12.12.2025 року м.Дніпро Справа № 904/2378/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Чус О.В. (доповідач)
судді: Дармін М.О., Іванов О.Г.
Розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2025 (суддя Манько Г.В.) у справі №904/2378/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Дозиметрика"
до Державне підприємство "Східний гірничо-збагачувальний комбінат"
про стягнення 424 137 грн.,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Дозиметрика" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому, з урахуванням заяви про зміну розміру позовних вимог, просить стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" заборгованість у розмірі 182 866 грн. 69 коп., з якої: основний борг 99 452 грн., пеня згідно ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України - 44 592 грн. 39 коп., штраф згідно ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України - 18 124 грн. 05 коп., інфляційні нарахування згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України - 20 698 грн. 25 коп. та судові витрати.
Позов мотивований неналежним виконанням Державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" зобов'язань за Договором № Д150/2024/35/214ВО від 08.05.2024 в частині оплати вартості отриманих послуг, у зв'язку з чим прострочення виконання грошового зобов'язання спричинило нарахування позивачем інфляційних втрат, штрафних санкцій та пені відповідно до ст. 625 ЦК України та ст. 231 ГК України.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2025 позов задоволено частково, стягнуто з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство" "Дозиметрика" пеню 44592 грн. 39 коп., штраф 18124 грн. 05 коп., інфляційні втрати 20698 грн. 25 коп., судовий збір 2422 грн. 40 коп. Закрито провадження у справі в частині стягнення заборгованості у сумі 99 452 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Дозиметрика" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з заявою про ухвалення додаткового рішення, згідно якого просить ухвалити додаткове рішення у справі №904/2378/25 за господарським позовом ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Дозиметрика" до ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення заборгованості по договору, яким стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Дозиметрика" витрати на правничу допомогу у розмірі 35 000,00 грн.
Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Дозиметрика" задоволено повністю. Стягнуто з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство" "Дозиметрика" витрати на правничу допомогу у розмірі 35 000,00 грн.
Не погодившись з додатковим рішенням суду, через систему «Електронний суд», представник Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення суду від 08.09.2025 у справі № 904/2378/25 та ухвалите нове рішення про зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 2 000,00 грн.
Апеляційна скарга на додаткове рішення обґрунтована, тим що загальний розмір витрат на адвоката в суді першої інстанції становить 35 000,00 грн. що є - розміром витрат не співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами). Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Відповідач вважає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 775/9215/15ц). Господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (пункт 120 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12- 14гс22)). У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (пункт 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)). Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 лютого 2024 року у справі №910/9714/22).
Беручи до уваги неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, відповідач вважає заявлену позивачем суму компенсації витрат надмірною.
Представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Дозиметрика" до Центрального апеляційного господарського суду з використанням системи «Електронний суд» надано відзив на апеляційну скаргу на додаткове рішення, в якому просить апеляційну скаргу Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/2378/25 від 08.09.2025 - залишити без задоволення.
Відзив обґрунтований наступним.
На підтвердження розумності розміру заявлених адвокатських витрат позивач звертає увагу на наступне:
- посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, апелянт не наводить будь-якої доказової бази;
- в апеляційній скарзі відсутні: ринковий аналіз/порівняльні ставки, погодинна калькуляція, аналіз складності/ціни/обсягу/тривалості, є лише оціночні твердження апелянта;
- станом на дату звернення позивача до суду з позовом (09.05.2025) - загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем становив 424 137,27 грн (основний борг та нараховані штрафні санкції). Відповідно до законодавства України та європейських стандартів позивач відноситься до малих підприємств, тобто підприємств з річним доходом до 10 млн євро та штатом до 50 працівників. Для таких підприємств обігові кошти завжди обмежені, а резерви - суттєво менші, ніж у середнього чи великого бізнесу. Своєчасне отримання грошових коштів за договорами є критично важливим для господарської діяльності таких підприємств, а відповідно - для позивача. Наявність боргу такого розміру затримує надходження коштів, які могли б бути використані на закупівлі, виплати зарплати, оплату податків чи виконання інших фінансових зобов'язань позивача. Так, мінімальна заробітна плата в України у 2025 році складає - 8 000 грн/ міс. (з 01.04.2024; чинна і у серпні, і у вересні 2025), середня заробітна плата за серпень 2025 року за даними Держстату оприлюдненими у вересні 2025 року складає - 26 499 грн/міс. Тобто ціна позову у розмірі 424 137,27 грн - сума, еквівалентна багаторічній мінімальній заробітній платі або півторарічній середній зарплаті. Вказана сума очевидно є значною для позивача, як звичайного суб'єкта господарювання. Саме тому у правовій практиці «значення справи для сторони» включає критерій ціни позову та економічного впливу, який застосовують та мають застосовувати суди при оцінці витрат на правничу допомогу;
