10 грудня 2025 року м. Харків Справа №922/1323/21 (922/2863/25)
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В.
секретар судового засідання Лутаєва К.В.
за участю представників сторін:
позивача - Майєр В.І. (поза межами приміщення суду), довіреність №1072/14888 від 26.06.2025, свідоцтво серія ПТ №1703 від 18.06.2025
1-го відповідача - не з'явився
2-го відповідача - Бабич Ю.В. (в залі суду) ордер серія АР №1262467 від 03.09.2025, свідоцтво №002606 від 23.06.2020
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (вх.2386 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 28.10.2025
у справі №922/1323/21 (922/2863/25) (суддя Міньковський С.В., повне рішення складено 03.11.2025)
за позовом Акціонерне товариство "Полтаваобленерго", м.Полтава
до відповідачів
1) Товариством з обмеженою відповідальністю "Техностар", м.Харків
2) Товариством з обмеженою відповідальністю "Високовольтний сервіс", м.Здолбунів, Рівненська область
про визнання недійсним правочину
Акціонерне товариство "Полтаваобленерго" звернулось до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техностар", Товариства з обмеженою відповідальністю "Високовольтний сервіс", в якій просить суд визнати недійсним договір цесії (відступлення права вимоги) №170321 від 17.03.2021, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Техностар" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Високовольтний сервіс", яким змінено у договорі підряду №1443 від 12.04.2017 підрядника - ТОВ "Техностар" на ТОВ "Високовольтний сервіс" та вирішити питання про розподіл судових витрат, посилаючись на ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства ( боржник ТОВ "Техностар" відмовився від власник майнових вимог) та загальні положення ст.ст. 16, 203, 215, 234 ЦК України, що регулюють загальні питання можливості визнання недійсним фраудаторних правочинів відповідно до цивільного законодавства, порушення приписів ст.1, ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", внаслідок чого було безпідставно змінено сторону договору підряду за №1443 від 12.04.2017, сторонами якого були АТ "Полтаваобленерго" (позивач, замовник) та підрядник (відповідач-1) ТОВ "Техностар".
Рішенням Господарського суду Харківської області від 28.10.2025 в задоволенні позову відмовлено.
Акціонерне товариство "Полтаваобленерго" із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 28.10.2025 у справі №922/1323/21 (922/2863/25) повністю і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Визнати недійсним договір цесії (відступлення права вимоги) №170321 від 17.03.2021, укладений між ТОВ «Техностар» та ТОВ «Високовольтний сервіс», яким змінено у договорі підряду №1443 від 12.04.2017 підрядника - ТОВ «Техностар» (код ЄДРПОУ - 30884393) на ТОВ «Високовольтний сервіс» (код ЄДРПОУ - 37877068). Судові витрати просить покласти на відповідача.
Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:
- суд неправильно застосував ст.42 КУзПБ, оскільки договір цесії укладено в межах трирічного періоду до відкриття провадження у справі про банкрутство, є безоплатним та спричинив зменшення активів боржника, що, на його думку, свідчить про фраудаторність правочину;
- апелянт наполягає на фіктивності правочину, посилаючись на відсутність економічної мети цесії, недобросовісність дій ТОВ ,,Техностар'' та укладення правочину нібито з наміром уникнути виконання зобов'язань перед кредиторами;
- суд неправильно застосував норми ст.512-516 ЦК України, оскільки, на його думку, право вимоги за договором підряду є нерозривно пов'язаним з особою підрядника, а тому заміна кредитора у таких правовідносинах є недопустимою;
- апелянт вважає помилковими висновки суду щодо незастосування Закону України ,,Про публічні закупівлі'', оскільки, на його думку, перехід права вимоги фактично є зміною сторони договору закупівлі, що прямо суперечить імперативним вимогам статті 41 цього Закону;
- апелянт вказує на порушення імперативних норм ст.203, 215 ЦК, стверджуючи, що зміна сторони договору закупівлі за межами передбачених законом випадків тягне недійсність правочину, а суд безпідставно не надав цьому оцінку;
- суд не врахував релевантну практику Верховного Суду щодо фраудаторних, фіктивних та безоплатних правочинів, а також не дослідив обставини, які, на переконання апелянта, свідчать про зловживання правом і спрямованість дій сторін цесії на завдання шкоди кредиторам.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.11.2025 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Медуниця О.Є., суддя Попков Д.О.
Відповідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2025, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Попкова Д.О., сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Медуниця О.Є., суддя Білоусова Я.О.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Полтаваобленерго"; встановлено строк до 05.12.2025 (включно) для учасників справи для подання відзиву на апеляційну скаргу до канцелярії суду разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2 ст.263 ГПК України; запропоновано учасникам справи до 05.12.2025 (включно) надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів інших учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 ГПК України; призначено справу до розгляду на 10.12.2025. Явку учасників справи визнано не обов'язковою. Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/1323/21 (922/2863/25) .
19.11.20025 на вимогу ухвали апеляційного суду на адресу Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/1323/21 (922/2863/25) .
20.11.2025 через електронну систему “Електронний Суд» від ТОВ “Високовольтний сервіс» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому другий відповідач просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення в з огляду на її необгрунтованість. Аргументуючи свою позицію у справі, другий відповідач у відзиві зазначає, що скаржник не є суб'єктом, уповноваженим оспорювати правочини боржника у межах процедури банкрутства, не довів наявності порушеного права, а обраний спосіб захисту не є ефективним з огляду на трансформацію основного зобов'язання у вексельне. Відповідач звертає увагу на преюдиційні обставини, встановлені у справі №917/760/21, які підтверджують правомірність укладення договору цесії, а також наголошує на недопустимості суперечливої поведінки скаржника, який сам визнав нового кредитора та здійснив розрахунок шляхом видачі простого векселя. Наведена аргументація є послідовною, узгодженою з положеннями Цивільного кодексу України та практикою Верховного Суду і спростовує доводи апеляційної скарги
Відповідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2025, у зв'язку з перебуванням судді Медуниці О.Є. у відпустці, сформовано наступний склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Лакіза В.В., суддя Білоусова Я.О.
В судовому засіданні 10.12.2025 приймають участь в режимі відеоконференції представник позивача - Майєр В.І., яка підтримала вимоги апеляційної скарги та висловила непогодження із рішенням суду першої інстанції; представник 2-го відповідача - Бабич Ю.В., який підтримав відзив на апеляційну скаргу, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Перший відповідач не направив свого уповноваженого представника в судове засідання, попри вжиті судом заходи з належного повідомлення.
Судова колегія зауважує, що в матеріалах справи наявні процесуальні документи сторін, в яких останні висловили свою правову позицію, а також інші документи, необхідні для прийняття обґрунтованого рішення зі спору. Явка учасників справи у призначене засідання обов'язковою судом не визнавалася, а наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.
У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч.1 ст.273 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Заслухавши в судовому засіданні доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу доводи, заслухавши представників присутніх сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
В провадженні Господарського суду Харківської області перебуває справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Техностар'' (справа №922/1323/21).
Відповідно до ч.2 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник.
12.04.2017 між ТОВ "Техностар" та АТ "Полатваобленерго" було укладено договір підряду №1443, за змістом якого, відповідач-1 ТОВ "Техностар" зобов'язаний виконати та здати будівельні роботи: «Реконструкція ВРП 110 кВ на ПС 110/10 кВ «Супрунівка», а позивач АТ "Полтаваобленерго", зобов'язане прийняти і оплатити такі роботи (п. 1.1. та п. 1.2. Договору підряду).
Пунктом 4.1 Договору підряду було покладено на АТ ,,Полтаваобленерго'' обов'язок здійснити розрахунок протягом 60 календарних днів з моменту підписання сторонами актів приймання виконаних робіт (форми КБ-2в) та довідок про їх вартість (форми КБ-3).
Пунктом 4.3 Договору підряду встановлено, що розрахунок за виконані роботи замовник (ПАТ "Полтаваобленерго" - боржник) має право здійснити на свій вибір або шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника у вказаний в договорі, або шляхом емісії простого векселя (векселів).
На виконання договору ТОВ ,,Техностар'' виконало підрядні роботи, за результатами чого відповідно до п.п. 6.3.6 п. 6.3 договору були складені та передані замовнику акти КБ-2в і довідки КБ-3. Усі документи підписані АТ ,,Полтаваобленерго'' без зауважень, що підтверджує прийняття виконаних робіт.
Загальна вартість прийнятих робіт, які підлягали оплаті до 29.12.2020, становила 1.953.685,26 грн, з яких 10.06.2020 сплачено двома платежами по 193.538,46 грн.
