майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
08 грудня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/385/24
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Вельмакіної Т.М.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 від 16.11.2025 про розстрочення виконання судового рішення у справі за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "БРІСТОЛЬ ІНВЕСТ"
до Фізичної особи - підприємця Полянського Олександра Вікторовича
про стягнення авансового платежу на суму 327604,86 грн
за участю представників сторін:
від стягувача: Слободянюк А.І. - ордер серія CA №1080077 від 14.03.2023;
від боржника: Полянський О.В.,
Товариство з обмеженою відповідальністю "БРІСТОЛЬ ІНВЕСТ" звернулося до суду з позовом про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 327604,86 грн авансового платежу.
Рішенням від 05.06.2024 Господарський суд Житомирської області позов задовольнив, стягнув з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БРІСТОЛЬ ІНВЕСТ" 327604,86 грн основного боргу, 4914,07 грн судового збору.
Додатковим рішенням від 24.06.2024 суд заяву представника позивача про розподіл судових витрат задовольнив частково, стягнув з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БРІСТОЛЬ ІНВЕСТ" 11310,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, у стягненні решти витрат на професійну правничу допомогу відмовив.
Господарський суд Житомирської області на примусове виконання рішення від 05.06.2024 видав наказ №906/385/24 від 03.07.2024, додаткового рішення від 24.06.2024 - наказ №906/385/24 від 24.07.2025.
17.11.2025 через систему "Електронний суд" від ОСОБА_1 надійшла заява від 16.11.2025 про розстрочення виконання судового рішення від 05.06.2024 у справі №906/385/24, яким з боржника стягнуто 327604,86 грн основного боргу, 4914,07 грн судового збору.
Ухвалою від 18.11.2025 суд прийняв до розгляду заяву ОСОБА_1 від 16.11.2025 про розстрочення виконання судового рішення у справі №906/385/24, призначив судове засідання на 08.12.2025 о 15:00.
20.11.2025 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшли такі документи:
- письмові пояснення щодо заяви відповідача про розстрочення виконання судового рішення;
- заява від 19.11.2025 про участь у судовому засіданні 08.12.2025 о 15:00 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів, яка була задоволена ухвалою суду від 20.11.2025.
20.11.2025 через систему "Електронний суд" від ОСОБА_1 надійшла скарга на дії (бездіяльність) приватного виконавця від 19.11.2025.
Ухвалою від 24.11.2025 суд повернув без розгляду ОСОБА_1 скаргу на дії (бездіяльність) приватного виконавця від 19.11.2025.
24.11.2025 до суду через систему "Електронний суд" від ОСОБА_1 надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів, яке було задоволено ухвалою суду від 24.11.2025.
У судовому засіданні боржник підтримав подану заяву про розстрочення виконання рішення Господарського суду Житомирської області від 05.06.2025 з викладених у ній підстав. При цьому на запитання представника стягувача підтвердив, що ТОВ "Фаєр", засновником та керівником якого він є, продовжує здійснювати підприємницьку діяльність та отримує прибуток.
Представник стягувача просив відмовити у задоволенні заяви про рострочення виконання рішення Господарського суду Житомирської області від 05.06.2024 у справі №906/385/24 з підстав, наведених у письмових поясненнях від 19.11.2025.
Заслухавши пояснення боржника щодо поданої заяви від 16.11.2025 про розстрочення виконання рішення Господарського суду Житомирської області від 05.06.2025 у справі №906/385/24, дослідивши документи, які надійшли до суду, господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Частиною 1 статті 18 ГПК України унормовано, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Також, відповідно до ч.1 ст.326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Суд зазначає, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист, а невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Винятком із загального порядку виконання рішень господарського суду є, зокрема стаття 331 ГПК України, яка передбачає, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Так, згідно з абз.1 ч.3 ст.331 ГПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
У ч.1 ст.33 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.
За змістом наведених норм, відстрочення та розстрочення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
При цьому ГПК України не визначає конкретного переліку таких обставин, а тому саме суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, та встановлює факти їх наявності або відсутності.
В обґрунтування поданої заяви про розстрочення виконання судового рішення боржник зазначив, що у зв'язку зі складним матеріальним становищем не має можливості сплатити борг одноразово, що підтверджується наступним: на його утриманні перебуває троє неповнолітніх дітей (2008, 2012, 2015 р.н.); діяльність ФОП припинено у лютому 2025 року; у 2023-2025 роках він не мав в Україні доходів; тимчасово працює в Польщі як біженець від війни, з жовтня 2025 року працює на випробувальному терміні, заробітна плата - 3500 злотих; дружина має чистий дохід близько 2200-2300 злотих; витрати сім'ї складають 1600 злотих + комунальні 1500-1600 злотих; одночасно він сплачує інший судовий борг у розмірі 17700,00 грн щомісяця.
