79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"01" грудня 2025 р. Справа № 907/670/23
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
Головуючого (судді-доповідача) Якімець Г.Г.,
Суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б.,
за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,
та представників:
від позивача (скаржника) - Сивик А.П.
від відповідача (скаржника) - Боричевський В.М.
розглянувши апеляційні скарги:
- Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» від 11 серпня 2025 року
- Товариства з обмеженою відповідальністю “Закарпаттяенергозбут» від 15 серпня 2025 року
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 22 липня 2025 року (повний текст підписано 28.07.2025), суддя Лучко Р.М.
у справі № 907/670/23
за позовом Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго», м. Київ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Закарпаттяенергозбут», м. Ужгород
про стягнення заборгованості
встановив:
11 липня 2023 року Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» 461 536 154,06 грн - заборгованості за надані послуги з передачі електричної енергії за період з серпня 2022 року до квітня 2023 року, 6 209 897,93 грн - 3% річних, 25 003 157,82 грн - інфляційних втрат, 1 887 880,74 грн - пені та 921 204,31 грн - штрафу.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем договору про надання послуг з передачі електричної енергії № 0195-02024 від 01.01.2019 з урахуванням додаткових угод від 01.01.2019, від 14.08.2019, від 01.11.2020 № 3, від 14.01.2022 та від 20.12.2022.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 04 лютого 2025 року у справі № 907/670/23 задоволено заяву відповідача від 22.01.2025 та закрито провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» 461 536 154,06 грн - заборгованості за надані послуги з передачі електричної енергії за період з серпня 2022 до квітня 2023 року за відсутності предмета спору.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 27 лютого 2025 року задоволено клопотання позивача та залишено без розгляду позов Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» в частині стягнення 1 539 748,71 грн - пені та 921 204,31 грн - штрафу.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 25 червня 2025 року прийнято заяву позивача про зменшення позовних вимог та постановлено подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням зменшених позовних вимог, а саме: стягнення з відповідача 17 317 051,62 грн, з яких: 4 316 860,24 грн - 3% річних, 12 652 059,35 грн - інфляційних втрат та 348 132,03 грн - пені.
Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач, серед іншого, просив суд зменшити розмір нарахованих позивачем пені, відсотків річних та втрат від інфляції на 99%.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 22 липня 2025 року у справі № 907/670/23 позов задоволено частково: присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» 34 813,20 грн - пені, 4 290 798,30 грн - 3% річних, 12 643 866,82 грн - інфляційних нарахувань та 259 241,95 грн - у повернення сплаченого судового збору. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджується, а відповідачем не заперечується факт неналежного виконання умов Договору в зазначені позивачем спірні періоди (з червня по липень 2021 року та з серпня 2022 року по квітень 2023 року включно) та наявність на час подання позову заборгованості у період з серпня 2022 року по квітень 2023 року включно, яка становила 461 536 154,06 грн та була добровільно сплачена відповідачем після звернення позивача з цим позовом до суду. Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку пені за порушення строків оплати послуги передачі у червні-липні 2021 року (додаток до додаткових пояснень від 26.02.2025) та здійснивши оцінку доказів, на яких він ґрунтується, місцевий суд, з урахуванням встановленого в п.п. 6.2., 6.5. Договору (в редакції Додаткової угоди від 14.08.2019) строку поетапної оплати планової вартості послуги та фактичної вартості послуги, з урахуванням фактичної заборгованості за послуги передачі та дат її сплати відповідачем в цей період, вважав правильними розрахунки Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про нараховану відповідачу пеню за кожен день прострочення в загальній сумі 348 132,03 грн за період з 03.06.2021 року по 29.07.2021 року в розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення. Водночас, суд, розглянувши клопотання відповідача, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені до 10%, врахувавши те, що пеня в сумі 348 132,03 грн нарахована позивачем відповідно до умов п. 6.7. Договору (в редакції Додаткової угоди від 14.08.2019), за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань з оплати вартості передачі електроенергії протягом червня-липня 2021 року включно, при цьому, сума заборгованості за Договором в означений період добровільно оплачена відповідачем