Справа № 991/6787/25
Провадження №11-сс/991/775/25
Слідчий суддя 1 інст. ОСОБА_1
10 грудня 2025 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
представника третьої особи, щодо майна якої
вирішується питання про арешт, ОСОБА_7 ,
підозрюваний ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_9 , треті особи, щодо майна яких вирішується питання про арешт - ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та їх представники - ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_9 , ОСОБА_14 не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_12 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30 червня 2025 року про арешт майна у кримінальному провадженні №52023000000000229 від 23 травня 2023 року,
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30 червня 2025 року клопотання прокурора задоволено та накладено арешт (із забороною відчуження та розпорядження) із метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання на таке майно: квартиру АДРЕСА_1 ; земельні ділянки площею: 0,0023 га (кадастровий номер 1210400000:02:016:0585) та 0,0111 га (кадастровий номер 3220881300:04:001:4986); житловий будинок загальною площею 196 кв.м у АДРЕСА_2 ; земельні ділянки площею: 0,0059 га (кадастровий номер 3220881300:04:001:4635); 0,0658 га (кадастровий номер 3220881300:04:001:4634); 0,0645 (кадастровий номер 3220881300:04:001:4632); 0,0817 га (кадастровий номер 1223757100:03:004:0093); 0,35 га (кадастровий номер 1223757100:03:004:0005); 0,3807 га (кадастровий номер 1223757100:03:004:0092); 0,15 га (кадастровий номер 1223757100:03:004:0004) та житловий будинок загальною площею 39,7 кв.м у АДРЕСА_3 ; з метою забезпечення спеціальної конфіскації: квартиру АДРЕСА_4 ; квартиру АДРЕСА_5 ; квартиру АДРЕСА_6 . Судове рішення мотивоване тим, що докази, які містяться у матеріалах справи підтверджують обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 злочинів, передбачених ч.5 ст.191 КК України та ч.3 ст.209 КК України. Органом досудового розслідування доведено, що ОСОБА_8 з 2015 року проживає однією сім'єю з ОСОБА_10 , пов'язаний із нею спільним побутом, але не перебуває у шлюбі, а тому все майно, за винятком майна, виключеного з цивільного обороту, набуте ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , яке зареєстроване на її ім'я, є їхньою спільною сумісною власністю. Крім того, накладено арешт на квартиру АДРЕСА_7 ; та квартиру АДРЕСА_8 , які належать на праві власності ОСОБА_11 , яка є матір'ю ОСОБА_10 з підстав відповідності об'єктів критеріям, визначеним ч.1 ст.96-2 КК України. На думку слідчого судді, арешт майна є пропорційним втручанням у права власників майна, та не матиме надмірних наслідків для них та інших осіб.
25 листопада 2025 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_12 , надіслана засобами поштового зв'язку 21 листопада 2025 року, в якій він просить ухвалу слідчого судді від 30 червня 2025 року в частині накладення арешту на майно ОСОБА_11 скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора САП про накладення арешту на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0023 га (кадастровий номер 1210400000:02:016:0585); квартиру АДРЕСА_4 ; квартиру АДРЕСА_5 ; квартиру АДРЕСА_6 , які належать ОСОБА_11 . На його думку, висновки слідчого судді про те, що майно ОСОБА_10 також належить підозрюваному ОСОБА_8 на праві спільної сумісної власності, оскільки вони, начебто, проживають однією сім'єю, та факт дарування ОСОБА_10 нерухомості своїй матері ОСОБА_11 є спробою приховати це майно, є необґрунтованими припущеннями сторони обвинувачення. ОСОБА_10 та ОСОБА_8 мають спільних дітей, але вони не є подружжям та не можуть вважатись особами, які проживають однією сім'єю. При цьому, встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу належить до виключної юрисдикції загальних судів та у відповідності до ст.315 ЦПК України підлягає розгляду судом в порядку окремого провадження. 20 лютого 2023 року ОСОБА_10 подано заявку на бронювання квартири АДРЕСА_4 , та слачено 3 000 дол. США в якості попередньої оплати. 