вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
11.12.2025 Справа № 904/5008/25
За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "КИЇВТРАНСЛОГІСТИК"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКСТРА КАРС"
про стягнення
Суддя Ярошенко В.І.
Без участі (виклику) представників сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю "Київтранслогістик" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екстра карс", в якій просить суд стягнути надлишково сплачені кошти за попереднім (основним) договором купівлі-продажу транспортних засобів № ЕК/09/2023-1 від 26.09.2023 у розмірі 781 615, 34 грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2025 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСТРА КАРС" на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "КИЇВТРАНСЛОГІСТИК" попередню оплату у розмірі 781 615, 34 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 9 379, 38 грн.
28.11.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Київтранслогістик" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення в якій позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екстра карс" судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 70 000 грн.
За приписами п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Враховуючи те, спір у даній справі було розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, а рішення ухвалено без виклику (повідомлення) сторін, суд вважає можливим ухвалити додаткове судове рішення в тому самому порядку.
Ухвалою суду від 01.12.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Київтранслогістик" про ухвалення додаткового рішення прийнято до розгляду без повідомлення (виклику) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
За викладених обставин, суд розглядає заяву про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).
Товариство з обмеженою відповідальністю "Київтранслогістик" просить розподілити понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи у розмірі 70 000 грн.
В підтвердження витрат, які має сплатити позивач у зв'язку з розглядом даної справи, суду надано наступні докази: копія договору № 05-08/2025 про надання правничої допомоги від 05.08.2025, копія акта приймання-передачі надання правничої (правової) допомоги від 25.11.2025 до договору № 05-08/2025 про надання правничої допомоги від 05.08.2025.
З матеріалів справи вбачається, що 05.08.2025 між адвокатським об'єднанням Євгена Симбірцева та Товариством з обмеженою відповідальністю "КИЇВТРАНСЛОГІСТИК" укладено договір про надання правової допомоги № 05-08/2025.
Відповідно до пункту 1.1 договору, клієнт доручає, а бюро приймає на себе зобов'язання надавати необхідні послуги з правової допомоги - захисту прав та обов'язків у формі надання правової допомоги та представництво інтересів клієнта щодо стягнення з контрагента (боржника) - Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСТРА КАРС» в судовому порядку заборгованості, що виникла в результаті відмови боржника повертати переплату, яка була зарахована клієнтом в якості передоплати.
За надання правової допомоги за цим договором клієнт сплачує адвокатському бюро суму адвокатського гонорару у розмірі 70 000 грн за рішення кожної інстанції, прийняте на користь клієнта, в строк протягом 10 календарних днів з дня підписання актів прийняття виконаних послуг (пункт 5.1 договору).
Пунктом 5.3 договору, за результатами надання правової допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується перелік наданої адвокатським бюро правової допомоги і її вартість. Акт надсилається клієнту адвокатським бюро електронною або звичайною поштою.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до його припинення на підставі взаємної угоди бюро та клієнта, про що складається відповідна додаткова угода до цього договору (пункт 8.1 договору).
За даними акта приймання-передачі надання правничої (правової) допомоги від 25.11.2025 до договору № 05-08/2025 про надання правничої допомоги від 05.08.2025, адвокатським бюро надано, а клієнтом прийнято наступну правничу допомогу за договором згідно п. 5.1 договору:
- здійснено аналіз правовідносин ТОВ «КИЇВТРАНСЛОГІСТИК» з ТОВ «ЕКСТРА КАРС»;
- зібрано первинну документацію, якою підтверджується наявність заборгованості;
- проведено аналіз актуальної судової практики в аналогічних спорах, зокрема щодо стягнення заборгованості;
- обговорено перспективи стягнення заборгованості в судовому порядку та узгоджено правову позицію з клієнтом;
- складання та подання позовної заяви;
- підготовлено та подано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви з долученям документів, що випробовувалися судом;
- подано суду додаткові пояснення та долучено докази на підтвердження обґрунтованості та законності позовних вимог, для чого додатково було відвідано Головний сервісний центр МВС України де зберігалися оригінали актів приймання-передачі автомобілів.
