10 грудня 2025 року м. Харків Справа № 917/1158/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Гребенюк Н.В., суддя Шутенко І.А..
за участю секретаря судового засідання Голозубової О.І.,
за участю представників:
від позивача - Іващук П.В. - на підставі довіреності від 10.11.2025 №1453;
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "МС Маркетинг Консалтинг" про ухвалення додаткового рішення (вх.№ 13870) з розгляду апеляційної скарги ТОВ "МС Маркетинг Консалтинг", м. Дніпро, (вх.№2206П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 14.10.2025 у справі №917/1158/25 (суддя Сірош Д.М., ухвалене в м. Полтава, дата складення повного тексту - 14.10.2025) та апеляційної скарги ТОВ "МС Маркетинг Консалтинг", м. Дніпро, (вх.№2282П/1) на додаткове рішення господарського суду Полтавської області від 27.10.2025 у справі №917/1158/25 (суддя Сірош Д.М., ухвалене в м. Полтава, дата складення повного тексту - 28.10.2025)
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "МС Маркетинг Консалтинг", м. Дніпро,
до відповідача: фізичної особи - підприємця Тупікіна Сергія Семеновича, м. Полтава,
про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 349868,76грн.,
12.06.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "МС Маркетинг Консалтинг" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до фізичної особи - підприємця Тупікіна Сергія Семеновича про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів в розмірі 349868,76грн. Також в позовній заяві позивач зазначав, що в процесі розгляду справи очікує понести витрати на професійну правничу допомогу в сумі 50000,00грн.
26.06.2025 відповідачем подано до господарського суду Полтавської області відзив на позовну заяву (вх.№8503), в якому повідомляв суд, що для отримання професійної правничої допомоги вимушений був звернутись до адвоката Машкевич О.С., з якою укладено договір про надання правової допомоги № б/н від 19.06.2025. Також зазначав, що орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу складає 15000,00грн. та очікує понести витрати в розмірі 10000,00грн. за надання додаткових консультацій, складання додаткових процесуальних документів (заперечення на відповідь на відзив).
Рішенням господарського суду Полтавської області від 14.10.2025 у справі №917/1158/25 в задоволенні позову відмовлено.
15.10.2025 відповідачем подано до господарського суду Полтавської області заяву про ухвалення додаткового рішення (вх № 13256 від 16.10.2025), якій просив суд ухвалити додаткове судове рішення у справі № 917/1158/25, яким стягнути з позивача ТОВ "МС Маркетинг Консалтинг" на користь відповідача фізичної особи-підприємця Тупікіна Сергія судові витрати, а саме - 16000,00грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Додатковим рішенням господарського суду Полтавської області від 27.10.2025 у справі №917/1158/25 задоволено заяву про ухвалення додаткового рішення; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МС Маркетинг Консалтинг" на користь Фізичної особи - підприємця Тупікіна Сергія Семеновича 16000,00грн. витрат на правничу допомогу.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.11.2025 скасовано рішення господарського суду Полтавської області від 14.10.2025 у справі №917/1158/25 та прийнято нове рішення, яким позов задоволено; стягнуто з фізичної особи - підприємця Тупікіна Сергія Семеновича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МС Маркетинг Консалтинг" безпідставно отримані грошові кошти в сумі 349868,76грн. та судовий збір за подання позовної заяви в сумі 4198,43грн.; стягнути з фізичної особи - підприємця Тупікіна Сергія Семеновича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МС Маркетинг Консалтинг" судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 6297,65грн.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.11.2025 скасовано додаткове рішення господарського суду Полтавської області від 27.10.2025 у справі №917/1158/25 та прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні заяви фізичної особи - підприємця Тупікіна Сергія Семеновича про ухвалення додаткового рішення (вх.№ 13256 від 16.10.2025).
Під час апеляційного перегляду даної справи, 10.11.2025 апелянтом подано до апеляційного господарського суду доповнення до апеляційної скарги на додаткове рішення господарського суду Полтавської області від 27.10.2025 у справі №917/1158/25 (вх.№13061), в яких повідомляв суд, що орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу, який позивач планує понести під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції складає 25000,00грн.
