Житомирський апеляційний суд
Справа №287/1244/25 Головуючий у 1-й інст. Винар Л. В.
Номер провадження №33/4805/869/25
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Галацевич О. М.
10 грудня 2025 року м.Житомир
Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Житомирського апеляційного суду Галацевич О.М., за участі представника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - Охрімчук Ірини Григорівни, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Олевського районного суду Житомирської області від 13 червня 2025 року, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,
встановив:
Постановою судді Олевського районного суду Житомирської області від 13 червня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Згідно з постановою судді місцевого суду, 17.05.2025, о 23 год 40 хв, в м Олевську, по провулку Промисловому, Коростенського району, Житомирської області ОСОБА_1 керував автомобілем марки Daewoo Lanos, номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер 6810 та в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погоджуючись із зазначеною постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та закрити провадження у справі, посилаючись на незаконність постанови, однобічне та неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що працівниками поліції допущені істотні порушення встановленого законом порядку під час проходження огляду на стан сп'яніння, оформлення адміністративних матеріалів та фіксації обставин події технічними засобами відеозапису. Зокрема, вказав на відсутність в матеріалах справи доказів керування транспортним засобом та його зупинки. Зазначив, що представники поліції не представились, не проінформували про причини зупинки, відеозапис фіксує події, які відбувалися на його подвір'ї, куди працівники поліції, перевищуючи свої повноваження, проникли без його дозволу та безпідставно застосовували до нього силу, кайданки і незаконно утримували. Протягом усієї події не були залучені свідки, його не було ознайомлено з правами, зокрема на захист, та складеними процесуальними документами, щодо нього постійно застосовувався психологічний тиск з метою домогтися визнання ним вини у порушенні ПДР та відмови від проходження огляду на стан сп'яніння. Враховуючи отриману ним під час проходження військової служби вибухову травму, він перебував у стресовому стані та відчував сильне хвилювання у зв'язку з неправомірними діями працівників поліції. Також, зазначив, що працівники поліції не дотримались порядку проходження огляду на стан сп'яніння та оформлення адміністративних матеріалів, а наявний в матеріалах справи відеозапис не є безперервним та не дає можливість встановити весь перебіг подій. Наголосив, що дізнавшись в суді про складання відносно нього працівниками поліції постанови про порушення ПДР, оскаржив її до суду, оскільки така є незаконною. Вказав, що працівниками поліції не було забезпечено проходження огляду на стан сп'яніння у визначеному законом порядку та не забезпечено йому право на захист. Будь-яких протиправних дій він не вчиняв, не перебував в стані алкогольного сп'яніння, а його поведінка пояснюється його станом здоров'я після отриманої ним травми. Також він не відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння. Звернув увагу, що наявні у справі докази є суперечливими та такими, що не доводять його вини у вчиненні інкримінованого йому правопорушення «поза розумним сумнівом, а зафіксовані відеозаписом події підтверджують порушення його конституційних прав на недоторканість житла, приватне життя, право на повагу честі і гідності тощо.
Представник ОСОБА_1 - Охрімчук І.Г. апеляційну скаргу підтримала з наведених у ній підстав.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення представника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку.
Згідно зі ст.245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, про що наголошується в ст.251 КУпАП.
Як зазначено в ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Висновок судді місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у відмові проходити огляд на стан сп'яніння, з правовою кваліфікацією таких дій за ч.1 ст.130 КУпАП за обставин, установлених у постанові судді місцевого суду, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами.
Так, згідно протоколу по адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №333827 від 18.05.2025, 17.05.2025, о 23 год 40 хв, в м Олевську, по провулку Промисловому, Коростенського району, Житомирської області ОСОБА_1 керував автомобілем марки Daewoo Lanos, номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер 6810 та в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.2).