Стягувач у письмових поясненнях від 19.11.2025 (а.с.157-160) просить відмовити у задоволенні заяви боржника про розстрочення виконання судового рішення, посилаючись на те, що боржник отримує прибуток від підприємницької діяльності ТОВ "Фаєр", керівником якого він є; боржником не надано доказів на підтвердження майнового стану вказаного підприємства, інформації про відкриті рахунки та рух коштів на них; на момент отримання авансового платежу троє дітей уже було у боржника та обов'язок по утриманню дітей покладається на обох батьків; в умовах складної економічної ситуації у країні обидві сторони перебувають у рівних умовах; жодного платежу на погашення існуючої заборгованості перед стягувачем боржником добровільно не здійснено; затвердження запропонованого боржником графіку розстрочення платежів суперечитиме імперативним приписам ч.5 ст.331 ГПК України, які обмежуть строк надання розстрочки одним роком з дня ухвалення рішення.
Отже, зі змісту поданої боржником заяви щодо розстрочення виконання рішення суду у справі №906/385/24 вбачається, що основними підставами для відстрочення виконання судового рішення, на які посилається боржник, є складне матеріальне становище, яке обумовлено, зокрема, перебуванням на утриманні трьох неповнолітніх дітей, припинення підприємницької діяльності, виїзд у Польщу на постійне місце проживання, значні витрати сім'ї, відсутність доходів, наявність інших боргових зобов'язань.
При цьому на підтвердження відсутності доходів боржник долучив до заяви відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 15.09.2025, згідно з якими за період з 1 кварталу 2023 по 3 квартал 2025 року у ТОВ "Фаєр", засновником та керівником якого він є, відсутній дохід.
Водночас на противагу зазначеному стягувач надав до суду відомості з сайту Опендатабот, які свідчать про наявність у боржника доходу та чистого прибутку у 2024 році (а.с.164-166).
Суд враховує також те, що боржником не надано до суду інформацію про відкриті рахунки в банківських установах, банківські виписки про рух коштів на рахунках та залишок коштів на них на підтвердження відсутності можливості виконати рішення суду.
При цьому з матеріалів справи вбачається, що на момент отримання попередньої оплати у розмірі 327604,86 грн за товар у 2021 році у боржника уже було троє дітей (2008, 2012, 2015 р.н.), тому наведені обставини не розцінюються судом у даному випадку як виняткові та такі, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Крім того, виїзд у Польщу на постійне місце проживання та працевлаштування в іншій країні, наявність інших боргових зобов'язань не свідчать про наявність підстав для розстрочення виконання рішення суду, не звільняють від виконання рішення суду та не є виключною підставою для відстрочки його виконання. При цьому, як зазначає у поданій заяві боржник, він отримує заробітну плату у Польщі та його дружина має дохід.
Відтак, загалом скрутне фінансове становище боржника, на яке він посилається, не є надзвичайними і не прогнозованими обставинами, та є одним із можливих ризиків підприємницької діяльності та в умовах воєнного стану в країні носить загальний характер.
Суд враховує, що економічні процеси у державі негативно впливають на фінансову діяльність не лише боржника, але й кредитора, тобто сторони перебувають у рівних умовах.
Крім того, доказів реальної можливості виконати рішення суду за умови надання розстрочення виконання рішення боржником не надано. Одночасно з цим, як вбачається з матеріалів справи, боржником не здійснено жодного платежу на виконання вказаного рішення суду.
Таким чином, боржником не доведено існування правових підстав для розстрочення виконання рішення суду, матеріали справи не містять доказів того, що боржник, будучи особою працездатного віку, не має фінансової можливості виконати рішення суду, при цьому ним не надано суду доказів неспроможності виплачувати кошти згідно з рішенням суду.
Водночас суд акцентує, що відповідно до ч.5 ст.331 ГПК України, розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Рішення Господарського суду Житомирської області по справі №906/385/24 було ухвалене 05.06.2024 та набрало законної сили 27.06.2024. Тобто, один рік з дня ухвалення рішення Господарського суду Житомирської області по справі №906/385/24 сплив 05.06.2025. А отже, розстрочення виконання такого рішення на строк, що перевищує один рік з дня його ухвалення, є неможливим з огляду на пряму заборону закону, що є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні заяви.
Враховуючи викладене вище в сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 16.11.2025 про розстрочення виконання судового рішення у справі.
Керуючись ст. 234, 235, 331 ГПК України, господарський суд
У задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Полянського Олександра Вікторовича від 16.11.2025 про розстрочення виконання рішення Господарського суду Житомирської області від 05.06.2024 у справі №906/385/24 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена.
Повний текст ухвали складено 12.12.2025
Суддя Вельмакіна Т.М.
1 - до справи;
- сторонам - через систему "Електронний суд".