ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
(додаткова)
10 грудня 2025 року м. ОдесаСправа № 915/1310/24
м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №1
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Савицького Я.Ф.,
суддів: Діброви Г.І.,
Ярош А.І.,
секретар судового засідання - Полінецька В.С.,
за участю представників учасників судового процесу:
від позивача: Мокан О.О., за ордером;
від відповідача: Храпицька М.О., за ордером;
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “МАРКОНІ» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду апеляційної скарги Державного підприємства “Миколаївський морський торговельний порт»
на рішення Господарського суду Миколаївської області
від 23 червня 2025 року (повний текст складено 01.07.2025)
у справі № 915/1310/24
за позовом Державного підприємства “Миколаївський морський торговельний порт»
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “МАРКОНІ»
про стягнення 12 916 789,97 грн., -
суддя суду першої інстанції: Семенчук Н.О.
місце прийняття рішення: м. Миколаїв, вулиця Фалєєвська, 14, Господарський суд Миколаївської області
Сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце засідання суду.
В судовому засіданні 10.12.2025, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
У жовтні 2024 Державне підприємство “Миколаївський морський торговельний порт» (позивач, ДП “Миколаївський МТП», Порт) звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “МАРКОНІ» (ТОВ “МАРКОНІ», Товариство) про стягнення 12 916 789, 97 грн.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 23.06.2025 у справі №915/1310/24 (суддя Семенчук Н.О.) у задоволенні позову Державного підприємства “Миколаївський морський торговельний порт» відмовлено повністю.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.11.2025 апеляційну скаргу Державного підприємства “Миколаївський морський торговельний порт» залишено без задоволення; рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.06.2025 у справі №915/1310/24 залишено без змін.
Разом з тим, під час апеляційного перегляду справи №915/1310/24 представником ТОВ “МАРКОНІ» у відзиві на апеляційну скаргу було зазначено попередній розрахунок суми судових витрат на правничу допомогу у розмірі 125 400,00 грн., які відповідач очікує понести у зв'язку з апеляційним переглядом даної справи. Також Товариство зазначило, що докази на підтвердження понесених судових витрат останнім будуть надані в порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
25.11.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від представника відповідача - адвоката Храпицької М.О. надійшла заява про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №915/1310/24, в якій остання просить вирішити питання щодо стягнення з Державного підприємства “Миколаївський морський торговельний порт» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “МАРКОНІ» витрати на правничу допомогу у розмірі 127 500,00 грн.
До вказаної заяви долучені докази понесення відповідних витрат з боку відповідача в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Оскільки судом апеляційної інстанції не було вирішено питання щодо розподілу витрат ТОВ «МАРКОНІ» на професійну правничу допомогу, при винесенні постанови від 19.11.2025 у справі №915/1310/24, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.11.2025 у справі №915/1310/24 призначено розгляд заяви ТОВ “МАРКОНІ»» про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу за апеляційний перегляд даної справи на 10.12.2025 о 12:15 год. в режимі відеоконференції, за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення “EasyCon», оскільки раніше, при розгляді даної справи, представником Державного підприємства “Миколаївський морський торговельний порт» заявлялось відповідне клопотання про участь останнього в судових засіданнях в режимі відеоконференції.
Також, вказаною ухвалою продовжено розгляд заяви ТОВ “МАРКОНІ» про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у даній справі на розумний строк, враховуючи обставини, пов'язані зі запровадженням в Україні воєнного стану: постійні тривали повітряні тривоги, відключення електропостачання та приймаючи до уваги навантаження суду апеляційної інстанції, принцип незмінності складу суду і вимоги ст.. 244 Господарського процесуального кодексу України щодо складу суду при винесенні додаткового рішення.
Разом з тим, 03.12.2025 до суду апеляційної інстанції від ДП “Миколаївський морський торговельний порт» надішло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якому позивач просить зменшити розмір витрат на професійну правничу дорогу, заявлених ТОВ «МАРКОНІ» до стягнення, до 5 000,00 (п'яти тисяч) грн.
