08 грудня 2025 року м. Харків Справа №913/501/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І.,
за участі секретаря судового засідання Ярош В.В.,
за участю представників:
позивача (в режимі відеоконференції) - Жигадло І.Б. (адвокат), довіреність №136 від 12.12.2024 року, свідоцтво серія РН №1321 від 04.11.2017 року;
відповідача - Кирильчук Д.С. (в режимі відеоконференції, самопредставництво), розпорядження №15-ос від 21.11.2022 року; Тільна К.С. (самопредставництво), наказ №97-од від 27.12.2024 року, наказ №22-К;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Відділу освіти, молоді та спорту Троїцької селищної ради (вх. №1746 Л) на рішення Господарського суду Луганської області від 12.02.2025 року у справі №913/501/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»,
до Відділу освіти, молоді та спорту Троїцької селищної ради,
про стягнення 1805756,86 грн,-
У грудні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Відділу освіти, молоді та спорту Троїцької селищної ради про стягнення 1805756,86 грн, з яких основний борг у сумі 1212580,15 грн, пеня - 256136,79 грн, 3% річних - 74316,49 грн, інфляційні втрати - 262723,43 грн, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору постачання природного газу від 04.11.2021 року №11-1053/21-БО-Т щодо повної та своєчасної оплати поставленого природного газу за листопад 2021 року по лютий 2022 року.
Рішенням Господарського суду Луганської області від 12.02.2025 року у справі №913/501/24 (повний текст складено 12.02.2025 року, суддя Злепко Н.І.) позов задоволено.
Стягнуто з Відділу освіти, молоді та спорту Троїцької селищної ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» кошти у сумі 1805756,86 грн, з яких сума основного боргу 1212580,15 грн, пеня - 256136,79 грн, три відсотки річних - 74316,49,49 грн, інфляційні втрати - 262723,43 грн. Стягнуто з Відділу освіти, молоді та спорту Троїцької селищної ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» судовий збір у сумі 21669,08 грн.
Відділ освіти, молоді та спорту Троїцької селищної ради, смт. Троїцьке, Сватівський район, не погодившись з ухваленим рішенням Господарського суду Луганської області від 12.02.2025 року у справі №913/501/24 звернувся з апеляційною скаргою на означене рішення суду, якою просив його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити в повному обсязі в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до Відділу освіти, молоді та спорту Троїцької селищної ради.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що виникнення заборгованості за спожитий природний газ у лютому 2022 року є наслідком настання форс-мажорних обставин, тобто введення воєнного стану та в подальшому окупації Троїцької громади з 06.03.2022 року, а лист Торгово-промислової палати є універсальним сертифікатом, який засвідчує факт настання форс-мажорних обставин і є допустимим доказом при доведенні факту виникнення обставин непереборної сили.
Відповідач зазначає, що про наявність заборгованості дізнався 04.09.2023 року, тоді як сама заборгованість виникла у лютому 2022 року. Разом з тим, Відділом освіти, молоді та спорту Троїцької селищної ради 21 листопада та 29 листопада 2023 року (повторно) був поданий запит до АТ «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» про витребування відомостей щодо споживання природного газу за листопад 2021 року та лютий 2022 року, за якими як вказує позивач Відділ має заборгованість. Проте відповіді на які не надано.
Зазначає, що позивачу, якому було відомо про стан заборгованості Відділу освіти, молоді та спорту Троїцької селищної ради (на відміну від Відділу освіти, якому було оголошено простій з 20.03.2022 року, звільнено начальника 31.03.2022 року, відновлення діяльності та призначення начальника 21.11.2022 року в умовах відсутності доступу до юридичної, кадрової, фінансової та іншої первинної документації), 18 місяців було свідомо та умисно ігноровано факт наявності заборгованості за спожитий природний газ та вирішення питання щодо погашення заборгованості шляхом безпосередньої комунікації з боржником - Відділом освіти, молоді та спорту Троїцької селищної ради. Тобто опосередковано створювались умови для накопичення заборгованості у вигляді інфляційних втрат та 3% річних.
