06.2025.
16.06.2025 через канцелярію суду від фізичної особи Мухи Павла Орестовича надійшли додаткові пояснення (вх. №15927/25 від 16.06.2025).
З огляду на те, що за результатами підготовчого провадження було вирішено усі необхідні завдання, сторонами подані усі докази, які доводять обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, суд ухвалою від 16.06.2025 визнав поважними причини пропуску відповідачем процесуального строку для подання доказів, поновив відповідачу пропущений процесуальний строк для подання доказів та прийняв докази, що долучені відповідачем до додаткових пояснень (вх. №15927/25 від 16.06.2025), закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 10.07.2025.
В судовому засіданні 10.07.2025 було оголошено перерву до 31.07.2025.
30.07.2025 через канцелярію суду від фізичної особи Мухи Павла Орестовича надійшло клопотання про долучення доказів (вх. №20165/25 від 30.07.2025).
31.07.2025 розгляд справи не відбувся у зв'язку з тим, що у період з 28.07.2025 по 31.07.2025 суддя Мазовіта А.Б. перебував у відпустці. Ухвалою суду від 05.08.2025 судове засідання призначено на 11.09.2025.
В судовому засіданні 11.09.2025 було оголошено перерву до 29.09.2025.
Судове засідання 29.09.2025 не відбулось з технічних причин, що унеможливило технічну фіксацію судового процесу та проведення засідання за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку (ВКЗ) ЄСІТС. Ухвалою суду від 29.09.2025 судове засідання призначено на 16.10.2025.
В судовому засіданні 16.10.2025 було оголошено перерву до 30.10.2025.
30.10.2025 через канцелярію суду від фізичної особи Мухи Павла Орестовича надійшло клопотання про долучення доказів (вх. №28838/25 від 30.10.2025).
В судовому засіданні 30.10.2025 було оголошено перерву до 10.11.2025.
Заяв про відвід суду не поступало.
Суть спору та правова позиція сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 28.10.2022 між позивачем та відповідачем був укладений договір № 4800416, відповідно до умов якого позивач надає відповідачу для користування сервісні картки UTA, які дають відповідачу право користуватись послугами і право купівлі товарів від імені і за рахунок UTA (з обов'язковим відшкодуванням витрат відповідачем), винятково за межами України. На виконання умов даного договору, позивачем надіслано відповідачу для підписання акти виконаних робіт від 30.06.2024 на суму 3458,86 євро, від 15.07.2024 на суму 1260,16 євро, від 31.07.2024 на суму 1221,64 євро, від 15.08.2024 на суму 30,76 євро. Однак відповідач їх не підписав, підписані примірники не повернув та не здійснив оплату сум, що вказані в цих актах. Позивач вважає, що відповідно до умов договору, за відсутності вмотивованої відмови відповідача від підписання вищевказаних актів виконаних робіт, надані послуги вважаються прийнятими без зауважень щодо вартості та об'єму послуг, акт погодженим і підписаним. З огляду на зазначене, позивач вважає, що відповідач має обов'язок сплатити вказані в актах суми основного боргу - 5 971,42 євро. Для покриття заборгованості позивачем зараховано сплачений відповідачем гарантійний платіж у розмірі 1 274,60 євро та суму повернення ПДВ у розмірі 261,10 євро, отже розмір заборгованості становить 4 435,72 євро. У зв'язку з порушенням строків оплати вартості послуг відповідачу нараховано штраф згідно п. 5.2. договору у розмірі 0,5 % в сумі 2 977,25 євро, 3% річних в сумі 41,01 євро. Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, становить 7 453,98 євро (326 644,58 грн).
В судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових поясненнях. Зокрема, зазначив, що позивач не виконав обов'язку щодо надання розрахунків інформаційного характеру №52384524, №52484682, №52577547, №52689442, які свідчать про обсяг наданих послуг і є підставою для підписання актів виконаних робіт, а отже підстави для підписання вищевказаних актів у відповідача відсутні, як немає і підстав здійснювати оплату по них. Крім того, акти виконаних робіт без надання до них розрахунків інформаційного характеру №52384524, №52484682, №52577547, №52689442 не відповідають вимогам, що встановлені для первинних бухгалтерських документів, та не засвідчують надання позивачем послуг. Також позивач не виконав визначеного договором зобов'язання щодо забезпечення належного відправлення та отримання кореспонденції згідно адрес, вказаних в даному договорі. Як вбачається з наданих до матеріалів справи документів, позивачем не надано доказів направлення оригіналів актів виконаних робіт, на яких грунтуються дані позовні вимоги, відповідачу Мусі П.О., а надано докази направлення поштових відправлень з невідомим вмістом іншій особі - Саксановській Л.
