ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.12.2025Справа № 910/12554/25
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ"
до Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "УСГ"
про стягнення 57 562,94 грн
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
О.Ю. Мороз
Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.
Приватне акціонерне товариство "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ" (далі - позивач, ПрАТ "СК "АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "УСГ" (далі - відповідач, ПАТ "СК "УСГ") про стягнення 57 562,94 грн, з яких: 44 990,00 грн страхове відшкодування, 921,00 грн 3% річних, 2 245,94 грн інфляційних втрат та 9 406,00 грн пені.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту № 263/24-Т/Дп/04 від 31.01.2024, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування на ремонт автомобіля марки Toyota Camry, реєстраційний номер НОМЕР_1 , відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України, до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2025 позовну заяву ПрАТ "СК "АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/12554/25, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/12554/25.
20.10.2025 до суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшов лист № 9-03/26495 від 20.10.2025 у відповідь на запит суду з інформацією про страхове покриття за полісом № ЕР/217197315.
28.10.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти задоволення позову повністю та зазначає, що позивачем не доведена необхідність проведення відновлюваного ремонту 29.10.2024 та не надано доказів, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 26.02.2024, транспортний засіб "TOYOTA CAMRY", реєстраційний номер: НОМЕР_1 , отримав скритий дефект.
Крім того, відповідач вказує, що витрати, необхідні для відновлення, пошкодженого під час дорожньо-транспортної пригоди, транспортного засобу розраховуються з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, що не було зроблено позивачем під час розрахунків страхового відшкодування.
Додатково відповідач зазначає, що рахунки, акти виконаних робіт, долучені позивачем до позову є неналежним та недопустимим доказом на підтвердження розміру збитку. На думку відповідача при визначенні розміру завданого збитку позивач зобов'язаний проводити експертну оцінку або транспортно-трасологічну експертизу.
28.10.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на позовну заяву, в якій позивач зазначив, що на підставі листа № 626 від 18.10.2024 ПрАТ "СК "АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ" прийняло рішення про доплату страхового відшкодування у розмірі 44 990,00 грн.
Також позивач звертає увагу, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, а реальним підтвердженням понесення збитків є рахунки СТО або акти виконаних робіт.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено подані позивачем заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань та додані до них докази.
Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу свої заперечень та дослідивши матеріали справи, суд
Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
31.01.2024 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Арсенал страхування" та ОСОБА_1 було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 263/24/Дп/04 (далі - Договір).
Згідно з Договором у позивача був застрахований автомобіль "TOYOTA CAMRY", реєстраційний номер: НОМЕР_1 . Строк дії Договору визначений з 03.02.2024 по 02.02.2025.
22.02.2024 у м. Дніпрі сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля БАЗ А079.14, реєстраційний номер: НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля "TOYOTA CAMRY", реєстраційний номер: НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження.
Згідно постанови Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12.04.2024 у справі № 932/2067/24 дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_2 п. 10.1 Правил дорожнього руху України. Зазначеною постановою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль "TOYOTA CAMRY", реєстраційний номер: НОМЕР_1 , застрахований позивачем - Приватним акціонерним товариством "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ".
З метою визначення вартості відновлюваного ремонту пошкодженого транспортного засобу, проведено його огляд, відповідно до якого складено Акт огляду транспортного засобу (дефектна відомість) від 26.02.2024.
Відповідно до Рахунку № А1005550 від 26.02.2024, складеного ТОВ фірма "Алмаз Мотор Лтд", вартість відновлювального ремонту автомобіля "TOYOTA CAMRY", реєстраційний номер: НОМЕР_1 , становить 24 036,18 грн.
Судом встановлено, що позивачем було складено Розрахунок страхового відшкодування від 27.02.2024 та Страховий акт № 006.00326824-1 від 27.02.2024, згідно змісту яких позивач визнав дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком та прийняв рішення про виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого автомобіля "TOYOTA CAMRY", реєстраційний номер: НОМЕР_1 , в сумі 24 036,18 грн.
28.02.2024, ПрАТ "СК "АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ" здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 24 036,18 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 10016239.
На підтвердження понесення витрат на відновлюваний ремонт, позивачем надано Акт №1005550 наданих послуг від 23.03.2024 на суму 24 036,18 грн.
ТОВ фірма "Алмаз Мотор Лтд" було складено Рахунок № БМ-28001 від 11.10.2024, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту автомобіля "TOYOTA CAMRY", реєстраційний номер: НОМЕР_1 , становить 44 990,00 грн.
14.10.2024 представниками позивача було проведено додатковий огляд пошкодженого автомобіля "TOYOTA CAMRY", реєстраційний номер: НОМЕР_1 , і відповідно внесено запис до Акту огляду транспортного засобу (дефектна відомість) від 26.02.2024.
15.10.2024 ПрАТ "СК "АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ" надіслало лист ТОВ фірма "Алмаз Мотор Лтд", в якому просило надати відповідь на питання: чи може дане пошкодження автомобіля "TOYOTA CAMRY", реєстраційний номер: НОМЕР_1 вважатися "скритим дефектом" при отриманні пошкоджень передньої лівої частини?