Позивач вказував, що документи, які підтверджують склад та фактичний розмір вищевказаних витрат, будуть надані позивачем до суду апеляційної інстанції у встановлені строки після розгляду ним справи по суті.
Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
01.12.2025 представником позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "МС Маркетинг Консалтинг" подано до апеляційного господарського суду заяву про ухвалення додаткового рішення (вх.№13870), в якій просить суд вирішити питання про розподіл судових витрат у справі №917/1158/25, пов'язаних з її розглядом у судах першої та апеляційної інстанцій; ухвалити додаткову постанову про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу: в суді першої інстанції - в сумі 25000,00грн., в суді апеляційної інстанції - в сумі 25000,00грн.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.12.2025 у справі №917/1158/25 призначено розгляд заяви на 10.12.2025 о 09:30 год.; запропоновано відповідачу до дати судового засідання надати до Східного апеляційного господарського суду письмові пояснення/заперечення щодо заяви про ухвалення додаткового рішення з розподілу витрат на професійну правничу допомогу.
03.12.2025 відповідачем подано до апеляційного господарського суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги (вх.№13976), в якій просить суд заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "МС Маркетинг Консалтинг" про прийняття додаткового рішення в частині відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 25000,00грн. понесених в суді першої інстанції у справі №917/1158/25 - залишити без розгляду; заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "МС Маркетинг Консалтинг" про прийняття додаткового рішення в частині відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 25000,00грн. понесених в суді апеляційної інстанції у справі №917/1158/25 задовольнити частково, зменшити заявлений розмір понесених витрат на правничу допомогу до 6000,00грн.
05.12.2025 позивачем подано до апеляційного господарського суду додаткові письмові пояснення (вх.№14033).
У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 10.12.2025 представник позивача підтримав подану заяву про ухвалення додаткового рішення, просив її задовольнити, стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу: в суді першої інстанції - в сумі 25000,00грн., в суді апеляційної інстанції - в сумі 25000,00грн.
Розглянувши заяву - Товариства з обмеженою відповідальністю "МС Маркетинг Консалтинг" про ухвалення додаткового рішення, судова колегія зазначає наступне.
Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України):
- подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи;
- зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1 - 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Судом апеляційної інстанції встановлено, 10.11.2025 апелянтом подано до апеляційного господарського суду доповнення до апеляційної скарги на додаткове рішення господарського суду Полтавської області від 27.10.2025 у справі №917/1158/25 (вх.№13061), в яких повідомляв суд, що орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу, який позивач планує понести під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції складає 25000,00грн.
Позивач вказував, що документи, які підтверджують склад та фактичний розмір вищевказаних витрат, будуть надані позивачем до суду апеляційної інстанції у встановлені строки після розгляду ним справи по суті (т.1 а.с.146).
Крім того, 01.12.2025 представником позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "МС Маркетинг Консалтинг" подано до апеляційного господарського суду заяву про ухвалення додаткового рішення (вх.№13870), в якій просив суд вирішити питання про розподіл судових витрат у справі №917/1158/25, пов'язаних з її розглядом у судах першої та апеляційної інстанцій; ухвалити додаткову постанову про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу: в суді першої інстанції - в сумі 25000,00грн., в суді апеляційної інстанції - в сумі 25000,00грн. (т.2 а.с.2-8).
Таким чином, з заявою про покладення на відповідача - фізичної особи - підприємця Тупікіна Сергія Семеновичасудових витрат на професійну правничу допомогу в судах першої та апеляційної інстанції та доказами їх понесення позивач звернувся в межах процесуального строку встановленого частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За змістом частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг та на нього поширює своє регулювання глава 63 Цивільного кодексу України. Так, згідно зі статтею 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 Цивільного кодексу України передбачає загальні засади регулювання та принципи будь-якого договору, включаючи договір про надання послуг. Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена, виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Водночас, згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
Верховний Суд у постанові від 19.11.2021 у справі №910/4317/21 зробив висновок про те, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, від 07.09.2020 у справі №910/4201/19.
