ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
10 грудня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/1645/25
м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №1
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Савицького Я.Ф.,
суддів: Діброви Г.І.,
Ярош А.І.,
секретар судового засідання - Полінецька В.С.,
за участю представників учасників судового процесу:
від позивача: Шорстов О.Ю., у порядку самопредставництва;
від відповідача: Швидкий О.О., за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»
на рішення Господарського суду Одеської області
від 28 серпня 2025 року (повний текст складено 08.09.2025)
у справі № 916/1645/25
за позовом: Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»
до відповідача: Акціонерного товариства «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ»
про стягнення 161 530 922,24 грн, -
суддя суду першої інстанції: Лічман Л.В.
місце винесення рішення: м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області
Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.
В судовому засіданні 10.12.2025, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
У квітні 2025 року Приватне акціонерне товариство ,,Національна енергетична компанія ,,Укренерго» (далі також - позивач, ПрАТ «НЕК «Укренерго») звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Акціонерного товариства ,,ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» (далі також - відповідач, АТ ,,ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ'', Товариство) про стягнення заборгованості у розмірі 161 530 922,24 грн, з яких: 158 030 680,76 грн - основний борг, 1 236 923,34 грн - 3% річних та 2 263 318,14 грн - інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідача умов договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2024 № 0522-02041-ПП в частині неповної оплати наданих послуг за січень 2025 та неоплати послуг, наданих у лютому-березні 2025, у зв'язку з чим виникла заборгованість у сумі 161 530 922,24 грн, на яку позивачем нараховані 3% річних та інфляційні втрати.
В процесі розгляду справи, до ухваленні рішення, АТ ,,ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ'' надано суду заяву про відстрочення виконання судового рішення, в якій відповідач просив у разі повного або часткового задоволення судом позовних вимог ПрАТ «НЕК «Укренерго» надати відстрочку виконання судового рішення у справі №916/1645/25 терміном на один рік.
Обґрунтовуючи вказану заяву, відповідач послався на обставини, які суттєво ускладнюють виконання судового рішення, але не виключають його виконання в майбутньому, а саме: здійснення з 24.02.2022 систематичних обстрілів енергетичної інфраструктури, яка забезпечує проходження опалювального сезону на території усієї держави та функціонування військових, економічних, логістичних об'єктів. При цьому, АТ ,,ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ'' має організовувати безперебійне електрозабезпечення м. Одеси та Одеської області, тому кошти, які надходять від господарської діяльності, насамперед скеровуються на відновлення і ремонт електричних мереж.
Відповідач повідомляв позивача про настання обставин непереборної сили, що впливають на належне та своєчасне виконання зобов'язань за договором; війна призвела до суттєвого скорочення обсягів розподілу електроенергії та дефіциту коштів у АТ ,,ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ''; скрутне становище відповідача підтверджується фінансовою звітністю за 2022-2025, постановами НКРЕКП стосовно нього тощо.
Також, відповідач звернув увагу на те, що сторони не знаходяться в рівних умовах, а їх економічні інтереси не є збалансованими, адже, як вбачається з офіційного сайту позивача та підтверджено постановою НКРЕКП від 21.12.2022 №1788, для ПрАТ ,,Укренерго» з 01.01.2023 збільшено тариф на послуги з передачі електричної енергії та тариф на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, однак для АТ ,,ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» збільшення тарифу на послуги з розподілу електричної енергії НКРЕКП відбулось лише з 01.06.2023. Таким чином, між позивачем і відповідачем існує шестимісячний розрив у тарифах.
Відповідач наголосив, що позивач як оператор систем передачі, який забезпечує передачу електроенергії між усіма регіонами України, а також між Україною та державами ЄС магістральними мережами, перебуває в привілейованому становищі перед іншими учасниками ринку електричної енергії щодо матеріального забезпечення, компенсацій та допомоги як від держави, так і від іноземних партнерів.
Додатково відповідач зазначив, що, незважаючи на економічні труднощі, він поступово оплачував вартість послуг позивача, в результаті чого заявлений до стягнення основний борг сплачено повністю.
Оплата боргу була письмово підтверджена з боку ПрАТ ,,Укренерго» шляхом подачі клопотання про закриття провадження у справі в цій частині.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 28.08.2025 у справі №916/1645/25 (суддя Лічман Л.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з АТ ,,ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» на користь ПрАТ ,,НЕК ,,Укренерго» 1 236 923,34 грн. 3% річних, 2 263 318,14 грн. інфляційних втрат та 18 371,99 грн. судового збору. Провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення 158 030 680,76 грн. основного боргу - закрито. Відстрочено виконання судового рішення в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат на 1 рік - до 28.08.2026. Повернуто ПрАТ ,,НЕК ,,Укренерго» з Державного бюджету України 829 468,01 грн. судового збору.