ще протягом червня-липня 2021 року, а строк прострочення зобов'язань відповідача по сплаті планових платежів в означений період становив щонайбільше 8 календарних днів; подані суду позивачем розрахунки заборгованості, платіжні документи свідчать, що на кінець періоду розрахунку пені (29.07.2021) борг відповідача був повністю відсутній та, навпаки, мала місце переплати вартості послуги передачі в розмірі 511 293,92 грн; позивачем, в свою чергу, не доводиться наявність в нього будь-яких матеріальних збитків чи інших витрат (втрат), пов'язаних з простроченням виконання зобов'язань відповідачем зі сплати вартості послуги передачі протягом червня-липня 2021 року; відповідач, як єдиний постачальник універсальних послуг з постачання електричної енергії в силу приписів п.п.4 п.3, п.3-1 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» в спірний період, був позбавлений права нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг громадянам України у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі; з долученої відповідачем до відзиву на позов Інформації про проведення розрахунку за спожиту електроенергію з ТОВ «Закарпаттяенергозбут» з споживачів Закарпатської області, зокрема у червні-липні 2021 року вбачається значний рівень дебіторської заборгованості, зокрема населення у період нарахування позивачем у цій справі пені, що може пояснювати причини несвоєчасного виконання зобов'язань Користувача за Договором та в сукупності з підтвердженням незначного рівня прострочення у цей період дає підстави для висновку про добросовісність відповідача в спірних правовідносинах та наявність в суду підстав для зменшення розміру нарахованої позивачем пені. При цьому, судом враховано те, що компенсаційний характер невиконання відповідачем зобов'язань за Договором забезпечено додатково (крім пені) вимогами про стягнення з ТОВ «Закарпаттяенергозбут» інфляційних втрат та відсотків річних. Водночас суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача в частині зменшення на 99% розміру нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних втрат.
Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд, здійснивши перевірку поданого позивачем розрахунку в цій частині, з огляду на встановлений в п.п. 6.2., 6.5. Договору (в редакції, що діяла до укладення Додаткової угоди від 14.01.2022) та у п.п. 5.2., 5.5. Договору в редакції Додаткових угод від 14.01.2022 та від 20.12.2022, строк оплати вартості послуг з передачі електричної енергії у спірний період, що по суті не заперечено відповідачем та з урахуванням дат її фактичної оплати відповідно до поданих розрахунків, що також визнається відповідача, вважав правомірними, документально підтвердженими та обґрунтованими вимоги про стягнення з відповідача 4 290 798,30 грн - 3% річних та 12 643 866,82 грн - втрат від інфляції, а позов в цій частині таким, що підлягає задоволенню; позов в частині помилково нарахованих позивачем за січень 2023 року (період нарахування з 16.02.2023 по 30.04.2023) відсотків річних в розмірі 26 061,96 грн та 8192,53 грн втрат від інфляції, нарахованих за 7 днів липня 2021 року (період з 13.07.2021 по 20.07.2021) суд визнав таким, що не підлягає задоволенню. При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з роз'яснень, наданих у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.
Частково не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, обидві сторони звернулися до Західного апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами.
Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (позивач) у своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 22 липня 2025 року у справі № 907/670/23 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» 313 318,83 грн пені та ухвалити нове, яким задоволити позовні вимоги НЕК «Укренерго» про стягнення 348 132,03 грн пені в повному обсязі. В частині стягнення 4 290 798,30 грн - 3% річних та 12 643 866,82 грн - інфляційних нарахувань - залишити без змін. Зокрема, зазначає, що судом при вирішенні питання щодо зменшення заявленого до стягнення розміру пені, не досліджено чи є цей випадок винятковим, не враховано інтереси обох сторін; зменшення судом пені на 90% у спірній ситуації порушує принцип справедливості, рівності сторін та об'єктивного очікування сторони на отримання компенсації за порушені зобов'язання. Також зазначає, що відповідачем не надано жодних актуальних фінансових документів, передбачених чинним законодавством, які б свідчили про фінансове становище відповідача на момент розгляду заяви, а саме фінансової звітності підприємства; а надана відповідачем Інформація про проведення розрахунку за спожиту електроенергію з ТОВ «Закарпаттяенергозбут» з споживачів Закарпатської області, на яку посилається суд першої інстанції, не є фінансовою звітністю підприємства, а відтак, не може бути доказом, що підтверджує про фінансове становище товариства. Разом з цим, вказує, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що обов'язок з обґрунтування і доведення того, що порушення договірних зобов'язань не завдало значних збитків контрагенту, покладається на сторону, до якої застосовується санкція, тобто на відповідача, натомість позивач не зобов'язаний у цьому випадку доводити наявність у нього збитків, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору відповідачем.