В обґрунтування своєї позиції, позивач узагальнено зазначає, що заявлені відповідачем витрати на правничу допомогу не відповідають критеріям реальності та розумності, відповідні витрати не є співмірними з виконаними адвокатом роботами, обсягом наданих послуг тощо.
Зокрема, Порт вказує, що спір між ДП «Миколаївський МТП» та ТОВ «МАРКОНІ» щодо стягнення заборгованості за спірним Договором №16-П від 07.06.2013 у даній справі вже розглядався судами (справа №915/436/23), але за інший період. При цьому, представництво інтересів Товариства здійснювалось тим же адвокатським об'єднанням -
“ЛІГАЛ ГРАН.ТТ» на підставі договору про надання правової допомоги від 19.01.2023., на підставі якого надається правова допомога і у даній справі - №915/1310/24. Отже, представництво інтересів відповідача вже здійснювалось адвокатським об'єднанням ЛІГАЛ ГРАН.ТТ у справі за тим самим предметом та підставами, при цьому, у цій справі на користь відповідача стягувались певні суми на відшкодування професійної правничої допомоги.
Порт звертає увагу на те, що листом від 13.09.2024, який міститься у матеріалах даної справи, ТОВ «МАРКОНІ» визнано, що ДП «Миколаївський МТП» за розгляд подібних судових справ,Товариству вже компенсовано витрат на правничу допомогу у розмірі 258 058,52грн., а стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).
Водночас, позивач зауважує, що Товариством не надано доказів, які б свідчили про проведення ТОВ «МАРКОНІ» фактичної оплати наданих Адвокатським об'єднанням послуг.
Крім того, Порт наполягає на тому, що всупереч заявленим Адвокатським об'єднанням переліку виконаних робіт вказаних у детальному описі по справі, останнім надані фактично послуги з: підготовки відзиву на апеляційну скаргу та участі у судовому засіданні, що узгоджується з правовою позицією, що викладена у постановах Верховного Суду від 22.12.2021 у справі №873/212/21, від 14.12.2023, у справі №916/1629/22 у схожих правовідносинах щодо стягнення витрат, пов'язаних із наданням професійної правничої допомоги.
У судовому засіданні 10.12.2025, яке проводилось в режимі відеоконференції, представники сторін підтримали свої позиції відносно розподілу судових витрат ТОВ «МАРКОНІ» на правову допомогу в суді апеляційної інстанції.
В судовому засіданні 10.12.2025, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши заяву представника ТОВ «МАРКОНІ» про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу за результатом розгляду апеляційні скарги ДП «Миколаївський МТП» у справі №915/1310/24, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать у тому числі і витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частина 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Приймаючи до уваги те, що заява про розподіл судових витрат надана представником ТОВ «МАРКОНІ» до винесення постанови - у відзиві на апеляційну скаргу, а докази понесення судових витрат - надіслані позивачем протягом 5 днів з моменту винесення постанови суду апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає про дотримання позивачем строків, встановлених ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Водночас, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, про що йдеться у додатковій ухвалі Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20.
Згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що факт понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, зокрема на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості. Відсутність документального підтвердження факту понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.
У даному контексті судова колегія враховує правову позицію Верховного Суду, яка викладена у постанові від 22.12.2018 у справі №826/856/18, згідно з якою розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (також див. постанови Верховного Суду від 26.11.2020 у справі №922/1948/19, від 12.08.2020 у справі №16/2598/19, від 30.07.2019 у справі №911/1394/18).
Разом з цим, судова колегія зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).
За змістом наведеної норми адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається ч. 1 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні положень Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Аналогічні висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
У даному контексті судова колегія враховує правову позицію Верховного Суду, яка викладена у постанові від 22.12.2018 у справі №826/856/18, згідно з якою розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Підсумовуючи наведене апеляційна колегія звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 14.05.2019 у справі №922/576/18, де суд касаційної інстанції зазначив, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №520/9408/18.
Вказану правову позицію щодо застосування положень статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд, висловив, зокрема, у постановах від 03.05.2019 у справі №910/10911/18, від 14.05.2019 у справі №922/576/18, від 29.05.2019 у справі №910/10483/18, від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 25.06.2019 №916/1340/18.