Згідно з п. 3 акта, загальна вартість адвокатських послуг за представлення інтересів клієнта в Господарському суді Дніпропетровської області при розгляді справи № 904/5008/25 становить 70 000 грн.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Приймаючи рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує позицію Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, наведену у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 12.01.2023 у cправі № 908/2702/21, відповідно до яких під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п'ятій-сьомій статті 129 ГПК України і не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Господарський суд надав оцінку наданим позивачу послугам професійної правової допомоги та дійшов таких висновків.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.01.2023 у справі № 910/8342/21, визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, для включення всієї суми гонорару та фактичних витрат у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний, виправданий, що передбачено у статті 126 Господарського процесуального кодексу України та у статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співрозмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, тому стягнення адвокатських витрат у зазначеній позивачем сумі не відповідає критеріям розумності, співрозмірності та справедливості.
Так, категорія справи як поставка не потребувала вивчення судової практики тощо.
Суд зазначає, що написання позовної заяви не потребувало від адвоката значних зусиль, оскільки спір є малозначним. Дії щодо збирання доказів та вивчення судової практики адвокатом не вчинялись, оскільки в позивача наявні всі необхідні документи, що стосуються договору.
Також, позивачем долучено, у якості доказу визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, акт приймання-передачі надання правничої (правової) допомоги від 25.11.2025, який містить опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, однак не містить детального зазначення кількість часу втраченого адвокатом для надання вказаних послуг та вартість кожного виду послуг.
Враховуючи те, що позивач не надав суду доказів у підтвердження факту та обсягу надання адвокатом правничої допомоги за договором, у господарського суду відсутня можливість надати оцінку обсягам наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги і, відповідно, обсягу, вартості та співрозмірності заявлених до компенсації витрат на правову допомогу в контексті умов договору, зокрема, щодо розміру гонорару, вартості однієї години адвоката, порядку оплати, строку дії договору тощо.
Додатково судом враховано правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, згідно з яким стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Крім цього, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 12.01.2023 у справі № 908/2702/21 здійснивши правовий аналіз норм статей 126, 129 ГПК України, дійшов висновку, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України (а саме пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Отже, Верховний Суд висновує, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п'ятій-сьомій статті 129 ГПК України.
Приймаючи рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує позицію Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, наведену у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 12.01.2023 у cправі № 908/2702/21, відповідно до яких під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п'ятій-сьомій статті 129 ГПК України і не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
З огляду на специфіку справи, обсяг, вид та зміст наданих послуг, суд, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини та Верховного Суду, дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у справі № 904/5008/25 є завищеним, а, отже, не вбачається розумна необхідність понесення Товариством з обмеженою відповідальністю "КИЇВТРАНСЛОГІСТИК" судових витрат у заявленому до відшкодування розмірі на суму 70 000 грн, тому обґрунтованими визнаються судом витрати в розмірі 10 000 грн, які і покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКСТРА КАРС". Решту витрат на правничу допомогу у розмірі 60 000 грн суд розподіляє та покладає на Товариство з обмеженою відповідальністю "КИЇВТРАНСЛОГІСТИК".
Керуючись статтями 11, 15, 73-79, 123, 126, 129, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Заяву Товариством з обмеженою відповідальністю "КИЇВТРАНСЛОГІСТИК" про розподіл судових витрат задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСТРА КАРС" (49000, м. Дніпро, вул. Троїцька, буд. 21Г, офіс 545, код ЄДРПОУ 45332347) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "КИЇВТРАНСЛОГІСТИК" (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 62 В, код ЄДРПОУ 40264854) витрати на професійну правничу допомогу в суді у розмірі 10 000 грн, видати наказ.
В іншій частині відмовити.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Центрального апеляційного господарського суду в порядку ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя В.І. Ярошенко