Так як до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Зазначені висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "МС Маркетинг Консалтинг" (надалі - замовник) та Адвокатським об'єднанням "Еквум" в особі керуючого партнера Копійко Юлії Сергіївни (надалі - виконавець) як під час розгляду даної справи місцевим господарським судом так і під час апеляційного перегляду даної справи підтверджуються договором про надання правничої допомоги від 01.06.2025 №01062025 (надалі - договір т.2 а.с.5-6), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, надавати замовнику правничу допомогу у вигляді представництва: в судах, у тому числі але не виключно в місцевих загальних судах, в місцевих господарських судах, в місцевих адміністративних судах, в апеляційних судах з розгляду цивільних і кримінальних справ, в апеляційних судах з розгляду господарських справ, в апеляційних судах з розгляду адміністративних справ, Верховному Суді при здійсненні розгляду цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення, у Міжнародному комерційному арбітражі, у всіх судах всіх інстанцій, що розглядають спори з питань інтелектуальної власності, в антикорупційних судах всіх інстанцій, в усіх без винятку третейських судах, в Європейському суді з прав людини, в усіх без винятку міжнародних судових інстанціях при здійсненні розгляду цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, справ про адміністративні правопорушення, у справах про банкрутство та будь-яких інших без винятку справ в якості позивача, відповідача, третьої особи з самостійними вимогами, або без самостійних вимог, цивільного позивача, цивільного відповідача, потерпілого, боржника, заявника, стягувача, заінтересованої особи, кредитора (ініціюючого кредитора), третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, а також в якості будь-якої іншої особи, що бере участь у справі при здійсненні цивільного, кримінального, адміністративного судочинства та при розгляді справ про адміністративні правопорушення, з усіх питань пов'язаних з діяльністю довірителя (пункт 1.1. договору).
Пунктом 1.2. договору сторони погодили, що замовник погоджується оплачувати послуги з надання правничої допомоги виконавця в обсязі, строки та на умовах, передбачених цим договором.
Згідно з пунктом 2.1. договору, виконавець користується без винятку всіма правами та бере на себе обов'язки, передбачені процесуальним законодавством, а саме:
- усіма правами, що передбачені ЦПК України, у тому числі ст.ст. 42, 49, ГПК України, у тому числі ст.ст. 42, 46, КАС України, у тому числі ст.ст. 44, 47, КПК України, у тому числі ст.ст. 56-58, 60- 64-2 Кодексу України з процедур банкрутства, в тому числі, але не виключно: має право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень, подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, брати участь у дослідженні доказів, ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб, ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу Їх неправильності чи неповноти, оскаржувати рішення, ухвали, постанови і вироки суду, інші судові акти, дії осіб, які провадять досудове розслідування, слідчого, прокурора, суду, користуватись іншими процесуальними правами, що надані законом, а також має право підписуватися від імені довірителя, вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог, має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви, має право укласти мирову угоду, має право подати зустрічний позов, має право подати заяву про визнання позову повністю або частково, подавати апеляційні та касаційні скарги, подавати заяви про відмову від апеляційної та касаційної скарг (повністю та частково), заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, вимагати виконання рішення, ухвали, постанови суду, подавати виконавчий документ; представляти інтереси замовника в справах про банкрутство як самого замовника так і будь-яких його боржників;
- усіма правами, наданими замовнику згідно Закону України «Про виконавче провадження», в тому числі, але не виключно, знайомитися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні і письмові пояснення в процесі виконавчих дій, висловлювати свої доводи, міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі при проведенні експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження, заявляти відводи, оскаржувати дії (бездіяльність) державного виконавця з питань виконавчого провадження, крім того, розписуватись від імені замовника в документах, пов'язаних з виконавчим провадженням і інші права передбачені законодавством про виконання судових рішень;
- правом подавати документи, в тому числі позовні заяви, апеляційні, касаційні та інші скарги, листи, клопотання, подання, заперечення, пояснення, та інші документи; підписувати документи, що подаються від імені замовника, засвідчувати власним підписом копії документів замовника, особисто отримувати документи, одержувачем яких є замовник та розписуватись під час одержання документів.
Розділом 4 договору сторони визначили вартість послуг виконавця та порядок їх оплати.