Місцевий господарський суд виходив з обґрунтованості та доведеності ПрАТ «НЕК «Укренерго» позовних вимог, але, з урахуванням того, що під час розгляду справи АТ ,,ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» оплатило 158 030 680,76 грн вартості послуг позивача, наданих у січні - березні 2025, що не заперечується сторонами та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами сплати боргу - наданими сторонами платіжними інструкціями, суд першої інстанції дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення основного боргу на підставі п. 2 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України - за відсутності предмету спору.
Водночас, враховуючи прострочення відповідачем грошового зобов'язання, місцевий господарський суд стягнув з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційні втрати, враховуючи вимоги ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. При цьому, перевіривши арифметичну та методологічну правильність розрахунків ПрАТ ,,Укренерго» щодо відповідних нарахувань та з огляду на відсутність контррозрахунку АТ ,,ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ», суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість заявлений до стягнення сум 3% річних у розмірі 12 36 923,34 грн та інфляційних втрат у сумі 2 263 318,14 грн, у зв'язку з чим в цій частині позовні вимоги задовольнив у повному обсязі.
Разом з тим, Господарський суд Одеської області зазначив, що АТ ,,ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» шляхом надання належних доказів довело наявність підстав для відстрочення виконання цього рішення в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат на 1 (один) рік, тобто до 28.08.2026.
Так, місцевий господарський суд врахував фінансовий стан відповідача (війна спричинила суттєве скорочення обсягів розподілу електроенергії та знищення майна АТ ,,ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ'', внаслідок чого існує постійний дефіцит коштів); пріоритети його діяльності (грошові кошти, які надходять від господарської діяльності, в даний період часу мають насамперед спрямовуватись на відновлення (ремонт) електричних мереж після обстрілів та на підготовку енергетичної інфраструктури до опалювального сезону).
Надаючи відстрочку виконання цього рішення, суд першої інстанції також врахував те, що не дивлячись на існуючі труднощі, відповідач спромігся оплатити значний основний борг під час розгляду справи, що цілком підтверджує відсутність у АТ ,,ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ'' наміру не виконувати взяті на себе зобов'язання.
Зазначаючи, що негайне звернення стягнення на грошові кошти відповідача з великою вірогідністю негативно вплине на можливість виконання ним своїх функцій як соціально важливого підприємства в Одеській області, те, що надання відстрочки виконання рішення суду на один рік сприятиме стабільній діяльність відповідача та ніяк суттєво не вплине на роботу позивача, який отримав оплату вартості своїх послуг, господарський суд на підставі ст. 331 Господарського процесуального кодексу України відстрочив виконання судового рішення на 1 рік.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ПрАТ ,,НЕК ,,Укренерго» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 28.08.2025 у справі № 916/1645/25 в частині відстрочення його виконання строком на 1 рік та в цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити відповідачу у задоволенні клопотання про відстрочення виконання рішення суду або змінити рішення суду та відстрочити виконання рішення господарського суду Одеської області від 28.08.2025 у справі № 916/1645/25 строком на 3 місяця. Витрати по оплаті судового збору покласти на відповідача.
Частково відтворюючи свої заперечення проти відстрочення виконання рішення суду в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, які були надані позивачем в суді першої інстанції, ПрАТ «НЕК «Укренерго» зазначає, що суд, при відстроченні виконання рішення на один рік, фактично врахував лише майнові інтереси відповідача, не надавши об'єктивної та належної оцінки обставинам на які посилався позивач в запереченнях.
Узагальнені доводи позивача полягають у тому, що:
- суд першої інстанції не взяв до уваги, що ПрАТ «НЕК «Укренерго» належить до Державного сектору економіки та забезпечує роботу об'єктів критичної інфраструктури, а також входить до переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави;
- в результаті ракетних атак на енергетичні об'єкти України, більшість з яких перебуває на балансі позивача, 50% останніх зазнали пошкоджень, внаслідок чого, для відновлення стабільної роботи енергоспроможності держави, необхідні великі фінансові витрати, а відтак, позивач знаходиться у не менш скрутному становищі ніж відповідач;
- кошти отриманні за укладеними договорами про надання послуг з передачі електричної енергії з учасниками ринку, залучаються позивачем на відновлення пошкодженої критичної інфраструктури, а несвоєчасна оплата відповідачем отриманих послуг, позбавила ПрАТ «НЕК «Укренерго» спрямувати власні кошти на відновлення пошкоджених об'єктів енергетики та вимусило останнього залучати кредитні фінансові ресурси;
- позивачем не нараховувалась відповідачу пеня, що можна віднести на користь відповідача; водночас, відстрочення виконання рішення на один рік позбавляє позивача права отримати справедливу та своєчасну компенсацію від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів, що порушує баланс інтересів між сторонами, не на користь позивача. Відтак, відповідач отримав більш вигідні умови, ніж позивач;
-нааданий відповідачем баланс (звіт про фінансовий стан) станом на 31.12.2022 не свідчить про його скрутне фінансове становище у 2024, оскільки відображає лише дані за 2022; навпаки, фінансовий звіт відповідача за 9 місяців 2024 свідчить про те, що за результатами господарської діяльності 9 місяців 2024 відповідач має чистий прибуток 1 159 275 000 грн. у тому числі і з урахуванням поточних видатків та затрат підприємства, що повністю спростовує твердження відповідача про його скрутне фінансове становище. Водночас, звіт позивача про фінансові результати за 2024 свідчить про те, що ПрАТ «НЕК «Укренерго» має збитки від своєї господарської діяльності за 2024 в розмірі 45 927 840 000 грн. Проте, вказане судом першої інстанції не враховано.