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» (відповідач) у своїй апеляційній скарзі просить змінити рішення Господарського суду Закарпатської області від 22 липня 2025 року у справі № 907/670/23 в частині стягнення інфляційних втрат, присудивши до стягнення з відповідача на користь позивача інфляційні втрати у розмірі 10 908 596,66 грн, відмовивши у стягненні інфляційних втрат у розмірі 1 735 270,16 грн. На думку відповідача суд першої інстанції не врахував правовий висновок, викладений у постанові Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19, а саме: якщо сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. Відтак, вважає, що позивачем неправомірно нараховано інфляційні втрати за серпень, грудень 2022 року та березень 2023 року.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду першої інстанції в оскаржуваній відповідачем частині залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення. Зокрема, зазначає, що судом при перевірці розрахунку позивача було враховано висновки, викладені у постанові Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19, про що зазначено в тексті оскаржуваного рішення. Наголошує, що прострочення відповідача у спірні місяці (серпень, грудень 2022 та березень 2023) тривало по 16 днів (тобто більше 15 днів), відтак, позивач правомірно врахував індекси інфляції у такі місяці.
31 жовтня 2025 року від відповідача до суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду Об'єднаною Палатою Верховного Суду справи № 914/2625/23 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав подане клопотання про зупинення провадження у справі та просив задоволити таке, з огляду на те, що підставою для передачі справи № 914/2625/23 на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду є виявлене Верховним Судом неоднакове застосування частини другої статті 625 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 10.12.2024 у справі № 914/1653/23 Верховний Суд визнав можливим нарахування інфляційних втрат і 3% річних на суми планових платежів, тоді як у постанові від 15.07.2025 у справі № 914/3621/23 дійшов протилежного висновку, погодившись із безпідставністю таких нарахувань. При цьому, звертає увагу на те, що Верховний Суд у постанові від 10.12.2024 у справі № 914/1653/23 дійшов висновку, що правовідносини з надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління є подібними з правовідносинами з надання послуг з передачі електричної енергії, оскільки є правовідносинами щодо надання послуг оператором системи передачі, для розрахунків за договорами з передачі електричної енергії та з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління використовується плановий і фактичний обсяги послуги, спосіб оплати таких послуг (попередні планові платежі на основі наданих користувачем прогнозованих планових обсягів послуги та подальша доплата згідно відповідних актів надання послуги) є теж подібним.
Представник позивача в судовому засіданні заперечив щодо клопотання відповідача про зупинення провадження у справі. Зокрема, зазначив, що право на нарахування 3% річних та інфляційних втрат передбачено нормами чинного законодавства.
Розглянувши клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі, колегія суддів відмовила у задоволенні такого, з огляду на наступне:
Згідно з п.7 ч.1 ст.228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Слід зазначити, що зупинення провадження у справі з підстав, передбачених у ч.1 ст.228 ГПК України є правом, а не обов'язком суду.
Водночас згідно з ч.1 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з апеляційної скарги відповідача, ним оскаржено рішення суду першої інстанції лише в частині стягнення судом 1 735 270,16 грн інфляційних втрат; виходячи із вказаної суми ним і сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги (31 234,90 грн). Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що судом першої інстанції не було взято до уваги висновки, викладені в постанові Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19 щодо врахування моменту виникнення боргу та можливості врахування індексу інфляції у спірні місяці. При цьому, в решті задоволених позовних вимог, відповідач рішення не оскаржував.
Водночас позивачем рішення суду першої інстанції оскаржено лише в частині зменшення розміру пені.
За встановлених судом обставин, апеляційний суд не вбачає підстав для зупинення апеляційного провадження у цій справі з підстави, передбаченої п.7 ч.1 ст.228 ГПК України.