Разом з тим, ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Виходячи зі змісту положень частин 5 та 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.
У постанові Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №810/4749/15 висловлено позицію, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Як зазначалось вище, ТОВ «МАРКОНІ» у попередньому розрахунку зазначив, що в суді апеляційної інстанції він очікує понести витрати на послуги адвоката у розмірі 125 400,00 грн.
Разом з тим, у заяві щодо ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду апеляційної скарги Порту у справі №915/1310/24 Товариством заявлена вже сума у розмірі 127 500,00 грн.
При цьому, Товариство посилається на укладений між сторонами Договір про надання правової допомоги від 19.01.2023, однак, судова колегія звертає увагу на те, що вказаного Договору, як правильно зазначив представник Порту, у матеріалах справи не міститься.
Разом з тим, судовою колегією встановлено, що протягом 2024 року у Південно-західному апеляційному господарському суді розглядались справи (зокрема: №915/459/23, №915/418/23, №915/435/23, №915/436/23, №915/458/23 з аналогічними спорами між ДП «Миколаївський МТП» та ТОВ «МАРКОНІ» відносно даній справі - №915/1310 яка має тотожні предмет та підстави позову. У 2025 році суд апеляційної інстанції також розглядав апеляційні скарги в аналогічних справах №915/1345/24, №915/1347/24. Більш того, у справі №915/436/23 розглядався спір за Договором №16-П від 07.06.2013 (який входить до предмету позову у даній господарський справі №915/1310/24). При цьому, у всіх справах на користь ТОВ «МАРКОНІ» стягувались певні суми на відшкодування професійної правничої допомоги, яка була заявлена відповідачем з посиланням на Договір про надання правової допомоги від 19.01.2023, укладеним між вказаним Товариством та Адвокатським об'єднанням «ЛІГАЛ ГРАН.ТТ». У даній справі відповідач також посилається на зазначений Договір від 19.01.2023.
Отже, судовою колегією з'ясовано, що 19.01.2023 між ТОВ «МАРКОНІ» (Замовник, Клієнт) та Адвокатським об'єднанням «ЛІГАЛ ГРАН.ТТ» (АО «ЛІГАЛ ГРАН.ТТ», Адвокатське об'єднання) укладено договір №б/н про надання правової допомоги (далі - Договір).
За вказаним Договором АО «ЛІГАЛ ГРАН.ТТ») прийняло на себе обов'язки (зобов'язання) з надання професійної правничої допомоги Клієнту, зокрема, шляхом представлення інтересів Замовника в усіх організаціях, установах приватного та публічного права, у тому числі - в судах; захищення законних прав та інтересів Замовника у встановленому законом порядку; надання консультацій юридичного характеру.
В свою чергу, ТОВ «МАРКОНІ» повинно оплачувати надані йому правові послуги.
Відповідно до п. 4.1 Договору за правову допомогу, передбачену зазначеним Договором, Замовник сплачує АО винагороду (гонорар), розмір якого врегульований додатковою угодою до цього Договору.
Отже, у вказаному Договорі про надання правової допомоги Сторонами визначено, що вид, обсяг та вартість наданих послуг Адвоката зазначається у відповідних Додаткових угодах до Договору.
При цьому позивач - ДП «Миколаївський МТП» цього факту не заперечує та не спростовує будь-якими доказами.
З огляду на зазначене, судова колегія відхиляє відповідні посилання Порту на відсутність у матеріалах справи Договору про надання правничої допомоги, з урахуванням того, що з боку ТОВ «МАРКОНІ» надані інші документи, які свідчать про наявність між Товариством та АО «ЛІГАЛ ГРАН.ТТ» договірних відносин, в межах яких відповідачу надавалась правова допомога і у межах даної справи - №915/1310/24.
