11 грудня 2025 року
м. Черкаси
Справа № 711/7778/23
Провадження № 22-ц/821/2055/25
Категорія: 305010900
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Карпенко О.В.
суддів: Новікова О.М. Василенко Л.І.
за участю секретаря: Руденко А.О.
учасники справи:
позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС»
відповідач: ОСОБА_1
третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан»
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 16 вересня 2025 року (ухваленого під головуванням судді Булгакової Г.В. в приміщенні Придніпровського районного суду м.Черкаси) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» про стягнення шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
Короткий зміст позовних вимог
25 жовтня 2023 року ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ТДВ «Страхова компанія «Гардіан» про стягнення шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що 05.02.2021 між ПАТ «СК «АРКС» та ОСОБА_2 було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 15914а1чр.
Предметом даного Договору були майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Volkswagen», державний номерний знак « НОМЕР_1 ». У відповідності до умов вказаного Договору страхування позивач взяв на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь Страхувальника страхове відшкодування.
02.07.2021 ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Skoda», державний номерний знак « НОМЕР_2 », допустив зіткнення з транспортним «Volkswagen», державний номерний знак « НОМЕР_1 ». Внаслідок вищевказаної ДТП транспортним засобам було завдано механічних пошкоджень.
Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси по справі № 711/4266/21 відповідача було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Після ДТП Страхувальник звернувся до ПрАТ «СК «АРКС» із заявою про виплату страхового відшкодування та надав всі необхідні документи. На підставі даної заяви та наданих потерпілою стороною документів АТ «СК «АРКС» склало страховий акт та здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 69 880,79 грн.
Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована в ТОВ «СК «Гардіан», остання, керуючись статтями 22 та 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відшкодувала ПрАТ «СК «АРКС» страхове відшкодування в розмірі 49 801,76 грн.
Різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням становить 20 079,03 грн. Таким чином, позивач вважає, що згідно зі статтями 993, 1187, 1194 ЦК України, відповідач ОСОБА_1 зобов'язаний відшкодувати ПрАТ «СК «АРКС» завдані збитки в межах суми, виплаченої Страхувальнику.
На підставі вищевикладеного, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «АРКС» завдані збитки у розмірі 20 079,03 грн.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 січня 2024 року по справі призначено судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено Черкаському НДЕКЦ МВС України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Придніпровського районного суду м.Черкаси від 16 вересня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» завдані збитки у розмірі 20 079,03 грн. та судовий збір у розмірі 2 684,00 грн., а всього 22 763,03 грн.
Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивоване тим, що оскільки на момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ТДВ «СК «Гардіан», останнє в порядку регресу виплатило АТ «СК «АРКС» страхове відшкодування у розмірі 49 801,76 грн, тому ПрАТ «СК «АРКС» має право вимагати від відповідача відшкодування різниці між фактично виплаченою сумою та отриманим регресним відшкодуванням.
Суд вважав, що предметом спору у даній справі є суброгаційні вимоги страховика потерпілої особи до винуватця ДТП у частині невідшкодованих збитків його страховою компанією. Спір не стосується договірних правовідносин та встановлення належного/неналежного виконання умов Договору добровільного страхування наземного транспорту «Прямий захист» № 15914а1чр від 05.02.2021.
Враховуючи, що позивачем у порядку та в межах, визначених законом було виплачене страхове відшкодування, а також те, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини відповідача, а виплаченого страхового відшкодування від страховика відповідача недостатньо для повного відшкодування завданої ним шкоди, суд прийшов до висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача різниці між фактично виплаченою сумою та отриманим регресним відшкодуванням.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі, поданій 20 жовтня 2025 року, ОСОБА_1 , вважаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції необґрунтованим, постановленим при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просив скасувати рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 16 вересня 2025 року та ухвалити нове, яким в задоволенні позову -відмовити.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що з наявних у справі доказів неможливо встановити правильність сплаченого на користь позивача страхового відшкодування. Оскільки позивачем не доведено неможливості отримання страхового відшкодування від ТДВ «СК «ГАРДІАН», достатнього для покриття сплаченої виплати, підстав для стягнення такої різниці з відповідача по справі немає; задоволення позову прямо суперечить меті інституту страхування, а отже в позові має бути відмовлено.
Стверджує про те, що суд першої інстанції помилково виходив з того, що позовні вимоги заявлені на підставі права вимоги в порядку регресу. Позивач має право в даному випадку на суброгаційну вимогу.
Відзив на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов на адресу Черкаського апеляційного суду 27 жовтня 2025 року, ПрАТ «СК «АРКС», вважаючи доводи апеляційної скарги необґрунтованими, просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 16 вересня 2025 року - залишити без змін, вважаючи рішення суду законним, обгрунтованим, таким, що відповідає зібраним доказам, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Фактичні обставини справи, які встановлені судом першої інстанції
Як вбачається з матеріалів справи, 02.07.2021 о 17 год. 45 хв. в м. Черкаси по вул. Добровольського, 1, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Skoda», д.р.н. НОМЕР_3 , при виїзді з двору не надав переваги в русі автомобілю «Volkswagen», д.р.н. НОМЕР_4 , та скоїв з ним зіткнення. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26.07.2021 по справі № 711/4266/21, яка набрала законної сили 06.08.2021, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.
На момент ДТП автомобіль «Volkswagen», д.р.н. НОМЕР_1 , був застрахований у ПрАТ «СК «АРКС» за договором добровільного страхування наземного транспорту № 15914а1чр від 05.02.2021.
02.07.2021 власник пошкодженого автомобіля «Volkswagen», д.р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 звернувся до ПрАТ «СК «АРКС» із заявою про подію та виплату за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу.
З метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля «Volkswagen», д.р.н. НОМЕР_1 , було проведено його огляд, про що складено акт огляду транспортного засобу від 02.07.2021 та ремонтну калькуляцію № 1.003.21.0 від 14.07.2021.
Згідно рахунку-фактури № ША-0000028 від 14.07.2021, виданої ФОП ОСОБА_3 , вартість ремонту автомобіля «Volkswagen», д.р.н. НОМЕР_1 , становить 69 880,79 грн. без ПДВ.
15.07.2021 на підставі акту огляду транспортного засобу від 02.07.2021, рахунку-фактури № ША-0000028 від 14.07.2021, страхового акту № ARX2821481 від 14.07.2021 та розрахунку страхового відшкодування, ПрАТ «СК «АРКС» здійснило виплату страхового відшкодування на користь ФОП ОСОБА_3 у розмірі 69 880,79 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 799377 від 15.07.2021.
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , як водія автомобіля «Skoda», д.р.н. НОМЕР_3 , була застрахована у ТДВ «СК «Гардіан» відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР813816.
06.01.2022 ТДВ «СК «Гардіан» в порядку регресу перерахувало на рахунок ПрАТ «СК «АРКС» страхове відшкодування у розмірі 49 801,76 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 29451 від 06.01.2022.
Позиція Апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Згідно з частинами першою та другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
За змістом статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18).
Позивач (який є страховиком потерпілої особи) виконав свої зобов'язання за договором добровільного страхування відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування завданих збитків у повному обсязі.
У зв'язку з виплатою позивачем страхового відшкодування, до цієї особи (як до страховика потерпілої особи) перейшло право вимоги до заподіювача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв'язку із завданням шкоди відповідачем, в порядку суброгації.
Таким чином, особа, винна у деліктному зобов'язанні, повинна відшкодувати завдану шкоду у частині невідшкодованих збитків його страховою компанією, про що вірно вказав суд першої інстанції.
З наведеного слідує, що посилання скаржника в частині встановлення судом в даній справі регресних правовідносин є помилковим, оскільки суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що в даних правовідносинах має місце суброгація.
Згідно з вимогами статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За правилом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
За загальним правилом, з урахуванням статті 1192 ЦК України, розмір шкоди встановлюється на підставі проведених досліджень, що дозволяють визначити розмір реальних збитків. Такі дослідження надають фактичний або прогнозований висновок (залежить, зокрема, від часу та місця виконання робіт, вартості деталей).
Матеріалами справи підтверджено, що позовні вимоги заявлено, виходячи з різниці фактичних витрат, що були здійснені для відновлення пошкодженого транспортного засобу 69 880,79 грн та вже виплаченим страховою компанією винної особи страховим відшкодуванням у розмірі 49 801,76 грн.
Розмір такої шкоди визначено актом огляду транспортного засобу від 02.07.2021, ремонтною калькуляцію № 1.003.21.0 від 14.07.2021, рахунком-фактурою № ША-0000028 від 14.07.2021, страховим актом № ARX2821481 від 14.07.2021 та розрахунком страхового відшкодування ПрАТ «СК «АРКС», згідно яких вартість відновлювального ремонту автомобіля «Volkswagen», д.р.н. НОМЕР_1 , становить 69 880,79 грн.
Апеляційний суд враховує, що, заперечуючи проти такого розміру завданої шкоди, скаржник в той же час не заперечує, що ДТП сталася з його вини, має наслідком його відповідальність з відшкодування шкоди в частині, що не покрита його страховою компанією. Окрім того, скаржник не надає доказів, які б могли спростувати дані факти.
Також колегія суддів зважає на те, що суд першої інстанції сприяв відповідачеві в реалізації його процесуальних прав, спрямованих на отримання необхідних доказів, зокрема ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 січня 2024 року за клопотанням відповідача по справі призначено судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено Черкаському НДЕКЦ МВС України.
27 травня 2025 року від Черкаського НДЕКЦ МВС України надійшло повідомлення про неможливість проведення судової експертизи у зв'язку з її неоплатою та незадоволенням клопотання експерта в повному обсязі.
Окрім того, відповідно до частини 1 статті 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Відповідач зазначеним правом не скористався, доказів, які б могли спростувати доводи та нівелювати докази позивача, не надав.
Оцінюючи обставини справи у їх сукупності, враховуючи, що відповідач не надав доказів виконання ним деліктного зобов'язання, та не спростував приведені позивачем розрахунки розміру матеріального збитку, що були завдані потерпілій особі, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції, яке на переконання колегії суддів, ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи скаржника про те, що оскільки не доведено неможливості отримання страхового відшкодування від ТДВ «СК «ГАРДІАН», достатнього для покриття сплаченої виплати, підстав для стягнення такої різниці з відповідача по справі немає, колегія суддів відхиляє з огляду на те, що страховиком завдавача шкоди (ТДВ «СК «ГАРДІАН») в порядку регресу було виплачено ПрАТ «СК «АРКС» страхове відшкодування у розмірі 49 801,76 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 29451 від 06.01.2022 року, у зв'язку з чим його деліктне зобов'язання припинилось його належним виконанням.
Крім того, відповідачем не надано жодних доказів, які б свідчили про виплату страхового відшкодування ТДВ «СК «ГАРДІАН» не в повній мірі.
Згідно ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 .
У відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Судова колегія вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у апеляційній скарзі доводами, не вбачає.
Керуючись ст.ст. 258, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 16 вересня 2025 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» про стягнення шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді Л.І. Василенко
О.М. Новіков