Таким чином, сума непогашеної заборгованості замовника перед ТОВ ,,Техностар'' за договором підряду склала 1.128.874,80 грн. Її наявність підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 31.10.2020, протоколом про зарахування взаємних вимог від 16.11.2020, а також актами приймання виконаних робіт: КБ-2в №27 - 191.666,40 грн; акт вартості устаткування до акта №27 - 5.640,00 грн; КБ-2в №28 - 723.524,40 грн; КБ-2в №29 - 449.697,60 грн; КБ-2в №30 - 229.514,40 грн; КБ-2в №31 - 4.561,20 грн; КБ-2в №32 - 111 368,40 грн; КБ-2в №33 - 44.174,40 грн.
Строк дії договору підряду згідно з п.10.1 визначено до 31.12.2019, однак заборгованість у розмірі 1.128.874,80 грн АТ ,,Полтаваобленерго'' не погасило.
17.03.2021 між ТОВ ,,Техностар'' (цедент) та ТОВ ,,Високовольтний сервіс'' (цесіонарій) укладено Договір цесії (відступлення права вимоги) №170321, відповідно до якого цедент відступив, а цесіонарій набув право вимоги до АТ ,,Полтаваобленерго'' щодо сплати вартості виконаних будівельних робіт за Договором підряду №1443 від 12.04.2017 у сумі 1.128.874,80 грн.
Згідно з умовами Договору - цесіонарій набуває право вимоги в обсязі та на умовах, що існували на момент укладення договору цесії, та з моменту його підписання стає кредитором у відповідному зобов'язанні замість цедента (п.2).
В день укладення договору цедент передає цесіонарію всі документи, що підтверджують наявне зобов'язання боржника (п.4 Договору), а також усі права, що забезпечують виконання цього зобов'язання (п.5 Договору). Відступлення права вимоги здійснюється без згоди боржника, оскільки така не передбачена ні законом, ні умовами договору підряду №1443 (п.6 Договору).
17.05.2021 ТОВ ,,Високовольтний сервіс'' звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з АТ “Полтаваобленерго» заборгованості за договором підряду №1443, зокрема основного боргу у сумі 1.128.874,80 грн, інфляційних втрат, трьох процентів річних, пені та судових витрат.
21.05.2021 ухвалою Господарського суду Полтавської області відкрито провадження у справі №917/760/21.
Після відкриття провадження у зазначеній справі АТ ,,Полтаваобленерго'' 15.06.2021 направило на адресу ТОВ ,,Високовольтний сервіс'' лист, яким повідомило про передачу в рахунок погашення заборгованості простого векселя серії АА №2097553 від 15.06.2021 на суму 1.128.874,80 грн, емітованого на користь ТОВ ,,Високовольтний сервіс''.
У той же день АТ “Полтаваобленерго» подав до Господарського суду Полтавської області відзив у справі №917/760/21, в якому просив закрити провадження у зв'язку з відсутністю предмета спору, посилаючись на здійснення розрахунку шляхом видачі простого векселя.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 20.12.2021 у справі №917/760/21, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.11.2022, провадження у частині стягнення основного боргу у сумі 1.128.874,80 грн було закрито. Судами у цій справі встановлено, що ТОВ ,,Високовольтний сервіс'' набуло статусу кредитора у зобов'язанні за Договором підряду №1443 на підставі Договору цесії №170321 від 17.03.2021, а видача скаржником простого векселя підтверджує виконання ним зобов'язання щодо оплати вартості виконаних робіт.
Разом з тим суди зазначили, що погашення боргу за векселем станом на час розгляду справи не відбулося.
У серпні 2025 року АТ ,,Полтаваобленерго'', вважаючи, що Договір цесії (відступлення права вимоги) №170321 від 17.03.2021 порушує його права та підлягає визнанню недійсним, у звернулося до господарського суду з відповідним позовом. Обґрунтовуючи позов, АТ “Полтаваобленерго» зазначає, що спірний договір, на його думку, є фраудаторним та безоплатним, укладеним у період, що має значення для застосування ст.42 КУзПБ, суперечить вимогам Закону України ,,Про публічні закупівлі'' та положенням ст.512- 516 ЦК України, має ознаки фіктивності та може порушувати його права як боржника у зобов'язанні за договором підряду №1443.