Так, пунктом 4.1. договору визначено, що вартість послуг визначається сторонами у відповідних актах приймання-передачі наданих передачі наданих послуг, які підписуються уповноваженими представниками сторін та є невід'ємною частиною цього договору.
Замовник оплачує суму винагород виконавцю на підставі наданого акту приймання-передачі послуг, виставленого виконавцем. Строк оплати рахунку - 10 робочих днів, починаючи з отримання замовником.
Цей договір укладений на строк до 31.12.2025 та набирає чинності з моменту його підписання. Договір може бути розірваний кожною із сторін достроково, з попередженням другої сторони за один місяць (пункт 6.1. договору).
Згідно пункту 7.1. договору, даний договір набирає чинність з моменту його підписання та діє до повного виконання зобов'язання сторонами.
Зі змісту акту приймання-передачі послуг №1 від 16.10.2025 за договором про надання правничої допомоги від 01.06.2025 №01062025 (т.2 а.с.7) вбачається, що позивачу були надані наступні послуги:
- вивчення та аналіз наданих замовником документів: договору №MK01/07 від 01.07.2024 з додатками, платіжної інструкції №360512 від 27.01.2025р., листа №9007 від 11.04.2025р. та доказів його направлення - витрачений час 1год., вартість 1 часу роботи - 2500,00грн., вартість послуги - 2500,00грн.;
- підготовка та подача до суду позовної заяви про стягнення з фізичної особи-підприємця Тупікіна С.С. на користь ТОВ "МС Маркетинг Консалтинг" безпідставно отриманих грошових коштів в сумі 349868,76грн. - витрачений час 2год., вартість 1 часу роботи - 2500,00грн., вартість послуги - 5000,00грн.;
- вивчення та аналіз поданого фізичною особою- підприємцем Тупікіним C.С. відзиву на позовну заяву та доданих до неї документів, підготовка та подання відповіді на відзив у справі №917/1158/25 - витрачений час 3год., вартість 1 часу роботи - 2500,00грн., вартість послуги - 7500,00грн.;
- вивчення та аналіз поданих фізичною особою- підприємцем Тупікіним C.С. додаткових пояснень, підготовка та подання додаткових пояснень у справі №917/1158/25 - витрачений час 2год., вартість 1 часу роботи - 2500,00грн., вартість послуги - 5000,00грн.;
-підготовка та подання до суду клопотання про прискорення розгляду справи №917/1158/25 - витрачений час 1год., вартість 1 часу роботи - 2500,00грн., вартість послуги - 2500,00грн.;
- підготовка та подання додаткових пояснень у справі №917/1158/25 - витрачений час 1год., вартість 1 часу роботи - 2500,00грн., вартість послуги - 2500,00грн.
Таким чином, загальний розмір витрат ТОВ "МС Маркетинг Консалтинг" на професійну правничу допомогу, наданих на підставі договору про надання правничої допомоги від 01.06.2025 №01062025 Адвокатським об'єднанням "Еквум" у зв'язку із розглядом справи №917/1158/25 відповідно до акту приймання - передачі послуг №1 від 16.10.2025 в господарському суді першої інстанції склав 25000,00грн.
Крім того, зі змісту акту приймання-передачі послуг №2 від 27.10.2025 за договором про надання правничої допомоги від 01.06.2025 №01062025 (т.2 а.с.8) вбачається, що позивачу були надані наступні послуги:
- вивчення та аналіз рішення господарського суду Полтавської області від 14.10.2025 у справі №917/1158/25, підготовка та подача апеляційної скарги - витрачений час 4год., вартість 1 часу роботи - 2500,00грн., вартість послуги - 10000,00грн.;
- вивчення та аналіз додаткового рішення господарського суду Полтавської області від 27.10.2025 у справі №917/1158/25, підготовка апеляційної скарги - витрачений час 1,5год., вартість 1 часу роботи - 2500,00грн., вартість послуги - 3750,00грн.;
- підготовка та подання доповнень до апеляційних скарг ТОВ "МС Маркетинг Консалтинг" на зазначені у п.п.1,2 рішення та додаткове рішення Господарського суду
Полтавської області - витрачений час 1год., вартість 1 часу роботи - 2500,00грн., вартість послуги - 2500,00грн.;
-вивчення та аналіз поданих фізичною особою-підприємцем Тупікіним С.С. відзивів на апеляційні скарги на зазначені у п.п.1,2 рішення та додаткове рішення Господарського суду Полтавської області, підготовка та подання додаткових пояснень у справі №917/1158/25 - витрачений час 3,5год., вартість 1 часу роботи - 2500,00грн., вартість послуги - 8750,00грн.
