майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
08 грудня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/1052/25
Господарський суд Житомирської області у складі: судді Давидюка В.К.
секретар судового засідання: Панц Д.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Афганова М.В. - довіреність №24 від 01.12.2025;
від відповідача: Соломонюк С.А. - ордер серії АМ №1044282 від 04.09.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Житомирського обласного центру зайнятості
до Фізичної особи-підприємця Журомського Геннадія Ромуальдовича
про стягнення 250000 грн.
Процесуальні дії по справі.
Житомирський обласний центр зайнятості звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Журомського Геннадія Ромуальдовича 250 000,00 грн коштів мікрогранту, згідно із заяви від 09.07.2022 про приєднання до договору про надання мікрогранту.
Позов обґрунтований тим, що згідно даних довідника ПОУ (ЄДРС) виявлено невиконання обов'язкової умови договору мікрогранту відповідно до пункту 20 Порядку надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженого Постановою КМУ від 21.06.2022 №738, а саме не створено протягом шести місяців з дня зарахування коштів мікрогранту двох робочих місць, отже сума зазначених коштів підлягає поверненню.
Ухвалою від 18.08.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначив судове засідання для розгляду справи по суті.
Ухвалою від 11.09.2025 суд відклав розгляд справи по суті на 07.10.2025.
24.09.2025 від представника відповідача через систему "Електронний суд" надійшло заперечення на відповідь на відзив 26.09.2025 до суду повернулася ухвала від 11.09.2025, яка направлялася відповідачу за адресою: АДРЕСА_1 , з відміткою відділення поштового зв'язку: "адресат відсутній за вказаною адресою".
Розгляд справи №906/1052/25, призначеної на 07.10.2025 о 12:00, не здійснювався, оскільки 07.10.2025 у Житомирській області оголошено сигнал "Повітряна тривога".
Ухвалою від 07.10.2025 суд продовжив строк розгляду справи по суті та призначив судове засідання на 27.11.2025.
У судовому засіданні 27.11.2025 суд оголосив перерву до 08 грудня 2025.
Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позові. Проти доводів відповідача, зазначених у відзиві, заперечив у відповідності до відповіді на відзив.
Представник відповідача в засіданні суду проти позову заперечив. Підтримав позицію, викладену у відзиві на позовну заяву. Вказав, що докази, які підтверджують розмір понесених судових витрат буде подано суду протягом п'яти днів з моменту прийняття рішення.
Виклад позицій учасників судового процесу.
Житомирський обласний центр зайнятості звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Журомського Геннадія Ромуальдовича 250 000,00 грн коштів мікрогранту, згідно із заяви від 09.07.2022 про приєднання до договору про надання мікрогранту.
Позов обґрунтований тим, що згідно даних довідника ПОУ (ЄДРС) виявлено невиконання обов'язкової умови договору мікрогранту, а саме: не створено протягом шести місяців з дня зарахування коштів мікрогранту двох робочих місць, отже сума зазначених коштів підлягає поверненню.
Відповідач у відзиві на позов наголосив на тому, що на час укладення договору та видачі мікрогранту діяла стара редакція Порядку, умови якого передбачали створення робочих місць протягом всього часу дії договору. Оскільки закон зворотньої дії в часі не має, у задоволенні позову слід відмовити. Просив стягнути з позивача витрати на отримання професійної правничої допомоги у розмірі 30 000,00 грн. додатково повідомив, що остаточний розрахунок понесених витрат на професійну правничу допомогу буде наданий протягом п'яти днів з дня ухвалення рішення у справі (а.с. 31-34).
Позивач у відповіді на відзив заперечив щодо доводів відповідача та вказав, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 30 000,00 грн не відповідає критеріям реальності таких витрат, обгрунтованості та пропорційності до предмета спору з урахуванням ціни позову, а їх стягнення з позивача становитиме надмірний тягар для останнього, що не узгоджується з принципом розподілу таких витрат (а.с. 53-56).