Господарський суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив із того, що позивач не довів наявності порушеного або оспорюваного права, яке могло бути поновлено шляхом визнання недійсним договору цесії. Суд встановив, що АТ ,,Полтаваобленерго'' не є кредитором у справі про банкрутство ТОВ ,,Техностар'' у розумінні ст.1, 7 та 42 Кодексу України з процедур банкрутства, а відтак не має передбачених законом підстав для оскарження правочинів боржника у межах спеціальної процедури. Договір цесії №170321 укладено з дотриманням вимог ст.ст. 512-516 ЦК України, він не змінює і не порушує прав позивача як боржника за договором підряду, а обставина видачі позивачем простого векселя новому кредитору підтверджує належне виконання зобов'язань. Посилання позивача на порушення Закону України “Про публічні закупівлі» суд відхилив як безпідставні, оскільки цей закон не регулює спірні правовідносини та не встановлює обмежень щодо відступлення права вимоги. За недоведеністю підстав недійсності правочину та з огляду на презумпцію його правомірності (ст.204 ЦК України) у задоволенні позову відмовлено
Надаючи кваліфікацію спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.
Предметом розгляду у даній справі є вимога АТ ,,Полтаваобленерго'' про визнання недійсним договору відступлення права вимоги №170321 від 17.03.2021, укладеного між ТОВ ,,Техностар'' та ТОВ ,,Високовольтний сервіс'', у межах провадження у справі про банкрутство боржника. Позовні вимоги мотивовані посиланнями позивача на фраудаторний характер правочину, його суперечність вимогам цивільного законодавства та Закону України ,,Про публічні закупівлі''.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та встановлених судом обставин.
У зв'язку з цим колегія суддів має перевірити, чи довів позивач наявність порушеного права або охоронюваного законом інтересу, який може бути захищений шляхом визнання правочину недійсним, а також з'ясувати, чи відповідає спірний договір ознакам фраудаторного правочину у розумінні ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства та вимогам цивільного законодавства щодо дійсності правочинів. Окрім того, належить оцінити, чи впливає укладення договору відступлення права вимоги на обсяг прав і обов'язків позивача як боржника за Договором підряду №1443, чи порушує цей правочин приписи Закону України ,,Про публічні закупівлі'' та чи може перехід права вимоги розцінюватися як зміна сторони договору. Також апеляційний суд має перевірити, чи повно і всебічно суд першої інстанції дослідив подані докази, чи надав їх належну оцінку та чи відповідають його висновки фактичним обставинам справи і вимогам закону
Щодо наявності у позивача порушеного права та його процесуальної можливості оскаржувати правочин.
Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України та ст.4, 16 Господарського процесуального кодексу України підставою для звернення до суду є наявність у особи порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи інтересу.
При цьому саме позивач зобов'язаний довести, яким чином укладення спірного договору відступлення права вимоги вплинуло на його правове становище та порушило його права як учасника відповідних правовідносин.
Згідно зі ст.509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, у якому боржник зобов'язаний учинити на користь кредитора певну дію або утриматися від її вчинення, а кредитор має право вимагати виконання цього обов'язку. Відповідно до ч.1 ст.510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є кредитор і боржник.
Частина 1 ст.512 ЦК України передбачає можливість заміни кредитора у зобов'язанні шляхом передання йому прав первісного кредитора за правочином (відступлення права вимоги). Правочин про заміну кредитора повинен бути вчинений у тій самій формі, що й правочин, з якого виникло відповідне зобов'язання (ч.1 ст.513 ЦК України).
Відповідно до ст.514 ЦК України новий кредитор набуває усіх прав первісного кредитора у зобов'язанні в тому обсязі та на тих умовах, які існували на момент переходу права.
Згідно зі ст.516 - 519 ЦК України заміна кредитора здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі неповідомлення боржника про таку заміну ризик несприятливих наслідків несе новий кредитор, і виконання боржником зобов'язання первісному кредиторові вважається належним. Первісний кредитор зобов'язаний передати новому кредиторові документи та інформацію, що підтверджують передане право. Боржник має право не виконувати вимогу нового кредитора до моменту отримання підтвердження переходу права, а також висувати проти вимоги нового кредитора ті заперечення, які він мав проти первісного кредитора. Первісний кредитор відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої вимоги, але не відповідає за невиконання боржником його обов'язку, крім випадку поручительства.
Колегія суддів звертає увагу, що в даному випадку матеріали справи свідчать, що АТ ,,Полтаваобленерго'' є боржником за Договором підряду №1443, а спірний Договір цесії спрямований на заміну кредитора у зобов'язанні щодо сплати вартості виконаних робіт. Укладення такого договору не змінює ані обсягу, ані змісту зобов'язання боржника та не створює для нього додаткових обов'язків порівняно з тими, які існували до відступлення права вимоги. Відповідно, сам по собі факт переходу права вимоги до іншої особи не може свідчити про порушення прав боржника, що узгоджується з положеннями ст.512- 516 Цивільного кодексу України.