Представник позивача в судовому засіданні вимоги своєї апеляційної скарги підтримав, просив задоволити в повному обсязі: скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 22 липня 2025 року у справі № 907/670/23 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 313 318,83 грн пені та ухвалити нове, яким задоволити позовні вимоги НЕК «Укренерго» про стягнення пені в повному обсязі в сумі 348 132,03 грн, з підстав, наведених в апеляційній скарзі. Проти вимог апеляційної скарги відповідача заперечив, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.
Представник відповідача в судовому засіданні вимоги своєї апеляційної скарги підтримав, просив задоволити в повному обсязі: змінити рішення Господарського суду Закарпатської області від 22 липня 2025 року у справі № 907/670/23 в частині стягнення інфляційних втрат та відмовити у стягненні з відповідача 1 735 270,16 грн інфляційних втрат, з підстав, наведених в апеляційній скарзі. Проти вимог апеляційної скарги позивача заперечив.
Західний апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційних скарг та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного:
Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 01 січня 2019 року між Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго», як Оператором системи передачі (ОСП) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут», як користувачем укладено Договір про надання послуг з передачі електричної енергії за № 0195-02024 (надалі Договір), за змістом якого, а саме: п.1.1 ОСП зобов'язується надавати послугу з передачі електричної енергії (надалі - послуга) відповідно до умов цього договору, а користувач - здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору.
29 липня 2019 року внаслідок реорганізації шляхом перетворення, відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 № 73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 829-р «Про погодження перетворення державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» у приватне акціонерне товариство», утворено НЕК «Укренерго» як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності.
НЕК «Укренерго» є правонаступником майна, усіх прав та обов'язків Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» відповідно до статті 108 Цивільного кодексу України, пункту 5 Порядку перетворення державного унітарного комерційного підприємства в акціонерне товариство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2012 № 802, пункту 3.2 статуту НЕК «Укренерго».
Додатковою угодою від 01.01.2019 сторони домовилися про взаємодію при набранні чинності нормами ст.ст.66-71 ЗУ «Про ринок електричної енергії», укласти Додаток до цього договору щодо переліку точок комерційного обліку користувача.
Додатковою угодою від 14.08.2019 сторони домовилися викласти в новій редакції Договір про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0195-02024.
Додатковою угодою №3 від 01.11.2020 сторонами погоджено викладення текстової частини Додатку №1 «Перелік віртуальних точок комерційного обліку Користувача на межі з оператором системи передачі» до Договору в новій редакції.
Згідно з п.6.1 Договору розрахунковим періодом за цим договором є 1 календарний місяць.
Відповідно до п.6.2 Договору користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості послуги ОСП таким чином: 1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з розділом 5 Договору. Подальша оплата може здійснюватися щоденно або шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуг, яка визначена згідно з розділом 5, у кожен з наступних періодів: 2 платіж - з 06 до 10 числа розрахункового місяця; 3 платіж - з 11 до 15 числа розрахункового місяця; 4 платіж - з 16 до 20 числа розрахункового місяця; 5 платіж - з 21 до 25 числа розрахункового місяця. При цьому розмір оплати у вказані періоди повинен бути не меншим планової вартості послуг, яка визначена згідно з розділом 5, на 5 днів наперед.
Користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги протягом 3 банківських днів з моменту та на підставі отримання акту приймання-передачі послуги, який ОСП надає користувачу протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим (п.6.5 Договору).
У п.6.6 Договору сторони погодили, що у разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі послуги, користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі послуги вартість останньої шляхом направлення ОСП повідомлення протягом 5 робочих днів з моменту отримання акту. Процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов'язання у встановлений договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дати отримання акту приймання-передачі послуги, то вважається, що цей акт прийнято без розбіжностей.
Додатковими угодами до Договору від 14.01.2022 та від 20.12.2022 сторонами викладено в новій редакції умови Договору.
Додаткова угода від 20.12.2022 до Договору укладена шляхом підписання представниками сторін їх електронними цифровими підписами 15.12.2020 (ОСП) та 20.12.2022 (Користувач), що підтверджується долученим позивачем до позову протоколами створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 09.07.2023 року.
