79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
20.11.2025 Справа № 914/2265/25
Суддя Господарського суду Львівської області Мазовіта А.Б., за участю секретаря Перейми Х.О., розглянувши матеріали справи
за позовом: Львівської міської ради, м.Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕТРАМ РІЕЛЕСТЕЙТ», м.Львів
про: стягнення 2 562 565,23 грн.
Представники сторін:
від позивача: Гнатушок І.Т. - представник;
від відповідача: Дашо А.Ю. - представник.
Обставини розгляду справи.
23.07.2025 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕТРАМ РІЕЛЕСТЕЙТ» про стягнення 2 562 565,23 грн.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.07.2025 позовну заяву Львівської міської ради залишено без руху у зв'язку із недотриманням позивачем вимог ст.164 ГПК України.
29.07.2025 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла заява (вх.№ 20096/25 від 29.07.2025) про усунення недоліків.
Враховуючи усунені недоліки, ухвалою суду від 06.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.09.2025.
19.08.2025 через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив (вх.№ 21839/25 від 19.08.2025) з додатками згідно переліку.
29.08.2025 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№ 22580/25 від 29.08.2025).
29.08.2025 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи (вх.№ 22570/25 від 29.08.2025).
03.09.2025 через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача надійшли заперечення щодо відповіді на відзив (вх.№ 22996/25 від 03.09.2025).
Ухвалою від 11.09.2025 суд задовольнив клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи та відклав підготовче засідання на 25.09.2025.
25.09.2025 суд закрив підготовче засідання в порядку ст. 185 Господарського процесуального кодексу України та призначив розгляд по суті на 13.10.2025, про що сторони були повідомлені під розписку.
27.10.2025 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи (вх.№ 28408/25 від 27.10.2025).
Ухвалою від 27.10.2025 суд задовольнив клопотання Львівської міської ради (вх. № 28408/25 від 27.10.2025) про відкладення розгляду справи та відклав судове засідання на 10.11.2025.
Заяв про відвід суду не поступало.
Суть спору та правова позиція сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що замовник будівництва ТОВ «ПЕТРАМ РІЕЛЕСТЕЙТ» (відповідач), розпочавши у 2021 році реконструкцію нежитлових приміщень будівлі К-2 на вул. Шевченка, 120 у м. Львові, не сплатив до прийняття об'єкта в експлуатацію на рахунок Львівської міської ради (позивач) грошові кошти пайового внеску, який становить 4 відсотки вартості будівництва об'єкта відповідно до загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, внаслідок чого без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які повинен був заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, у зв'язку з чим позивач вимушений був звернутись до Господарського суду Львівської області за захистом свого порушеного права із даною позовною заявою про стягнення безпідставно збережених коштів на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України, в якій просить стягнути на його користь з ТОВ «ПЕТРАМ РІЕЛЕСТЕЙТ» 2 562 565,23 грн., з яких 1 493 626,28 грн. - основний борг, 894 368,82 грн. - інфляційні втрати, 174 570,13 грн. - 3% річних, а також 38 438,50 грн. сплаченого судового збору.
Відповідач подав відзив, в якому заперечив проти заявлених позивачем вимог, зазначаючи, що ним не було здійснено жодного будівництва на земельній ділянці, усі будівельні роботи стосувались виключно реконструкції нежитлового приміщення будівлі під літ. № К-2 на вул. Т. Шевченка, 120 у м. Львові, зокрема, змінювались дерев'яні перекриття, які перебували в аварійному стані, на залізобетонні, встановлювались ліфти для маломобільних груп людей та інші внутрішні роботи. При цьому цільове призначення приміщення не змінювалось (воно не переводилось у житлове), а тому відповідач вважає, що у нього відсутній обов'язок зі сплати пайового внеску.
Крім того у своєму відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що у Акті готовності до експлуатації від 09.06.2021 замовником, генеральним підрядником, генеральним проектувальником, головним архітектором та інженером технічного нагляду вказано, що пайова участь відповідача не передбачена. В свою чергу відповідач зазначав, що сертифікатом від 14.06.2021 № ЛВ122210610299 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові підтверджено відповідність належного відповідачу об'єкта проектній документації та його готовність до експлуатації, в якому зазначалось про відсутність обов'язку відповідача сплачувати пайовий внесок, а тому позивач погоджувався з цим.