18.10.2024 листом № 626 ТОВ фірма "Алмаз Мотор Лтд" повідомила, що дане пошкодження автомобіля "TOYOTA CAMRY", реєстраційний номер: НОМЕР_1 , може вважатися "скритим дефектом".
Судом встановлено, що позивачем було складено Розрахунок страхового відшкодування від 14.10.2024 та Страховий акт № 006.00326824-2 від 14.10.2024, згідно змісту яких позивач прийняв рішення про доплату страхового відшкодування власнику пошкодженого автомобіля "TOYOTA CAMRY", реєстраційний номер: НОМЕР_1 , в сумі 44 990,00 грн.
21.10.2024 ПрАТ "СК "АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ" здійснило доплату страхового відшкодування у розмірі 44 990,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 50408294.
На підтвердження понесення витрат на відновлюваний ремонт, позивачем надано Акт №БМ-28001 наданих послуг від 29.10.2024 на суму 44 990,00 грн.
Частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про страхування", або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.
В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно (транспортний засіб).
Статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.
До таких випадків, зокрема, відноситься виплата страховиком за договором добровільного страхування страхового відшкодування страхувальнику (потерпілому), внаслідок чого до такого страховика переходить право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток, зокрема, й до страхувальника за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
У постанові Верховного Суду від 02.10.2018 року в справі № 910/171/17 відображено правову позицію, згідно з якою на підставі вищевказаних правових норм до страховика потерпілого переходить право вимоги до заподіювача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування.
Судом встановлено, що відповідно до полісу № ЕР/21797315, транспортний засіб марки БАЗ А079.14, реєстраційний номер: НОМЕР_2 , яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача транспортному засобу, взято на страхування ПАТ "СК "УСГ" (відповідачем).
Відповідно до листа № 9-03/26495 від 20.10.2025 Моторного (транспортного) страхового бюро України ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну визначений в сумі 160 000,00 грн, а розмір франшизи - 0.00 грн. Станом на дату спірної ДТП (22.02.2024) поліс № ЕР/21797315 був чинним.
Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику транспортного засобу, застрахованого у позивача, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що внаслідок виплати страхового відшкодування страхувальнику пошкодженого транспортного засобу "TOYOTA CAMRY", реєстраційний номер: НОМЕР_1 , позивач відповідно до ст.ст. 993, 1191 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" набув право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.
29.02.2024 ПрАТ "СК "АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ" надіслало ПАТ "СК "УСГ" Претензію № 290224-361/р, в якій просило здійснити перерахування суми страхового відшкодування у розмірі 24 036,18 грн.
26.03.2024 відповідач перерахував суму страхового відшкодування позивачу у розмірі 24 036,18 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 61529 від 26.03.2024.
22.10.2024 позивач надіслав відповідачу Доповнення до претензії № 221024-2017/р, в яких просив здійснити перерахування суми доплати страхового відшкодування у розмірі 44 990,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з п. 36.1 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 22.02.2024) страховик (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц, від 03.10.2018 у справі №760/15471/15-ц неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик.
Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у ст. 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень ст. 1194 цього Кодексу.
Судом встановлено, що фактичні витрати позивача по виплаті страхового відшкодування не перевищують розмір збитку, завданого транспортному засобу, пошкодженому у дорожньо-транспортній пригоді, що підтверджуються вищезазначеними: Актом огляду транспортного засобу (дефектна відомість) від 26.02.2024, Рахунками № А1005550 від 26.02.2024 та № БМ-28001 від 11.10.2024, Розрахунками страхового відшкодування від 27.02.2024 та від 14.10.2024 Страховими актами № 006.00326824-1 від 27.02.2024 та № 006.00326824-2 від 14.10.2024, платіжними інструкціями № 10016239 від 28.02.2024 та № 50408294 від 21.10.2024, Актом №1005550 наданих послуг від 23.03.2024 та Актом №БМ-28001 наданих послуг від 29.10.2024.
Суд звертає увагу, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Так, у постанові від 03.07.2019 року в справі № 910/12722/18 Верховний Суд вказав, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.07.2018 року в справі № 922/4013/17.
Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що проведення оцінки майна є обов'язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Норма частини 1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов'язку щодо проведення такої оцінки саме суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а отже, така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку станції технічного обслуговування чи акту виконаних робіт.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові у справі № 910/22886/16 від 01.02.2018.
Відповідно до Рахунку ТОВ фірми "Алмаз Мотор Лтд" № БМ-28001 від 11.10.2024 вартість робіт по відновленню автомобіля "TOYOTA CAMRY", реєстраційний номер: НОМЕР_1 , склала 44 990,00 грн.
З огляду на викладене, суд зазначає, що у матеріалах справи наявні належні докази, які дозволяють встановити та оцінити розмір шкоди, заподіяної внаслідок спірної дорожньо-транспортної пригоди власнику транспортного засобу "TOYOTA CAMRY", реєстраційний номер: НОМЕР_1 .
За таких обставин, суд відхиляє твердження відповідача щодо обов'язку проведення оцінки для визначення вартості відновлюваного ремонту.