Таким чином, загальний розмір витрат ТОВ "МС Маркетинг Консалтинг" на професійну правничу допомогу, наданих на підставі договору про надання правничої допомоги від 01.06.2025 №01062025 Адвокатським об'єднанням "Еквум" у зв'язку із розглядом справи №917/1158/25 відповідно до акту приймання - передачі послуг №2 від 27.10.2025 в суді апеляційної інстанції склав 25000,00грн.
Згідно з частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому частинами 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Судова колегія зазначає, що загальне правило щодо розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Відповідна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, постанові Верховного Суду від 04.06.2020 у справі №906/598/19, додатковій постанові Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №915/324/20.
У постанові Верховного Суду від 05.10.2021 у справі №907/746/17 зазначено, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України та висновків об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, встановленого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначено також частинами 6, 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст.41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).
Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, 03.12.2025 відповідачем подано до апеляційного господарського суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги (вх.№13976), в якій просить суд заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "МС Маркетинг Консалтинг" про прийняття додаткового рішення в частині відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 25000,00грн. понесених в суді першої інстанції у справі №917/1158/25 - залишити без розгляду; заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "МС Маркетинг Консалтинг" про прийняття додаткового рішення в частині відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 25000,00грн. понесених в суді апеляційної інстанції у справі №917/1158/25 задовольнити частково, зменшити заявлений розмір понесених витрат на правничу допомогу до 6000,00грн.
В обґрунтування поданого клопотання відповідач посилається на порушення позивачем порядку заявлення витрат на правову допомогу в суді першої інстанції, визначеного частиною пунктом 9 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України, що свідчить про наявність підстав для залишення заяви про ухвалення додаткового рішення без розгляду у відповідній частині.
Крім того, відповідач вважає заявлені позивачем витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції неспівмірними зі складністю справи та обсягом фактично наданих послуг.
Щодо доводів відповідача про порушення позивачем порядку заявлення витрат на правову допомогу в суді першої інстанції, визначеного пунктом 9 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до приписів пункту 9 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Згідно з частинами 1-3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Застосування відповідних положень статті 124 Господарського процесуального кодексу України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи, а також інших чинників. Зі змісту частини 2 статті 124 Господарського процесуального кодексу України очевидно вбачається те, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов'язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат.
Тобто, сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.
Зазначене положення забезпечує дотримання принципу змагальності, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.
З огляду на викладене відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов'язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 922/676/21 та від 18.01.2022 у справі №910/2679/21.
З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду з відповідним позовом позивачем в позовній заяві було зазначено про те, що в процесі розгляду справи очікує понести витрати на професійну правничу допомогу в сумі 50000,00грн. (т.1 а.с.2).
Отже, позивачем у відповідності до вимог процесуального законодавства було повідомлено суд про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, та дотримано вимоги частини 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що рішенням господарського суду Полтавської області від 14.10.2025 у даній справі в задоволенні позову відмовлено (т.1 а.с.89-91).
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Разом з тим, пунктом 2 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що інші судові витрати, до яких статтею 123 Кодексу віднесено і витрати на професійну правничу допомогу, пов'язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.
Отже, з огляду на те, що рішенням господарського суду Полтавської області від 14.10.2025 у даній справі позивачу було відмовлено в задоволенні заявлених позовних вимог, останній був позбавлений права заявити до відшкодування в суді першої інстанції понесені ним витрати на професійну правничу допомогу.
Пунктом 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
За результатами розгляду поданої ТОВ "МС Маркетинг Консалтинг" апеляційної скарги, 26.11.2025 Східним апеляційним господарським судом було ухвалено постанову, якою скасовано рішення господарського суду Полтавської області від 14.10.2025 у справі №917/1158/25 та прийнято нове рішення, яким позов задоволено.