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
09.07.2022 ФОП Журомський Геннадій Ромуальдович (надалі-відповідач) подав до Комісії Житомирського обласного центру зайнятості з питань опрацювання заяв та бізнес-планів на отримання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу - відповідну заяву та бізнес план на отримання гранту на розвиток власної справи на суму 250 000 грн.(а.с.8-13).
22.07.2022 Державним центром зайнятості 22.07.2022 було ухвалено рішення (наказ ДЦЗ від 22.07.2022 року №31) про надання мікрогранту ФОП Журомському Г.Р., згідно Порядку надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженого Постановою КМУ від 21.06.2022 №738 (а.с. 6-7).
28.07.2022 року фізична особа-підприємець Журомський Г.І. у відділенні "Ощадбанку" підписав Заяву про приєднання до Договору про надання мікрогранту (а.с.14).
Банком було відкрито рахунок, на який 22.08.2022 року надійшли кошти в сумі 250 000.00 грн (а.с. 21).
30 квітня 2025 року відбулося засідання комісії Житомирського обласного центру зайнятості з питань опрацювання заяв та бізнес-планів на отримання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу та грантів на створення або розвиток власного бізнесу учасникам бойових дій, особам з інвалідністю внаслідок війни та членам їх сімей, моніторингу та розгляду питань пов'язаних з виконанням умов договору гранту/мікрогранту. На вказаному засіданні розглянуто повідомлення про те, що згідно даних довідника ПОУ (ЄДРС) встановлено, що у ФОП Журомський Г.Р. не виконав обов'язкову умову договору мікрогранту відповідно до п. 20 Порядку надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженого Постановою КМУ від 21.06.2022 №738 зі змінами та не створив протягом шести місяців з дня зарахування коштів мікрогранту двох робочих місць.
За вказаного, комісією прийнято рішення, що кошти в сумі 250 000,00 грн підлягають поверненню ФОП Журомським Г.Р. (а.с. 15-17).
01.05.2025 Житомирським обласним центром зайнятості було винесено наказ № 98 "Про затвердження рішення про повернення коштів мікрогранту грантоотримувачем №020ALD ФОП Журомським Г.Р. (а.с.18).
08.05.2025року за вих. №1829/10.01-25 на адресу ФОП Журомського Г.Р. було направлено претензію з вимогою повернути 250000,00 грн. мікрогранту (а.с. 19-20).
Оскільки відповідач кошти не повернув, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
За приписами статей 11, 509 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).
Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Правовідносини між сторонами врегульовані Законом України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні" та Порядком надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 738 від 21.06.2022 (далі - Порядок).
Відповідно до п. 20 Порядку (в редакції на час приєднання до договору), для отримання мікрогранту отримувач підписує договір про надання мікрогранту (далі - договір мікрогранту) за формою, встановленою Мінекономіки.
У договорі мікрогранту обов'язково зазначаються цілі використання мікрогранту з переліку, визначеного пунктом 5 цього Порядку, умови, невиконання або неналежне виконання яких може призвести до повернення отримувачем отриманих коштів.
Обов'язковою умовою договору мікрогранту є створення робочих місць залежно від розміру мікрогранту, визначеного пунктом 3 цього Порядку.
У разі невиконання обов'язкової умови договору мікрогранту отримувач зобов'язаний повернути різницю між сумою отриманого мікрогранту та фактично сплаченими податками, зборами (обов'язковими платежами), єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Відповідне рішення приймається регіональним центром зайнятості. Отримувач здійснює повернення зазначеної різниці уповноваженому банку не пізніше останнього робочого дня місяця, у якому спливає трирічний строк реалізації проекту. Уповноважений банк протягом п'яти робочих днів повертає зазначені кошти на рахунок Мінекономіки, відкритий в Казначействі, для подальшого їх перерахування до Державного бюджету України в установленому порядку. Неповернуті отримувачем кошти стягуються з нього відповідно до законодавства.