Детальніше доводи ПрАТ ,,НЕК ,,Укренерго» викладені в апеляційній скарзі.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ ,,НЕК ,,Укренерго» на рішення Господарського суду Одеської області від 28.08.2025 у справі №916/1645/25; продовжено розгляд вказаної апеляційної скарги на розумний строк та призначено справу № 916/1645/25 до розгляду на 10.12.2025 о 12:00 год. Крім того, даною ухвалою відповідачу встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою суду від 15.10.2025 задоволена заява представника ПрАТ ,,НЕК ,,Укренерго» - Шорстова Олега Юрійовича про надання йому можливості брати участь у справі №916/1645/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів - через систему відеоконференцзв'язку “EasyCon». Вирішено здійснювати розгляд даної справи в режимі відеоконференції.
17.10.2025 від АТ ,,ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ'' до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач не погоджується з останньої, вважає її необґрунтованої, у зв'язку з чим просить рішення Господарського суду Одеської області від 28.08.2025 у справі №916/1645/25 в оскаржуваній частині залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Зокрема, відповідач, також як і позивач, посилається на доводи, які були наведені ним в суді першої інстанції, та зауважує, що враховуючи всі обставини, які викладені відповідачем в заяві про відстрочення виконання судового рішення, АТ ,,ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ'' знаходиться у ситуації, за якої фактично неможливо у повному обсязі й належним чином виконувати договірні зобов'язання як учасника ринку електричної енергії і про це відповідач повідомляв позивача (про настання обставин непереборної сили, що можуть унеможливлювати належне та своєчасне виконання зобов'язань передбачених Договором). При цьому, ПрАТ «НЕК «Укренерго» проти такого повідомлення не заперечувало, більше того саме визнавало настання таких обставин, фактів, про що повідомляло письмово, зазначаючи, що безпосередньо збоку ПрАТ «НЕК «Укренерго» також можливе неналежне виконання договірних зобов'язань перед відповідачем через форс-мажорні обставини, зумовлені військовою агресією, введенням військового стану та відповідних наслідків.
Вказане, на переконання відповідача, вказує на те, що зауваження й доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, суперечать та дисонують позиції останнього, адже з однієї сторони ПрАТ «НЕК «Укренерго» вимагає безумовного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань перед ПрАТ «НЕК «Укренерго», а з іншого - допускає таке неналежне виконання зобов'язань зі своєї сторони внаслідок форс-мажорних обставин. Зазначене, разом з тезами позивача відносно пріоритетності його прав та інтересів як суб'єкта державного сектору, більшої значущості як учасника ринку електричної енергії, натяку на ставленні інтересів відповідача понад інтереси позивача судом, свідчать про дискримінаційний підхід й ставлення до інших членів ринку електричної енергії, ставлення своїх прав та інтересів понад інтереси інших суб'єктів й загалом порушення балансу інтересів та прав на свою користь.
Відповідач зазначає, що скрутне становище останнього підтверджується фінансовою звітністю АТ ,,ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ'' за 2022-2025, звітами виконавчого органу, постановами НКРЕКП, іншими документами, доказами, згідно яких підтверджуються падіння доходів, завдання збитків відповідачеві, недоотримання коштів, й загальний збиток від діяльності Товариства з початку воєнного стану складає близько 2,58 млрд.грн., що ставить останнє у надскрутне становище. Зокрема, згідно з фінансовою звітністю за 2023, дохід Відповідача становив 775 млн.грн., а за 2024 - 1,27 млрд.грн., за перше півріччя 2025 - 490 млн.грн. Втім, за фінансовий рік 2023 така сума недоотриманих від ліцензійної діяльності сум коштів становить 557 млн.грн. сума таких недоотриманих коштів за звітний період 2024 становить 804 млн.грн. За перше півріччя 2025 сума таких недоотриманих коштів становить 574 млн.грн. Також, Товариство згідно постанови НКРЕКП 386 від 20.04.2022, надає звітність Регулятору відносно енергетичних об'єктів, пошкоджених внаслідок бойових дій. Так, згідно таких відомостей станом на 24.12.2024 сума збитків від такого знищеного обладнання, об'єктів становить 36,5 млн.грн. Таким чином, враховуючи вказані номінальні доходи й збитки Товариства за 2022-2024, сума доходів (2,53 млрд.грн.), значно нижча за суму збитків, витрат, зобов'язань Товариства (5,11 млрд.грн.). Тобто, позивач односторонньо трактував положення фінансової звітності, вказавши лише дохідну її частину (фактично звіт по надходженню коштів), проігнорувавши повністю витратну частину кошторисів, що вказуються по окремим графах видатків й не входять до доходу (дебіторська заборгованість, баланс тощо). Вказане свідчить про навмисне перекручування дійсних фактів, маніпулювання інформацією й часткове її висвітлення і підкреслення у вигідному для нього ракурсі.
