ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
10 грудня 2025 року Справа № 902/1281/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р. , суддя Філіпова Т.Л.
секретар судового засідання Першко А.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Венглевський Б.Б..
від відповідача 1: не з'явився
від відповідача 2: не з'явився
від відповідача 3: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Санпарк-В" на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 25 вересня 2025 року у справі №902/1281/25 (повний текст складено 30 вересня 2025 року, суддя Шамшуріна М.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Куликів Ойл"
до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Енерджі Інтернешнл"
до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет Енерджи"
до відповідача-3 Товариства з обмеженою відповідальністю "Санпарк-В"
про стягнення 2 605 350,40 гривень
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 25 вересня 2025 року у справі №902/1281/25 частково задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Куликів Ойл" №б/н від 15 вересня 2025 року (вх. №01-48/40/25 від 15 вересня 2025 року) про забезпечення позову у справі №902/1281/25.
Накладено арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Маркет Енерджи" (21018, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, вул. Литвиненко-Вольгемут Марії, будинок 31-А, ідентифікаційний код юридичної особи 43642385), які знаходяться на банківських рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет Енерджи" та на нерухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Маркет Енерджи" у межах суми позову 2 605 350,40 гривень.
Накладено арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Санпарк-В" (03143, місто Київ, вул. Заболотного Академіка, будинок 150Г, прим. 309, офіс 1, ідентифікаційний код юридичної особи 42777749), які знаходяться на банківських рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Санпарк-В" та на нерухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Санпарк-В" у межах суми позову 2 605 350,40 гривень.
У задоволенні решти вимог заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Куликів Ойл" №б/н від 15 вересня 2025 року (вх. №01-48/40/25 від 15 вересня 2025 року) про забезпечення позову у справі №902/1281/25 - відмовлено.
У задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Санпарк-В" про застосування заходів зустрічного забезпечення позову в сумі 2 605 350,40 гривень - відмовлено.
Вказана ухвала мотивована тим, що такий захід забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти та майно відповідачів-2,3 в межах суми позову забезпечить реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову, а тому є адекватним позовним вимогам та жодним чином не призведе до порушення прав та законних інтересів відповідача-2, відповідача-3, натомість забезпечить збереження балансу інтересів сторін, що узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності.
Застосований захід забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача-2 та відповідача-3, оскільки грошові кошти та майно, на які накладається арешт залишаються у володінні та користуванні відповідача-2 та відповідача-3, водночас тимчасово обмежується лише можливість розпоряджатися грошовими коштами та майном у межах накладеного арешту та спрямований на запобігання перешкод у виконанні судового рішення у разі задоволення позову у цій справі.
Не погодившись з постановленою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Санпарк-В" звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Волинської області від 25 вересня 2025 року у справі №902/1281/25 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Обґрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що суд, ухвалюючи оскаржуване рішення, не взяв до уваги доводи про те, що подана заява про забезпечення позову не містила достатнього обґрунтування можливого ускладнення чи неможливості виконання майбутнього судового рішення у разі невжиття відповідних заходів, а також про те, що такі заходи порушують права відповідачів і не забезпечують належного балансу інтересів сторін.
Крім того, апелянт вказує на те, що частково задовольняючи заяву про забезпечення позову місцевий суд не врахував висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 14 червня 20218 року у справі № 910/361/18, що обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову, а також, що з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Скаржника в апеляційній скарзі зауважує на те, що Господарський суд Вінницької області у порушення забезпечення балансу інтересів сторін наклав арешт як на кошти, так і на майно відповідача, причому окремо на те, і на інше - у повній сумі спору, матиме наслідком подвійного забезпечення позовних вимог.
Також на переконання скаржника, суд першої інстанції безпідставно відмовив у зустрічному забезпеченні, не застосувавши вимоги ст. 139 та 141 ГПК України. Позивач не подав обов'язкових пропозицій щодо зустрічного забезпечення, а матеріали справи не містять належних доказів існування заборгованості. Накладення арешту одночасно на кошти і майно суперечить принципу співмірності.
Листом №902/1281/25 від 20 жовтня 2025 року матеріали оскарження ухвали витребувано з Господарського суду Вінницької області.