Відповідач додатково зазначив, що ознайомившись з наданими документами та провівши власні розрахунки, підтверджується висновок, що акти виконаних робіт, надані позивачем, не відповідають фактичному обсягу наданих послуг, суми в них є безпідставно завищеними на суму, не менше ніж 1 251,93 євро.
У процесі розгляду справи суд встановив наступне.
28.10.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «УТА» (ТОВ УТА) та фізичною особою-підприємцем Мухою Павлом Орестовичем (клієнт) був укладений договір №4800416 (надалі - договір).
За цим договором ТОВ УТА (позивач) надає клієнту (відповідачу) для користування сервісні картки UTA, які дають клієнту право користування послугами і право купівлі товарів від імені і за рахунок UTA (з обов'язковим відшкодуванням витрат клієнтом), винятково за межами України, а саме: безготівкову закупку паливно-мастильних матеріалів на автозаправних станціях, що належать нафтовим компаніям, що приймають КК-UTA і зареєстровані UTA в його мережі авторизованих автозаправних станцій; безготівкову оплату за товари та послуги в фірмах: сервісних, ремонтних, допомоги на дорогах, прикордонних, на поромних переправах та інших, що приймають КК-UTA і зареєстровані UTA в його мережі авторизованих сервісних станцій; оплат за користування дорогами, автострадами, мостами, тунелями (т.зв. платне користування дорогами) (п. 1.2 договору).
Відповідно до п. 1.4. договору клієнт зобов'язується використовувати КК-UTA на умовах, зазначених в «Загальних правилах користування» (далі ЗПК), які є невід'ємною частиною даного договору та є обов'язковими для дотримання сторонами.
Пунктом 2.1. договору встановлено, що оплата послуг і товарів, про які йде мова в ЗПК, придбаних клієнтом при використанні КК-UTA, проводиться на підставі стандартних актів про виконання робіт (надання послуг), які ТОВ УТА надає клієнтові два рази на місяць у спосіб, передбачений цим договором. Термін розрахунку за цим актом вказується безпосередньо в тексті акту.
Згідно з п. 2.3. договору, факт надання послуг ТОВ УТА фіксується в акті про виконання робіт (надання послуг), що підписується ТОВ УТА і клієнтом. Після складання акту, ТОВ УТА надсилає його клієнту електронною поштою на електронну адресу, зазначену в цьому договорі. Оригінали актів ТОВ УТА на власний розсуд надсилає клієнту, або поштовим відправленням, або засобами кур'єрської доставки, або вручає через свого уповноваженого представника в Україні ТОВ «УТА КАРД Україна». Акт вважається отриманим клієнтом на 5 календарний день з дня його надсилання поштовим відправленням, або засобами кур'єрської доставки, якщо клієнт не підтвердив отримання акту раніше. Сторони зобов'язуються забезпечити належне відправлення та отримання кореспонденції згідно адрес вказаних в даному договорі/додатковій угоді.
Після отримання оригіналу акту від ТОВ УТА, клієнт зобов'язаний його підписати і негайно, але в будь-якому випадку протягом 5 календарних днів з дати надсилання акту, відправити такий акт ТОВ УТА засобами факсимільного зв'язку або електронною поштою, а оригінал акту надіслати поштовим відправленням, або кур'єрською службою доставки на адресу для листування.
У випадку неотримання ТОВ УТА/ТОВ «УТА КАРД Україна» підписаного клієнтом акту, або вмотивованої відмови від його підписання протягом 7 календарних днів з дня надсилання ТОВ УТА оригіналу акту клієнту, надані послуги вважаються прийнятими клієнтом без зауважень щодо вартості та об'єму послуг, акт погодженим і підписаним клієнтом.