При цьому, АТ «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» звернуло увагу на те, що попри надскрутне фінансово-економічне становище Товариства, останнє не уникає своїх зобов'язань перед позивачем загалом, та поступово оплачує суми коштів згідно договірних зобов'язань, з огляду на отримані від діяльності кошти.
Разом з тим, на переконання відповідача, відстрочення виконання рішення суду - це не спосіб уникнути АТ «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» відповідальності, а, навпаки, це організація та створення умов для подальшого виконання рішення суду.
Більш детально доводи АТ «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» наведені у відзиві на апеляційну скаргу.
У судовому засіданні 10.12.2025 представник ПрАТ ,,НЕК ,,Укренерго» підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.
Представник АТ «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до положень ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 10.12.2025 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи в межах апеляційних вимог, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.
Предметом апеляційного оскарження та, відповідно, апеляційного розгляду у цій справі є ухвалене судове рішення в частині відстрочення виконання рішення суду, з огляду на що колегія суддів перевіряє законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення саме у вказаній частині, що унормовується з положеннями ст. 269 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України, а судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує його виконання у визначеному законом порядку.
Припис ст. 18 Господарського процесуального кодексу України кореспондується із зазначеною конституційною нормою та встановлює, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами на всій території України.
Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд і однією з процесуальних гарантій доступу до правосуддя, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово зазначав Європейський суд з прав людини, право на суд було б ілюзорним, якщо б остаточне та обов'язкове судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Виконання рішення має розглядатися як невід'ємна частина «процесу» у розумінні статті 6 Конвенції (рішення у справах «Горнсбі проти Греції», від 19.03.1997, та «Іммобільяре Саффі проти Італії», від 28.07.1999).
Конституційний Суд України у своїх рішеннях (зокрема від 13.12.2012 №18-рп/2012 та від 25.04.2012 №11-рп/2012) наголошував, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює комплекс дій, спрямованих на відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів особи. Невиконання судового рішення або безпідставне зволікання з його виконанням нівелює сутність права на справедливий суд.
Отже, дотримання принципу обов'язковості судових рішень є гарантією реального захисту прав сторін у господарському процесі, а застосування інституту відстрочення чи розстрочення їх виконання повинно мати винятковий характер і бути зумовлене об'єктивними, підтвердженими доказами обставинами, що істотно ускладнюють виконання рішення.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Так, частиною 1 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, зокрема, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Згідно з ч. 3 цієї статті, підставою для встановлення або зміни способу чи порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відповідно до ч. 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд має враховувати, зокрема, ступінь вини відповідача у виникненні спору, матеріальний стан сторін, наявність надзвичайних подій чи обставин непереборної сили тощо.
Частина 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали або постанови.
Зазначена норма є імперативною та визначає граничний строк, який не може бути подовжений або поновлений судом, незалежно від причин, на які посилається сторона.
В контексті вищенаведених норм судова колегія вважає за необхідне зауважити, що відстрочка або розстрочка виконання рішення допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи,при чому, такі обставини мають свідчити про неможливість або реальне ускладнення виконання рішення.
Застосування цих процесуальних інститутів можливе лише за наявності об'єктивних, непереборних і виняткових обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення в установленому законом порядку, і при цьому суд повинен забезпечити справедливий баланс інтересів сторін.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.03.2018 у справі №910/8153/17, де зазначено, що при вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення суд має враховувати матеріальні інтереси сторін, фінансовий стан боржника, ступінь його вини у виникненні спору, наявність інфляційних процесів, загрозу банкрутства або відсутність майна, на яке можливо звернути стягнення, та інші обставини, які підтверджують об'єктивну неможливість своєчасного виконання.
