номер провадження справи 9/29/25
09.12.2025 Справа № 908/538/25
м.Запоріжжя
За позовом: Акціонерного товариства “Райффайзен Банк»
до відповідача-1: Фермерського господарства “ФУРСА О І», Запорізька область, Мелітопольський район, смт. Приазовське,
відповідача-2: ОСОБА_1 , Запорізька область, Мелітопольський район, смт. Приазовське,
відповідача-3: ОСОБА_2 , Запорізька область, Мелітопольський район, смт. Приазовське
про солідарне стягнення суми 5233347,95 грн.
Суддя Боєва О.С.
при секретарі судового засідання Непомнящій Н.П.
За участю представників:
від позивача: Войтенко К.В. (в режимі відеоконференції);
від відповідача-1: Рабушко В.С.(в режимі відеоконференції);
від відповідача-2: не з'явився;
від відповідача-3: не з'явився
В провадженні Господарського суду Запорізької області перебуває справа №908/538/25 за позовом Акціонерного товариства “Райффайзен Банк» про солідарне стягнення з відповідачів: Фермерського господарства “ФУРСА О І», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суми 5233347,95 грн, з яких: 4000000,00 грн - заборгованість за кредитом, 1233347,95 грн - заборгованість за відсотками.
Ухвалою суду від 26.06.2025 провадження у справі № 908/538/25 було зупинено до закінчення перегляду Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду судового рішення у справі №908/1162/23.
Постановою Центрального апеляційного господарського від 16.09.2025 ухвалу Господарського суду Запорізької області від 26.06.2025 у справі № 908/538/25 залишено без змін.
Ухвалою суду від 27.11.2025 поновлено провадження у справі № 908/538/25, постановлено продовжити підготовче засідання 09.12.2025.
У підготовче засідання 09.12.2025 відповідачі -2, -3/їх представники не з'явились, про причини неявки суду не повідомили.
03.12.2025 до суду від позивача надійшла заява про застосування наслідків недійсності правочину в порядку ст. 1057-1 ЦК України.
08.12.2025 до суду від відповідача-1 надійшли заперечення на заяву про застосування наслідків недійсності правочину в порядку ст. 1057-1 ЦК України.
08.12.2025 до суду від відповідача-1 надійшли пояснення на виконання вимог ухвали суду від 27.11.2025.
27.11.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 908/538/25 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №280/5808/23.
У підготовчому засіданні 09.12.2025 представник позивача підтримав клопотання про зупинення провадження у справі; представник відповідача-1 в усній формі зазначив, що не заперечує проти вказаного клопотання.
В обґрунтування заявленого клопотання позивачем зазначено про наступне. 26.06.2025 року судом постановлено ухвалу про зупинення провадження до закінчення перегляду в касаційному порядку об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 908/1162/23, мотивуючи своє рішення тим, що у справі №908/1162/23, як і у справі № 910/9680/23, йдеться про діяльність, що підпадає під ознаки, наведені у частині другій статті 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"; окрім того, в обох справах йдеться про території, окуповані з лютого 2022 року, за відсутності окремого рішення Кабінету Міністрів України щодо територій, тимчасово окупованих, починаючи з 24 лютого 2022 року. Тобто правовідносини у цих справах є подібними і доводи касаційної скарги ґрунтуються на застосуванні тих самих приписів Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України". 05.11.2025 року ухвалою Верховного Суду у справі №280/5808/23 постановлено передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Дана ухвала мотивована тим, що ухвалою від 27.03.2024 року колегія Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду передала справу № 908/1162/23 на розгляд об'єднаної палати на підставі частини другої статті 302 Господарського процесуального кодексу України для відступу від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.03.2024 року у справі №910/9680/23. У цій ухвалі КГС вказав, що відповідна територія визнана тимчасово окупованою в умовах воєнного стану, з чого вбачається, що положення статей 13 та 13-1 Закону можуть бути поширені на такі території з урахуванням частини першої цих статей, а саме за рішенням Кабінету Міністрів України. Оскільки відносини у справі та справі №908/538/25 та № 280/5808/23 є подібними, вказане є підставою для зупинення провадження у даній справі. Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених: 11) пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку. Зважаючи на викладене, позивач просив зупинити провадження у справі № 908/538/25 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №280/5808/23.
Розглянувши клопотання позивача про зупинення провадження у справі, суд дійшов до висновку про його задоволення з наступних підстав.