07 березня 2023 року між ОСОБА_10 та ТОВ «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ «НІКА-ІНВЕСТ» укладено попередній договір купівлі-продажу квартири та 03 квітня 2023 року сторонами укладено договір купівлі-продажу. Вказану квартиру ОСОБА_10 11 липня 2023 року подарувала своїй матері ОСОБА_11 , що підтверджується договором дарування. 16 лютого 2023 року між ОСОБА_10 та ТОВ «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ «НІКА-ІНВЕСТ» укладено попередній договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_5 , та 03 квітня 2023 року сторонами укладено договір купівлі-продажу. Вказану квартиру ОСОБА_10 11 липня 2023 року подарувала своїй матері ОСОБА_11 , що підтверджується договором дарування. Квартира АДРЕСА_6 , утворена в результаті об'єднання квартири №1208 загальною площею 91,4 кв.м та квартири №1209 загальною площею 58,2 кв.м. 28 березня 2019 року між ОСОБА_10 та ТОВ «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ «НІКА-ІНВЕСТ» укладено попередній договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_10 . 19 січня 2023 року сторонами укладено два договори купівлі-продажу цих квартир. Квартиру №1208 загальною площею 91,4 кв.м та квартиру №1209 загальною площею 58,2 кв.м ОСОБА_10 11 липня 2023 року подарувала своїй матері ОСОБА_11 , що підтверджується договорами дарування. Походження доходів та обставини набуття ОСОБА_10 прав власності на вказані квартири перевірені колегією Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду 21 жовтня 2025 року у справі №991/6787/25. 19 квітня 2024 року рішенням Кам'янської міської ради Дніпропетровської області №2273- 49/УІІ1 ОСОБА_10 та ОСОБА_11 в порядку безоплатної приватизації передано у спільну сумісну власність (по 1/2 кожній) земельну ділянку з кадастровим номером: 1210400000:02:016:0585 площею 0,0023 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_11 . Випадки застосування спеціальної конфіскації передбачені ст.96-2 КК України. Спеціальна конфіскація не може бути застосована до майна, яке перебуває у власності добросовісного набувача. Ухвалою колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 21 жовтня 2025 року встановлено, що в матеріалах справи відсутні будь-які підстави аргументовано припускати, що об'єкти нерухомого майна, на які накладено арешт, набуті в період коли ОСОБА_8 проживав однією сім'ю з ОСОБА_10 або ОСОБА_11 . Разом з тим, законодавством не передбачено можливість застосування покарання у виді конфіскації майна за кримінальне правопорушення до членів сім'ї особи, що притягається до кримінальної відповідальності. Оскільки копію ухвали слідчого судді ОСОБА_11 не отримувала, за його заявою від 05 листопада 2025 року копію ухвали ним отримано 18 листопада 2025 року, тому строк апеляційного оскарження не пропущено.
У судовому засіданні представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_7 апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_12 підтримав з підстав, зазначених у ній, просив апеляційну скаргу задовольнити.
Прокурор заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вважав, що рішення слідчого судді постановлено з урахуванням усіх обставин справи та у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства, а тому просив залишити його без змін.
Представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_11 - адвокат ОСОБА_12 у судове засідання не з'явився, 10 грудня 2025 року засобами електронного зв'язку подав заяву про розгляд апеляційної скарги за його відсутності. Підозрюваний ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_9 , треті особи, щодо майна яких вирішується питання про арешт - ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та їх представники - ОСОБА_13 , ОСОБА_9 , ОСОБА_14 у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином. Відповідно до ч.4 ст.405 КПК України неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду, не перешкоджає його проведенню.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників апеляційного провадження, дослідивши матеріали судової справи, колегія суддів доходить таких висновків.