04 листопада 2025 року до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали оскарження ухвали у справі №902/1281/25.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10 листопада 2025 року у справі №902/1281/25 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Санпарк-В" на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 25 вересня 2025 року у справі №902/1281/25 Розгляд апеляційної скарги призначено на 10 грудня 2025 р. об 11:30 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №2.
14 листопада 2025 року через систему "Електронний суд" ЄСІТС від представника ТОВ "Санпарк-В" Світлицького Андрія Вікторовича надійшла заява про участь у судовому засіданні у справі №902/1281/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24 листопада 2025 року у справі №902/1281/25 задоволено заяву представника представника ТОВ "Санпарк-В" Світлицького Андрія Вікторовича про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в справі №902/1281/25.
18 листопада 2025 року через систему "Електронний суд" ЄСІТС від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Куликів Ойл" Венглевського Богдана Богдановича надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення а оскаржувану ухвалу без змін.
28 листопада 2025 року через систему "Електронний суд" ЄСІТС від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Куликів Ойл" Венглевського Богдана Богдановича надійшла заява про участь у судовому засіданні у справі №902/1281/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01 грудня 2025 року у справі №902/1281/25 задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Куликів Ойл" Венглевського Богдана Богдановича про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в справі №902/1281/25.
10 грудня 2025 року через систему "Електронний суд" ЄСІТС від представника ТОВ "Санпарк-В" Світлицького Андрія Вікторовича надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги по справі №902/1281/25, яке мотивоване тим, що представник не може взяти участь у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, у зв'язку із систематичним відключенням світла в місті Києві, та з нестабільним інтернет-зв'язком, який призвів до технічніх перешкод у проведенні відеоконференції.
Розглянувши клопотання про відкладення розгляду справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відкладення розгляду справи є правом суду та здійснюється ним, з урахуванням конкретних обставин у справі та у разі визнання причин неявки сторін поважними. При цьому відкладення розгляду справи є прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Процесуальний закон не містить приписів щодо обов'язкового здійснення апеляційного розгляду за участю представників учасників справи. Не зазначалося про таку участь як обов'язкову і в ухвалі про призначення судового засідання.
Процесуальна позиція представника апелянта була викладена в апеляційній скарзі. Представником скаржника у клопотанні про відкладення розгляду справи, не наведено обставин, які б, перешкоджали суду дослідити вимоги апеляційної скарги з обов'язковим заслуховуванням пояснень представника. У даному випадку, заявником не наведено достатнього обґрунтування необхідності його участі у судовому засіданні ( якщо він вважав таку участь необхідною) .
Відповідно до частини 2 статті 273 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від "10" листопада 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Санпарк-В" на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 25 вересня 2025 року у справі №902/1281/25. Отже останнім днем розгляду апеляційної скарги є 10 грудня 2025 року.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що представнику ТОВ "Санпарк-В" Світлицькому Андрію Вікторовичу було створено належні умови для реалізації наданих процесуальним законодавством прав.
Отже, з огляду на викладене, судом відмовлено у задоволені клопотання про відкладення розгляду справи.
Безпосередньо в судовому засіданні 10 грудня 2025 року представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, вважає оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, ухвалу місцевого господарського суду - залишити без змін.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали, до Господарського суду Вінницької області 15 вересня 2025 року надійшла позовна заява № б/н від 15 вересня 2025 року (вх. № 1365/25 від 15 вересня 2025 року) Товариства з обмеженою відповідальністю "Куликів Ойл" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Енерджі Інтернешнл", до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет Енерджи" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Санпарк-В" про солідарне стягнення 2 605 350,40 гривень заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачами укладеного між сторонами договору поставки нафтопродуктів № 1103-1 від 11 березня 2025 року, договорів поруки №№ 2,3,4,5 від 13 березня 2025 року.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між Товариства з обмеженою відповідальністю "Куликів Ойл" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Енерджі Інтернешнл" був укладений Договір поставки нафтопродуктів № 1103-1 від 11 березня 2025 року, за яким позивач поставив товар на 3 051 350,40 грн, однак відповідач сплатив лише 446 000 грн, внаслідок чого утворилась заборгованість 2 605 350,40 грн. Для забезпечення виконання зобов'язань були укладені договори поруки №№ 2,3,4,5 від 13 березня 2025 року, проте поручителі, отримавши вимоги, у встановлений строк борг не погасили, що й зумовило звернення позивача до суду про солідарне стягнення заборгованості.
