ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.12.2025Справа № 910/11833/25
За позовом Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ГРАВЕ УКРАЇНА"
до Державного підприємства "УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЦЕНТР РАДІОЧАСТОТ"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ"
про стягнення 67 476,45 грн
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
О.Ю. Мороз
Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.
Приватне акціонерне товариство "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ГРАВЕ УКРАЇНА" (далі - позивач, ПрАТ "СК "ГРАВЕ УКРАЇНА") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЦЕНТР РАДІОЧАСТОТ" (далі - відповідач) про стягнення 67 476,45 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до положень ст. 1172 Цивільного кодексу України Державне підприємство "УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЦЕНТР РАДІОЧАСТОТ", як роботодавець винної в дорожньо-транспортній пригоді особи, зобов'язане відшкодувати різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою в межах страхових сум відповідальності страховика за полісом у розмірі 67 476,45 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2025 прийнято позовну заяву ПРАТ "СК "ГРАВЕ УКРАЇНА" до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/11833/25, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі №910/11833/25.
02.10.2025 до суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
06.10.2025 до суду від відповідача надійшло клопотання про залучення до розгляду справи №910/11833/25 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ".
14.10.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти задоволення позову та зазначив, що розмір страхової виплати не перевищує межі страхових сум відповідальності страховика, а покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхових сум відповідальності страховика на відповідача, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.
14.10.2025 до суду від позивача надійшла заява (фактичний розрахунок судових витрат позивача).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2025 відмовлено у задоволенні клопотання Державного підприємства "УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЦЕНТР РАДІОЧАСТОТ" в частині розгляду справи № 910/11833/25 з викликом сторін. Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ".
17.10.2025 до суду від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду.
22.10.2025 до суду від третьої особи надійшли пояснення щодо позову, в яких третя особа повідомила, що ПрАТ "СК "АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ" було прийняте рішення щодо виплати страхової виплати в розмірі 102 014,16 грн, з урахуванням умов пп. 2 п. 3 ст. 27 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (чинна редакція на дату укладання Полісу № 226497321 від 14.01.2025). Відтак, третя особа вважає, що нею повністю виконано обов'язок щодо страхової виплати.
27.10.2025 до суду від відповідача надійшла відповідь на пояснення третьої особи, в якій відповідач зазначив, що на час настання дорожньо-транспортної пригоди відповідач мав діючий поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відтак, на думку відповідача ПрАТ "СК "АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ" повинно здійснити страхову виплату позивачу в повному обсязі.
12.11.2025 до суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшов лист № 9-03/28448 від 11.11.2025 у відповідь на запит суду з інформацією про страхове покриття за полісом № ЕР/226497321.
17.11.2025 до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі, до яких відповідач долучив лист ТОВ "Автосаміт на Столичному УКРАВТО", щодо ціни на деталі, які необхідні були для відновлення пошкодженого в спірній дорожньо-транспортній пригоді транспортного засобу.
17.11.2025 до суду від відповідача надійшло клопотання про заміну неналежного відповідача (ДП "УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЦЕНТР РАДІОЧАСТОТ") на належного відповідача (ПрАТ "СК "АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ").
Відповідно до статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі позивачами і відповідачами можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 48 ГПК України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Суд зазначає, що відповідних клопотань позивачем не було подано.
Суд звертає увагу, що заміна відповідача у справі може бути здійснена виключно за клопотанням позивача, в той час як суд позбавлений можливості здійснити заміну відповідача за власною ініціативою або за клопотанням відповідача.
Отже, заміна відповідача за клопотанням відповідача є процесуально неможливою та суперечить положенням процесуального законодавства, а тому клопотання відповідача про заміну відповідача задоволення не підлягає.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено заяви по суті справи та додані до них докази, а також заяви з процесуальних питань.
Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу свої заперечень, врахувавши пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача та дослідивши матеріали справи, суд
Відповідно до частин 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
02.04.2024 між Приватним акціонерним товариством "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ГРАВЕ УКРАЇНА" та ОСОБА_1 був укладений Договір № 101110656 добровільного страхування "ГРАВЕ КАСКО" (далі - Договір).
Згідно з Договором у позивача був застрахований автомобіль "TOYOTA LAND CRUISER 150", реєстраційний номер НОМЕР_1 . Строк дії Договору визначений з 03.04.2024 по 02.04.2025.
28.03.2025 о 17:27 год. в м. Києві по проспекту Берестейському, 104, відбулась дорожньо-транспортна пригода, за участю транспортного засобу "TOYOTA LAND CRUISER 150", реєстраційний номер НОМЕР_1 , та автобуса "Богдан А-09314", реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Згідно постанови Святошинського районного суду м. Києва від 15.04.2025 у справі № 759/7274/25 дорожньо-транспортна пригода сталося внаслідок порушення водієм автобуса "Богдан А-09314", реєстраційний номер НОМЕР_2 п. 13.1 Правил дорожнього руху. Зазначеною постановою водія автобуса визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено транспортний засіб "TOYOTA LAND CRUISER 150", реєстраційний номер НОМЕР_1 , застрахований позивачем - Приватним акціонерним товариством "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ГРАВЕ УКРАЇНА".