За змістом п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
За правилами частин 2-5 ст.266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних засобів поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису, а у разі незгоди особи на проведення огляду з використання спеціальних технічних засобів або у разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Згідно вимог ч.1 ст.130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об'єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Винуватість ОСОБА_1 у порушенні п.2.5 Правил дорожнього руху України підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №333827 від 18.05.2025 (а.с.2); актом огляду на стан алкогольного сп'яніння із використанням спеціальних технічних засобів (а.с.3); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 18.05.2025 (а.с.4); розпискою про роз'яснення прав та обов'язків, передбачених ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП (а.с.5); розпискою про інформування особи, яка підлягає огляду на стан сп'яніння про порядок застосування спеціального технічного засобу (а.с.6); розпискою про ознайомлення водія з вимогами ч.1 ст.266 КУпАП щодо відсторонення водія від керування транспортним засобом (а.с.7); рапортом від 18.05.2025 сержанта поліції поліцейського СРПП ВП №2 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області А. Швеця (а.с.8); копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4755681 від 18.05.2025, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності передбаченої ч.1 ст.126 КУпАП (а.с.9); відеозаписом фіксації обставин події (а.с.10).
Під час апеляційного розгляду встановлено, що суддя місцевого суду надав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності та взаємозв'язку і дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Доводами апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовано.
На долученому до матеріалів справи відеозаписі зафіксовані обставини адміністративного правопорушення, які є достатніми для вирішення питання про наявність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у діях ОСОБА_1 . Відеозапис є належним і допустимим доказом, оскільки об'єктивно відтворює обставини, що мають значення для справи.
З відеозапису вбачається, що у зв'язку з виявленими у водія ОСОБА_1 ознаками алкогольного сп'яніння, працівники поліції неодноразово пропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, як з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу, так і у найближчому закладі охорони здоров'я. Від проходження огляду на місці події за допомогою спеціальних технічних засобів ОСОБА_1 відмовився, водночас виявив намір пройти огляд у медичному закладі. Проте, після доставлення до закладу охорони здоров'я, він відмовився від проведення огляду. Працівники поліції повідомили його про оформлення відносно нього адміністративних матеріалів у зв'язку з тим, що він відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, при цьому ОСОБА_1 категорично заявив, що підписувати нічого не буде.
Зафіксована відеозаписом поведінка ОСОБА_1 та наявні письмові докази не залишають сумнівів у доведеності факту керування ним транспортним засобом. Крім того, під час спілкування з працівниками поліції водій не заперечував такого факту, зазначав лише, що не чув та не бачив переслідування службовим автомобілем з увімкненими проблисковими маячками та звуковими сигналами, а також заперечував порушення ним ПДР та перебування у стані сп'яніння.
Твердження ОСОБА_1 , що судовим рішенням скасовано постанову ЕНА №4755681 від 18.05.2025, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ПДР, не виключає наявності складу правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП. Водія неодноразово було проінформовано про порушення ним ПДР: безпідставно застосовував у населеному пункті звуковий сигнал, не ввімкнув покажчик повороту, не зупинився на вимогу поліцейських, подану проблисковими маячками та звуковими сигналами. У зв'язку з виявленими у нього ознаками сп'яніння, його подальші дії регламентувалися нормами п.2.5 ПДР та не перебувають у причинному зв'язку з його незгодою з діями працівників поліції щодо зупинки транспортного засобу. Неправомірна зупинка працівниками поліції транспортного засобу, за певних обставин, може бути підставою притягнення таких працівників до відповідальності. Проте, якщо при цьому з'ясувалось, що водій перебував з ознаками сп'яніння чи в іншому неадекватному стані, то факт неправомірної зупинки не звільняє його від обов'язку виконання вимог п.2.5 ПДР України.
Також, слід зазначити, що за змістом п.2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015, поліцейський, як посадова особа, на яку покладено обов'язок забезпечення безпеки дорожнього руху, самостійно за власним переконанням визначає наявність у водіїв транспортних засобів ознак сп'яніння, визначених п.п.3, 4 Розділу І цієї Інструкції. З відеозапису фіксації обставин події вбачається, що у працівників поліції була обґрунтована підозра вважати, що ОСОБА_1 знаходиться у стані алкогольного сп'яніння, зважаючи на повідомлення останнього про виявлені у нього ознаки, які відображені у протоколі про адміністративне правопорушення. Отже, вимога поліцейського пройти відповідний огляд була законною, а доводи ОСОБА_1 у частині відсутності видимих ознак алкогольного сп'яніння та підстав для огляду є необґрунтованими.