Одночасно з позовною заявою 15 вересня 2025 року до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Куликів Ойл" надійшла заява № б/н від 15 вересня 2025 року (вх. № 01-48/40/25 від 15 вересня 2025 року) про забезпечення позову, у якій позивач просив вжити заходи забезпечення позову шляхом:
1.1. накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Маркет Енерджи" (ідентифікаційний код юридичної особи - 43642385), які знаходяться на банківських рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет Енерджи" в межах суми позову у розмірі 2 605 350,40 гривень;
1.2. накладення арешту на комплексну інженерну споруду для виробництва електричної енергії з біогазу, загальною площею (кв.м): 47,4; реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 545468305206, що знаходяться за адресою: Вінницька обл., Вінницький район, с/рада Стадницька, "Ферма" урочище, буд. 7, що належить на праві власності за Товариству з обмеженою відповідальністю "Маркет Енерджи" (ідентифікаційний код юридичної особи - 43642385);
1.3. накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Санпарк-В" (ідентифікаційний код юридичної особи - 42777749), які знаходяться на банківських рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Санпарк-В" в межах суми позову у розмірі 2 605 350,40 гривень;
1.4. накладення арешту на земельну ділянку, площею (га) 0,05, кадастровий номер: 3523155700:02:000:0102, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 3052112235231, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Санпарк-В" (ідентифікаційний код юридичної особи - 42777749);
1.5. накладення арешту на земельну ділянку, площею (га): 0,06, кадастровий номер 7110136400:04:001:0098, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2282664971101, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Санпарк-В" (ідентифікаційний код юридичної особи - 42777749);
1.6. накладення арешту на комплекс будівель і споруд АЗС, загальною площею (кв.м): 110; реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2221047605206, що знаходяться за адресою: Вінницька обл., Вінницький р., тг Вінницька, автодорога Стрий - Тернопіль - Кіровоград - Знам'янка, 399км + 708м (автодорога Стрий - Тернопіль - Кіровоград - Знам'янка, 399км + 708м), будинок б/н, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Санпарк-В" (ідентифікаційний код юридичної особи - 42777749);
1.7. накладення арешту на земельну ділянку, площею (га): 0,1895, кадастровий номер 7125710100:01:004:0542, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2013060771257, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Санпарк-В" (ідентифікаційний код юридичної особи - 42777749);
1.8. накладення арешту на комплекс будівель і споруд, загальною площею (кв.м): 617,1; реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1629009305230, що знаходяться за адресою: Вінницька обл., Вінницький р., м. Немирів, вул. Польова, буд. 3, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Санпарк-В" (ідентифікаційний код юридичної особи - 42777749).
Заяву про вжиття заходів щодо забезпечення позову Товариство з обмеженою відповідальністю "Куликів Ойл" обґрунтовує тим, що відповідач-1 ТОВ "Трейд Енерджі Інтернешнл" був стороною в інших судових справах (№ 902/585/25, №902/743/25) за результатами розгляду яких ухвалено судові рішення, які набрали законної сили про стягнення із відповідача заборгованості в аналогічних відносинах за прострочення в оплаті (не оплати) за раніше поставлений товар.
За твердженням заявника рішення судів перебувають на примусовому виконанні у Першому ВДВС у м. Вінниці ЦМУ МЮ та у приватних виконавців Турського О.В. та Думанської А. Л., однак ці судові рішення не виконані.
На переконання заявника примусове стягнення із ТОВ "Трейд Енерджі Інтернешнл" визначеної у позовній заяві заборгованості, а також заборгованості згідно рішень судів, у наведених вище справах про стягнення на користь третіх осіб - є неможливим, оскільки жодним нерухомим майном відповідач-1 не володіє (що підтверджується відповідною Інформацією, що отримана з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно); на рахунках, які відкриті відповідачем-1 у банківських установах - відсутні кошти, які б могли бути списані - в рахунок погашення наведеної заборгованості (арешт на які накладений ухвалою Господарського суду Вінницької області про забезпечення позову від "07" травня 2025 р. (справа № 902/585/25) та відповідними постановами виконавців за результатами примусового стягнення заборгованості.