У зв'язку із наданням відповідачу відповідних послуг, позивачем було оформлено:
- акт про виконання робіт (надання послуг) від 30.06.2024 на загальну суму 3 458,86 євро із строком оплати до 20.07.2024, який було надано (надіслано) відповідачу для підписання: 05.07.2024 - на електронну адресу: mukhapavlo.fop.bukhhalteriya@gmail.com; 24.07.2024 - кур'єрською службою «Нова Пошта» (трекінг/накладна 20450967460102), який отримано 30.07.2024;
- акт про виконання робіт (надання послуг) від 15.07.2024 на загальну суму 1 260,16 євро із строком оплати до 04.08.2024, який було надано (надіслано) відповідачу для підписання: 22.07.2024 - на електронну адресу: mukhapavlo.fop.bukhhalteriya@gmail.com; 24.07.2024 - кур'єрською службою «Нова Пошта» (трекінг/накладна 20450967460102), та отримано 30.07.2024;
- акт про виконання робіт (надання послуг) від 31.07.2024 на загальну суму 1 221,64 євро із строком оплати до 20.08.2024, який було надано (надіслано) відповідачу для підписання: 07.08.2024 - на електронну адресу: mukhapavlo.fop.bukhhalteriya@gmail.com; 18.08.2024 - кур'єрською службою «Нова Пошта» (трекінг/накладна 20450979881461), та отримано 04.09.2024;
- акт про виконання робіт (надання послуг) від 15.08.2024 на загальну суму 30,76 євро із строком оплати до 04.09.2022 який було надано (надіслано) відповідачу для підписання: 20.08.2024 - на електронну адресу: mukhapavlo.fop.bukhhalteriya@gmail.com; 01.10.2024 - кур'єрською службою «Нова Пошта» (трекінг/накладна 20451009308871), та отримано 15.10.2024.
Відповідно до п. 2.4. договору, розрахунки за даним договором проводяться в євро. Витрати на переказ грошей оплачує клієнт.
Згідно з п. 2.5. договору клієнт зобов'язується проводити оплату на користь ТОВ УТА у безготівковій формі протягом 20 календарних днів від дати виставлення стандартного акту виконаних робіт до дати зарахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ УТА.
Відповідно до п. 4.2. договору, виконання зобов'язань за цим договором забезпечується шляхом перерахування клієнтом протягом 5 календарних днів з моменту підписання даного договору гарантійним платежем в розмірі 1 300 євро. Розмір гарантійного платежу може змінюватись за ініціативою ТОВ УТА пропорційно зміні об'єму послуг і вартості товарів, які отримує клієнт.
Згідно з п. 28 ЗПК, клієнт зобов'язаний негайно засобами електронного зв'язку проінформувати ТОВ УТА про зміну електронної адреси та адреси для листування та іншу зміну його правового статусу. ТОВ УТА не відповідає за помилки, що виникли до моменту надання інформації клієнтом про вищезазначені зміни та будь-які письмові повідомлення, вимоги, направлені на адресу клієнта, вважатимуться отриманими клієнтом.
Відповідно до п. 5.1. договору, відповідальність сторін і порядок застосування штрафних санкцій за даним договором визначається відповідно до ЗПК, що є невід'ємною частиною даного договору.
Згідно з п. 5.2. договору, у разі порушення строків оплати послуг ТОВ УТА нараховує клієнту штраф у розмірі 0,5 % за кожен день прострочення. Штраф нараховується від першого дня прострочення платежу до дня оплати щодо кожної суми, належної до оплати. Днем оплати заборгованості вважається день, коли зазначені кошти зараховані на розрахунковий рахунок ТОВ УТА.
Пунктом 8.1. договору сторони погодили, що спори, які виникають при виконанні умов цього договору, вирішуються шляхом переговорів. При неможливості вирішення шляхом переговорів, вирішення спірного питання передається на розгляд Господарського суду України.
Відповідно до п. 8.2. договору, відносини, не врегульовані даним договором, регулюються із застосування матеріального і процесуального права України.
30.09.2024 позивач надіслав відповідача вимогу з проханням сплатити протягом 5 банківських днів від дати отримання даної вимоги суму заборгованості за договором, яка залишена відповідачем без розгляду та задоволення.
18.10.2024 позивач надіслав відповідача повторну вимогу про сплату заборгованості, яка залишена відповідачем без розгляду та задоволення.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати вартості послуг, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 4 435,72 євро основного боргу, 2 977,25 євро відсотків (штрафу згідно п. 5.2. договору), 41,01 євро 3% річних.
Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 365 ГПК України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно з ст. 366 ГПК України підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Відповідно до п. 8.1. договору, при неможливості вирішення шляхом переговорів, вирішення спірного питання передається на розгляд Господарського суду України. Відносини, не врегульовані даним договором, регулюються із застосуванням матеріального і процесуального права України (п. 8.2. договору).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.
Доказів наявності підстав, передбачених ст. 77 Закону «Про міжнародне приватне право», при яких Господарський суд Львівської області не може приймати до свого провадження і розглядати справу, суду не подано, під час розгляду справи судом не встановлено.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про міжнародне приватне право», при визначенні права, що підлягає застосуванню, суд чи інший орган керується тлумаченням норм і понять відповідно до права України, якщо інше не передбачено законом.
Згідно з ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).