Згідно частини 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Отже, приймаючи до уваги скасування судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції повинен здійснити розподіл судових витрат, в тому числі й витрат позивача на професійну правничу допомогу, пов'язаних з розглядом справи в суді першої інстанції.
Матеріалами справи підтверджується, що з заявою про ухвалення додаткового рішення позивач звернувся до суду апеляційної інстанції 01.12.2025, тобто в межах строків, встановлених частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. До вказаної заяви було додано розрахунок судових витрат в суді першої та апеляційної інстанції, з посиланням на відповідні докази (т.2 а.с.2-8).
Відповідачем не доведено, що подання позивачем розрахунку сум судових витрат до суду апеляційної інстанції позбавило його можливості підготуватися до спростування витрат, які він вважає необґрунтованими, та довести неспівмірність таких витрат, з урахуванням того, що судом апеляційної інстанції було надано відповідачу достатній строк для висловлення своїх міркувань щодо обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат, та використання останнім наданого права, шляхом подання клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.
За наведених обставин, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про порушення позивачем порядку заявлення витрат на правову допомогу в суді першої інстанції.
Разом з тим, дослідивши матеріали, надані позивачем на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу в судах першої та апеляційної інстанції, колегія судді беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем процесуальних документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, дійшла висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу ТОВ "МС Маркетинг Консалтинг" не відповідає принципам розумності в даних правовідносинах, не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спірних правовідносин.
Крім того, спірні правовідносини між сторонами у справі виникли у зв'язку із порушенням, на думку позивача, його прав, внаслідок неповернення відповідачем грошових коштів в розмірі 349868,76грн., як помилково сплачених за договором про надання маркетингових послуг №МК01/07 від 01.07.2024.
З наведеного випливає, що даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, вказані правовідносини регулюється нормами Цивільного кодексу України, великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.
Окрім викладеного, судова колегія зазначає, що доводи апеляційної скарги ТОВ "МС Маркетинг Консалтинг" на рішення господарського суду Полтавської області від від 14.10.2025 у справі №917/1158/25 фактично дублюють доводи, правове обґрунтування та висновки, які зазначені позивачем в позовній заяві, підготовка до розгляду справи в апеляційному суді не потребувала значних затрат часу, аналізу великої кількості норм чинного законодавства, та повторного аналізу правовідносин між ТОВ "МС Маркетинг Консалтинг" та ФОП Тупікіним С.С.
В контексті наведеного, колегія суддів також враховує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з відповідачам не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зважаючи на зазначені вище положення законодавства, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвокатського об'єднання із складністю справи та виконаних адвокатським об'єднанням робіт (наданих послуг); часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих послуг та виконаних робіт, дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви та стягнення з фізичної особи - підприємця Тупікіна Сергія Семеновича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МС Маркетинг Консалтинг" судових витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у справі №917/1158/25 у розмірі 10000,00грн., та в суді апеляційної інстанції в розмірі 10000,00грн.
Поряд з цим слід зауважити, що в абзаці 3 пункту 6.5 постанови Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зазначено, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Враховуючи вищевикладене, заява Товариства з обмеженою відповідальністю "МС Маркетинг Консалтинг" про ухвалення додаткового рішення підлягає задоволенню частково, з відповідача слід стягнути на користь позивача 10000,00грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, та 10000,00грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "МС Маркетинг Консалтинг" про ухвалення додаткового рішення (вх.№ 13870 від 01.12.2025) задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи - підприємця Тупікіна Сергія Семеновича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МС Маркетинг Консалтинг" (49000, м.Дніпро, вул. Андрія Фабра, 4, код ЄДРПОУ 40302255) витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 10000,00грн.
Стягнути з фізичної особи - підприємця Тупікіна Сергія Семеновича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МС Маркетинг Консалтинг" (49000, м.Дніпро, вул. Андрія Фабра, 4, код ЄДРПОУ 40302255) витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 10000,00грн.
Повна постанова складена 11.12.2025.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя О.В. Плахов
Суддя Н.В. Гребенюк
Суддя І.А. Шутенко