Позивач не погодився із позицією відповідача, про що зазначив у своїй відповіді на відзив, зокрема про те, що згідно з п. 3.2 ДБН А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» будівництво - це нове будівництво, реконструкція, капітальний ремонт та технічне переоснащення об'єктів будівництва. Також позивачем зазначено, що в даному спорі відповідачем було отримано статус замовника при проведенні будівельних робіт щодо реконструкції нежитлових приміщень будівлі К-2 на вул. Шевченка, 120 у м. Львові, тобто до ТОВ «ПЕТРАМ РІЕЛЕСТЕЙТ» перейшов і обов'язок зі сплати пайової участі на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту у зв'язку із будівництвом зазначеного об'єкта.
У своїх запереченнях на відповідь на відзив відповідач вкотре зазначив, що ним було проведено саме реконструкцію будівлі без зміни зовнішніх геометричних параметрів, а не забудову території; ним не проводилось жодних будівельних робіт на земельній ділянці, на якій розташована нежитлова будівля, у зв'язку з чим у нього відсутній обов'язок зі сплати пайового внеску.
У процесі розгляду справи суд встановив наступне.
Львівською міською радою проаналізовано стан дотримання містобудівного законодавства, зокрема щодо повноти та своєчасності сплати пайових внесків на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту та за результатами проведеного аналізу останньою було встановлено, що всупереч вимогам Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» (№ 132-ІХ, набрав чинності 17.10.2019), ухвали Львівської міської ради № 6098 від 26.12.2019 «Про порядок поступлення коштів для створення і розвитку інфраструктури м. Львова протягом 2020 року», а саме п. 2, замовником ТОВ «ПЕТРАМ РІЕЛЕСТЕЙТ» було проведено реконструкцію нежитлових приміщень будівлі К-2 на вул. Шевченка, 120 у м. Львові та не сплачено до місцевого бюджету кошти пайової участі.
Наказом Управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування Львівської міської ради № 72-2019-АПВ від 11.09.2019 «Про затвердження Товариству з обмеженою відповідальністю «ПЕТРАМ РІЕЛЕСТЕЙТ» вимог до архітектурно-планувальної частини проекту реконструкції нежитлових приміщень будівлі під літ. К-2 на вул. Т. Шевченка, 120 у м. Львові» затверджено Товариству з обмеженою відповідальністю «ПЕТРАМ РІЕЛЕСТЕЙТ» вимоги до архітектурно-планувальної частини проекту реконструкції нежитлових приміщень будівлі під літ. К-2 на вул. Т.Шевченка, 120 у м. Львові; наказано Товариству у встановленому порядку отримати технічні умови на інженерне забезпечення проектованого об'єкту, розробити робочий проект на реконструкцію у спеціалізованій проектній організації або архітектора, який має кваліфікаційний сертифікат на виконання робіт та провести його експертизу згідно чинного законодавства, звернутися в Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові для отримання дозвільних документів про початок виконання будівельних робіт та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.
02.03.2020 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові Товариству з обмеженою відповідальністю «ПЕТРАМ РІЕЛЕСТЕЙТ» (замовник) видано дозвіл № ЛВ 112200621698 на реконструкцію нежитлових приміщень будівлі К-2 на вул. Шевченка, 120 у м. Львові.
09.06.2021 в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва за реєстраційним номером АС01:0885-2131-0607-9593 зареєстровано Акт готовності об'єкта до експлуатації, який підписаний, зокрема, Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕТРАМ РІЕЛЕСТЕЙТ» як замовником.
Крім того у п. 5 вищевказаного Акту замовником визначено початок та закінчення робіт, а саме березень 2020 року та червень 2021 року відповідно.
Кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією на будівництво становить 37340.657 тис. гривень, у тому числі витрати на будівельні роботи 28429.451 тис. гривень, витрати на машини, обладнання та інвентар 2106.665 тис. гривень (п. 10 Акту).
14.06.2021 сертифікатом № ЛВ122210610299 Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові засвідчила відповідність закінченого будівництвом об'єкта (черги, окремого пускового комплексу) проектній документації та підтвердила його готовність до експлуатації, а саме реконструкцію нежитлових приміщень будівлі К-2 на вул. Т. Шевченка, 120 у м. Львові (замовник об'єкта: ТОВ «ПЕТРАМ РІЕЛЕСТЕЙТ»; основні показники об'єкта: Реконструкція нежитлових приміщень будівлі К-2 на вул. Т. Шевченка, 120 у м. Львові; площа забудови - 720.96, загальна площа будівлі - 1862.1). Сертифікат виданий на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації від 10.06.2021.
Відповідно до п. 3 ст. 1 р. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» передбачено обов'язок замовника будівництва протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва.