Також, заявник зауважив що за укладеними договорами поруки із ТОВ "Маркет Енерджи", ТОВ "Санпарк-В" поручителі взяли на себе зобов'язання разом із ТОВ "Трейд Енерджі Інтернешнл" нести солідарну відповідальність з оплати вартості поставленого відповідачу-1 товару та зазначив про встановлення згідно відомостей з Державного реєстру речових прав про наявність зареєстрованого на праві власності за вказаними товариствами майна.
Заявник наголосив, що поручителі в порушення взятих на себе зобов'язань згідно укладених договорів поруки, в установлені строки у добровільному порядку уникають здійснення сплати заборгованості (за поставлений відповідачу-1, проте не оплачений товар) згідно отриманих вимог позивача.
На переконання заявника, не вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти та на майно поручителів та заборони його відчуження у будь-який спосіб, у подальшому унеможливить та/або ускладнить ефективний захист та відновлення порушених прав ТОВ "Куликів Ойл", за захистом яких воно звернулося до суду.
Скаржник зазначив, що у разі не вжиття заходів забезпечення позову, відповідачі матимуть можливість безперешкодно укласти ряд цивільно-правових угод по відчуженню об'єктів нерухомого майна, що належать на праві власності поручителям (ТОВ "Маркет Енерджи", ТОВ "Санпарк-В"), які відповідно до взятих зобов'язань та норм чинного законодавства солідарно несуть відповідальність з оплати боргу за поставлений ТОВ "Трейд Енерджі Інтернешнл" у розмірі 2 605 350,40 гривень.
Розглянувши подану заяву про забезпечення позову (вх. №01-48/40/25 від 15 вересня 2025 року), місцевий господарський суд дійшов висновку про її часткове задоволення, з чим погоджується колегія суддів з огляду на наступне.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (пункт 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20). Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити тощо. Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21 березня 2024 року у справі № 910/15328/23, від 01 травня 2023 року у справі № 914/257/23, від 06 березня 2023 року у справі № 916/2239/22.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24 травня 2023 року у справі № 906/1162/22, від 29 червня 2023 року у справі № 925/1316/22, від 18 травня 2023 року у справі № 910/14989/22, від 24 червня 2022 у справі № 904/8506/21.
За загальним правилом достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Водночас слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати права інших осіб.
Обрання належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 914/970/18, від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20).
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 754/5683/22 при застосуванні заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 25 вересня 2025 року у справі №902/1281/25 частково задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Куликів Ойл" №б/н від 15 вересня 2025 року (вх. №01-48/40/25 від 15 вересня 2025 року) про забезпечення позову у справі №902/1281/25.
Накладено арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Маркет Енерджи" (21018, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, вул. Литвиненко-Вольгемут Марії, будинок 31-А, ідентифікаційний код юридичної особи 43642385), які знаходяться на банківських рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет Енерджи" та на нерухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Маркет Енерджи" у межах суми позову 2 605 350,40 гривень.
Накладено арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Санпарк-В" (03143, місто Київ, вул. Заболотного Академіка, будинок 150Г, прим. 309, офіс 1, ідентифікаційний код юридичної особи 42777749), які знаходяться на банківських рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Санпарк-В" та на нерухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Санпарк-В" у межах суми позову 2 605 350,40 гривень.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб
За своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження.
При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 15 січня 2020 року у справі №915/1912/19).
Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 листопада 2021 року у справі № 344/14718/20).
Необхідно розрізняти види (способи) забезпечення позову, які можуть застосовуватися до позовів майнового характеру, а які - для забезпечення немайнових позовних вимог, тобто фактично заходи забезпечення позову можна поділити на майнові та немайнові. Майнові заходи забезпечення мають застосовуватися для забезпечення позовних вимог майнового характеру, тобто таких, де матеріальна позовна вимога виражена саме в грошовій формі в ціні позову в розумінні статті 163 ГПК України.
Метою застосування заходів забезпечення позову майнового характеру є обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача, на момент пред'явлення позову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду.
Заходи забезпечення немайнового характеру спрямовані на покладення на відповідача чи інших осіб обов'язку вчинити активні дії чи утриматись від їх вчинення, не пов'язаних з передачею грошових сум чи майна.