Згідно з п.4.1 Договору (тут і надалі в редакції Додаткових угод від 14.01.2022 та від 20.12.2022) для здійснення розрахунків використовуються плановий та фактичний обсяги послуги: - плановий обсяг послуги визначається на основі наданих користувачем повідомлень щодо обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць. У разі ненадання або несвоєчасного надання відповідних повідомлень, плановим обсягом послуги вважається фактичний обсяг послуги, наданої у попередньому розрахунковому періоді; - фактичний обсяг послуги у розрахунковому місяці визначається відповідно до розділу ХІ Кодексу системи передачі.
Планові обсяги послуги користувач зобов'язаний подавати ОСП не пізніше 25-го числа місяця, що передує розрахунковому. Форма подання повідомлення розміщена на офіційному вебсайті ОСП. Планові обсяги можуть подаватися на більший період з подальшим їх коригуванням у терміни, передбачені цим пунктом (п.4.2 Договору).
Відповідно до п.5.2 Договору користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості послуги ОСП таким чином: 1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі 1/5 від планової вартості Послуги, визначеної згідно з розділом 5 цього Договору. Подальша оплата здійснюється шляхом сплати 1/5 від планової вартості Послуг, яка визначена згідно з розділом 3, у кожен з наступних періодів: 2 платіж - до 10 числа розрахункового місяця; 3 платіж - до 15 числа розрахункового місяця; 4 платіж - до 20 числа розрахункового місяця; 5 платіж - до 25 числа розрахункового місяця.
У п.5.5 Договору сторони погодили, що користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання послуги, наданих виконавцем (ОСП), або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою «Системи управління ринком» (далі - СУР), або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису тієї особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді.
Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі даних, що надаються Адміністратором комерційного обліку (далі - АКО). Акти приймання-передачі послуги направляються користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Коригування обсягів та вартості наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надаються АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в СУР, що здійснюється згідно з Правилами ринку.
Оплату вартості послуги, після коригування обсягів та вартості послуг, користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта приймання-передачі послуги (включно).
Акти приймання-передачі послуги та акти коригування до актів приймання-передачі послуги у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає користувачу два примірники в паперовому вигляді, підписані власноручним підписом зі своєї сторони. Користувач здійснює підписання актів приймання-передачі послуги та актів коригування до актів приймання-передачі послуги відповідного розрахункового періоду протягом трьох робочих днів та повертає їх ОСП.
Судом встановлено, що листами ТОВ «Закарпаттяенергозбут» повідомило ПрАТ НЕК «Укренерго» про наміри щодо отримання послуги та доведено ОСП плановий обсяг надання послуг кВт-год за період червень-липень 2021 року, лютий 2022 року, квітень 2023 та за усі наведені періоди сторонами підписано акти приймання-передачі послуги (з актами коригування до актів приймання-передачі), якими підтверджується факт належного надання послуг з боку ОСП, що не заперечується відповідачем у справі.
За твердженням позивача, яке на заперечується відповідачем, останнім неналежним чином виконувалися зобов'язання за Договором в частині своєчасної (у визначений в розділі 5 Договору строк) оплати вартості послуги передачі в період з серпня 2022 року по квітень 2023 року включно, у зв'язку з чим на час подання позову заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» за надані послуги з передачі електричної енергії становила 461 536 154,06 грн.
Водночас, після відкриття провадження у цій справі відповідачем добровільно сплачено заборгованість в розмірі 461 536 154,06 грн за надані послуги за договором про надання послуг з передачі електричної енергії № 0195-02024 від 01.01.2019 з урахуванням додаткових угод, яка є предметом спору в частині основного боргу в цій справі, що підтверджується долученими до заяви відповідача від 22.01.2025 копіями платіжних інструкцій, у зв'язку з чим, ухвалою суду від 04.02.2025 закрито провадження у справі № 907/670/23 в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 461 536 154,06 грн основного боргу.
Водночас, з урахуванням неналежного виконання відповідачем умов Договору в частині своєчасної оплати вартості послуги передачі електричної енергії позивачем з урахуванням залишення позову без розгляду в частині стягнення 1 539 748,71 грн - пені та 921 204,31 грн - штрафу (ухвала від 27.02.2025) та зменшення позовних вимог в частині нарахованих відсотків річних та інфляційних (ухвала від 25.06.2025) за період з червня по липень 2021 року та з серпня 2022 року по квітень 2023 року включно, в порядку ст.625 ЦК України нараховано 4 316 860,24 грн - 3% річних, 12 652 059,35 грн - інфляційних втрат та за період прострочення червень-липень 2021 року 348 132,03 грн - пені.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а у відповідності до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).