ТОВ «ПЕТРАМ РІЕЛЕСТЕЙТ» не зверталось до департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, як уповноваженого органу на проведення розрахунків розміру пайових внесків, із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва «Реконструкція нежитлових приміщень будівлі К-2 на вул. Шевченка, 120 у м. Львові» та не подавало документи, що підтверджують вартість будівництва даного об'єкту, техніко-економічні показники об'єкта.
У зв'язку із викладеним позивач, керуючись Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» № 132-ІХ, провів розрахунок пайового внеску у розмірі 4 відсотків вартості будівництва об'єкта, що становить 1 493 626,28 грн. (37 340 657,00 грн. х 0,04).
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд дійшов висновку позов задовольнити повністю з огляду на наступне.
Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Предметом позовних вимог є вимога про стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Суд вважає за потрібне звернути увагу, що у відповідності до п. 3.2. ДБН А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» будівництво - це нове будівництво, реконструкція, капітальний ремонт та технічне переоснащення об'єктів будівництва.
Так, згідно пункту 3.21 ДБН А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» реконструкція - це перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об'єкту будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, внаслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність тощо), забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг. Реконструкція передбачає повне або часткове збереження елементів несучих і огороджувальних конструкцій та призупинення на час виконання робіт експлуатації об'єкту в цілому або його частин (за умови їх автономності).
У відповідності п. 3.11. ДБН А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» нове будівництво - будівництво будинків, будівель, споруд, їх комплексів, що здійснюється з метою створення об'єктів виробничого і невиробничого призначення, а також лінійних об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури, в тому числі добудова зупинених об'єктів незавершеного будівництва.
Отже, основною характеристикою, яка розмежовує реконструкцію і нове будівництво, є існування раніше створеного та законно введеного в експлуатацію об'єкта (реконструкція) та створення такого нового об'єкта, який не існував раніше (нове будівництво). Зміна розмірів, функціонального призначення, елементів несучих і огороджувальних конструкцій існуючого об'єкту (зокрема, стін і фундаменту) прямо визначені як ознаки реконструкції, а фактичний технічний стан об'єкту не відміняє їх.
Проведення робіт у зв'язку з реконструкцією житлових та нежитлових приміщень без зміни їх зовнішньої конфігурації не потребує отримання містобудівних умов та обмежень. В протилежному випадку наявність містобудівних умов та обмежень є обов'язковою.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі №826/7281/17.
За змістом понять, наведених у абзаці другому статті 1 Закону України від 20.05.1999 №687-XIV «Про архітектурну діяльність», терміном «будівництво» охоплюються нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт будівель і споруд.
Визначення терміну будівництва наводиться й у інших нормативно-правових актах національного законодавства, зокрема, у абзаці третьому пункту 1 Порядку розроблення проектної документації на будівництво об'єктів, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 16.05.2011 №45 (у редакції наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 23.03.2012 №122), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.06.2011 за №651/19389.
За змістом вищевказаної норми будівництво - нове будівництво, реконструкція, реставрація та капітальний ремонт об'єктів будівництва.
Схожі приписи стосовно визначення цього ж поняття містяться й у пунктах 3.2, 3.7, 3.21 ДБН А.2.2-3-2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво", згідно з якими:
будівництво - це нове будівництво, реконструкція, капітальний ремонт та технічне переоснащення об'єктів будівництва.
реконструкція - це перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об'єкта будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, внаслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність тощо), забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг.
капітальний ремонт - це сукупність робіт на об'єкті будівництва, введеному в експлуатацію в установленому порядку, без зміни його геометричних розмірів та функціонального призначення, що передбачають втручання у несучі та огороджувальні системи, при заміні або відновленні конструкцій чи інженерних систем та обладнання, у зв'язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшення експлуатаційних показників, а також благоустрій території.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.06.2023 у справі № 1.380.2019.001115 (провадження №К/990/7418/23). Також питання щодо визначення реконструкції як одного з видів будівництва досліджувалось Верховним Судом у постановах від 05.12.2019 у справі №922/4250/17, від 12.12.2019 у справі №922/3627/18 та від 26.06.2020 у справі № 922/3049/18.
З наявних в матеріалах справи доказів, зокрема, з особисто складеного та поданого відповідачем до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва акту готовності об'єкта до експлуатації (реєстраційний номер в ЄДЕСБ: АС01:0885-2131-0607-9593) судом встановлено, що на спірному об'єкті - нежитлові приміщення К-2 на вул. Т.Шевченка, 120 у м. Львові генеральним підрядником ТОВ «ГАЛИЦЬКИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ ГАРАНТ» було проведено будівництво, яке визначено за характером як реконструкція, виконано загальнобудівельні роботи. На об'єкті виконано згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами всі роботи, передбачені проектною документацією, у тому числі щодо створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення. Обладнання встановлено згідно з актами про його прийняття після випробування у визначеному порядку.