На думку заявника апеляційної скарги, розмір пені - 256136,79 грн, 3% - 74316,49 грн, інфляційні втрати - 262723,43 грн за договором постачання природного газу від 04.11.2021 року №11-1053/21-БО-Т є невиправдано завищеними через умисне несвоєчасне доведення Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» інформації про стан заборгованості за спожитий природний газ Відділу освіти, молоді та спорту Троїцької селищної ради з метою збільшення розмірів пені, річних та інфляційних втрат.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2025 року (у складі колегії суддів: головуючий суддя Попков Д.О., суддя Істоміна О.А., суддя Стойка О.В.) апеляційну скаргу Відділу освіти, молоді та спорту Троїцької селищної ради, смт. Троїцьке, Сватівський район, Луганська область на рішення Господарського суду Луганської області від 12.02.2025 року у справі №913/501/24 задоволено.
Рішення Господарського суду Луганської області від 12.02.2025 року у справі №913/501/24 скасовано.
Ухвалено нове рішення, яким у задоволені позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до Відділу освіти, молоді та спорту Троїцької селищної ради про стягнення 1805756,86 грн, з яких зокрема сума основного боргу 1212580,15 грн, пеня - 256136,79 грн, 3% річних - 74316,49 грн, інфляційні втрати - 262723,43 грн за договором постачання природного газу від 04.11.2021 року №11-1053/21-БО-Т відмовлено. Судові витрати за подання позовної заяви віднесено на рахунок Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг».
Стягнуто з Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (код ЄДРПОУ: 42399676, 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1) на користь Відділу освіти, молоді та спорту Троїцької селищної ради (код ЄДРПОУ: 42072219, Україна, 92100, Луганська обл., Сватівський р-н, селище Троїцьке, вул. Паркова, будинок 17) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 32503,62 грн.
Суд апеляційної інстанції вказав на те, що виникнення права вимоги оплати спожитого газу за змістом пункту 5.1 договору залежить від надання постачальником підписаного зі свого боку на підписання з боку споживача оригіналу акта приймання-передачі газу, який опосередковує перехід права власності на товар згідно з пунктом 3.1 договору та є первинним документом у розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що покладає на постачальника, як кредитора, вчинити дії з надання для підписання споживачу такого акта.
Суд апеляційної інстанції установив, що постачальником (позивачем) оригінал акта за спожитий у лютому 2022 році газ не направлявся.
Оскільки договір постачання природного газу був запропонований та складений саме постачальником (позивачем), судом був застосувати принцип verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору тлумачаться проти того, хто їх сформулював. З огляду на це суд вказав, що положення пунктів 3.5.2- 3.5.3 договору не можуть тлумачитися розширено як такі, що дозволяють вважати електронне або факсимільне направлення акта приймання-передачі еквівалентом його належного оформлення та вручення оригіналу. Відтак, не надавши відповідачу для підписання оригіналу акта за лютий 2022 року у строк, який можна визнати розумним, позивач припустився прострочення кредитора. Така поведінка виключає настання прострочення з боку боржника та, відповідно, правові підстави для нарахування неустойки (пені), 3% річних, інфляційні втрати, передбачених умовами договору та статтями 530, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.07.2025 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» задоволено частково. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2025 року у справі № 913/501/24 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.
Верховний Суд встановив, що суд не з'ясував питання стосовно того, чи звільняє споживача ненаправлення постачальником оригіналу акта приймання-передачі природного газу від здійснення оплати за поставлений газ, а також неможливість споживача визначити кількість спожитого ним природного газу для здійснення його оплати. Не з'ясовано судом апеляційної інстанції питання початку пропуску строку прострочення боржника (споживача) та правомірність нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Водночас, Верховний Суд вказав, що суд апеляційної інстанції, обмежившись посиланням на ненаправлення постачальником (позивачем) споживачу (відповідачу) підписаного оригіналу акта приймання-передачі газу, не з'ясовував питання фактичного виконання постачальником зобов'язань за договором щодо здійснення поставки природного газу та питання щодо споживання відповідачем природного газу у спірний період (лютий 2022 року), у той час як відповідач не заперечував факт поставки природного газу та його споживання.
Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції не з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, зокрема, щодо реального виконання позивачем умов договору та виникнення у відповідача обов'язку оплатити поставлений природний газ, дійшов передчасних висновків про відсутність підстав для задоволення позову.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.08.2025 року (у складі колегії суддів: головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Медуниця О.Є., суддя Россолов В.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відділу освіти, молоді та спорту Троїцької селищної ради на рішення Господарського суду Луганської області від 12.02.2025 року у справі №913/501/24. Встановлено учасникам справи строк протягом якого вони мають право подати до суду відзив на апеляційну скаргу, а також встановлено строк протягом якого учасники справи мають право подати до суду клопотання, заяви, документи та докази в обґрунтування своєї позиції по справі. Справу призначено до розгляду в судове засідання і роз'яснено шляхи реалізації права учасників справи на участь у судовому засіданні, а також шляхи реалізації права учасників справи на подання документів до суду засобами електронного зв'язку через підсистему електронний суд.
25.08.2025 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить прийняти до розгляду відзив на апеляційну скаргу та врахувати обставини зазначені у ньому при прийнятті судового рішення за результатами розгляду справи №913/501/24; залишити апеляційну скаргу Відділу освіти, молоді та спорту Троїцької селищної ради без задоволення, а рішення господарського суду Луганської області від 12.02.2025 року у справі №913/501/24 року - без змін.
Відповідно до розпорядження Східного апеляційного господарського суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи та витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2025 року у зв'язку з відпусткою судді Медуниці О.Є. для розгляду справи сформовано новий склад суду, а саме: головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.09.2025 року розгляд справи №913/501/24 за апеляційною скаргою Відділу освіти, молоді та спорту Троїцької селищної ради на рішення Господарського суду Луганської області від 12.02.2025 року, ухвалено перенести на 15.09.2025 року.
Відповідно до розпорядження Східного апеляційного господарського суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи та витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.10.2025 у зв'язку з відпусткою судді Россолова В.В. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І.
16.10.2025 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» надійшли додаткові письмові пояснення з клопотанням про долучення до матеріалів справи судової практики тотожної до спору у даній справі і просить її врахувати при ухваленні судового рішення.
У судовому засіданні представники відповідача підтримали вимоги апеляційної скарги та просили їх задовольнити. Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував.
У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі, відзиві на неї та додаткових письмових поясненнях доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
04.11.2021 року між ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (постачальник) та Відділом освіти, молоді та спорту Троїцької селищної ради Троїцького району Луганської області (споживач) укладено договір постачання природного газу №11-1053/21-БО-Т (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язався поставити споживачу природний газ, а споживач зобов'язався прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Відповідно до п. 1.2. договору природний газ, що постачається за цим договором використовується споживачем для своїх власних потреб.
Пунктом 1.3 договору сторони визначили, що за цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України.
Постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з жовтня 2021 року по грудень 2022 року (включно), в кількості 636,932 тис. куб. метрів (пункт 2.1 договору).
Відповідно до пункту 3.1 договору постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ;
Згідно з пунктом 3.5 договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Споживач зобов'язується надати постачальнику не пізніше 5-го (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акта надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ т/або Оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ (пункт 3.5.1 договору).
Відповідно до п. 3.5.2 договору на підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника.
Згідно з пунктом 3.5.3 договору споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.
Згідно з п.3.5.4. договору у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору.
Звірка фактично використаного обсягу газу за цим договором на певну дату чи протягом відповідного розрахункового періоду ведеться сторонами на підставі даних комерційних вузлів обліку газу та інформації про фактично поставлений споживачу обсяг газу згідно з даними Інформаційної платформи Оператора ГТС (пункт 3.6 договору);
За умовами пункту 4.1 договору ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється таким чином:
ціна природного газу за 1000 куб.м без ПДВ - 13658,42 грн, крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, також тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 163,89 грн;
всього ціна газу за 1000 куб.м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу, за цим договором становить 16554,00 грн.
Відповідно до п. 4.3. договору загальна вартість цього договору на дату укладання становить 8786476,94 грн, крім того ПДВ - 1757295,39 грн, разом з ПДВ - 10543772,33 грн.
Згідно з пунктом 5.1 договору, оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору. Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.
У пункті 5.3 договору сторони погодили, що оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 цього договору. Споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього договору.
Відповідно до п. 7.1 договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.
Відповідно до пункту 7.2 договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Згідно з пунктами 10.3, 10.5 договору сторони зобов'язані негайно повідомити про виникнення форс-мажорних обставин та протягом 14 днів з дати їх виникнення подати підтвердні документи відповідно до законодавства. Виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови споживача від сплати постачальнику вартості природного газу, поставленого до їх настання.