З метою визначення вартості відновлюваного ремонту пошкодженого транспортного засобу, проведено його огляд, відповідно до якого складено Протокол № 0023 огляду транспортного засобу від 03.04.2025.
Для встановлення характеру та розміру шкоди, заподіяної власнику транспортного засобу "TOYOTA LAND CRUISER 150", реєстраційний номер НОМЕР_1 , позивач замовив проведення оцінки транспортного засобу у суб'єкта оціночної діяльності Фізичної особи-підприємця Кузьменка Миколи Васильовича.
Відповідно до Звіту № 0023 про оцінку транспортного засобу від 03.04.2025, вартість матеріального збитку складає 190 785,39 грн.
Фізична особа-підприємець Тюрменко Дмитро Валентинович склав Рахунок-фактуру № СФ-0000075 від 03.04.2025, відповідно до якого вартість відновлювальних робіт складає 169 490,61 грн.
Судом встановлено, що позивачем було складено Страховий акт № 11.98039002.1/KOS від 10.04.2025, згідно змісту якого страховиком прийнято рішення про страхову виплату власнику пошкодженого транспортного засобу "TOYOTA LAND CRUISER 150", реєстраційний номер НОМЕР_1 , в сумі 169 490,61 грн.
Виконуючи свої зобов'язання за Договором позивач здійснив страхову виплату у розмірі 169 490,61 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №0411133013 від 11.04.2025.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Статтею 1166 ЦК України визначено, зокрема, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Отже, особа, якій заподіяно шкоду, зокрема внаслідок ДТП, у випадках, визначених законом, має право на її відшкодування. Захист цього права фізичних та юридичних осіб у разі настання страхових випадків, передбачених договором страхування або законом, забезпечує цивільно-правовий інститут страхування.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у дорожньо-транспортній пригоді має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про страхування", або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, за правилами та у порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.
В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно (транспортний засіб).
Статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.
До таких випадків, зокрема, відноситься виплата страховиком за договором добровільного страхування страхового відшкодування страхувальнику (потерпілому), внаслідок чого до такого страховика переходить право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток, зокрема, й до страхувальника за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
У постанові Верховного Суду від 02.10.2018 року в справі № 910/171/17 відображено правову позицію, згідно з якою на підставі вищевказаних правових норм до страховика потерпілого переходить право вимоги до заподіювача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування.
Судом встановлено, що відповідно до полісу № ЕР/226497321, автобус "Богдан А-09314", реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким спричинено дорожньо-транспортну пригоду, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача транспортному засобу, взято на страхування Приватним акціонерним товариством "СК "АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ" (третьою особою).
Відповідно до листа № 9-03/28448 від 11.11.2025 Моторного (транспортного) страхового бюро України ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну визначений в сумі 250 000,00 грн, а розмір франшизи - 0,00 грн. Станом на дату спірної ДТП (28.03.2025) поліс № ЕР/226497321 був чинним.
14.07.2025 позивач надіслав ПрАТ "СК "АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ" Заяву про страхове відшкодування, в якій просив перерахувати страхову виплату в розмірі 169 490,61 грн.
28.07.2025 позивач отримав відповідь від ПрАТ "СК "АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ", в якій останній повідомив, що було прийняте рішення щодо страхової виплати в розмірі 102 014,16 грн, з урахуванням умов пп. 2 п. 3 ст. 27 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (чинна редакція на дату укладання Полісу № 226497321 від 14.01.2025).
Судом встановлено, що ПрАТ "СК "АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ" здійснило страхову виплату позивачу у розмірі 102 014,16 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 62547912 від 25.07.2025.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що внаслідок страхової виплати страхувальнику пошкодженого транспортного засобу "TOYOTA LAND CRUISER 150", реєстраційний номер НОМЕР_1 , позивачем, відповідно до статей 1191, 1172 ЦК України, Державне підприємство "УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЦЕНТР РАДІОЧАСТОТ", як роботодавець винної в дорожньо-транспортній пригоді особи, зобов'язане відшкодувати різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою в межах страхових сум відповідальності страховика за полісом у розмірі 67 476,45 грн.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
З 01.01.2025 набрав чинності новий Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" № 3720-IX від 21.05.2024 (далі - Закон України № 3720-IX від 21.05.2024).
Відповідно до п. 6 Розділу VI. Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 3720-ІХ від 21.05.2024, договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що укладені та набрали чинності до введення в дію цього Закону, продовжують діяти на умовах, що були чинними на день набрання чинності такими договорами.