Даний висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеної у постанові від 03.12.2024 у справі №916/5139/23. Так, вказаною постановою скасовано додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 у справі №916/5139/23, якою було відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Топоблпаливо» про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу, а саме: стягнення на користь цього Товариства 35 000,00 грн. Відмовляючи у задоволенні заяви Товариства про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Селищної ради 35 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять договору про надання правової допомоги №218/юо від 09.11.2023, до якого укладено додаткові угоди №1 від 10.11.2023 та №2 від 15.04.2024, якими узгоджено представництво адвокатом Воронковим Володимиром Олексійовичем інтересів Товариства в Господарському суді Одеської області та Південно-західному апеляційному господарському суді у цій справі та визначено гонорар адвоката за представництво інтересів клієнта загальній сумі 35000,00 грн. Апеляційний суд зазначив, що за відсутності в матеріалах справи договору про надання правової допомоги, у колегії суддів відсутня можливість дослідити зміст такого договору, зокрема, дослідити умови про предмет договору, права та обов'язки сторін, порядок приймання-передачі виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) за договором, строк дії договору тощо. Проте, Верховний Суд визнав таки висновки передчасними з огляду на те, що «суд апеляційної інстанції, зосередившись виключно на відсутності самого договору про надання правової допомоги, не оцінив наявність додаткових угод №1 та №2, їх зміст, права та обов'язки за ними, порядку обчислення таких послуг, а також визначення розміру гонорару, у контексті статті 86 Господарського процесуального кодексу України з точки зору статей 73, 75-77 Господарського процесуального кодексу України (п. 7.23). Верховний Суд зауважує, що вирішуючи заяву учасника справи про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд має обов'язок, з урахуванням обставин і складності справи, дослідити на оцінити всі подані заявником докази на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації, а також визначити необхідний фактичний обсяг наданої правової допомоги, у тому числі і з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи, ураховуючи критерії, зазначені у статтях 126, 129 Господарського процесуального кодексу України. За результатами чого, і надати обґрунтований висновок про наявність / відсутність підстав для відшкодування таких витрат і їх розміру (п.7.24)».
Відтак, у даній справі суд досліджує та надає оцінку всім поданим заявником доказам щодо компенсації витрат на правничу допомогу.
Так, на підтвердження понесення витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції позивачем до матеріалів справи було надано:
1) копію Додаткової угоди від 23.07.2025 №17 до Договору про надання правової допомоги від 19.01.2023 (далі також - Угода).
Згідно зі вказаною Додатковою угодою, Адвокатське об'єднання “ЛІГАЛ ГРАН.ТТ» представляє інтереси ТОВ «МАРКОНІ» в Південно-західному апеляційному господарському суді в рамках спору з ДП "Миколаївський МТП" у справі №915/1310/24 (п. 1 Угоди).
Пунктом 2 даної Додаткової угоди визначений зміст правової допомоги, яка включає в себе наступне:
- аналіз рішення суду першої інстанції, апеляційної скарги ДП "Миколаївський МТП" та інших документів, поданих ДП "Миколаївський МТП" (пп.2.1),
- підготовку та подачу відзиву на апеляційну скаргу ДП "Миколаївський МТП" (пп.2.2),
- супровід справи в суді апеляційної інстанції (підготовка та подача пояснень, заперечень, клопотань та інших процесуальних документів (за необхідності), участь у судових засіданнях) (пп.2.3).
За надання послуг, визначених у пп. 2.1-2.3 цієї Угоди, Замовник зобов'язується сплатити Адвокатському об'єднанню плату в еквіваленті 3 000,00 доларів США у гривнах за курсом продажу долару США, встановленим ПАТ «ПУМБ» на дату виставлення рахунку Адвокатського об'єднання (п. 3 Додаткової угоди).
У відповідності до п. 4 цієї Додаткової угоди, Замовник здійснює передплату в розмірі 100% від суми, вказаної у п. 3 Додаткової угоди протягом 3-х днів з моменту отримання рахунку.
Протягом 7 календарних днів з моменту надання правової допомоги складається Акт наданих послуг, який надсилається Клієнту на підписання (п. 7 Додаткової угоди).
Замовник підписує та повертає Адвокатському об'єднанню Акт наданих послуг протягом 5 днів з моменту його отримання.