Відповідно до абз.2 ч.3 ст.395 КПК України якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, або якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому ст.382 КПК України, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Ухвала слідчого судді, яка є предметом перегляду, постановлена 30 червня 2025 року в закритому судовому засіданні без виклику учасників провадження (т.2 а.с.10-14).
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що копію ухвали слідчого судді 04 липня 2025 року засобами поштового зв'язку надіслано підозрюваному ОСОБА_8 , третім особам, щодо майна яких вирішувалося питання про арешт, - ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (т.2 а.с.15, 16). Конверти із поштовою кореспонденцією повернулися до суду без вручення з відмітками: «адресат відсутній за вказаною адресою» та «за закінченням терміну зберігання» (т.2 а.с.42-44).
Враховуючи те, що третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_11 копію ухвали слідчого судді від 30 червня 20025 року не отримала, її представник - адвокат ОСОБА_12 таку копію отримав 18 листопада 2025 року (т.4 а.с.12-27, 81-85), тому строк апеляційного оскарження ним не пропущено.
У відповідності до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, у зв'язку з чим колегія суддів перевіряє на законність судове рішення у межах вимог, що зазначені в апеляційній скарзі.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На думку колегії суддів, слідчий суддя не в повній мірі дотримався вимог закону з огляду на таке.
Згідно з ч.1, 4 ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Відповідно до ч.2 ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.
Згідно з ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження.
Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.п.3, 4 ч.2 ст.170 КПК України); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.2 ч.2 ст.170 КПК України); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.4 ч.2 ст.170 КПК України); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно зі ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов'язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.
Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
До клопотання слідчого, прокурора про застосування, зміну або скасування заходу забезпечення кримінального провадження додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.
Вказані вимоги прокурором при поданні клопотання про арешт майна виконані.
Із матеріалів судової справи вбачається, що НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52023000000000229 від 23 травня 2023 року за підозрою ОСОБА_15 , ОСОБА_16 у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.28, ч.2 ст.364 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.209 КК України, та ОСОБА_17 у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.5 ст.191 КК України.
Відповідно до повідомлення про підозру від 26 червня 2025 року сторона обвинувачення кваліфікує дії ОСОБА_8 за ч.5 ст.191, ч.3 ст.209 КК України, оскільки він підозрюється у тому, що будучи директором та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «АКСАРІЯ», у період часу із 14 вересня 2022 року до 24 жовтня 2023 року, в порушення ст.3 Закону України «Про оборонні закупівлі», ст.5 Закону України «Про публічні закупівлі», пп.1 п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року №335, діючи умисно, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів за попередньою змовою із ОСОБА_16 та ОСОБА_15 та за пособництва ОСОБА_18 , які, зловживаючи своїм службовим становищем, з метою заволодіння бюджетними коштами, вчинили дії, направлені на забезпечення перемоги ТОВ «АКСАРІЯ» при закупівлі авіаційних шин Центральним управлінням забезпечення авіації та протиповітряної оборони ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - Центральне управління). Під час укладання державних контрактів №370/3/5/6/2/126 від 10 листопада 2022 року та №370/3/5/6/2/141 від 07 грудня 2022 року, діючи заздалегідь узгодженим між собою злочинним планом, достовірно знаючи про можливість поставити авіаційні шини дешевше, заволоділи бюджетними коштами в особливо великих розмірах на загальну суму 25 975 440 грн, чим вони спричинили державі в особі Міністерства оборони України збитки на вказану суму. Також, ОСОБА_8 у період часу з 12 грудня 2022 року до 15 листопада 2023 року, діючи умисно, перебуваючи у невстановленому органом досудового розслідування місці, будучи достовірно обізнаним про одержання на рахунки ТОВ «АКСАРІЯ» та надалі по ланцюгу на рахунки компанії «EVOR CONSULTING OU» грошових коштів, здобутих злочинним шляхом, внаслідок вчинення злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, здійснював фінансові операції, спрямовані на приховування, маскування джерела походження такого майна в особливо великому розмірі на загальну суму 25 975 440 грн, що перевищує вісімнадцять тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, чим вчинив злочин, передбачений ч.3 ст.209 КК України.