В силу ч.2 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, серед іншого, неустойкою.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.ч.1, 2 ст.551 ЦК України).
Так, у п.6.7 Договору (в редакції Додаткової угоди від 14.08.2019) сторони погодили, що у випадку порушення користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню в розмірі 0,1% (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання користувачем своїх зобов'язань.
Перевіривши розрахунки позивача в частині нарахування пені за порушення відповідачем строків оплати послуги передачі у червні-липні 2021 року, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що такі розрахунки на суму 348 132,03 грн пені за період з 03.06.2021 року по 29.07.2021 року є правильними.
Разом з тим, позивач не погодився з висновком суду першої інстанції про зменшення розміру пені на 90% (до 34 813,20 грн) та оскаржив рішення суду в цій частині.
З приводу наведеного, колегія суддів зазначає наступне:
Частиною 1 ст.233 ГК України (чинного на час ухвалення рішення судом першої інстанції) передбачалося, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз наведених вище норм свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Разом з цим, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки (штрафу, пені) є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (штрафу, пені).
Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України).
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 та постановах Верховного Суду.
У постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 Господарського кодексу України і частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 Господарського процесуального кодексу України.
Так, судом встановлено, що пеня в сумі 348 132,03 грн нарахована позивачем відповідно до умов п.6.7 Договору (в редакції Додаткової угоди від 14.08.2019), за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань з оплати вартості передачі електроенергії протягом червня-липня 2021 року включно. При цьому, сума заборгованості за Договором в зазначений період добровільно оплачена відповідачем ще протягом червня-липня 2021 року, а строк прострочення зобов'язань відповідача по сплаті планових платежів в зазначений період становив щонайбільше 8 календарних днів.
Водночас, судом встановлено, що подані позивачем розрахунки заборгованості, платіжні документи підтверджують те, що на кінець періоду розрахунку пені (29.07.2021) борг відповідача був повністю відсутній та, навпаки, мала місце переплата вартості послуги передачі в розмірі 511 293,92 грн.
Судом також враховано те, що відповідач, як єдиний постачальник універсальних послуг з постачання електричної енергії в силу приписів пп.4 п.3, п.3-1 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» в спірний період, був позбавлений права нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг громадянам України у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі, що в спірних правовідносинах при заявленні до ТОВ «Закарпаттяенергозбут» вимог про стягнення неустойки дає підстави для застосування принципів пропорційності та справедливості при вирішенні питання стягнення пені з суб'єкта, якому відповідні штрафні санкції по власній дебіторській заборгованості нараховувати заборонено.
Як правильно зазначено місцевим господарським судом, що з долученої відповідачем до відзиву на позов Інформації про проведення розрахунку за спожиту електроенергію з ТОВ «Закарпаттяенергозбут» з споживачів Закарпатської області, зокрема у червні-липні 2021 року вбачається значний рівень дебіторської заборгованості, зокрема населення, у період нарахування позивачем пені, що може пояснювати причини несвоєчасного виконання зобов'язань відповідача за договором та в сукупності з підтвердженням незначного рівня прострочення у цей період дає підстави для висновку про добросовісність відповідача в спірних правовідносинах та наявність в суду підстав для зменшення розміру нарахованої позивачем пені.
Водночас судом взято до уваги відсутність у позивача будь-яких матеріальних збитків чи інших витрат (втрат), пов'язаних з простроченням виконання зобов'язань відповідачем зі сплати вартості послуги передачі протягом червня-липня 2021 року, з урахуванням, в тому числі, мінімальних періодів прострочення оплати в цей період, а також надлишкової сплати вартості послуги передачі у липні 2021 року.
Зменшуючи розмір неустойки (пені), місцевий господарський суд виходив з положень ст.3 ЦК України, згідно з якою загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру заявленої до стягнення пені на 90%, беручи до уваги встановлені судом вище обставини добросовісності відповідача; належного виконання відповідачем зобов'язань за договором в інші (окрім спірних) періоди; зважаючи на незначний період прострочення оплати вартості послуги передачі електроенергії в червні-липні 2021 року, з урахуванням розумного балансу приватних та публічних інтересів сторін у справі та із застосуванням принципу пропорційності.