Позивач не навів конкретних обставин, які б свідчили про те, що у зв'язку з укладенням договору цесії його правове становище як боржника погіршилося або що він був позбавлений можливості реалізувати свої права у зобов'язанні. Навпаки, з матеріалів справи вбачається, що скаржник підтвердив існування заборгованості та визнав нового кредитора, здійснивши розрахунок шляхом видачі простого векселя, що встановлено рішенням у справі №917/760/21.
За таких обставин колегія суддів зазначає, що позивач не довів наявності порушеного права чи охоронюваного законом інтересу, який міг би бути захищений шляхом визнання договору цесії недійсним.
Щодо кваліфікації правочину як фраудаторного у межах ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 42 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що правочини боржника можуть бути визнані недійсними у разі, якщо вони вчинені на шкоду майновим інтересам кредиторів, зокрема безоплатно або за наявності ознак зловживання з боку боржника. Із цієї норми випливає, що ініціювати визнання правочину фраудаторним може особа, права якої як кредитора або арбітражного керуючого порушені відповідними діями боржника.
З матеріалів справи вбачається, що АТ ,,Полтаваобленерго'' у спірних правовідносинах виступає боржником за договором підряду №1443, а не кредитором ТОВ ,,Техностар''. Позивач не є учасником провадження у справі про банкрутство боржника у статусі кредитора, а отже, не наділений правом вимагати визнання правочинів боржника недійсними з підстав, передбачених ст.42 КУзПБ. Відсутність такого статусу свідчить про відсутність у позивача процесуальної можливості ініціювати застосування механізмів фраудаторності в межах банкрутної процедури.
Разом із тим слід зазначити, що навіть у площині доводів апелянта про можливу фраудаторність правочину він не навів жодних доказів того, що укладення договору цесії призвело до зменшення майна боржника або спричинило шкоду будь-яким кредиторам. Матеріали справи не містять підтверджень безоплатності правочину чи будь-яких дій, які могли б свідчити про зловживання при його укладенні. Отже, ознаки правочину, який вчинено на шкоду кредиторам у розумінні ст.42 КУзПБ, відсутні
Також не встановлено ознак безоплатного характеру правочину чи будь-яких дій сторін, які могли б свідчити про намір ухилитися від виконання зобов'язань або штучно змінити склад кредиторів. Навпаки, із матеріалів вбачається, що право вимоги було реалізоване у звичайний спосіб, а подальші дії сторін, зокрема видача боржником простого векселя, - лише підтверджують фактичне виконання зобов'язання новому кредитору.
Отже, підстави для кваліфікації оспорюваного договору як фраудаторного у розумінні ст.42 КУзПБ відсутні, а доводи апелянта щодо фраудаторності є необґрунтованими та не підтверджені належними доказами.
Щодо доводів про фраудаторність спірного правочину в межах цивільного законодавства, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ст.234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчиняється без наміру створення правових наслідків, що ним обумовлювалися. Такий правочин визнається судом недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення сторін не було спрямовано на реальне настання передбачених договором прав та обов'язків.
Однак із матеріалів справи вбачається, що спірний договір відступлення права вимоги був не лише укладений, а й фактично реалізований: ТОВ ,,Високовольтний сервіс'' звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості як новий кредитор, провадження у справі №917/760/21 було відкрито, а АТ ,,Полтаваобленерго'' визнало нового кредитора та здійснило розрахунок шляхом видачі простого векселя. Зазначені обставини свідчать про реальне настання правових наслідків, передбачених договором цесії, а отже, спростовують доводи про фіктивний характер правочину.
Посилання апелянта на безоплатність договору відступлення права вимоги також не знайшли свого підтвердження. Позивач не довів, що за відступлене право вимоги ТОВ ,,Техностар'' не отримало жодної компенсації або що правочин був укладений безоплатно. Доказів того, що внаслідок цесії відбулося безоплатне вибуття активу боржника, - позивач не надав. При цьому припущення про можливу відсутність зустрічного надання не можуть бути підставою для висновку про безоплатність чи удаваний характер правочину
Крім того, позивач не довів, що внаслідок укладення спірного договору йому була завдана шкода або що сторони діяли з наміром ухилитися від виконання зобов'язань чи іншим чином зловживали цивільними правами. Доводи апеляційної скарги зводяться до оціночних тверджень про недобросовісність сторін правочину, але не підкріплені належними та допустимими доказами.
Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає підстав для висновку про фіктивність, безоплатність чи іншу невідповідність спірного договору вимогам ст.203, 215, 234 Цивільного кодексу України, а тому підстави для визнання його недійсним за нормами цивільного законодавства відсутні.