- зверненню позивача за правничою допомогою та зверненню до суду, передували намагання останнього вирішити спір з відповідачем в досудовому поряду. Відповідач, проігнорував претензію позивача та від врегулювання спору в досудовому порядку ухилився. В подальшому, під час судового розгляду справи, відповідач також не вчинив жодних дій, які б свідчили про намір уникнути надмірної судової тяганини та сприянню мінімізації зусиль позивача для відстоювання своїх прав та законних інтересів щодо стягнення боргу. Натомість, лише внаслідок звернення позивача до суду, 14.05.2025 відповідач здійснив часткове погашення основного боргу, і це об'єктивно зумовило необхідність для позивача змінювати розмір позовних вимог та готувати/ надсилати/подавати відповідні процесуальні заяви;
- у своїй практиці Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 Цивільного кодексу України. Аналогічна позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц: «суд не вправі втручатися у погоджений сторонами порядок визначення гонорару адвоката, адже це суперечить принципу свободи договору»;
- суд першої інстанції врахував обставини співмірності розміру витрат зі складністю справи, ціною позову та значенням справи для позивача, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, тощо. Апелянт же в свою чергу не надав жодних доказів, які б підтверджували, що ринкова ціна наданих адвокатом послуг в аналогічних справах становить 2 000,00 грн., про що заявлено в апеляційній скарзі;
- якщо суд зменшує витрати на правничу допомогу - він зобов'язаний конкретизувати відхилені позиції, що відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16: «суд повинен конкретно вказати, які саме витрати... не підлягають відшкодуванню повністю або частково, та навести мотивацію такого рішення».
Згідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.09.2025 у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Іванов О.Г., Дармін М.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.09.2025 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 904/2378/25. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №904/2378/25.
19.09.2025 матеріали даної справи надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2025 (у зв'язку з відрядженням судді Дарміна М.О. для здійснення процесуальної дії, а саме відкриття провадження у справі) у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Іванов О.Г.
Ухвалою суду від 24.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2025 у справі №904/2378/25; вирішено здійснити розгляд апеляційної скарги у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.12.2025 (у зв'язку з усуненням обставин, що зумовили заміну судді-члена колегії, а саме вихід на роботу судді Дарміна М.О.) у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді Дармін М.О., Іванов О.Г.
Як вбачається з матеріалів справи Адвокатським бюро "Світлани Педенко" та товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Дозиметрика" підписано договір №7 про надання правничої допомоги від 01.05.2025.
Бюро приймає доручення клієнта та бере на себе зобов'язання надати клієнту правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором (п. 1.1 Договору).
Виплати за цим договором складаються з: гонорару, що виплачується клієнтом Бюро; сум, що виплачуються клієнтом бюро як покриття фактичних видатків, пов'язаних наданням правничої допомоги за цим Договором (п. 5.1 Договору).
Розрахунки між сторонами здійснюються у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів розрахунковий рахунок бюро у строки та розмірах визначених відповідними додатковими угодами до цього договору, якщо цим договором або додатковими угодами до нього не передбачено інший порядок розрахунків (п. 5.6 Договору).
Адвокатським бюро "Світлани Педенко" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Дозиметрика" підписано додаткову угоду №1 від 01.05.2025 до договору про надання правничої допомоги від 01.05.2025.
Дана додаткова угода визначає порядок оплати правничої допомоги (гонорару) Бюро, наданої Клієнту з усіх та будь-яких питань, що виникають у зв'язку з укладеним Клієнтом та Державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (ЄДРПОУ 14309787) договором №Д150/2024/35/214ВО про закупівлю послуг від 08 травня 2025 року, в тому числі, але не виключно: Усна консультація з договірного права при первинному зверненні Клієнта; Аналіз Договору №Д 150/2024/35/214ВО про закупівлю послуг від 08.05.2024; Розрахунок штрафних санкцій по договору та формування доказової бази для звернення до суду; Складання позовної заяви про стягнення заборгованості за Договором №Д 150/2024/35/214ВО про закупівлю послуг від 08.05.2024; направлення до Господарського суду Дніпропетровської області позовної заяви; підготовка інших заяв по суті справи; підготовка процесуальних заяв по справі; представництва інтересів Клієнта в суді (п.1 Додаткової угоди).