Договір набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки газу до 31.12.2022 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору (пункту 13.1 договору).
Договір постачання природного газу №11-1053/21-БО-Т від 04.11.2021 року підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками підприємств.
Листом ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» №ТОВВИХ-24-9130 від 18.06.2024 року повідомило позивача щодо обсягів спожитого природного газу з Інформаційної платформи, зокрема, що відповідачем (ЕІС код: 56XS000162063001) спожито природний газ з ресурсу позивача за період з 21.11.2021 по 30.11.2021 об'ємом 20180,28 м.куб., з 01.12.2021 по 31.12.2021 - 84985,00 м.куб., з 01.01.2022 по 31.01.2022 - 87165,15 м.куб., з 01.02.2022 по 28.02.2022 - 73250,00 м.куб.
Матеріали справи містять акти приймання-передачі природного газу, зокрема:
- від 30.11.2021 року, за яким обсяг споживання у листопаді 2021 року склав 20,18028 тис. куб. м. на суму 334064,26 грн з ПДВ;
- від 31.12.2021 року, за яким обсяг споживання у грудні 2021 року склав 84,98500 тис.куб.м. на суму 1406841,27 грн з ПДВ.
Зазначені акти підписані обома сторонами та скріплені печатками.
Акти приймання-передачі природного газу, що підписані тільки стороною постачальника, зокрема акт від 31.01.2022 року за яким обсяг споживання у січні 2022 року склав 87,16515 тис.куб.м. на суму 1442931,48 грн з ПДВ; акт від 28.02.2022 року за яким обсяг споживання у лютому 2022 року склав 73,2500 тис.куб.м. на суму 1212580,15 грн з ПДВ, який у вигляді відсканованої копії надсилався електронною поштою споживачеві.
Інформацією про надходження коштів на рахунки позивача від відповідача за період з 04.11.2021 року по 09.05.2024 року підтверджується оплата відповідачем за поставлений газ за листопад 2021 року 1423,64 грн, 1423,64 грн, 7482,41 грн, 11306,38 грн, 32284,94 грн, 280143,25 грн; за грудень 2021 року 4386,81 грн, 4386,81 грн, 24830,99 грн, 35094,47 грн, 222005,63 грн, 1116136,56 грн; за січень 2022 року 5793,9 грн, 5793,9 грн, 25575,92 грн, 46268,42 грн, 220648,2 грн, 1138851,14 грн.
Матеріали справи містять лист Відділу освіти, молоді та спорту Троїцької селищної ради від 30.10.2023 року №260 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», в якому відповідач повідомляє про те, що обізнаний про наявну непогашену заборгованість станом на 30.08.2023 року у розмірі 1212580,15 грн за договором №11-1053/21-БО-Т, та про свій намір погасити її шляхом проведення оплати існуючих боргів до кінця поточного року.
Оскільки відповідачем обов'язок щодо повної оплати вартості поставленого природного газу не виконано, позивач звернувся з позовом у даній справі про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 1212580,15 грн, 256136,79 грн пені, 74316,49 грн - 3% річних та 262723,43 грн інфляційних втрат.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог.
Надаючи власну правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Згідно зі статтею 509 вказаного Кодексу зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною 2 статті 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 вказаного Кодексу).
За змістом статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
За змістом частини 1 статті 12 Закону України »Про постачання природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, якісні характеристики якого визначено стандартами, в обсязі та порядку, передбачених договором, а споживач зобов'язується сплачувати вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.
У статті 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Відповідно до пунктів 27, 31, 37 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу», постачальник природного газу (далі - постачальник) - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу; природний газ, нафтовий (попутний) газ, газ (метан) вугільних родовищ та газ сланцевих товщ, газ колекторів щільних порід, газ центрально-басейнового типу (далі - природний газ) - суміш вуглеводнів та невуглеводневих компонентів, що перебуває у газоподібному стані за стандартних умов (тиск - 760 міліметрів ртутного стовпа і температура - 20 градусів за Цельсієм) і є товарною продукцією; споживач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.
Згідно з частинами 2-3 статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом. Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Правовідносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи газотранспортної системи (далі - Оператори ГРМ/ГТС), регулюються Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року №2496 (далі - Правила).