Щодо доводів про порушення Закону України ,,Про публічні закупівлі'', колегія суддів зазначає, що такі доводи є помилковими та ґрунтуються на неправильному тлумаченні положень статті 41 цього Закону.
Як вже було вище досліджено, Договір підряду №1443 був виконаний ТОВ ,,Техностар'' у повному обсязі, що підтверджується актами приймання виконаних робіт та встановленими у справі №917/760/21 обставинами. Отже, правовідносини з виконання робіт та прийняття їх результату були завершені. Закон ,,Про публічні закупівлі'' регулює порядок укладення та виконання договорів про закупівлі, але не встановлює обмежень щодо подальшого обігу вже існуючого грошового зобов'язання чи переходу права вимоги за таким договором.
Перехід права вимоги на оплату виконаних робіт не є зміною сторони у договорі підряду та не впливає на умови договору, порядок його виконання чи зміст зобов'язання замовника. Боржник зберігає той самий обсяг обов'язку - сплатити вартість прийнятих робіт, а сама грошова вимога, що стала предметом цесії, стосується вже виконаного та завершеного етапу договірних відносин.
Закон не містить заборони щодо відступлення права вимоги у післятендерних розрахунках, і такі дії не змінюють суті договору про закупівлю. Будь-які зміни істотних умов договору, які заборонені статтею 41 Закону, до спірних правовідносин не застосовуються, оскільки укладення договору цесії не змінює умов договору підряду, його предмету чи ціни, а стосується лише переходу права вимоги.
Таким чином, укладення Договору відступлення права вимоги №170321 не порушує вимог Закону України ,,Про публічні закупівлі'', а доводи апеляційної скарги у цій частині не ґрунтуються на положеннях закону та спростовуються встановленими обставинами справи.
Щодо доводів про недопустимість заміни кредитора у зобов'язанні, то колегія суддів зазначає, що такі твердження апелянта є безпідставними, а укладення Договору цесії №170321 відповідає вимогам ст.512- 516 Цивільного кодексу України з огляду на таке.
Право вимоги на оплату виконаних і прийнятих робіт не є таким, що нерозривно пов'язане з особою кредитора, а тому може бути відступлене іншій особі. Відповідно до ст.516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
В даному випадку Договір підряду №1443 не містить заборони на відступлення права вимоги, а Закон також не встановлює обмежень щодо переходу права вимоги у грошових зобов'язаннях, що виникли після виконання робіт.
Сам факт того, що боржник може заявляти новому кредитору свої заперечення, які існували на момент пред'явлення вимоги, не впливає на дійсність правочину відступлення права вимоги та не є підставою для його недійсності.
Щодо преюдиційних обставин, встановлених у справі №917/760/21.
Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, не підлягають повторному доказуванню у інших справах, у яких беруть участь ті самі особи або їх правонаступники.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Полтавської області від 20.12.2021 у справі №917/760/21, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.11.2022, вже були встановлені наступні обставини/факти:
- факт виконання ТОВ ,,Техностар'' робіт за договором підряду №1443 та прийняття їх АТ ,,Полтаваобленерго'';
- наявність заборгованості позивача у сумі 1.128.874,80 грн;
- перехід права вимоги до ТОВ ,,Високовольтний сервіс'' на підставі Договору цесії №170321;
- вчинення позивачем розрахунку з новим кредитором шляхом видачі простого векселя серії АА №2097553.
Ці обставини встановлені судом, рішення якого набрало законної сили, а відтак не можуть бути переглянуті або оцінені інакше під час розгляду цієї справи.
Доводи апелянта щодо непередання права вимоги, недійсності Договору підряду чи відсутності заборгованості суперечать встановленим преюдиційним фактам та не можуть бути прийняті до уваги. Отже, апеляційні заперечення у цій частині спростовуються преюдиційними обставинами, встановленими у справі №917/760/21.
Таким чином, викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги позивача.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з ст. ст. 73,74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Харківської області від 28.10.2025 у справі №922/1323/21 (922/2863/25), яке відповідає вимогам статті 236 Господарського процесуального кодексу України, має бути залишене без змін.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає, що оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, то судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 240, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 28.10.2025 у справі №922/1323/21 (922/2863/25) залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 286-289 ГПК України
Повна постанова складена 11.12.2025.
Головуючий суддя О.А. Істоміна
Суддя Я.О. Білоусова
Суддя В.В. Лакіза