Згідно з ч.6 ст.12 КК України злочин, передбачений ч.5 ст.191 КК України, належать до особливо тяжких злочинів та передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. Злочин за ч.3 ст.209 КК України є також особливо тяжким та передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
Зазначені вище обставини та наявні матеріали провадження підтверджують наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину такого ступеня тяжкості, що є підставою для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
Відповідно до п.2, 3 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення спеціальної конфіскації та конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.
Згідно з ч.5 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому п.3 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.
Відповідно до ст.59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині КК України.
Арешт майна в порядку п.2 ч.2 ст.170 КПК України, тобто з метою забезпечення спеціальної конфіскації, передбачає дотримання стандарту достатніх підстав вважати, що є можливість застосування спеціальної конфіскації за умови, що майно відповідає критеріям, зазначеним у ч.1 ст.96-2 КК України.
Відповідно до ч.1 ст.96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, зокрема, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна (п.1 ч.1 ст.96-2 КК України).
Відповідно до ч.2 ст.96-2 КК України у разі якщо гроші, цінності та інше майно, зазначені у частині першій цієї статті, були повністю або частково перетворені в інше майно, спеціальній конфіскації підлягає повністю або частково перетворене майно. Якщо конфіскація грошей, цінностей та іншого майна, зазначених у частині першій цієї статті, на момент прийняття судом рішення про спеціальну конфіскацію неможлива внаслідок їх використання або неможливості виділення з набутого законним шляхом майна, або відчуження, або з інших причин, суд виносить рішення про конфіскацію грошової суми, що відповідає вартості такого майна.
Спеціальна конфіскація не може бути застосована до майна, яке перебуває у власності добросовісного набувача (абз.3 ч.5 ст.96-2 КК України).
Згідно зі ст.1 Протоколу №1 до Конвенції з прав людини і основоположних свобод, кожна фізична чи юридична особа має право на повагу до своєї власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини застосування конфіскації майна в конкретному випадку буде відповідати вимогам ст.1 Протоколу №1 до Конвенції не просто за умови, якщо така конфіскація формально ґрунтується на вимогах закону, але й за умови, що така законна конфіскація у даній конкретній ситуації не порушує «справедливу рівновагу між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав осіб».
Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що при застосуванні спеціальної конфіскації у кожному конкретному випадку необхідно не тільки послатися на наявність для цього формальних підстав, передбачених кримінальним законом, але й переконатися, що таке застосування не порушуватиме «справедливу рівновагу між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав осіб», покладаючи на особу «надмірний індивідуальний тягар» (постанови Верховного Суду від 28 лютого 2024 року у справі №713/1859/22, від 23 лютого 2022 року у справі №946/271/20, від 04 листопада 2020 року у справі № 236/3696/18).
Так, ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.209 КК України, та у випадку доведеності його вини, санкції вказаних статей передбачають обов'язкове призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна.
Слідчим суддею з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання накладено арешт, з врахуванням ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 21 жовтня 2025 року у даній справі, у тому числі, на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0023 га (кадастровий номер 1210400000:02:016:0585), оскільки стороною обвинувачення доведено, що дане майно придбане ОСОБА_19 , яка є дочкою ОСОБА_11 , під час спільного проживання з ОСОБА_8 , тому є об'єктом спільної сумісної власності; із метою забезпечення спеціальної конфіскації накладено арешт на квартиру АДРЕСА_4 ; квартиру АДРЕСА_5 ; квартиру АДРЕСА_6 , оскільки дане майно придбане за кошти, отримані злочинним шляхом.