Відповідно до пункту 3 розділу І Правил постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи.
Споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. В іншому разі до споживача можуть бути застосовані відповідні заходи з боку постачальника, передбачені цим розділом та розділом VII цих Правил, у тому числі примусове обмеження (припинення) газопостачання. Постачальник має право оперативно контролювати обсяг споживання природного газу споживачем, використовуючи інформаційну платформу Оператора ГТС або інформацію споживача, а також шляхом самостійного контролю обсягів споживання природного газу на об'єкті споживача (п. 10 розділу ІІ Правил).
Відповідно до підпункту 19 пункту 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» оператор газотранспортної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).
24.12.2019 року Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову №3011 «Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ «Оператор ГТС України», на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу Товариству з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України».
Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом Газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 року за №1378/27823 (далі - Кодекс ГТС).
Відповідно до пункту 1 глави 2 розділу IV Кодексу ГТС з метою уніфікації та однозначної ідентифікації суб'єктів ринку природного газу та точок комерційного обліку, розміщених на об'єктах газової інфраструктури, та для забезпечення спрощення процедур зміни постачальників природного газу та електронного обміну даними між суб'єктами ринку природного газу, на національному рівні використовується система кодування, рекомендована Європейською мережею операторів газотранспортних систем (ENTSOG). Для кодування використовується ЕІС-код. На ринку природного газу використовуються ЕІС-коди, що присвоєні відповідно до регламенту EIC-схеми для кодування та ідентифікації в енергетиці. Кожному суб'єкту ринку природного газу та/або точці комерційного обліку може бути присвоєно лише один ЕІС-код.
Згідно з пунктом 4 глави 2 розділу IV Кодексу ГТС оператор газорозподільної системи присвоює EIC-коди всім споживачам, що приєднані до газорозподільної системи відповідного оператора та відповідних ЕІС-кодів їх точок комерційного обліку (за необхідності).
У пункті 1 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС передбачено, що для забезпечення електронної взаємодії та документообігу між суб'єктами ринку природного газу, у тому числі для організації замовлення та супроводження послуг транспортування природного газу в умовах добового балансування газотранспортної системи, а також між суб'єктами ринку природного газу та операторами торгових платформ оператор газотранспортної системи зобов'язаний створити та підтримувати функціонування інформаційної платформи.
Інформаційна платформа має бути доступною всім суб'єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов'язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом. Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень (п. 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).
Пунктом 2.3. договору передбачено, що підписанням договору споживач дає згоду постачальнику на включення його до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС.
Так, предметом позову у справі є вимога ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» про стягнення з Відділу освіти, молоді та спорту суми основного боргу у розмірі 1212580,15 грн, пені у сумі 256136,79 грн, 3% річних у сумі 74316,49 грн, інфляційних втрат у сумі 262723,43 грн, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору постачання природного газу від 04.11.2021 року щодо повної та своєчасної оплати поставленого природного газу за лютий 2022 року.
Факт укладання договору постачання природного газу №11-1053/21-БО-Т від 04.11.2021 року між сторонами спору підтверджується матеріалами справи та документально не спростовується відповідачем.
Колегія суддів враховує, що умовами договору передбачено, що споживач зобов'язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів (пункт 2.4 договору); режим використання природного газу протягом розрахункового періоду (у тому числі добове використання) споживач визначає самостійно в залежності від своїх виробничих потреб (пункт 2.5 договору); постачальник із застосування ресурсів Інформаційної платформи Оператора ГТС та споживач здійснюють щоденний моніторинг фактичного відібраного споживачем обсягу природного газу (пункт 3.4 договору).
Фактичне виконання позивачем зобов'язання щодо поставки відповідачу природного газу, зокрема в обсязі 73250,00 м.куб. на загальну суму 1212580,15 грн у лютому 2022 року та його споживання відповідачем підтверджується належними доказами, зокрема, листом ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» від 18.06.2024 року №ТОВВИХ-24-9130 та даними з Інформаційної платформи щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XS000162063001, доступ до якої має також відповідач.
Отже, відповідач мав можливість дізнатися з Інформаційної платформи Оператора ГТС про спожиті обсяги природного газу за спірний період, доступ до якої мають всі учасники ринку природного газу.