У контексті наведеного судова колегія зазначає, що враховуючи те, що існування заборгованості, яка підтверджена судовим рішенням, що підлягає виконанню, надає особі, на чию користь воно було винесено, «легітимні сподівання» на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить «майно» цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація «потерпілій стороні» за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як «потерпілої сторони»; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов'язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.
Водночас, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі «Горнсбі проти Греції», у справі «Бурдов проти Росії», у справі «Ясюнієне проти Литви»).
При цьому, у постанові Верховного Суду від 30.05.2025 у справі №916/3015/23 вказано, що застосування відстрочки чи розстрочки виконання судового рішення має виключний характер, а сам факт перебування підприємства у складному фінансовому становищі або в умовах воєнного стану не є самостійною підставою для надання таких процесуальних привілеїв, якщо не доведено існування безпосереднього причинного зв'язку між цими обставинами та неможливістю виконання рішення.
Отже, застосування положень ст. 331 Господарського процесуального кодексу України вимагає від суду оцінки доказів у сукупності, з урахуванням принципів обов'язковості судових рішень, справедливого балансу інтересів сторін і пропорційності втручання у право стягувача на своєчасне отримання присуджених коштів.
Водночас, суд має виходити з того, що законодавець у будь- якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. При цьому, положення Господарського процесуального кодексу України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому, суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 цього Кодексу.
Таким чином, винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки (розстрочки) виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.
При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, у зв'язку з чим, суд повинен оцінювати докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Особа, яка подала заяву про розстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у даній справі.
Так, в силу приписів ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними та вирогідними (ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України).
При вирішенні відповідного питання враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Водночас судова колегія зазначає, що питання про відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.
Подібна за своїм змістом правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №910/1180/19 та від 03.09.2020 у справі №905/30/16.
Колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом підставно задоволено заяву відповідача про відстрочення виконання рішення з огляду на фактичні обставин справи, зокрема: загальновідомі обставини військової агресії проти України, масовані ракетні обстріли енергетичної інфраструктури України, внаслідок чого як позивач, так і відповідач, зазнали таких ушкоджень, на усунення яких необхідний значний обсяг коштів та матеріальних ресурсів.
Сторонам не заперечується, що першочерговим завданням АТ «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» є забезпечення безперебійного електрозабезпечення м. Одеси та Одеської області, а відтак, відновлення енергетичної інфраструктури є пріоритетом серед інших зобов'язань.
Отже, твердження відповідача про те, що кошти, які він наразі отримує під час здійснення своєї господарської діяльності, мають скеровуватися в першу чергу на відновлення і ремонт електричних мереж та підготовку до наступного осінньо-зимового періоду, та особливо ця обставина актуальна напередодні початку опалювального періоду, є суттєвим та таким, що має право на існування в даних надзвичайних умовах.
Судова колегія враховує, що як позивач, так і відповідач є юридичними особами, діяльність яких спрямована, відповідно, на забезпечення передачі електроенергії та її розподіл. Тобто, якнайшвидше відновлення зруйнованих та пошкоджених об'єктів як відповідача, так і позивача має соціально важливе значення.
Водночас, судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою НКРЕКП №1058 від 14.06.2023 й обґрунтуванням до неї, було підтверджено негативні впливи військової агресії проти України на роботу Товариства. А саме: “…витрати, що були понесені АТ “ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» у 2022 році внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України, у розмірі 4 465,11 тис. грн;…» “…витрати на відновлення об'єктів електричних мереж або їх складових, пошкоджених внаслідок бойових дій у розмірі 5 457,57 тис. грн…».
Також, розпорядженням НКРЕКП №13-р від 17.01.2023, НКРЕКП зобов'язало відповідача у строк до 01.05.2023 забезпечити безумовне виконання умов договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, укладеного з АТ «НЕК «Укренерго», шляхом здійснення у повному обсязі розрахунків з АТ «НЕК «УКРЕНЕРГО» за послугу з диспетчерського (оперативно- технологічного) управління.
У подальшому, розпорядженням НКРЕКП № 118-р від 25.04.2023 було внесено зміни до вищезазначеного розпорядження та продовжено АТ “ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» строк для проведення розрахунків з ПрАТ “НЕК УКРЕНЕРГО» до 01.08.2023.
В обґрунтуванні до проекту Розпорядження № 13-р від 17.01.2023 НКРЕКП прийняло до уваги матеріальне становище АТ “ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ», а саме:
- у АТ “ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ», починаючи з періоду військової агресії Російської Федерації, суттєво скоротилися обсяги розподілу електроенергії, що стало причиною дефіциту коштів, зокрема на послуги з диспетчерського (оперативно- технологічного) управління.
- недоотримана виручка за результатами діяльності січень-жовтень 2022 через зменшення фактичних обсягів розподілу у порівнянні обсягами, визначеними тарифом склала 1 067 544 тис. грн., що на 21% менше ніж передбачено затвердженими Регулятором тарифами на послуги з розподілу.