Однак колегія суддів не погоджується з висновками слідчого судді про те, що в матеріалах кримінального провадження містяться докази, які свідчать що 1/2 частина земельної ділянки площею 0,0023 га (кадастровий номер 1210400000:02:016:0585) є спільною сумісною власністю.
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що земельна ділянка площею 0,0023 га за кадастровим номером 1210400000:02:016:0585 згідно рішення Кам'янської міської ради Дніпропетровської області «Про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_10 та ОСОБА_11 » від 19 квітня 2024 року №2273-49/VІІІ належить ОСОБА_11 та ОСОБА_10 на праві спільної часткової власності, розмір частки кожної становить 1/2 (т.1, а.с.123-124; т.2, а.с.68/120-69/121-122, т.3, а.с.329/124-330/125).
Тому колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_12 у частині скасування арешту на 1/2 частину земельна ділянка площею 0,0023 га за кадастровим номером 1210400000:02:016:0585, яка належить ОСОБА_11 підлягає скасуванню із постановленням нової ухвали, якою у задоволенні клопотання прокурора у цій частині необхідно відмовити.
Під час апеляційного розгляду колегією суддів на підставі доказів, які містяться в матеріалах кримінального провадження, та долучених до апеляційної скарги також встановлено, що:
-квартира АДРЕСА_4 , набута ОСОБА_11 у власність на підставі договору дарування від 11 липня 2023 року (т.1 а.с.131-133, т.2 а.с.77/129-78/130, т.4 а.с.28-30). Попереднім власником цієї квартири була ОСОБА_10 , дочка ОСОБА_11 , яка 07 березня 2023 року уклала із ТОВ «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ «НІКА-ІНВЕСТ» попередній договір купівлі-продажу квартири (т.3 а.с.234/29-249/44) та 03 квітня 2023 року - договір купівлі-продажу(т.3 а.с.250/45-255/50);
-квартира АДРЕСА_5 , набута ОСОБА_11 у власність на підставі договору дарування від 11 липня 2023 року (т.1 а.с.134-136, т.2 а.с.79/131-80/132, т.4 а.с.31-33). Попереднім власником цієї квартири була ОСОБА_10 , дочка ОСОБА_11 , яка 16 лютого 2023 року уклала із ТОВ «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ «НІКА-ІНВЕСТ» попередній договір купівлі-продажу квартири (т.3 а.с.212/7-227/22), та 03 квітня 2023 року - договір купівлі-продажу цієї квартири (т.3 а.с.228/23-233/28);
-квартира АДРЕСА_12 , набута ОСОБА_11 у власність на підставі договору дарування від 11 липня 2023 року (т.1 а.с.160-162, т.2 а.с.81/133-82/134, т.4 а.с.34-36). Попереднім власником цієї квартири була ОСОБА_10 , дочка ОСОБА_11 , яка 28 березня 2019 року уклала із ТОВ «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ «НІКА-ІНВЕСТ» попередній договір купівлі-продажу квартири (т.2 а.с.168/219-183/234) та 19 січня 2023 року - договір купівлі-продажу (т.2 а.с.184/235-189/240);
-квартира АДРЕСА_13 , набута ОСОБА_11 у власність на підставі договору дарування від 11 липня 2023 року (т.1 а.с.163-165, т.2 а.с.81/133-82/134, т.4 а.с.37-39). Попереднім власником цієї квартири була ОСОБА_10 , дочка ОСОБА_11 , яка 28 березня 2019 року уклала із ТОВ «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ «НІКА-ІНВЕСТ» попередній договір купівлі-продажу квартири (т.2 а.с.190/241-205/256) та 19 січня 2023 року - договір купівлі-продажу (т.3 а.с.206/1-211/6).
На замовлення ОСОБА_11 25 січня 2024 року ТОВ «КМ БТІ» видано висновок №25/01/24-37650 про те, що на підставі договорів дарування №498 та №502 від 11 липня 2023 року квартири №1208 та №1209 можуть бути об'єднані в новостворений об'єкт нерухомого майна - житлова квартира АДРЕСА_14 (т.4 а.с.40-41).