Так, підставою для звернення з позовом зазначено неналежне виконання Позичальником - Фермерським господарством “ФУРСА О І» зобов'язань за кредитним договором №011/10892/1392733 від 14.03.2022, внаслідок чого станом на 14.01.2025 утворилась заборгованість за кредитом та відсотками. На забезпечення виконання позичальником зобов'язань за вказаним кредитним договором були укладені договори поруки, а саме: з ОСОБА_1 укладено договір поруки №011/10892/1392733/П1 від 14.03.2022 та ОСОБА_2 - договір поруки №011/10892/1392733/П2 від 14.03.2022, за умовами яких, як зазначено у позові, у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) позичальником всіх або окремих забезпечуваних зобов'язань, поручителі відповідають перед АТ “Райффайзен Банк» як солідарні боржники.
Судом встановлено: як на час укладення кредитного договору №011/10892/1392733 від 14.03.2022, так і на теперішній час, податковою адресою Фермерського господарства “ФУРСА О І» є: 72401, Запорізька область, Мелітопольський район, смт. Приазовське, вул. 40 років Перемоги, буд. 26, тобто територія України, яка є тимчасово окупованою, починаючи з 24.02.2022.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках: перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, 05.11.2025 Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду направлено на розгляд Великої Палати справу № 280/5808/23 щодо застосування обмежень, передбачених статтями 13 та 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».
Підстави направлення справи на розгляд Великої Палати зокрема наступні:
«При цьому Кабінет Міністрів України не ухвалював рішень про поширення дії положень статей 13 і 13-1 Закону на тимчасово окуповані території, визначені пунктом 3 частини першої статті 3 Закону, тому, на переконання колегії суддів, немає й підстав поширення означених норм на територію України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими.
У вищенаведених постановах вказане (маються на увазі постанови КГС в тому числі по справі № 908/1162/23, див. за змістом ухвали) не враховано, а саме, що для застосування обмежень, передбачених статтями 13 та 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", необхідним є не лише факт визнання відповідних територій тимчасово окупованими, а й наявність окремого рішення Кабінету Міністрів України про введення відповідних обмежень господарської діяльності на цих територіях.
При цьому рішення про визнання територій тимчасово окупованими, яке на момент виникнення спірних правовідносин відповідно до визначеного Кабінетом Міністрів України порядку приймалось Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, не може замінювати собою рішення Кабінету Міністрів України про введення обмежень, передбачених статтями 13 та 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".
Так само загальновідомий факт окупації певних територій сам по собі не може вважатися достатньою правовою підставою для застосування встановлених законом економічних обмежень. Ця обставина також не була врахована у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 жовтня 2025 року у справі № 908/1162/23, у якій суд дійшов висновку про можливість застосування відповідних заборон без наявності спеціального рішення Кабінету Міністрів України щодо введення таких обмежень.
Слід зазначити, що згідно з частиною першою статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Згідно з частиною четвертою статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики (пункт 4). Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об'єктивність і прогнозованість правосуддя.
Відповідно до частини третьої статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду.
Правовідносини у цій справі є подібними до правовідносин, які були предметом розгляду у означених вище справах, оскільки вирішувалося питання можливості застосування обмежень, передбачених статтями 13 та 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" до правовідносин, що виникли на територіях, які були фактично окуповані, але щодо яких Кабінетом Міністрів України не приймалося окреме рішення про застосування обмежень. Спільним для цих справ є також правова природа спору, що пов'язана з визначенням умов, за яких факт окупації може бути підставою для застосування економічних обмежень, установлених зазначеними статтями Закону, а відтак - і з необхідністю наявності офіційного рішення Кабінету Міністрів України як передумови для поширення дії обмежень на відповідну територію.
Зазначеними постановами фактично ототожнено сам факт окупації території з підставою для автоматичного застосування обмежень, визначених статтями 13 та 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України". Водночас законодавство (як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на час постановлення ухвали) в умовах воєнного стану передбачає обов'язкову наявність рішення Кабінету Міністрів України про поширення означених норм на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає доводи Позивача достатніми для задоволення відповідного клопотання та передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою відступу від висновків щодо застосування вищевказаних норм права, викладених у раніше ухвалених постановах Касаційного господарського суду від 7 березня 2024 року у справі № 910/9680/23, від 23 жовтня 2023 року у справі № 908/1162/23 та від 3 жовтня 2025 року у справі № 908/1162/23».
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Згідно з п. 11 ч.1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
На підставі викладеного, враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, суд вважає за необхідне зупинити провадження у ній до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 280/5808/23. При цьому, суд враховує, що висновки, здійснені касаційною інстанцією при розгляді подібної справи, можуть мати суттєве значення для вирішення даної справи.
Керуючись п. 7 ч. 1, ч. 3 ст. 228, п. 11 ч. 1 ст. 229, ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Зупинити провадження у справі № 908/538/25 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 280/5808/23.
Після усунення обставин, що викликали зупинення провадження у справі, сторонам слід невідкладно повідомити про це суд.
Повний текст ухвали складено та підписано 12.12.2025.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення (повного тексту ухвали) в порядку, встановленому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.С. Боєва