Доводи апеляційної скарги щодо неправомірних дій працівників поліції - безпідставного утримання та застосування кайданків не спростовують наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки з матеріалів відеозапису вбачається, що застосування заходів примусу не впливало на можливість особи усвідомлено приймати рішення щодо проходження огляду.
Посилання на не роз'яснення працівниками поліції прав та не ознайомлення ОСОБА_1 зі складеними матеріалами не можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими, оскільки такі обставини не позбавили його можливості реалізувати надані законом права під час судового розгляду. Законодавство також не вимагає обов'язкової участі адвоката під час проходження огляду на стан сп'яніння чи оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, а відсутність захисника не перешкоджала виконанню водієм обов'язку, встановленого п. 2.5 ПДР України.
Твердження ОСОБА_1 щодо психологічного тиску з боку поліцейських з метою змусити його визнати порушення ПДР та відмовитися від проходження огляду на стан сп'яніння не підтверджуються відеозаписом.
Порушень вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735 та ст.266 КУпАП, які б могли бути підставою для визнання оформлених працівниками поліції документів недопустимими, не встановлено.
Присутність свідків при проходженні огляду на стан сп'яніння, а також при відмові від огляду, у даному випадку не є обов'язковою, оскільки здійснювалась відеофіксація події (ст.266 КУпАП).
Наведені ОСОБА_1 доводи щодо проникнення працівників поліції на приватну територію не спростовують установлених фактичних обставин та не впливають на наявність у його діях складу правопорушення, пов'язаного з невиконанням вимог п. 2.5 ПДР. Як правильно зазначив суд першої інстанції питання дотримання працівниками поліції порядку проникнення на територію домоволодіння можуть бути предметом окремого розгляду у визначеному законом порядку, однак не стосують оцінки доказів у межах цього провадження.
Посилання на нечитабельність протоколу про адміністративне правопорушення не впливає на обґрунтованість висновків суду. Протокол оформлений у електронному вигляді і його текст з часом може втрачати контрастність, що ускладнює зчитування. Водночас наявні технічні дефекти, зокрема відсутність окремих слів чи літер у фабулі, не спотворюють змісту протоколу, який дозволяє встановити суть правопорушення, а викладені судом обставини відповідають змісту протоколу та подіям, зафіксованим на відеозаписі. Крім того, ОСОБА_1 не був позбавлений можливості, у разі виникнення сумнівів щодо змісту протоколу, витребувати його належну копію у уповноваженої особи.
Долучені до матеріалів апеляційної скарги документи про стан здоров'я військовослужбовця ОСОБА_1 , витяг з Державного реєстру речових прав, позовна заява, заява начальнику ГУНП (а.с.63-64, 65-67, 68-69, 70-71, 72-84, 85-87) тощо, на правильність висновків суду першої інстанції не впливають.
Інші обставини, на які посилався ОСОБА_1 в апеляційній скарзі та його представник в суді апеляційної інстанції, не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови. Такі обставини були предметом дослідження під час розгляду справи судом першої інстанції та отримали належну правову оцінку, обґрунтовано викладену у мотивувальній частині судового рішення, яка не потребує додаткового аналізу.
Суд апеляційної інстанції враховує практику Європейського Суду з прав людини, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді на всі доводи висловлені сторонами і дозволяє вищим судам підтверджувати мотиви нижчих судів без повторного викладу їх аргументації (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32)
Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
При розгляді даної справи суддя місцевого суду правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм закону, які б слугували підставою для скасування чи зміни постанови суду. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи та не спростовуються доводами апеляційної скарги.
За таких обставин, підстав для скасування постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 немає.
Керуючись ст.294 КУпАП, суд -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Олевського районного суду Житомирської області від 13 червня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Галацевич