У постанові Верховного Суду від 24 травня 2021 року у справі № 910/3158/20 міститься висновок щодо застосування пункту 1 частини першої статті 137 ГПК України, відповідно до якого під час розгляду заяви про накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, а тому може застосовуватися в справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.
При цьому, піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору (такого висновку дотримується Верховний Суд у постановах: від 25 вересня 2020 року у справі № 925/77/20, від 20 вересня 2022 року у справі № 916/307/22, від 03 березня 2023 року у справі № 907/269/22).
У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача у будь-який момент як розпорядитися коштами, що знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що у майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За наведених умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача у будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Такий висновок Верховного Суду викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду 03 березня 2023 року у справі № 905/448/22. Аналогічні висновки Верховного Суду містяться також у постановах від 06 грудня 2023 року у справі № 917/805/23, від 11 жовтня 2023 року у справі № 916/409/21, від 22 квітня 2024 року у справі № 922/3929/23.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 06 жовтня 2022 року у справі № 905/446/22, від 27 квітня 2023 року у справі № 916/3686/22, від 07 листопада 2024 року у справі № 915/538/24, у разі звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач.
Наведений підхід щодо розподілу тягаря доказування обставин співмірності заходів забезпечення позову є логічним та раціональним, адже інформація щодо дійсного фінансового стану відповідача (у тому числі відомості стосовно наявності банківських рахунків, фінансово-економічний стан клієнта) у розумінні статті 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність" є банківською таємницею, а тому саме відповідач має можливість більш повно доводити наведені обставини. Зокрема спростувати підстави для накладення арешту на грошові кошти на відкритих ним рахунках в банківських установах в межах оспорюваної суми; обґрунтувати, яким чином накладення арешту на грошові кошти відповідача на відкритих ним рахунках в банківських установах в межах оспорюваної суми порушує його права; зазначити про наявність у нього на відкритих ним рахунках в банківських установах достатньої кількості грошових коштів, про наявність іншого майна (із конкретизацією переліку та вартості), що в сукупності свідчитиме про можливість реального та фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову. Тобто спростувати обставини імовірності утруднення виконання рішення суду у справі в разі задоволення позову у випадку невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту грошових коштів відповідача на відкритих ним рахунках в банківських установах та належного йому майна в межах спірної суми.
Відповідач не позбавлений права подати суду докази, які б дозволили оцінити дійсний майновий стан відповідача та в залежності від цього встановити, чи є ризики утруднення виконання судового рішення у разі задоволення позову або, що заходи забезпечення позову, про вжиття яких просить позивач, є неспівмірними (наприклад надати докази оцінки майна, які б підтверджували можливість накладення арешту лише на конкретне майно, вартість якого покриває спірну суму).
При цьому, у разі, коли відповідач не доводить, що наявних у нього грошових коштів та майна достатньо для виконання судового рішення у разі задоволення позову, накладення арешту на грошові кошти та майно в межах спірної суми є співмірним та виправданим. Аналогічний висновок Верховного Суду міститься у постанові від 07 січня 2025 року у справі № 910/1/21.
Такий висновок узгоджується з пунктами 31, 32 постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 березня 2023 року у справі № 905/448/22: "31. За умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення 23 238 041,19 грн. доцільно було накласти арешт на майно відповідача саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів. 32. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти та майно Відповідача, однак, не врахувавши вимог щодо співмірності таких заходів (або неналежно конкретизувавши вжиті заходи забезпечення позову), дійшов помилкового висновку про накладення арешту і на грошові кошти в межах загальної ціни позову (23 238 041,19 грн), і на майно відповідача у такому ж обсязі (23 238 041,19 грн.), фактично арештував грошові кошти і майно на загальну суму, що удвічі перевищує ціну позову.".
Аналогічні висновки викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 лютого 2025 року у справі № 910/268/23.
Як слідує із наведеного вище, Верховний Суд неодноразово зазначав про можливість накладення арешту одночасно на кошти і на майно відповідача саме в межах суми позову, а доведення недоцільності та неспівмірності таких заходів покладається на відповідача. З резолютивної частини ухвали Господарського суду Вінницької області від 25 вересня 2025 року у справі №902/1281/25 слідує накладення арешту на кошти та майно виключно в межах спірної суми (2 605 350,40 грн).