Як вбачається із долучених до матеріалів справи актів про виконання робіт (надання послуг), які були надіслані відповідачу на його електронну адресу, а також засобами поштового зв'язку, останній зауважень щодо виконаних робіт/наданих послуг не висловив, мотивів відмови від підписання не зазначив.
Щодо аргументів відповідача про те, що позивач не виконав обов'язку щодо надання розрахунків інформаційного характеру, то як вбачається із матеріалів справи, розрахунок носить інформаційний характер і доступ до такого розрахунку відповідач мав через особистий кабінет клієнта на сайті uta.com. Крім того, позивачем на електронну адресу відповідача були надіслані розрахунки інформаційного характеру, в тому числі заархівовані версії таких розрахунків надіслано відповідачу 09.09.2024 та 02.10.2024.
Судом також не беруться до уваги доводи відповідача щодо неотримання актів про виконання робіт (надання послуг), оскільки, як вбачається з матеріалів справи, попередні акти про виконання робіт (надання послуг), складені до спірного періоду, позивач аналогічно надсилав засобами кур'єрської служби «Нова Пошта», отримувачем була та ж особа - Саксановська Л. Вказані акти були отримані відповідачем, підписані та оплачені останнім в повному обсязі.
Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що у листі, надісланому відповідачем позивачу 15.10.2024, відповідач повідомляв останнього про отримання актів на суму 30,76 євро та 1221,64 євро.
Заперечення відповідача щодо обсягу наданих послуг, а саме безпідставного завищення позивачем таких на суму 1 251,93 євро, судом відхиляються як необгрунтовані, оскільки відповідачем не спростовано належними, допустимими та достовірними доказами обсяг наданих позивачем послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Зважаючи на наведене, факти надання позивачем послуг відповідачу у відповідних обсягах є встановленими з огляду на більшу імовірність доказів, які встановлюють такий факт, а тому суд вважає доведеним факт надання послуг на загальну суму 5 971,42 євро.
Позивачем в рахунок сплати заборгованості зараховано сплачений відповідачем гарантійний платіж у розмірі 1 274,60 євро та суму повернення ПДВ у розмірі 261,10 євро. Таким чином, несплаченою залишилась вартість послуг у розмірі 4 435,72 євро.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
За умовами статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення неперерахованих коштів, оскільки, відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.
В силу ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до пункту 5.2. договору, у разі порушення строків оплати послуг позивач нараховує відповідачу штраф у розмірі 0,5 % за кожен день прострочення.
Позивачем відповідно до вимог цього пункту договору нараховано та заявлено до стягнення за період часу з 21.07.2024 по 11.12.2024 неустойку у вигляді штрафної санкції в сумі 2 977,25 євро.
Однак, виклавши в договорі умову про сплату неустойки у вигляді штрафної санкції в такій редакції, сторонами не враховано положення ст. 549 ЦК України.
Частиною 2 ст. 549 ЦК України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, розмір погодженої сторонами в п. 5.2. договору штрафної санкції, обрахованої від простроченої суми, за кожний день прострочення, не відповідає поняттю «штраф». Таким чином, передбачена сторонами у пункті 5.2. договору відповідальність клієнта за прострочення платежів у вигляді штрафу в розмірі 0,5% від простроченої суми, за кожний день прострочення, за своєю правовою природою є пенею, а не штрафом.
Наведене не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо своєчасної оплати вартості послуг, позивачем заявлено позов про стягнення неустойки, різновид якої має другорядне значення. Умовами договору передбачено можливість стягнення лише одного з різновидів неустойки, тобто, стягнення неустойки згідно п. 5.1. договору у вигляді пені виключає можливість стягнення штрафу.
Як зазначалося судом вище, у п. 8.2. договору сторони передбачили, що відносини, не врегульовані даним договором, регулюються із застосування матеріального і процесуального права України.
Таким чином, до вимог щодо стягнення пені за неналежне виконання відповідачем договору підлягає застосуванню саме законодавство України.
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
Відповідно до частини 1 та 3 статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Положення чинного законодавства хоча і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни Національним банком України курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.
Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
За приписами ч. 2 ст. 343 ГК України, який втратив чинність 28.08.2025, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Водночас, Законом України №4196-IX від 09.01.2025 ч. 3 ст. 549 ЦК України доповнено новим абзацом, відповідно до якого боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.
Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Аналіз наведених норми чинного законодавства свідчить про те, що максимальний розмір пені, визначений Законом та погоджений сторонами у договорі, пов'язаний із розміром облікової ставки Національного банку України.
Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №910/10224/14, від 23.05.2018 у справі №910/15492/17 та від 06.03.2019 у справі №916/4692/15, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Крім того, згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 20.03.2025 у справі №917/2139/23, до зобов'язань, виражених в іноземній валюті, слід застосовувати обмеження пені у вигляді подвійної облікової ставки НБУ, оскільки таке не суперечить чинному законодавству України.