Сторони домовились про фіксований гонорар за надання правничої допомоги у розмірі 35 000,00 (тридцять п'ять тисяч) гривень, що включає всі податки та збори, передбачені законодавством України. Вказаний гонорар є фіксованим та остаточним і не залежить від кількості витраченого Бюро часу чи результату справи (п. 2 Додаткової угоди).
Оплата гонорару здійснюється протягом 7 робочих днів з моменту підписання цієї Додаткової угоди (п.3 Додаткової угоди).
До матеріалів справи долучено платіжну інструкцію №562 від 09.05.2025, згідно якої Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Дозиметрика" перераховано Адвокатському бюро "Світлани Педенко" в сумі 35 000,00 грн,. та акт прийому-передачі наданих послуг від 01.09.2025 до договору про надання правничої допомоги №7 від 01.05.2025 підписаний сторонами.
Так, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 35 000,00 грн.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12.12.2025 у справі №904/2378/25 апеляційну скаргу Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2025 у справі №904/2378/25 - задоволено, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2025 у справі №904/2378/25 в частині стягнення з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство" "Дозиметрика" пені 44592 грн. 39 коп., штрафу 18124 грн. 05 коп.- скасовано. У цій частині ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову про стягнення з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство" "Дозиметрика" пені 44 592 грн 39 коп. та штрафу 18 124 грн 05 коп. - відмовлено.
В іншій частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2025 у справі № 904/2378/25 - залишено без змін.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване додаткове рішення, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов до наступного висновку.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції позивачем надано до матеріалів справи:
- Договір № 7 про надання правничої допомоги від 01.05.2025 (а.с. 154-156);
- Додаткову угоду №1 від 01.05.2025 до Договору про надання правничої допомоги від 01.05.2025 (а.с. 157);
- платіжну інструкцію №562 від 09.05.2025р., згідно якої Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Дозиметрика" перераховано Адвокатському бюро "Світлани Педенко" в сумі 35 000 грн. (а.с 50);
- акт прийому-передачі наданих послуг від 01.09.2025 до договору про надання правничої допомоги №7 від 01.05.2025 підписаний сторонами (а.с. 158);
- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2813 від 25.01.2007 (а.с.159)
- ордер на надання правничої допомоги серії АА № 1531469 (а.с. 160)
За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень частини п'ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Така правова позиція викладена в постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Законом України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (далі - Закон) встановлено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ст. 26 Закону).
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до частини третьої статті 27 Закону до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Згідно зі ст. 30 Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Така правова позиція Верховного Суду викладена, зокрема, в постанові від 16.02.2023 у справі № 916/1106/21.
Колегія суддів зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони у разі наявності її заперечень щодо співрозмірності заявленої суми компенсації має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим. Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Суд звертає увагу на те, що надані учасником справи документи на підтвердження розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному ним розмірі за рахунок іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію, зокрема, розумної необхідності таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18 та постанові Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17.
Так, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 Європейським судом з прав людини також зауважено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01.06.2022 у справі № 914/4/20.
Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
Таких висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, в постанові від 18.05.2021 у справі № 918/917/19.
Згідно зі ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
З урахуванням наведеного, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.04.2021 у справі № 910/9243/20.
У розгляді даного спору судова колегія також враховує правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19. У наведеній постанові Верховний Суд звернув увагу на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони у разі наявності її заперечень щодо співрозмірності заявленої суми компенсації має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим. Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Додатковою угодою № 1 від 01.05.2025 до Договору про надання правничої допомоги № 7 від 01.05.2025 сторони визначили порядок оплати правничої допомоги (гонорару) Бюро, наданої Клієнту з усіх та будь-яких питань, що виникають у зв'язку з укладеним Клієнтом та Державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (ЄДРПОУ 14309787) договором №Д150/2024/35/214ВО про закупівлю послуг від 08 травня 2025 року, в тому числі, але не виключно: Усна консультація з договірного права при первинному зверненні Клієнта; аналіз Договору №Д 150/2024/35/214ВО про закупівлю послуг від 08.05.2024; розрахунок штрафних санкцій по договору та формування доказової бази для звернення до суду; складання позовної заяви про стягнення заборгованості за Договором №Д 150/2024/35/214ВО про закупівлю послуг від 08.05.2024; направлення до Господарського суду Дніпропетровської області позовної заяви; підготовка інших заяв по суті справи; підготовка процесуальних заяв по справі; представництва інтересів Клієнта в суді (п.1 Додаткової угоди).