Колегія суддів відхиляє доводи позивача про неврахування судом першої інстанції інтересів останнього, оскільки, місцевим господарським судом присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційні втрати (4 290 798,30 грн та 12 643 866,82 грн відповідно); основний борг повністю був сплачений відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції. Наведене на думку апеляційного суду в сукупності забезпечує захист майнових прав та інтересів позивача, а також відповідає загальним засадам цивільного законодавства.
Неустойка (штраф, пеня) є лише санкцією за невиконання зобов'язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу (у цьому випадку - добровільної сплати відповідачем), 3% річних та інфляційних втрат.
Стягнення штрафу, пені та передбачених статтею 625 ЦК України нарахувань не є основним доходом позивача і не може впливати на його господарську діяльність. Разом з тим, позивачем не надано суду доказів на підтвердження погіршення власного фінансового стану, виникнення ускладнень у здійсненні ним господарської діяльності, внаслідок незначного прострочення оплати відповідачем наданих послуг.
Враховуючи все наведене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення розміру заявленої до стягнення пені на 90% - до 34 813,20 грн, що з урахуванням сукупності встановлених вище обставин, відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності.
Щодо апеляційної скарги відповідача в частині стягнення судом інфляційних втрат, колегія суддів зазначає таке:
Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Не виконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 (на яку також посилається і відповідач в апеляційній скарзі) щодо механізму розрахунку інфляційних втрат у порядку частини другої статті 625 ЦК України у разі, якщо прострочення виконання грошового зобов'язання становить неповний місяць, роз'яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця. Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Так, відповідач вважає, що позивачем неправомірно нараховано інфляційні втрати за серпень, грудень 2022 року та березень 2023 року за зобов'язаннями:
- серпня 2022 року (третій плановий платіж) - заборгованість існувала з 16.08.2022 по 08.09.2022;
- листопаду 2022 року - заборгованість існувала з 16.12.2022 по 30.04.2023;
- грудня 2022 року (третій плановий платіж) - заборгованість існувала з 16.12.2022 по 08.01.2023;
- лютого 2023 року - заборгованість існувала з 16.03.2023 по 30.04.2023;
- березня 2023 року (третій плановий платіж) - заборгованість існувала з 16.03.2023 по 06.04.2023.
Відтак, відповідач вважає, що за ті місяці, в яких заборгованість виникла з 16 числа місяця, в якому є 31 день, не підлягає врахуванню індекс інфляції, проте, колегія суддів не погоджується з такими доводами скаржника, оскільки як зазначено вище, за висновками (роз'ясненнями) об'єднаної палати Верховного Суду, час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу.
Слід зазначити, що час прострочення у спірні місяці (серпень, грудень 2022 року та березень 2023 року) становив по 16 днів у кожному місяці, що є > 15 днів, тобто більше півмісяця, а відтак = 1 (одному) місяцю.
Таку методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць підтверджено також у постанові Верховного Суду від 11 листопада 2025 року у справі № 910/15563/24.
З огляду на наведене, колегія суддів відхиляє зазначені в апеляційній скарзі доводи відповідача про неврахування судом першої інстанції висновків Об'єднаної палати Касаційного господарського суду, наведених у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19. Судом першої інстанції правильно враховано такі висновки та відхилено відповідні доводи відповідача.
Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).
Враховуючи все наведене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову.
Доводи апеляційних скарг є безпідставними та такі не спростовують висновків місцевого господарського суду про часткове задоволення позову. Колегія суддів не вбачає підстав, передбачених ст.277 ГПК України, для скасування рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційних скарг - без задоволення.
Судовий збір за подання апеляційних скарг, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржників.
Керуючись ст.ст.236, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,
ухвалив:
Рішення Господарського суду Закарпатської області від 22 липня 2025 року у справі № 907/670/23 залишити без змін, а апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» - без задоволення.
Матеріали справи № 907/670/23 повернути до Господарського суду Закарпатської області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.
Повну постанову складено 08 грудня 2025 року
Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.
Суддя Бойко С.М.
Суддя Бонк Т.Б.