- Дефіцит відповідно до фактичних витрат та фактичною виручкою по операційним витратам (ФОП та ЄСВ, ОКВ, ОНВ, витрати на послуги ОСП, ТВЕ) за результатами діяльності січень-жовтень 2022 склав - 1 951 тис.грн.
- Дохід, отриманий в рамках відшкодування амортизації та прибутку на РБА, що створена до переходу до стимулюючого регулювання, є джерелом фінансування ІП та не міг спрямовуватися на покриття витрат на послуги АТ «НЕК “Укренерго».
- З початком інтенсивних обстрілів енергетичної інфраструктури України наприкінці жовтня 2022, в листопаді 2022 ситуація стрімко погіршилася, обсяги корисного відпуску в листопаді 202 скоротилися на 33%.
- Дефіцит відповідно до фактичних витрат та фактичною виручкою по операційних витратах (ФОП та ЄСВ, ОКВ, ОНВ, витрати на послуги ОСП, ТВЕ) за результатами діяльності листопаді 2022 склав -85 713 тис.грн.
- Наявність об'єктивних чинників таких як зниження обсягів споживання.
Таким чином НКРЕКП було враховано, та враховується в подальшому те, що АТ “ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» прикладає максимальних зусиль з метою належного фінансування ліцензованої діяльності та виконання зобов'язань перед іншими учасниками енергоринку в умовах, що склалися та дуже скрутне матеріальне становище відповідача, що підтверджується як матеріальними/фінансовими збитками, що не дозволяють належним чином виконувати функції, обов'язки ліцензіата на ринку електроенергії, так і неодноразовим продовженням строків для проведення взаєморозрахунків між АТ “ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» та ПрАТ “НЕК УКРЕНЕРГО», що у свою чергу свідчить про обізнаність та розуміння Регулятора такого стану та положення Товариства. Також, НКРЕКП неодноразово констатувалися очевидні негативні фактори для сектору енергетики, спричинені військовою агресією - падіння електроспоживання, внаслідок евакуації багатьох споживачів, руйнації їх об'єктів, падіння платіжної дисципліни, спричинені зазначеними та інфляційними факторами тощо.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України “Про національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (надалі - Закон), національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно ст. 3 Закону, Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.
Скрутне становище Товариства як внаслідок військової агресії проти України, так і за дією інших чинників/факторів підтверджується фінансовою звітністю Товариства за 2022-2024, звітами виконавчого органу, постановами НКРЕКП, іншими документами, доказами, згідно яких підтверджуються падіння доходів, завдання збитків Відповідачеві, недоотримання коштів, й загальний збиток від діяльності Товариства з початку повномасштабного вторгнення російської федерації до України складає близько 1,85 млрд.грн., що ставить останнє у надскрутне становище.
Згідно фінансової звітності за 2022, збитки Товариства становили 638 млн.грн. Поряд з тим, зазначеною раніше у заяві постановою НКРЕКП №1058 від 14.06.2023 було згодом констатовано недоотримання коштів Товариством від здійснення ліцензійної діяльності за 2022 у розмірі 708 млн.грн. За фінансовий рік 2023 така сума недоотриманих від ліцензійної діяльності сум коштів становить 557 млн.грн. Сума таких недоотриманих коштів за звітний період 2024 становить 804 млн.грн.
Постановами НКРЕКП від 28.02.2023 №357, №29 від 10.01.2024 та №2399 від 30.12.2024 лише на виконання інвестиційних програм 2023-2025 Товариство зобов'язане спрямувати понад 3,5 млрд.грн., з яких від отриманого доходу - 820 млн.грн. Тобто, дана сума коштів доходів Товариства спрямовується на виконання інвестиційної програми, затвердженої Регулятором.
Також, з розшифрувань балансу Товариства, його фінансового стану на 30.09.2024, “негативний баланс» Товариства (непогашені договірні та інші зобов'язання Товариства перед іншими суб'єктами та аналогічно перед Товариством інших суб'єктів) складає 539,5 млн.грн. Окремо слід зауважити щодо суми заборгованостей Товариства перед ДП “Енергоринок», яка станом на листопад 2024 складає 409,6 млн.грн.
Також, Товариство згідно постанови НКРЕКП 386 від 20.04.2022, надало звітність Регулятору відносно енергетичних об'єктів, пошкоджених внаслідок бойових дій. Так, згідно таких відомостей станом на 24.12.2024 сума збитків від такого знищеного обладнання, об'єктів становить 10,5 млн.грн.