Наказом Міністерства економіки України від 06.07.2022 року № 1969 затверджено форму договору про надання мікрогранту (далі - договір (а.с. 36-38), у преамбулі якого зазначено, що цей договір є договором приєднання в розумінні статті 634 Цивільного кодексу України і може бути укладений лише шляхом приєднання отримувача до всіх його умов в цілому шляхом надання АТ "Ощадбанк" Заяви про приєднання до умов цього договору в порядку, передбаченому цим договором, який укладається між Державним центром зайнятості (далі - ДЦЗ), з однієї сторони, та суб'єктом господарювання (далі - отримувач), з іншої сторони, щодо якого ДЦЗ прийняв рішення про надання мікрогранту та який приєднався до умов цього договору у визначеному в ньому порядку.
У відповідності до пунктів 1-2 розділу XІІІ договору цей договір укладається виключно суб'єктом господарювання, який зареєстровано отримувачем, щодо якого ДЦЗ прийняв рішення про надання гранту та який відповідно може набути прав та обов'язків отримувача, передбачених цим договором. Інформацію про отримувачів щодо яких прийняте зазначене рішення ДЦЗ надає Уповноваженому банку. Умови цього договору доводяться ДЦЗ до відома отримувачів шляхом оприлюднення його на сайті його тексту у вигляді файлу, на який накладено кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи ДЦЗ.
Договір укладається шляхом приєднання отримувачем до його умов шляхом подання до Уповноваженого банку належним чином заповненої та підписаної отримувачем (його уповноваженим представником) заяви про приєднання (в трьох ідентичних примірниках), яка оформляється у письмовій формі. Договір вважається укладеним з дати проставляння Уповноваженим банком (його представником) відмітки на поданій йому отримувачем заяві про приєднання. Така відмітка проставляється Уповноваженим банком після належної ідентифікації та верифікації отримувача), а також перевірки відповідності її даних бізнес-плану та рішенню ДЦЗ про надання гранту такому отримувачу. Уповноважений банк відмовляє у проставлянні зазначеної відмітки на Заяві про приєднання у випадку виявлення невідповідності вказаним документам.
За умовами розділу ІІ договору "Предмет договору" на виконання цього договору на підставі рішення ДЦЗ про надання мікрогранту, прийнятого до його укладення, отримувачу відповідно до Порядку та договорів про взаємодію надається мікрогрант у розмірі та порядку, визначених умовами цього договору.
Матеріалами справи підтверджено, що 28.07.2022 року фізична особа-підприємець Журомський Г.І. у відділенні "Ощадбанку" підписав Заяву про приєднання до Договору про надання мікрогранту (а.с.14), оприлюдненого на офіційному сайті ДЦЗ в мережі інтернет, вільний доступ до якого здійснювався за адресою: www.dcz.gov.ua.
Укладання договору шляхом приєднання отримувача - фізичної особи- підприємця Журомського Г.І. до його умов передбачало надання мікрогранту у розмірі 250000 грн. 00 коп.
22.08.2028 року кошти мікрогранту у розмірі 250000 грн. 00 коп. були зараховані на рахунок фізичної особи-підприємця Журомського Г.І., що підтверджується випискою по рахунку (а.с. 21).
Згідно з п. 1 Розділу 5 договору, обов'язковою умовою є створення отримувачем протягом строку дії цього договору робочих місць залежно від розміру мікрогранту відповідно до умов Порядку, кількість яких визначається з урахуванням бізнес-плану та рішення ДЦЗ про надання мікрогранту і зазначається у заяві про приєднання.
Умовами заяви про приєднання до договору від 28.07.2022 було передбачено, що обов'язковою умовою виконання якої повинен забезпечити отримувач протягом строку дії договору, є створення робочих місць у кількості 2 (двох).
Цей Договір набирає чинності з дня його укладання у порядку визначеному розділом ХІІІ цього договору та діє до повного виконання зобов'язань сторін, передбачених цим договором.