Сторони домовились про фіксований гонорар за надання правничої допомоги у розмірі 35 000,00 (тридцять п'ять тисяч) гривень, що включає всі податки та збори, передбачені законодавством України. Вказаний гонорар є фіксованим та остаточним і не залежить від кількості витраченого Бюро часу чи результату справи (п. 2 Додаткової угоди).
Оплата гонорару здійснюється протягом 7 робочих днів з моменту підписання цієї Додаткової угоди (п.3 Додаткової угоди).
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд констатує, що умовами договору про надання правничої допомоги № 7 від 01.05.2025, в редакції Додаткової угоди №1 до нього, сторони погодили фіксовану форму розміру адвокатського гонорару.
Відповідно, розподілу підлягає 35 000,00 грн вартості, наданих позивачу послуг з правничої допомоги.
Особливості здійснення розподілу витрат у разі закриття провадження у справі унормовані у статті 130 ГПК України, яка є спеціальною нормою. Так, згідно з частиною третьою статті 130 ГПК України у разі відмови позивача від позову, понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Судова колегія звертає увагу на те, що за змістом ч. 3 ст. 130 ГПК України, яка є спеціальною нормою, та з урахуванням практики її застосування, вирішення питання про відшкодування понесених позивачем витрат з зазначених підстав ставиться у залежність від встановлення судом обставин задоволення позовних вимог відповідачем після відкриття провадження у справі, а також з наявності факту закриття провадження у справі саме внаслідок відмови позивача від позову (за поданою ним заявою).
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.12.2020 у справі №922/418/20.
Згідно приписів п. 4 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі в частині стягнення заборгованості у сумі 99 452,00 грн. Господарським судом Дніпропетровської області закрито за заявою позивача про відмову від частини позовних вимог.
При цьому, відмова позивача від позову від частини позовних вимог була пов'язана з тим, що після пред'явлення позову у цій справі відповідач задовольнив позовні вимоги шляхом часткового погашення основного боргу. Отже, у даному випадку, позивач не підтримав своїх вимог (відмовився від позову) унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову.
З урахуванням наведеного в сукупності, з огляду на рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у даній справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених і поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, суд апеляційної інстанції вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору та складності даної справи, з урахуванням обсягу наданих послуг.
Доводи скаржника про завищення розміру гонорару при відсутності будь-яких підтверджувальних доказів не спростовують висновків суду першої інстанції про розумність та співмірність витрат.
Однак, оскільки суд апеляційної інстанції виснував про часткове скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2025 у справі №904/2378/25 в частині стягнення з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство" "Дозиметрика" пені 44 592,39 грн., штрафу 18 124,05 грн., то додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2025 слід змінити та розподілити витрати на правничу допомогу у розмірі 35 000,00 грн. пропорційно задоволеним позовним вимогам судом апеляційної інстанції (182 866,69 - 62716,44 (44 592,39 +18 124,06) = 120 150,25 грн.)
Отже, сума витрат, що підлягає відшкодуванню позивачу: 35000,00х0,657(120 150,25 /182866,69) = 22 996,3 грн.
У зв'язку з тим, що чинним законодавством не передбачено справляння судового збору за подання апеляційної скарги на додаткове рішення, яким спір по суті не вирішувався, та зважаючи на те, що оскаржуваним додатковим рішенням вирішувалось питання про розподіл судових витрат, що не стосується суті спору, розподіл судового збору у даному випадку (за оскарження додаткового рішення) не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 269-270, 275, 276, 281-282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2025 у справі №904/2378/25-задовільнити частково.
Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2025 у справі №904/2378/25 - змінити.
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Дозиметрика" про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (52210, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Горького, 2, ідентифікаційний код 14309787) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство" "Дозиметрика" (03061, м. Київ, вул. Донця 2А, ідентифікаційний код 43207301) витрати на правничу допомогу у розмірі 22 996,3 грн., видати наказ.
Видачу наказу доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухваленняі не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя М.О. Дармін
Суддя О.Г. Іванов