При цьому, пунктом 2.1. укладеного договору сторони визначили, що у лютому 2022 року замовлений обсяг складає 92010 тис.куб.м.
Водночас, пунктом 4.1. договору було передбачено ціну газу за 1000 куб. м. з ПДВ, що становить 16554,00 грн.
Отже, з урахуванням обізнаності відповідача про спожиті обсяги та ціну природного газу за 1000 куб.м., що визначена в договорі, відповідач знав вартість природного газу, яка мала бути ним сплачена за відповідний період поставки та мав можливість здійснити таку оплату навіть не очікуючи відповідного акту приймання-передачі природного газу.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що відповідач разом із відзивом на позовну заяву надано докази направлення засобами електронної пошти йому 13.03.2022 року акту приймання-передачі природного газу за лютий 2022 року.
Апеляційний господарський суд зауважує, що відповідачем було сплачено за період поставки за листопад 2021 року - січень 2022 року. При цьому, акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2022 року не було підписано Відділом освіти, молоді та спорту Троїцької селищної ради.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідач не надав суду доказів того, що використані позивачем дані, розміщені Оператором ГТС на Інформаційній платформі щодо остаточної алокації відборів газу відповідача за лютий 2022 року, є неповними чи недостовірними або такими, що відрізняються від даних самого споживача, тобто дані Інформаційної платформи ніяким чином документально не спростував.
Отже, оскільки природний газ був переданий та отриманий споживачем у спірний період, обов'язок відповідача оплатити вартість поставленого йому позивачем товару виникає в силу закону (статті 655, 692, 712 Цивільного кодексу України) та не залежить від факту надсилання (або не надсилання) позивачем акту приймання-передачі природного газу.
При цьому, пункт 5.1 договору не звільняє відповідача від оплати за отриманий природний газ у разі відсутності акту приймання-передачі, оскільки у такому випадку фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору, яким передбачено, що обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору.
Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач правомірно визначив обсяг спожитого відповідачем природного газу у спірний період відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС.
Окремо, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на таке.
Судом встановлено, що місцезнаходженням відповідача згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є: Луганська обл., Сватівський р-н, селище Троїцьке, вул.Паркова, будинок 17.
Кабінет Міністрів України постановою від 06.12.2022 року №1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» установив, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій.
Територія Троїцької селищної територіальної громади Сватівського району Луганської області є тимчасово окупованою з 06.03.2022 року відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій України №376 від 28.02.2025 року, яким затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.
Наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року №309, яким був затверджений Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окуповані Російською Федерацією, та встановлена аналогічна дата тимчасової окупації зазначеної вище території, втратив свою чинність від 20.03.2025 року на підставі наказу Міністерства розвитку громад та територій №376 від 28.02.2025 року, в якому також міститься посилання на відповідну дату початку тимчасової окупації вказаної територіальної громади.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем заявлено до стягнення заборгованість у сумі 1212580,15 грн за поставлений відповідачу природний газ у лютому 2022 року, місцезнаходження якого з 06.03.2022 перебуває у тимчасовій окупації.
Таким чином, період, за який позивачем нараховано основну заборгованість не охоплюється періодом перебування території місцезнаходження відповідача в тимчасовій окупації.
З огляду на викладене, оскільки позивачем свої зобов'язання щодо поставки природного газу були виконані належним чином, в свою чергу, відповідачем зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати за поставлений природний газ в лютому 2022 на суму 1212580,15 грн належним чином виконані не були, апелянт не надав доказів споживання іншого обсягу газу, ніж зазначено позивачем, на підтвердження чого позивачем надані належні та допустимі докази, судова колегія доходить висновку, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що вимога позивача про стягнення основного боргу за поставлений природний газ за лютий 2022 є законною та обґрунтованою, тому підлягає задоволенню.
Враховуючи встановлену ст. 204 Цивільного кодексу України та неспростовану в межах цієї справи в порядку ст. 215 цього Кодексу презумпцію правомірності означеного договору про постачання природного газу, апеляційний господарський суд вважає його належною у розумінні ст. 11, 509 Цивільного кодексу України підставою для виникнення та існування обумовлених такими правовідносинами кореспондуючих прав і обов'язків сторін.