З матеріалів справи вбачається, що:
- відповідно до наказу №1 від 04.07.2023, ФОП Журомський Г.Р. зарахував на стажування Журомську Т.А. за професією "менеджер (управитель"), 1231 з терміном навчання з 04 липня 2023 по 31 липня 2023 (а.с. 51);
- відповідно до наказу №2 від 17.07.2023 відповідач прийняв на роботу Журомського Ромуальда Генриховича за професією "слюсар з ремонту колісних транспортних засобів" - з 18.08.2023 (а.с. 47 (на звороті));
- відповідно до наказу №3 від 31.07.2023 відповідач прийняв на роботу Журомську Тетяну Альфридівну за професією "Менеджер (управитель)" з 01.08.2023 (а.с. 51 (на звороті)).
Отже, матеріалами справи підтверджено, що відповідач дотримався умом договору від 28.07.2022 та створив два робочі місця.
Оскільки позивач посилався на те, що до Порядку у 2023 році були внесені зміни, які передбачали створення робочих місць протягом шести місяців з дня перерахування коштів, а відповідач мав регулярно ознайомлюватись з опублікованими на сайті новими публікаціями договору, суд враховує таке.
Так, наказом Міністерства економіки України від 19.01.2023 року № 447 в форму договору про надання мікрогранту внесені зміни в п. 1 розділу V, а саме: строк виконання обов'язкової умови (створення робочих місць залежно від розміру мікрогранту) змінився на шість місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача.
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце
Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України.
Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту ст. 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Єдиний виняток з даного правила, закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Заборона зворотної дії в часі нормативно-правових актів є однією із важливих складових принципу правової визначеності як складової права на справедливий суд, що гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасницею якої є держава Україна.
Крім цього, 05.12.2023 року Верховний Суд України у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 903/290/23 зробив висновок про те, що під час правовідносин, що склались відповідно до порядку, відсутні підстави для застосування положень нормативно-правового акта, що змінив правове регулювання, до правовідносин, які виникли до його прийняття.
Таким чином, у даній справі необхідно застосовувати норми Порядку надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 року № 738 "Деякі питання надання грантів бізнесу" в редакції 21.06.2022 року.
Отже, згідно з Порядком в редакції 21.06.2022 року обов'язковою умовою надання мікрогранту відповідачу є створення ним протягом строку дії договору двох робочих місць. В свою чергу строк дії договору визначений безпосередньо в Договорі (частина 1 розділу XIV): набирає чинності з моменту його укладання та діє до повного виконання зобов'язань сторін, передбачених умовами договору.
Як зазначалось вище, матеріалами справи підтверджено, що відповідач дотримався умом договору від 28.07.2022 та створив два робочі місця протягом строку дії договору.
При цьому, сам позивач при проведенні перевірок цільового використання мікрогранту та виконання обов'язкової умови договору мікрогранту щодо працевлаштування, оформлених відповідними актами, жодних порушень умов договору з боку відповідача не виявив. Так, актом перевірки дотримання умов договору мікрогранту № 87 від 26.09.2023 року (перевірка проводилась за період з 01.10.2022 по 25.09.2023) порушень цільового використання мікрогранту та виконання обов'язкової умови п. 20 Порядку не виявлено, встановлена фактична кількість працівників, яких працевлаштовано після отримання мікрогранту - 2. Аналогічні висновки зазначені в акті перевірки № 231 від 01.03.2024 року (період перевірки - з 20.12.2023 по 29.02.2024), акті перевірки № 325 від 10.06.2024 року (період перевірки - з 01.03.2024 по 09.06.2024), акті перевірки № 748 від 16.12.2024 року (період перевірки - з 09.06.2024 по 15.12.2024 ( а.с. 39-47).
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Інші посилання позивача не спростовують висновків, до яких дійшов суд.
При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України".
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні задоволенню не підлягають.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів.
Повне рішення складено: 12.12.25
Суддя Давидюк В.К.