Крім того суд звертає увагу, що з наявних в матеріалах справи копій технічних паспортів на групу нежитлових приміщень від 08.07.2019 та 21.04.2021 вбачається різниця в загальній площі об'єкта (будівлі) після проведення будівельних робіт, а саме збільшення загальної площі спірного об'єкта на 84,1 кв.м. та зміна планування приміщень будівлі, зокрема, як зазначає сам відповідач, всередині приміщення змінено дерев'яні перекриття, які перебували в аварійному стані на залізобетонні, встановлено ліфти для маломобільних груп людей та інші внутрішні роботи.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 цього Закону, плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об'єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.
Отже, суд дійшов висновку, що реконструкція є видом будівництва, відтак суд не приймає аргументи відповідача про те, що ним не було проведено жодних будівельних робіт на земельній ділянці на якій розташована будівля, оскільки даний аргумент суперечить викладеним судом обставинам.
Аналогічна за змістом позиція викладена в постанові ОП КГС ВС від 16.10.2020 у справі № 922/3693/18.
На момент виникнення спірних правовідносин статтю 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» згідно Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» було виключено з 01.01.2020 (Закон № 132-IX).
Закон № 132-IX врегулював відповідні правовідносини у пункті 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» та установив, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку, зокрема:
- розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом): для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта; для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування (підпункт 1 частини 2);
- замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва (підпункт 3 частини 2);
- пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію (підпункт 4 частини 2).
При цьому господарський суд зазначає, що передбачений прикінцевими та перехідними положеннями Закону №132-IX порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для:
- об'єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені;
- об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.
Тож у вказаних двох випадках, враховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу другого пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №132-IX, замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об'єкта в експлуатацію.
Системний аналіз зазначених норм та обставин дає підстави для висновку, що обов'язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва виникає:
- для об'єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020;
- для об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.
Наведене свідчить про те, що норми абзацу першого та другого пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №132-IX не перебувають у взаємозв'язку та не є взаємодоповнюючими.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №910/9548/21.
Будівництво об'єкта розпочато відповідачем у березні 2020 року, що підтверджується інформацією з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, та введено в експлуатацію у червні 2021 року (10.06.2021).
Відтак застосуванню підлягає п. 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №132-IX, яким визначено обов'язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником (відповідачем) об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об'єкта в експлуатацію.
Натомість з матеріалів справи вбачається, що всупереч вищезазначеним вимогам законодавства відповідач не звернувся до Львівської міської ради протягом 10 робочих днів після початку будівництва із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, з огляду на те, що порядок пайової участі відповідача регулюється саме прикінцевими та перехідними положеннями Закону №132-IX.
Верховний Суд у постанові від 07.09.2023 у справі №916/2709/22 зауважив про те, що відсутність звернення замовника будівництва з відповідною заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва на виконання вимог підпункту 3 абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №132-ІХ та ненадання ним передбачених цією нормою документів, не є перешкодою для самостійного визначення органом місцевого самоврядування розміру пайової участі на підставі наявних у нього документів із доведенням під час розгляду справи їх обґрунтованості.
Разом з тим господарський суд зауважує, що у випадку, якщо замовником об'єкту будівництва не буде дотримано передбаченого прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-IX обов'язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об'єктів в експлуатацію, то, враховуючи викладені у постанові від 14.12.2021 зі справи №643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту є звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №910/9548/21.
Отже, обов'язок відповідача, як замовника будівництва, здійснити оплату пайового внеску визначений безпосередньо приписами пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону №132-IX, якими, крім того, визначено, що розмір пайової участі становить 4 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування, у випадку якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом.
Невиконання відповідачем законодавчо закріпленого обов'язку щодо сплати пайової участі у зв'язку з будівництвом об'єкта надає право на стягнення цих коштів відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Отже, господарський суд зазначає, що замовник будівництва (відповідач) зобов'язаний перерахувати органу місцевого самоврядування (позивачу) безпідставно збережені грошові кошти пайової участі на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.
Такі висновки сформульовані також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №643/21744/19 та Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №910/9548/21.
Господарський суд, з огляду на вимоги ст. 79, 86 Господарського процесуального кодексу України, має з'ясувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок здійснено неправильно, суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми проведених нарахувань, не виходячи при цьому за межі позовних вимог.