У даній справі позивачем є юридична особа-нерезидент, а правовідносини виникли на підставі зовнішньоекономічного договору, який було укладено відповідно до міжнародних комерційних умов та правил міжнародної торгівлі. При цьому умови договору передбачали виконання договірних зобов'язань та відповідальність перед позивачем за несвоєчасно здійснену оплату за надані послуги позивачем у вигляді пені в іноземній валюті, оскільки це не суперечить чинному законодавству України, зокрема й вимогам статей 192, 533 ЦК України.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за визначений період суд дійшов висновку, що позивачем не застосовано розмір пені, який установлено законом як граничний, а тому обчислення слід здійснювати на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Таким чином, судом здійснено перерахунок пені, яка після перерахунку повинна становити 424,14 євро.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З врахуванням цих положень позивачем нараховано та заявлено до стягнення 41,01 євро 3% річних.
Судом перевірено розрахунок 3% річних та встановлено, що такі нараховано правильно.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 4 435,72 євро основного боргу, 424,14 євро пені, 41,01 євро 3% річних. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати (судовий збір) позивача по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог.
30.10.2025 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в сумі 49 068,80 грн.
Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідачем на підтвердження його витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 49 068,80 грн надано копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №415 від 16.12.2005, договору №22/01-г про надання правової допомоги адвоката від 22.01.2025, додаткової угоди №22/01-г-01 від 22.01.2025, акту виконаних робіт №22/01-г-01-1 від 29.10.2025.
Згідно відомостей з Єдиного реєстру адвокатів України (https://erau.unba.org.ua) Мацепура Валерій Степанович має право здійснювати адвокатську діяльність відповідно до свідоцтва №415 від 16.12.2005, виданого Тернопільською обласною КДКА.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Ознайомившись з вищезазначеними документами, оцінивши наявні матеріали справи, суд прийшов до висновку, що заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 49 068,80 грн є співмірними із складністю справи та виконаною адвокатом роботою.
Матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем послуг адвоката та понесення ним витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, а саме адвокатом сторони складалися документи як по суті справи, так і з процесуальних питань, адвокат брав участь в судових засіданнях по даній справі.
Щодо недотримання відповідачем вимог частин 1 та 2 статті 124 Господарського процесуального кодексу України, то суд зазначає наступне.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово притримувався позиції, що право на відмову у відшкодуванні витрат належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи.
Положення статті 124 Господарського процесуального кодексу України не містять імперативних приписів про те, що у випадку неподання разом з першою заявою по суті спору попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, суд зобов'язаний відмовити у відшкодуванні судових витрат.
Натомість частиною 2 статті 124 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Тобто, застосування відповідних положень статті 124 Господарського процесуального кодексу України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин кожної справи, а також інших чинників, зокрема, дій або бездіяльності сторони або її представника під час розгляду справи.
Враховуючи положення пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, якими передбачено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, метою впровадження якого є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору, а також положення частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, сторони не позбавляються права на відшкодування судових витрат у разі їх підтвердження та подання у порядку та строки, встановлені процесуальним законом.
Подібні висновки щодо застосування частини 2 статті 124 Господарського процесуального кодексу України містяться у постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 922/1897/18, від 24.12.2019 у справі № 909/359/19, від 13.02.2020 у справі № 911/2686/18, від 19.02.2020 у справі № 910/16223/18, від 21.05.2020 у справі № 922/2167/19, від 10.12.2020 у справі № 922/3812/19, від 31.03.2021 у справі № 916/2087/18.
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, зважаючи на те, що позов було задоволено частково, витрати на професійну правничу допомогу підлягають покладенню на позивача у розмірі, пропорційному до вимог, в задоволенні яких відмовлено.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Мухи Павла Орестовича, АДРЕСА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УТА», м. Варшава, вул. Інфлянська, 4Б, буд. С, Республіка Польща (ідентифікаційний код 0000647504) 4 435,72 євро основного боргу, 424,14 євро пені, 41,01 євро 3% річних, 2 577,23 грн судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УТА», м. Варшава, вул. Інфлянська, 4Б, буд. С, Республіка Польща (ідентифікаційний код 0000647504) на користь фізичної особи-підприємця Мухи Павла Орестовича, АДРЕСА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) 16 806,06 витрат на професійну правничу допомогу.
5. Накази видати згідно ст. 327 ГПК України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 20.11.2025.
Суддя Мазовіта А.Б.