2) копію Акту наданих послуг №АО-03/11 від 19.11.2025, підписаний обома сторонами та скріплений печатками Клієнта та Адвокатського об'єднання, відповідно до якого вартість представництва інтересів Замовника у Південно-західному апеляційному господарському суді в рамках спору з ДП «Миколаївський МТП» у справі №915/1310/24 дорівнює 127 500,00 грн.
3) Детальний опис виконаних робіт (наданих послуг) АО «ЛІГАЛ ГРАН.ТТ» при розгляді Південно-західним апеляційним господарським судом справи №915/1310/24.
У вказаному опису зазначено, що розмір гонорару, згідно п. 3 Додаткової угоди №17 від 23.07.2025 до Договору від 19.01.2023 по даній справі становить 127 500,00 грн. і включає наступні роботи:
- аналіз рішення суду першої інстанції у справі №915/1310/24;
- аналіз апеляційної скарги ДП “Миколаївський МТП»;
- дослідження актуальної судової практики в подібних правовідносинах,
- підготовка відзиву на апеляційну скаргу;
- участь у судовому засіданні 19.11.2025.
4) рахунок на оплату від 19.11.2025 №32 на суму 127 500,00 грн., виставленого АО “ЛІГАЛ ГРАН.ТТ» Товариству за представництво інтересів Замовника в Південно-західному апеляційному господарському суді в рамках спору з ДП “Миколаївський МТП» у справі №915/1310/24, згідно Додатковій угоді від 23.07.2025 №17 до Договору про надання правової допомоги №б/н від 19.01.2023;
5) курс продажу долару США, встановлений ПАТ “ПУМБ» станом на 19.11.2025, тобто - на дату виставлення рахунку, який становить 1 долар США = 42,50 грн).
6) копія ордеру серії ВН №1556279 від 07.08.2025 на представництво адвокатом АО «ЛІГАЛ ГРАН.ТТ» Храпицькою М.О. інтересів ТОВ «МАРКОНІ» в Південно-західному апеляційному господарському суді.
З огляду на матеріали справи вбачається, що відзив на апеляційну скаргу ДП "Миколаївський МТП" та заява про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у справі №915/1310/24 сформовані в системі «Електронний суд» адвокатом Храпицькою М.О. Крім того, адвокат Храпицька М.О. брав участь у судовому засіданні при розгляді апеляційної скарги позивача, що вбачається з наявних у матеріалах справи протоколу судового засідання від 19.11.2025.
Апеляційна колегія враховує, що виходячи з умов Договору про надання правової допомоги та п. 3 укладеної між сторонами Додаткової угоди №17 від 23.07.2025 до цього Договору, сторони погодили фіксовану вартість послуг за надання відповідної правової допомоги.
У зв'язку з цим, апеляційний суд наголошує на тому, що фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених Договором умов платежу - конкретний склад дій Адвоката, що були вчинені на виконання цього Договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
У разі погодження між Адвокатом (адвокатським бюро / об'єднанням) та Клієнтом фіксованого розміру гонорару, такий гонорар обчислюється без прив'язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого Адвокатом (адвокатським бюро / об'єднанням) часу на надання правничої допомоги Клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 у справі №910/4317/21.
Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає про те, що у даному випадку фіксований розмір гонорару, погоджений між Клієнтом та Адвокатським об'єднанням у Додатковій угоді №17 від 23.07.2025 до Договору про надання правової допомоги та Акті наданих послуг № АО-03/11 від 19.11.2025, означає те, що у разі настання визначених таким Договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання умов Договору та призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару у цих конкретних правовідносинах, що склалися між Клієнтом та його адвокатом у цій справі, як і не має значення витрачений адвокатом ТОВ «МАРКОНІ» час на надання послуг правничої допомоги та здійснені з боку Адвокатського об'єднання заходи.
З урахуванням викладеного, судова колегія зазначає, що вартість послуг з надання правничої допомоги була погоджена між ТОВ «МАРКОНІ» та АО «ЛІГАЛ ГРАН.ТТ» у фіксованому розмірі, який не змінюється в залежності від обсягу наданих послуг та витраченого Адвокатським об'єднанням часу, а отже, є чітко визначеним.