Такі негативні процеси відносно негативного фінансового балансу має триваючий характер, а також динаміку до збільшення розриву доходної частини від витратної, внаслідок систематичного недоотримання коштів від здійснення ліцензійної діяльності (як внаслідок невідповідності тарифів, неповних розрахунків учасників ринку електроенергії, так і внаслідок військових факторів). Станом на сьогодні не створені жодні компенсаторні механізми, що б дали змогу відшкодувати хоча б збитки від військових факторів.
Як вбачається з офіційного сайту позивача та підтверджено постановою НКРЕКП від 21.12.2022 № 1788, ПрАТ “НЕК «Укренерго» з 01.01.2023 року було збільшено тариф на послуги з передачі електричної енергії та відповідно і тариф на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.
Натомість для АТ “ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТОМЕРЕЖІ» такого збільшення тарифу на послуги з розподілу електричної енергії НКРЕКП не було передбачено за аналогічні періоди.
Відповідно позивач перебував у більш вигідних умовах оскільки мав збільшення тарифу на свої послуги в той час як відповідач такого збільшення не мав.
Отже, фінансовими документами Товариства, а також НКРЕКП фактично підтверджується систематичне недоотримання коштів останнім за провадження ліцензійної діяльності за 2022-2024, спричинене, зокрема, наслідками військової агресії, що має своїм наслідком ускладнення можливого виконання Товариством вже своїх зобов'язань перед іншими учасниками ринку електричної енергії, виконання інвестиційної програми тощо.
Вказані обставини також були встановлені під час розгляду справи №916/249/25.
Разом з цим, з наданих до суду документів вбачається, що відповідачем було погашено основну заборгованість в повному обсязі.
Отже, місцевим господарським судом обґрунтовано враховано ступінь виконання відповідачем основного зобов'язання, а саме повне погашення боргу.
В свою чергу, суд апеляційної інстанції зазначає, що у даному випадку позивачем не надано, а наявні матеріли справи не містять, доказів на підтвердження того, у зв'язку із відстроченням виконання рішення суду про стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат, позивачу буде завдано збитки, він змушений буде понести додаткові витрати, тощо, зокрема з урахуванням того, що як вже було вказано вище, суму основного боргу відповідачем сплачено у повному обсязі.
Ваховуючи наведені вище обставини, колегія суддів вважає, що негайне звернення стягнення грошових коштів з відповідача з великою вірогідністю негативно вплине на господарську діяльність відповідача, а також на можливість виконання ним своїх функцій, які полягають, зокрема наданні послуг з поставки електричної енергії, як громадянам, так і підприємствам, установам, зокрема й тим, що належать до критичної інфраструктури та зможе призвести до неможливості виконання в подальшому грошових зобов'язань, зокрема і перед позивачем.
Таким чином, оцінюючи матеріальні інтереси обох сторін, судова колегія зазначає, що ступінь виконання заявником рішення у даній справі впливає, в свою чергу, і на фінансове становище позивача (стягувача).
Апеляційна колегія виходить з того, що інтерес стягувача у даному випадку полягає у повному та якомога більш швидкому отриманню належних йому сум, а інтерес боржника полягає у погашенні наявних сум боргу. Надання відстрочення виконання судового рішення у даному випадку забезпечить відповідачу можливість сплати присуджених до стягнення сум, а позивачу - можливість реального отримання грошових коштів.
При цьому, наведені вище обставини, які склались та не залежать від волі відповідача, зокрема військова агресія проти України, руйнування енергетичних об'єктів відповідача внаслідок ракетно-дронових ударів, необхідність їх відновлення задля забезпечення життєдіяльності країни, підтверджують відсутність у нього в даний час об'єктивної можливості виконати негайно в повному обсязі рішення Господарського суду Одеської області та свідчать про винятковість цього випадку у розумінні статті 331 Господарського процесуального кодексу України.
У даному контексті апеляційний суд враховує висновок рішення Конституційного Суду України від 26.06.2013 у справі №1-7/2013, згідно з яким до обставин, які ускладнюють виконання судового рішення належать, зокрема, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи боржника тощо.
Отже, на переконання колегії суддів, відстрочивши виконання рішення суду на один рік, місцевий господарський суд забезпечив стабільну діяльність відповідача, як стратегічного підприємства в умовах воєнного стану країни та реальне виконання рішення суду.
Стосовно посилань апелянта на те, що затримка оплати послуг з боку відповідача створює великі фінансові труднощі для позивача, оскільки ці кошти вже зараз вкрай необхідні для забезпечення нормальної роботи енергетичної інфраструктури та створення захисту від ракетних обстрілів, колегія суддів зазначає, що у даному випадку, як вже було вказано вище, відповідачем суму основного боргу сплачено у повному обсязі та такі кошти позивачем можуть бути використані для власних потреб, в той же час, як вже було вказано вище позивачем не надано доказів на підтвердження того, що відстрочення виконання рішення суду, яким стягнуто суми 3% річних та інфляційних втрат, завдасть позивачеві будь-яких збитків, фінансових втрат тощо.
