ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
11.12.2025Справа № 910/10941/25
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка"
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Ваіте»
про стягнення грошових коштів
Суддя Котков О.В.
без повідомлення (виклику) учасників судового процесу
До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" (далі - ПрАТ "СК "Уніка", позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Ваіте» (далі - ТОВ «Компанія Ваіте», відповідач) про стягнення страхового відшкодування у сумі 30 294,08 грн. в порядку суброгації.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок ДТП, яка сталась 15.04.2022 у місті Києві, застрахований у позивача транспортний засіб був пошкоджений, у зв'язку з чим позивач сплатив потерпілій особі страхове відшкодування на суму 30 294,08 грн. Посилаючись на ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", ПрАТ "СК "Уніка" вказує, що йому перейшло право вимоги до відповідача на відшкодовану потерпілому матеріальну шкоду, яку ТОВ «Компанія Ваіте» не сплатило, тому у позові просить стягнути з відповідача страхове відшкодування у сумі 30 294,08 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2025 за вказаною позовною заявою було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.
Проте, у визначений законом строк відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, відзиву на позов не надав. Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Ураховуючи, що відповідач не скористався наданим йому правом у межах визначеного законом процесуального строку на подання відзиву, суд дійшов висновку про можливість вирішення спору за відсутності відзиву відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, а також додані до неї докази.
Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного то обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
15.04.2022 у місті Києві сталась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого у позивача транспортного засобу «Порше», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та транспортного засобу "Сітроен", державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .
Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 17.06.2022 у справі № 755/4069/22 за фактом вказаної ДТП водій ОСОБА_1 був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн.; передбаченого ст. 122-4 КУпАП - у вигляді штрафу у сумі 3 400,00 грн.
Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого транспортному засобу «Порше» № 32724 від 17.05.2022, вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля, з урахуванням коефіціенту зносу, та без урахування ПДВ на запасні частині, склала 32 294,08 грн.
Матеріали справи свідчать, що на підставі указаного звіту про визначення матеріального збитку, а також страхового акту № 00508348 від 19.05.202, позивач платіжною іструкцією № 024965 від 20.05.2022 сплатив страхувальнику вартість відновлювального ремонту в сумі 30 294,08 грн.
Частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" передбачено, що за договором страхування страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до положень статті 9 Закону України "Про страхування" страхова виплата - це грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та ч. 1 ст. 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Вирішуючи питання про особу, яка має відповідати за спричинення позивачу шкоди та, відповідно, за позовом, суд виходив з такого.
Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п. 1.6 ст. 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" власники транспортних засобів - це юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.
Судом встановлено, що 26.07.2021 між ПрАТ "СК "Уніка" та ТОВ «Компанія Ваіте» був укладений договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземних транспортних засобів, оформлений полісом № ЕР/205136731, зі строком дії полісу з 28.07.2021 по 27.07.2022 включно.
За таких обставин суд вважає, що відповідач є відповідальною особою за спричинену у дорожньо-транспортній пригоді шкоду та згідно з положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" він відповідає за вимогами позивача (ПрАТ "СК "Уніка") як страховика, що сплатив страхове відшкодування потерпілій особі.
Поряд з цим відповідно до положень статтей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, установлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Так, за змістом ст. 27 Закону України "Про страхування" та ч. 1 ст. 993 ЦК України слідує, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
У такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов'язань винуватця та страховика за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - ОСЦПВВНТЗ), а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов'язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).
При цьому визначаючи обов'язок на страхове відшкодування, законодавцем у положеннях статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" було передбачено випадки, з настанням яких існують правові підстави для відмови у здійсненні такої виплати, зокрема, у випадку, коли потерпілим чи особою, яка має право на отримання відшкодування, не було протягом року з моменту скоєння ДТП подано заяви про виплату страхового відшкодування.
У контексті викладеного право кредитора (позивача) на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання відповідачем узятих на себе зобов'язань не є безумовним, а пов'язується з поданням до такої особи заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що, у свою чергу, законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП. При цьому таке положення застосовується як у випадку, коли з такою заявою звертається безпосередньо потерпілий, так і у випадку звернення особи, яка здійснила відшкодування потерпілому збитку, завданого внаслідок пошкодження транспортного засобу, на підставі договору добровільного майнового страхування. Вказана позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі № 910/7449/17, Північним апеляційним господарським судом у постанові від 29.11.2022 у справі № 910/4409/22.
Також Великою Палатою Верховного Cуду в постанові від 19.06.2019 у справі № 465/4621/16-к було зроблено висновок, що у системному зв'язку зі ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", вимоги підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 цього ж Закону щодо неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених цим пунктом строків, як підстави для відмови у відшкодуванні, стосуються випадків, коли впродовж цих строків потерпілий взагалі не здійснював волевиявлення, спрямованого на одержання компенсації. Якщо ж особа впродовж цих строків подала позовну заяву до суду, вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.08.2018 у справі № 227/3573/16-ц зробила висновок про необхідність стягнення страхового відшкодування незважаючи на те, що позивач не звертався до відповідача із заявою про відшкодування шкоди і за таким відшкодуванням звернувся безпосередньо до суду, але в межах річного строку.
Тому саме річний строк звернення із заявою про виплату страхового відшкодування є припинювальним і з його спливом настає право на відмову у виплаті страхового відшкодування. Аналогічний правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.12.2019 в справі № 465/4287/15, від 22 лютого 2022 року у справі № 161/8285/22, а також у постанові Верховного Суду від 15 травня 2024 року у справі № 201/16373/16-ц.
Судом встановлено, що дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль марки «Порше», сталася 15.04.2022.
У матеріалах справи наявна заява від 10.08.2025 ПрАТ "СК "Уніка" як особи, що здійснила відшкодування потерпілому збитку, завданого внаслідок пошкодження належного йому транспортного засобу, про компенсацію відповідачем страхового відшкодування в сумі 30 294,08 грн., направлена ТОВ «Компанія Ваіте» 11.08.2025, та до суду з даним позовом позивач звернувся 02.09.2025, що підтверджується відміткою суду на позові ПрАТ "СК "Уніка", тобто із порушенням річного строку, передбаченого положенням статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Відповідно до приписів статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора (потерпілого) у відповідному зобов'язанні саме на тих умовах, які існували в останнього, що в цьому випадку полягає в набутті права отримати відшкодування завданої шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов'язань, проте, виключно за умови подання йому у визначений законодавством строк заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування) та пов'язаного з цим ризику, який полягає у можливості реалізації страховиком наданого йому положеннями підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а саме - права на відмову у виплаті страхового відшкодування у разі неподання заяви (позову) про страхове відшкодування впродовж установлених строків.
Отже, враховуючи наведені правові норми та встановлені судом обставини щодо неподання позивачем заяви про виплату страхового відшкодування протягом одного року з моменту ДТП, як це передбачено положенням статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а також зважаючи на те, що з даним позовом заявник звернувся до суду з пропуском строку, передбаченого вказаною нормою Закону, суд вважає, що у виплаті страхового відшкодування позивачу необхідно відмовити.
Отже, у позові ПрАТ "СК "Уніка" суд відмовляє у повному обсязі.
Згідно зі ст. 129 ГПК України у разі відмови у позові витрати по сплаті судового збору та витрати на правничу допомогу покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 73 - 79, 129, 236 - 238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" про стягнення грошових коштів - відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.
Повне судове рішення складено 11 грудня 2025 року.
Суддя О.В. Котков