У відповідності до частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За умовами пункту 7.2 договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Відтак, приписами законодавства та умовами укладеного сторонами договору постачання природного газу встановлена відповідальність відповідача у випадку порушення строків оплати за поставлений природний газ.
Як зазначалося, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору позивачем нараховано 256136,79 грн пені за період з 16.04.2022 року по 15.10.2022 року, 74316,49 грн 3% річних за період з 16.04.2022 року по 30.04.2024 року, 262723,43 грн інфляційних втрат за період з 01.05.2022 року по 30.04.2024 року за порушення зобов'язань за договором про постачання природного газу №11-1053/21-БО-Т від 04.11.2021 року.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 Цивільного кодексу України, отже вона поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини щодо виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань. Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт (аналогічний висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справі №646/14523/15-ц, від 09.11.2021 року у справі №320/5115/17).
Так, заявник апеляційної скарги не зазначає про неправильність здійснених позивачем розрахунків інфляційних, відсотків річних від простроченої суми та встановленої договором пені.
Докази виконання відповідачем обов'язку відповідно до пп.3.5.1 п.3.5 договору та п.1.1. щодо оплати за поставлений природний газ в матеріалах справи відсутні. За таких обставин, за умовами договору відповідач повинен був виконати покладене на нього зобов'язання з оплати поставленого йому позивачем природного газу у строк за лютий 2022 року загальною вартістю 1212580,45 грн до 15.04.2022 року включно. При цьому, матеріали справи свідчать, що акт приймання-передачі природного газу за лютий було надіслано позивачем відповідачу засобами електронної пошти 13.03.2022 року.
Колегія суддів враховує, що укладаючи договір сторони погодили усі його істотні умови, в тому числі ціну, строк виконання зобов'язання, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання. Відтак, відповідач, прийнявши на себе зобов'язання за договором, усвідомлював визначені ним відповідні умови щодо обсягу зобов'язання, строків його виконання та погодився із передбаченою відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов'язань.
Перевіривши, наданий позивачем розрахунок пені за період з 16.04.2022 року по 15.10.2022 року, 3% річних за період з 16.04.2022 року по 30.04.2024 року, інфляційних втрат за період з 01.05.2022 року по 30.04.2024 року, апеляційний господарський суд встановив, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що він є арифметично вірним та зробленим відповідно до договору та норм чинного законодавства, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 256136,79 грн, 3% річних у розмірі 74316,49 грн, інфляційних втрат у розмірі 262723,43 грн є законною та обґрунтованою, тому підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідач як на підставу для звільнення його від відповідальності за несплату послуг у встановлений договором строк посилається на форс-мажорні обставини - військову агресію Російської Федерації проти України, що підтверджується листом Торгово-промислової палати №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року.
У силу приписів статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Статтею 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» передбачено, що Торгово-промислова палата України здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, інших законів, нормативно-правових актів та свого Статуту. Торгово-промислова палата України відповідно до цього Закону та свого Статуту здійснює представницькі функції як в Україні, так і за її межами, об'єднує торгово-промислові палати та координує їх діяльність. Торгово-промислова палата України: відкриває свої представництва та філії в інших країнах, а також засновує разом із зарубіжними партнерськими організаціями як в Україні, так і за її межами змішані торгово-промислові палати, ділові ради та інші спільні організації; засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб; засвідчує форс-мажорні обставини відповідно до умов договорів за зверненнями суб'єктів господарської діяльності, що здійснюють будівництво житла (замовників, забудовників); веде недержавний реєстр українських підприємців за їх згодою, фінансовий стан яких свідчить про їх надійність як партнерів у підприємницькій діяльності в Україні та за її межами. Порядок ведення зазначеного реєстру визначається Торгово-промисловою палатою України.
Відповідно до ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Отже, відповідно до вищезазначених положень законодавства форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об'єктивно унеможливлюють виконання особою зобов'язань за умовами договору, обов'язків, передбачених законодавством.
Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести, а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов'язання має бути причинно-наслідковий зв'язок. Тобто неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.
Щодо доводів заявника апеляційної скарги про необхідність врахування форс-мажорних обставин, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до п. 10.4 договору настання форс-мажорних обставин підтверджується в порядку, встановленому чинним законодавством України.
За змістом п.10.3 договору сторони зобов'язані негайно повідомити про виникнення форс-мажорних обставин та протягом 14 днів з дати їх виникнення подати підтвердні документи відповідно до законодавства.