Із наявних у матеріалах кримінального провадження доказів вбачається, що доходи ОСОБА_10 за період із 2004 року до 2023 року становили 3 153 787 грн, у тому числі 1 900 000 грн, нарахованих ТОВ «АКСАРІЯ» у 2023 році в якості фінансової допомоги, директором та власником якого був ОСОБА_8 (т.1 а.с.175). Окрім того, відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 09 липня 2020 року, який укладено за згодою ОСОБА_8 , ОСОБА_10 за продаж квартири АДРЕСА_15 , отримала кошти в сумі 4 042 710,00 грн (т.2 а.с.114/165-115/166); 06 грудня 2022 року, 05 січня 2023 року та 10 січня 2023 року уклала, у тому числі із ТОВ «АКСАРІЯ», договори позики грошових коштів на загальну суму 9 213 720 грн (т.2 а.с.129/180-130/181, 132/183-134/185, 135/186-137/188); згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна ОСОБА_10 16 липня 2021 року уклала договір іпотеки №933 з позикою 282 800 дол. США (т.2 а.с.46/98).
У цілому за період із 2019 року до 03 квітня 2023 року витрати ОСОБА_10 на придбання нерухомого майна, у тому числі квартир №1208, №1209, №0904, №0701, складали близько 14 млн грн.
Колегія суддів критично ставиться до вартості земельних ділянок, зазначених у договорах купівлі-продажу, які ОСОБА_10 придбала у період із 16 листопада 2020 року до 14 вересня 2021 року в Дніпропетровській та Київській областях, оскільки, з урахуванням їх розташування, відстані до м.Дніпра та м.Києва, стану ґрунтів і попиту, на період укладення договорів їх ринкова вартість мала б бути значно вищою. Щодо договору позики грошових коштів від 06 грудня 2022 року в сумі 200 000 дол. США суд ставиться критично, оскільки у період дії воєнного стану на території України позика грошових коштів у такій сумі без застосування будь-яких запобіжників (застави майна чи інше) викликає сумніви у його реальності. Також викликають сумніви щодо реальних умов укладення договорів позики грошових коштів від 05 січня 2023 року та 10 січня 2023 року, оскільки дані договори укладені із ТОВ «АКСАРІЯ», директором та власником якого був ОСОБА_8 , у тому числі, укладеного також без будь-яких запобіжників, встановлених діючим законодавством. Також на сумнівність реальності договорів позики вказує і факт несплати коштів у визначений строк та продовження дії одного з договорів. Крім цього, суду не надано доказів, що у разі реальності зазначених договорів позики саме ці кошти були сплачені за договорами купівлі-продажу.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів доходить висновку, що матеріали кримінального провадження не містять доказів та стороною захисту не доведено, що квартира АДРЕСА_4 ; квартира №0904 загальною площею 57,5 кв.м у м.Києві, вул.Трускавецька, 10-Д; квартира №1208-1209 загальною площею 148,7 кв.м у м.Києві, вул.Трускавецька, 8, придбані ОСОБА_10 за кошти, отримані законним шляхом, а не за рахунок коштів, отриманих внаслідок вчинення ОСОБА_8 інкримінований йому злочинів, які були повністю чи частково перетворені у вищевказані об'єкти нерухомого майна, тому дане майно відповідає критеріям, визначеним ст.96-2 КК України, та на нього може бути накладено арешт з метою застосування спеціальної конфіскації.
Згідно з ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право, у тому числі, скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
На підставі наведеного, керуючись ст.131, 132, 135, 167, 168, 170, 171, 173, 392, 395, 405, 407, 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_12 задовольнити частково.
Скасувати ухвалу слідчого судді від 30 червня 2025 року в частині накладення арешту на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0023 га за кадастровим номером 1210400000:02:016:0585 та у цій частині постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора у цій частині відмовити.
В іншій частині апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4