Ухвалою Львівської міської ради № 6098 від 26.12.2019 «Про порядок поступлення коштів для створення і розвитку інфраструктури м. Львова протягом 2020 року» встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у м. Львові перераховують до міського бюджету м. Львова кошти для створення і розвитку інфраструктури м. Львова (пп. 2.1 п. 2).
Розмір пайової участі становить: для нежитлових будівель та споруд 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта; для житлових будинків 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування (пп. 2.2 пункту 2 ухвали).
Порядок розрахунку пайової участі щодо об'єкта будівництва є таким: замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до департаменту економічного розвитку із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта з техніко-економічними показниками; до заяви про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, замовник будівництва додає такі завірені замовником копії документів: для нежитлового будівництва копію документа, що дає право на виконання будівельних робіт та зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва об'єкта містобудування, визначеного згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, затверджений замовником; для житлового будівництва копію документа, що дає право на виконання будівельних робіт та документа, що відображає техніко-економічні показники об'єкта (пп. 2.3 пункту 2 ухвали.)
Департамент економічного розвитку протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва (п. 2.4 ухвали).
Пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію. Кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова. Інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об'єкта до експлуатації або в акті готовності об'єкта до експлуатації (п. 2.6-2.8 ухвали).
При прийнятті вищевказаної ухвали, втратила чинність ухвала Львівської міської ради від 03.04.2008 №1697 «Про порядок залучення коштів інвесторів (замовників, забудовників) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова» (із змінами внесеними ухвалою ЛМР від 09.07.2009 № 2779 «Про внесення змін до ухвали міськради від 03.04.2008 № 1697»).
Розмір (величину) пайової участі замовника будівництва прокуратурою визначено, виходячи із вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 та ухвали Львівської міської ради №6098 від 26.12.2019 «Про порядок поступлення коштів для створення і розвитку інфраструктури м. Львова протягом 2020 року».
Відповідно до розрахунку позивача, відповідач безпідставно зберіг кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту в загальному розмірі 1 493 626,28 грн. (37 340 657 грн (кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією на будівництво) х 0,04). Суд визнає наведений позивачем розрахунок таким, що є методологічно та арифметично вірним.
Станом на день прийняття рішення суду, належних доказів в спростування вищенаведених обставин надано не було, доказів щодо оплати заборгованості не представлено, відтак вимога в частині про стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 1 493 626,28 грн. підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З огляду на те, що відповідач свої зобов'язання в частині оплати вартості пайової участі не виконав у встановлений законом строк, то відповідно він вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, що в свою чергу тягне за собою відповідні правові наслідки.
Виходячи з системного аналізу законодавства, обов'язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 Цивільного кодексу України.
Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Виходячи з положень ст. 625 Цивільного кодексу України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред'явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов'язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.
Враховуючи те, що відповідачем не були виконані зобов'язання зі сплати коштів пайової участі, суд вважає, що позивач правомірно нарахував 3% річних та інфляційні втрати.
Як вже було зазначено судом вище, відповідач повинен був здійснити пайовий внесок до прийняття спірного об'єкта будівництва в експлуатацію - до 10.06.2021 включно. Тобто з 11.06.2021 у відповідача почалось прострочення виконання зобов'язання.
Позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України нарахував відповідачу за період з 15.06.2021 по 07.05.2025 інфляційні втрати в сумі 894 368,82 грн. та 3 % річних в сумі 174 570,13 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за допомогою системи інформаційно-правового забезпечення «Ліга:Закон» суд визнає його методологічно та арифметично вірним, а також таким, що підлягає задоволенню в заявленому розмірі.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що обставини які є предметом доказування у справі судом визнаються встановленими та позовні вимоги до відповідача про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 2 562 565,23 грн., з яких 1 493 626,28 грн. - основний борг, 894 368,82 грн. - інфляційні втрати та 174 570,13 грн. - 3 % річних є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.
Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕТРАМ РІЕЛЕСТЕЙТ» (код ЄДРПОУ 41211557; 79042, м. Львів, вул. Шевченка, 120) на користь Львівської міської ради (код ЄДРПОУ 04055896; 79008, м. Львів, пл. Ринок, 1) кошти в сумі 2 562 565,23 грн., з яких 1 493 626,28 грн. - основний борг, 894 368,82 грн. - інфляційні втрати, 174 570,13 грн. - 3% річних, а також судовий збір в сумі 38 438,50 грн.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 01.12.2025.
Суддя Мазовіта А.Б.