В матеріалах справи відсутній сертифікат торгово-промислової палати, який би засвідчував форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) щодо невиконання обов'язку (зобов'язання), а саме щодо оплати послуги за постачання природного газу за договором.
Втім, сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 25.11.2021 у справі № 905/55/21, від 19.08.2022 у справі №908/2287/17). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу. Тобто, навіть у разі наявності сертифікату ТПП України про форс-мажорні обставини, суд має оцінювати цей доказ у сукупності з іншими.
Заявник апеляційної скарги як на підставу звільнення від відповідальності посилається на лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року.
Зі змісту листа Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року, який є загальнодоступним, вбачається, що Торгово-промислова палата України на підставі ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 року №671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Водночас, суд зауважує, що лист ТПП України від 28.02.2022 року не є сертифікатом у розумінні наведеного положення Закону, та не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб'єкта, для якого настали певні форс-мажорні обставини.
Лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року адресований «Всім, кого це стосується», тобто необмеженому колу суб'єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні.
У постанові від 15.06.2023 року у справі №910/8580/22 Верховний Суд виклав наступні висновки: лист ТПП України від 28.02.2022 року є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин; форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об'єктивної неможливості виконати зобов'язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов'язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов'язання; наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Таким чином, лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1 не є достатнім і допустимим доказом настання для відповідача форс-мажорних обставин в конкретних господарських правовідносинах з позивачем.
Колегія суддів зазначає, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
В будь-якому разі сторона зобов'язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи при виконанні нею конкретних договірних зобов'язань. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.
Сам лише факт проведення бойових дій чи запровадження обмежень воєнного часу не звільняє сторону від відповідальності, якщо такі обставини прямо не перешкоджають фізично чи юридично виконати конкретний обов'язок за договором. Відповідну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10.03.2023 року у справі №922/1093/22, від 23.03.2023 року у справі №920/505/22 тощо.
У спірних питаннях колегія суддів також наголошує на тому, що посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов'язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне виконання договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (постанови Верховного Суду від 15.06.2018 року у справі №915/531/17, від 26.05.2020 року у справі №918/289/19, від 17.12.2020 року у справі №913/785/17, від 30.11.2021 року у справі №913/785/17 та від 07.06.2023 року у справі №906/540/22).
Згідно з наведеними позиціями Верховного Суду факт наявності для сторони форс-мажорних обставин слід встановлювати в кожному конкретному випадку на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.
Отже, істинність твердження відповідача, що воєнний стан, введений на території України, позбавляє його можливості належного виконання договірних зобов'язань за даних умов, як і взагалі наявність таких обставин, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягали доведенню відповідачем перед судом.
Втім, відповідних доказів відповідачем до суду першої інстанції надано не було.
При цьому, статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Згідно з положеннями ст. 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Таким чином, законом передбачено звільнення від відповідальності за невиконання зобов'язань через форс-мажорні обставини, але не передбачено звільнення від виконання безпосередньо самого договірного зобов'язання у вигляді сплати суми основного боргу.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що враховуючи встановлені фактичні обставини справи та погоджені між сторонами умови договору, заперечення відповідача проти позовних вимог з причин настання форс-мажорних обставин є необґрунтованими та безпідставними.
Колегія суддів також наголошує, що відповідно до положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 року у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» та в рішенні від 30.11.2004 року у справі «Бакалов проти України» зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Тож, як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, відсутність фінансування не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у цій справі.
Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Колегія суддів зазначає, що апелянтом по даній справі всупереч приписів ст. 73, 74, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту, а також не надано належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження своєї позиції по справі.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Колегія суддів зазначає, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.
Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга Відділу освіти, молоді та спорту Троїцької селищної ради не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Луганської області від 12.02.2025 року у справі №913/501/24, яке відповідає вимогам ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, має бути залишене без змін.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає, що оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, то судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України,
Апеляційну скаргу Відділу освіти, молоді та спорту Троїцької селищної ради залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Луганської області від 12.02.2025 року у справі №913/501/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено 11.12.2025 року.
Головуючий суддя В.С. Хачатрян
Суддя Р.А. Гетьман
Суддя О.І. Склярук