Щодо твердження відповідача про наявність підстав при визначенні суми страхового відшкодування застосування коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу внаслідок експлуатації автомобіля "TOYOTA CAMRY", реєстраційний номер: НОМЕР_1 , суд зазначає таке.
Згідно із п. 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Міністерством юстиції України, Фондом державного майна України наказом від 24.11.2003 №142/5/2092 (далі - Методика) значення Ез (коефіцієнт фізичного зносу) приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів; 5 років - для мототехніки.
Відповідно до п. 7.39. Методики, винятками стосовно використання зазначених вимог є: а) КТЗ експлуатується в інтенсивному режимі (фактичний середньорічний пробіг щонайменше вдвічі більший за середньорічний нормативний); б) складові частини кузова та оперення кузова, кабіни, рами КТЗ відновлювали ремонтом (крім випадків, що однозначно свідчать про усунення експлуатаційних пошкоджень (наприклад, усунення сколів ЛФП на лицьових поверхнях кузова, усунення деформації методом видалення вм'ятин без пофарбування складової частини)); в) складові частини каркасу кузова, оперення кузова, кабіни та рами мають наскрізну корозію, що призвело до зниження витривалості і міцності матеріалу виготовлення цієї складової частини (складових частин) КТЗ; г) складові частини кузова, кабіни, рами КТЗ мають пошкодження у вигляді деформації, за винятком таких, що підпадають під визначення експлуатаційних пошкоджень відповідно до пункту 1.6 розділу I цієї Методики; ґ) КТЗ експлуатувався в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 2 до цієї Методики.
Як вбачається з матеріалів справи, пошкоджений автомобіль "TOYOTA CAMRY", реєстраційний номер: НОМЕР_1 , 2023 року випуску, відповідно коефіцієнт фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю.
Відповідно до Розрахунків страхового відшкодування від 27.02.2024 та від 14.10.2024, позивачем враховано п. 7.39 Методики, та вірно визначено, що коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу "TOYOTA CAMRY", реєстраційний номер: НОМЕР_1 , складає 0 %.
За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ" про стягнення з Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "УСГ" 44 990,00 грн доплати страхового відшкодування є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Крім того, позивач заявив до стягнення з відповідача 9 406,00 грн пені, 921,00 грн 3% річних та 2 245,94 грн інфляційних втрат.
За змістом ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Щодо вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 9 406,00 грн суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Пунктом 36.5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 22.02.2024) за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечував проти стягнення пені, обґрунтовуючи це тим, що відповідачем вжито всіх належних заходів щодо виплати страхового відшкодування і вини страховика в простроченні не вбачається.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з п. 36.2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 22.07.2024) страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:
- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;
- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Судом, з матеріалів справи встановлено, що позивач 22.10.2024 на електронну адресу відповідача надіслав Доповнення до претензії № 221024-2017/р від 22.10.2024 на доплату страхового відшкодування, відтак 90-денний строк на виплату страхового відшкодування закінчується 21.01.2025.
Враховуючи, що відповідач не сплатив доплату позивачу, суд дійшов висновку, що нарахування позивачем пені є правомірним.
Позивачем здійснено нарахування пені на суму доплати страхового відшкодування 44 990,00 грн за період з 23.01.2025 по 29.09.2025.
Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку наданого позивачем розрахунку пені, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення пені у розмірі 9 406,00 грн є арифметично правильною та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 921,00 грн та інфляційних втрат у розмірі 2 245,94 грн суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений Договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц вказала, що приписи статті 625 Цивільного кодексу України поширюються на всі види грошових зобов'язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 1 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством.
Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення 3% річних у розмірі 921,00 грн є арифметично правильною та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Здійснивши перевірку за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" наведеного позивачем розрахунку інфляційних втрат, судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення суму інфляційних втрат у розмірі 2 245,94 грн, в той час як правильною є сума 2 292,89 грн.
Приписами статті 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Нормативне визначення принципу диспозитивності надає право учаснику справи вільно розпоряджатися своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд ч. 2 ст. 14 ГПК України.
При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 237 ГПК України).
З огляду на зазначене, вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 2 245,94 грн підлягає задоволенню у заявленому позивачем розмірі.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 3 028,00 грн.
Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, до суду не подав.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведені приписи ст. 129 ГПК України та задоволення позовних вимог повністю, судовий збір в сумі 3 028,00 грн покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 232, 233, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "УСГ" (Україна, 03038, місто Київ, ВУЛИЦЯ ФЕДОРОВА ІВАНА, будинок 32 ЛІТ.А; ідентифікаційний код: 30859524) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ" (Україна, 03056, місто Київ, ВУЛИЦЯ БОРЩАГІВСЬКА, будинок 154; ідентифікаційний код: 33908322) 44 990,00 грн (сорок чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто гривень 00 коп.) страхового відшкодування, 9 406,00 грн (дев'ять тисяч чотириста шість гривень 00 коп.) пені, 921,00 грн (дев'ятсот двадцять одну гривню 00 коп.) 3 % річних, 2 245,94 грн (дві тисячі двісті сорок п'ять гривень 94 коп.) інфляційних втрат та 3 028 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 коп.) судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повне рішення складено 12.12.2025.
Суддя Оксана ГУМЕГА