Відповідачем не надано до суду доказів фактичної оплати послуг Адвоката, але, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у заявленому останнім розмірі.
Водночас, судова колегія враховує, що положеннями статті 126 Господарського процесуального кодексу України іншій стороні надано право заперечувати проти заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу та на сторону, яка заявляє про неспівмірність вказаних витрат та просить зменшити останні, покладається обов'язок доведення неспівмірності витрат на оплату послуг адвоката.
Як зазначалось вище, ДП "Миколаївський МТП" заперечує проти заявлених вимог ТОВ «МАРКОНІ» щодо стягнення з позивача адвокатських витрат у сумі 127 500,00 грн. і наводить обґрунтування свого заперечення.
З цього приводу судова колегія зазначає наступне.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи, розподіл цих витрат залежить безпосередньо від результату розгляду справи (з урахуванням апеляційного перегляду справи).
Однак, Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Об'єднана палата Верховного Суду у вказаній постанові дійшла висновку, що з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, суд може обмежити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна позиція зазначена у п. 119 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 № 22/1964/21 (провадження №12-14гс22)).
Так, відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Суд, керуючись, зокрема, ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, у справі №910/2697/24 від 29.04.2025,
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, приписами статей 123 - 130 Господарського процесуального кодексу України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, або є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19.
Крім того, апеляційна колегія звертає увагу на те, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібні за змістом висновки наведено у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, у додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі №927/153/22).
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2022 у справі №755/9215/15-ц та від 05.07.2023 у справі №911/3312/21).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим ((див. рішення ЄСПЛ: від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95))
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
З урахуванням викладеного апеляційна колегія наголошує, що надані ТОВ «МАРКОНІ» докази на підтвердження витрат на правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
У даному випадку, за наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених відповідачем на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, через призму критеріїв, встановлених ч. 4 ст. 126 та ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд доходить висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Так, оцінюючи обґрунтованість заявленої суми судових витрат на стадії апеляційного перегляду справи з її складністю, апеляційний суд зазначає, що справа не містить завеликий обсяг матеріалів та не містить складних юридичних конструкцій.
Колегія суддів зауважує, що Адвокатом підготовлено один документ на стадії апеляційного розгляду - відзив на апеляційну скаргу, доводи якого є майже аналогічними доводам, наведеним відповідачем у процесуальних документах, наданих останнім в суді першої інстанції, що не потребувало значної кількості дій Адвоката та не вимагало аналізу нових документів та судової практики, оскільки правова позиція відповідача вже була сформована до апеляційного розгляду справи, а доказів додаткового комплексного та всестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин на стадії апеляційного перегляду представником ТОВ «МАРКОНІ» адвокатом Храпицької М.О. не надано та з матеріалів справи не вбачається.
При цьому, суд апеляційної інстанції також враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі №910/20852/20.
У цьому випадку з матеріалів справи вбачається, що правова позиція відповідача була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду спору двома судовими інстанціями, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин також не змінювалось, а адвокат Адвокатського об'єднання Храпицька М.О. надавала правову допомогу відповідачу в судах як першої, так і апеляційної інстанцій, тому, відповідно, була цілком обізнана з обставинами у справі та особливостями правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі.
Більш того, як зазначалось вище, АО «ЛІГАЛ ГРАН.ТТ» надає правничу допомогу ТОВ «МАРКОНІ» з 2023 та здійснює представництво останнього в межах однотипних справ у спірних правовідносинах Товариства з ДП «Миколаївський МТП», а тому судова практика, яка є сталою вже декілька років, є цілком відомою адвокатам Адвокатського об'єднання, та останні її спрямовано використовують.
Тому судова колегія наголошує, що визначені позивачем послуги з вивчення нормативно - правового регулювання спірних правовідносин, аналіз судової практики з подібних спорів поглинаються послугою зі складання відзиву на позовної заяви у даної справі та, відповідно, відзиву на апеляційну скаргу.
Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.12.2021 у справі №873/212/21, від 14.12.2023 у справі №916/1629/22 у схожих правовідносинах щодо стягнення витрат, пов'язаних із наданням професійної правничої допомоги.
Разом з тим, судовою колегію встановлено наявність декількох однотипних спорів, зокрема, №915/1347/24, №915/1345/24, крім даної справи - №915/1310/24, які розглядались господарським судом, за позовом ДП «Миколаївський МТП» до ТОВ «МАРКОНІ», відповідно до яких відбувається стягнення заборгованості за Договором оренди плавзасобу у період воєнного стану. Єдиною відмінністю відповідних справ є те, що стягнення відбувається за окремими документами. Тобто, відповідач фактично при кожному розгляді замінює номер договору, за яким відбувається стягнення, не змінюючи при цьому, ні обставини, ні матеріально-правове обґрунтування своєї позиції, ні заперечення на позовні вимоги Порту. В подальшому, справи переглядаються Південно-західним апеляційним господарським судом. При цьому, за кожним таким переглядом ТОВ «МАРКОНІ» заявляє в подальшому клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у межах 3 000,00 дол. США за кожне судове провадження, що становить 126 300,00 грн. (у справі №915/1345/24), 126 900,00 грн (у справі №915/1347/24).
Апеляційний суд звертає увагу на те, що вищевказане підтверджується інформацією, наявною у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
У контексті наведеного судова колегія акцентує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).
Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Даний правовий висновок Верховного Суду викладений в постанові від 28.11.2019 у справі №914/1605/18.
Судова колегія вважає за необхідне додатково зазначити, що вирішення питання щодо розподілу витрат на оплату послуг адвоката є дискрецією суду, який розглядає відповідне питання з урахуванням конкретних обставин справи в їх сукупності та реалізується ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки наведених учасниками справи обґрунтувань, дослідження та оцінки доказів за правилами статей 86, 210 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, судова колегія зазначає, що виходячи із загальних засад законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти справи у сукупності, колегія суддів констатує, що розмір заявлених ТОВ «МАРКОНІ» витрат на правову допомогу у сумі 127 500,00 грн. не відповідає критерію розумності їх розміру та обґрунтованості, виходячи зі змісту наданих Адвокатом послуг (за складення 1 відзиву на апеляційну скаргу, основні аргументи якого є тотожними, з тими, що були викладені у відзиві на позовну заяву), а тому мають надмірний характер. Отже, їх розмір є значно завищеним, а тому, з урахуванням наданих заявником доказів в обґрунтування судових витрат на правничу допомогу та за наявності клопотання позивача про зменшення таких витрат, судова колегія вважає, що останні підлягають зменшенню до 10 000,00 грн. Така сума, на переконання апеляційної колегії, є обґрунтованою, відповідає критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності її розміру, є співрозмірною зі складністю справи та виконаними адвокатом робіт (наданими послугами), у зв'язку з чим підлягає відшкодуванню на користь ТОВ «МАРКОНІ» за рахунок ДП «Миколаївський МТП».
Отже, на підставі викладеного, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає про часткове задоволення заяви представника ТОВ «МАРКОНІ» щодо стягнення з Порту на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду апеляційної скарги ДП «Миколаївський МТП» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.06.2025 у справі №915/1310/24 шляхом стягнення з ДП «Миколаївський МТП» на користь ТОВ «МАРКОНІ» 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині заяви про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 169, 244, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “МАРКОНІ» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу за апеляційним переглядом справи №915/1310/24 задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКОНІ» 10 000,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції.
У задоволенні решти вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “МАРКОНІ» про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, у зв'язку із апеляційним переглядом справи №915/1310/24 - відмовити.
Доручити Господарському суду Миколаївської області видати відповідний наказ із зазначенням повних реквізитів сторін.
Матеріали справи №915/1310/24 повернути до Господарського суду Миколаївської області.
Додаткова постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.
Повний текст постанови складений та підписаний 12.12.2025.
Головуючий суддя Савицький Я.Ф.
Суддя Діброва Г.І.
Суддя Ярош А.І.