Дія положень цього Закону поширюється виключно на страхові випадки, які настали за договорами страхування, що набрали чинності після введення в дію цього Закону. Жодне положення цього Закону не може збільшувати будь-які зобов'язання за будь-якими випадками, що мають ознаки страхових випадків за договорами страхування цивільно-правової відповідальності, укладеними відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 1, ст. 1 із наступними змінами) (абз 6 п. 6 Розділу VI. Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 3720-ІХ від 21.05.2024).
Отже, оскільки поліс № ЕР/226497321 було укладено у 25.02.2025 році, тобто після набрання чинності Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" № 3720-ІХ від 21.05.2024, то для визначення розміру страхової виплати потерпілій особі страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зобов'язаний керуватися нормами Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" № 3720-ІХ від 21.05.2024.
Відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону України № 3720-ІХ від 21.05.2024 страховик потерпілої особи, який здійснив пряме врегулювання страхового випадку, має право зворотної вимоги до страховика відповідальної особи у розмірі фактично здійснених витрат на врегулювання страхового випадку та здійсненої страхової виплати з урахуванням положень частини п'ятої цієї статті. Розмір такої вимоги не може перевищувати розміру витрат, розрахованих відповідно до вимог цього Закону.
Згідно ч. 5 ст. 19 Закону України № 3720-ІХ від 21.05.2024 страховик відповідальної особи зобов'язаний на вимогу страховика потерпілої особи, який здійснив пряме врегулювання страхового випадку, компенсувати заявлений ним розмір вимог, визначений частиною четвертою цієї статті, протягом п'яти робочих днів з дня отримання вимоги, якщо інший розмір компенсації чи строк її здійснення не передбачено положенням про пряме врегулювання страхових випадків.
Витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу (страхова (регламентна) виплата), відшкодовуються страховиком (МТСБУ) у розмірі вартості відновлювального ремонту, що забезпечує приведення транспортного засобу у стан, який мав такий транспортний засіб до настання дорожньо-транспортної пригоди, та визначається відповідно до частини третьої цієї статті (ч. 2 ст. 27 Закону України № 3720-ІХ від 21.05.2024).
Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Верховний Суд у постанові від 04.12.2019 у справі № 359/2309/17 вказав, що відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов'язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.02.2022 у справі №201/16373/16-ц в тому числі викладено висновок, що покладення обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.
Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразового наголошувала на тому, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, повинен нести страховик, та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.
Судом встановлено, що автобус "Богдан А-09314", реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким спричинено дорожньо-транспортну пригоду, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача транспортному засобу, взято на страхування ПрАТ "СК "АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ", на підставі полісу № ЕР/226497321. Відповідно до поліса № ЕР/226497321, страхова сума відповідальності за шкоду майну становить 250 000,00 грн.
Відповідно до Страхового акту № 11.98039002.1/KOS від 10.04.2025, сума страхової виплати становить 169 490,61 грн, що не перевищує визначеного полісом № ЕР/226497321 ліміту відповідальності за шкоду, заподіяну майну - 250 000,00 грн.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що Державне підприємство "УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЦЕНТР РАДІОЧАСТОТ", маючи застраховану цивільну відповідальність, не повинно відшкодовувати позивачу різницю між визначеним ПрАТ "СК "АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ" розміром страхової виплати та сумою, перехованою позивачу, адже розмір завданої шкоди не перевищує межі страхових сум відповідальності страховика.
Судом враховано, що позивач звертався з вимогою до третьої особи про відшкодування страхової виплати в розмірі 169 490,61 грн, отримавши частину такої страхової виплати в розмірі 102 014,16 грн, ПрАТ "СК "ГРАВЕ УКРАЇНА" не зверталось з позовом до суду з вимогою про стягнення з ПрАТ "СК "АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ" повної страхової виплати в розмірі 67 476,45 грн.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
По суті, відповідач це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього.
Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним необхідно встановити відсутність у нього обов'язку відповідати за даним позовом. Встановлення цієї умови підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові.
Належним відповідачем вступає особа, яка дійсно є суб'єктом відповідного матеріального правовідношення, відтак визначення позивачем у справі складу сторін має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.
Таким чином, неналежний відповідач це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом. При цьому пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача вимог.
Отже, беручи до уваги те, що страховик, який здійснив страхову виплату за договором майнового страхування, має реалізувати право вимоги, передбачене статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України "Про страхування", шляхом звернення з позовними вимогами, розмір яких не виходить за межі страхової виплати, саме до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність, а не до стахувальника, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову про стягнення 67 476,45 грн страхової виплати з відповідача.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 3 028,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.
Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, до суду не подав.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та відмову у задоволенні позову, судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись статтями 56, 58, 73, 74, 76 - 80, 86, 123, 124, 129, 236 - 238, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повне рішення складено 11.12.2025.
Суддя Оксана ГУМЕГА