На переконання колегії суддів у справі, яка розглядається, відповідачем надано достатні докази та наведено переконливі аргументи, які свідчать, що його фінансовий стан і зазначені у заяві обставини ускладнюють негайне виконання рішення у цій справі з урахуванням соціально важливої діяльності та необхідності якнайшвидшого відновлення господарської діяльності відповідача.
За таких обставин, відстрочення виконання рішення для відповідача в даному випадку не є інструментом ухилення від виконання рішення, як на тому наголошує скаржник, а відповідач лише намагається через існування певних обставин, які таке виконання ускладнюють, відновити нормальну господарську діяльність з метою забезпечення повного виконання рішення та погашення заборгованості (з оплати процентів річних та інфляційних втрат) перед позивачем.
А тому, відстрочення виконання рішення суду в повній мірі буде відповідати принципам справедливого судового розгляду в контексті частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00) зазначено, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43). У зв'язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Згідно практики Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції («Корнілов та інші проти України», заява №36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть два роки та сім місяців не визнавались надмірними і не розглядалися як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого статтею 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі «Крапівницький та інші проти України», заява №60858/00).
У цьому контексті судова колегія наголошує на тому, що питання щодо розстрочення виконання рішення належить до дискреційних повноважень суду, який виходив з достатності обґрунтування відповідачем своєї заяви про відстрочення виконання рішення.
Поряд з цим, апеляційним судом констатується, що передбачена процесуальним законом можливість відстрочення виконання судового рішення жодним чином не звільняє сторону боржника від виконання взятих на себе зобов'язань та виконання безспірних вимог стягувача, проте, надає сторонам можливість врегулювати фінансові питання зі зменшенням ризику негативних наслідків для обох сторін, а саме: для боржника - загроза неможливості подальшого виконання своїх зобов'язань, а для стягувача - загроза можливості неотримання одразу протягом тривалого часу присудженої до стягнення суми коштів.
При наданні правової оцінки ухвали суду, апеляційним судом враховано висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18, згідно з якими відстрочення або розстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення. Водночас розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення / відстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення.
Таким чином, розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не змінює цивільне або господарське зобов'язання. Відстрочення виконання судового рішення не припиняє договірного зобов'язання відповідача, а тому не звільняє останнього від наслідків порушення відповідного зобов'язання.
При цьому, апеляційний суд наголошує на тому, що обставини, з якими закон пов'язує можливість надання відстрочки, є оціночними, а необхідність використання права на відстрочку, закон відносить на розсуд суду. Вказане право застосовується за визначених в законі умов, з урахуванням всіх обставин справи ((схожа позиція (але, відносно надання розстрочки щодо виконання рішення суду) викладена в постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду у справі №917/138/16 від 15.06.2018)).
З огляду на викладене, колегія суддів зауважує, що у даному випадку не вбачається, що місцевим господарським суд здійснено свої дискреційні повноваження з порушенням вимог чинного законодавства або із недотриманням "справедливого балансу" між сторонами, а відтак, доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції щодо задоволення заяви відповідача про відстрочення виконання рішення від 28.08.2025 у справі №916/1645/25 в частині задоволених позовних вимог стосовно стягнення 1 236 923,34 грн - 3% річних та 2 263 318,14 грн - інфляційних втрат.
Отже, враховуючи наведене, встановлені судом першої інстанції обставини, а також правове регулювання спірних правовідносин, апеляційна колегія вважає, що місцевий господарський суд правильно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про наявність підстав для відстрочення в цій частині виконання рішення суду, відповідно до вимог ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, та задоволення заяви про відстрочення виконання рішення на 1 рік - до 28.08.2026.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного у справі судового рішення, оскільки їм вже було надано належну оцінку судом першої інстанції, вони не спростовують зроблених судом висновків про наявність підстав для задоволення заяви відповідача про відстрочення виконання рішення у даній справі.
Водночас, решта доводів апеляційної скарги не беруться до уваги, тому що їх суть не має значення для ухвалення законного та об'єктивного судового рішення.
Статтею 275 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на викладене, приймаючи до уваги положення чинного законодавства і встановлені обставини справи, оцінивши докази у справі в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду Одеської області від 28.08.2025 у справі № 916/1645/25 в частині задоволення заяви АТ “ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» про відстрочення виконання вказаного рішення задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній частині залишається без змін.
З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Рішення Господарського суду Одеської області від 28.08.2025 у справі №916/1645/25 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.
Повний текст постанови складений та підписаний 12.12.2025.
Головуючий суддя Савицький Я.Ф.
Суддя Діброва Г.І.
Суддя Ярош А.І.