Аналізуючи дану позицію суду першої інстанції, апеляційний суд зазначає, що на стадії розгляду заяви про забезпечення позову, судом не здійснюється розгляд спору по суті, тобто суд не вправі робити висновки ні щодо порушених/непорушених прав позивача, ані щодо інших підстав (обставин), якими той обґрунтовує позовні вимоги.
Апеляційний суд не погоджується з доводами відповідача-3 про ненадання позивачем доказів на підтвердження реальної загрози неможливості виконання судового рішення у цій справі у зв'язку з відсутністю грошових коштів та/або майна у поручителів, доказів, що поручителем ТОВ "Санпарк-В" вчинялися будь-які дії спрямовані на виведення грошових коштів та/або реалізацію свого майна суд зауважує, що такі доводи суперечать усталеним висновкам Верховного Суду щодо доведення можливості відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном при розгляді заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову.
Як уже було зазначено, Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03 березня 2023 року у справі №905/448/22 дійшла висновку, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Також, відповідач не був позбавлений права подати суду докази, які б дозволили оцінити дійсний майновий стан відповідача та в залежності від цього встановити, чи є ризики утруднення виконання судового рішення у разі задоволення позову або, що заходи забезпечення позову, про вжиття яких просить позивач, є неспівмірними (наприклад надати докази оцінки майна, які б підтверджували можливість накладення арешту лише на конкретне майно, вартість якого покриває спірну суму).
При цьому, у разі, коли відповідач-3 не доводить, що наявних у нього грошових коштів та майна достатньо для виконання судового рішення у разі задоволення позову, накладення арешту на грошові кошти та майно в межах спірної суми є співмірним та виправданим. Аналогічний висновок Верховного Суду міститься у постанові від 07 січня 2025 року у справі № 910/1/21.
Посилання апелянта на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 14 червня 2018 року у справі №910/361/18, про те, що обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову, а також, що з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (висновки об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду в постанові від 03 березня 2023 року у справі №905/448/22 щодо застосування статей 136-139 ГПК).
Колегія суддів не погоджується з твердженням скаржника про те, що місцевим судом у порушення забезпечення балансу інтересів сторін накладено арешт як на кошти, так і на майно відповідача, причому окремо на те, і на інше - у повній сумі спору, матиме наслідком подвійного забезпечення позовних вимог , оскільки накладення арешту на майно та грошові кошти в межах суми заявлених вимог не створює подвійного забезпечення позову і дисбалансу інтересів сторін. Так як грошові кошти - різновид майна відповідно до гл. 13 ЦК України, тому одночасне накладення арешту на рухоме, нерухоме майно та грошові кошти в межах суми позову не є подвійним забезпеченням позову. Такий захід забезпечення позову є обґрунтованим за наявності реальної загрози невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Аналогічна позиція викладена КЦС Верховного Суду у постанові від 6 серпня 2025 року по справі №759/22148/24.
Суд апеляційної інстанції також вважає безпідставним твердження скаржника, що суд першої інстанції залишив поза увагою, вимоги п. 6 ч. 1 ст. 139 ГПК України (пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення), а саме, не звернув уваги, що заява про забезпечення позову не містить пропозиції позивача щодо зустрічного забезпечення, оскільки процесуальним законом не встановлено обов'язку суду вимагати від особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (частина перша статті 141 ГПК України): відповідна вимога лише може висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2019 року у справі №911/1695/18.
За наведеного, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про часткове задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
Відповідно до статті 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.
В силу приписів статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не підтверджуються встановленими обставинами справи, а тому не беруться судом апеляційної інстанції до уваги.
Виходячи з положень статті 11 ГПК України, суд апеляційної інстанції виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, ухвалу Господарського суду Вінницької області від 25 вересня 2025 року у справі №902/1281/25 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Санпарк-В" - без задоволення.
Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Санпарк-В" на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 25 вересня 2025 року у справі №902/1281/25 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Вінницької області від 25 вересня 2025 року у справі №902/1281/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Матеріали оскарження ухвали у справі №902/1281/25 повернути до Господарського суду Вінницької області.
Повний текст постанови складений "12" грудня 2025 р.
Головуючий суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Василишин А.Р.
Суддя Філіпова Т.Л.