Справа № 548/2428/25
Провадження № 2/548/1063/25
12.12.2025 Хорольський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого - судді Старокожка В.П.,
за участю секретаря судового засідання - Скрипніченко М.І.,
розглянувши у межах спрощеного позовного провадження у приміщенні суду м. Хорола цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Cпоживчий центр", представник позивача Медведєва Наталія Олександрівна, до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позиція позивача та відповідача, процесуальні дії, вчинені по справі.
Представник позивача Медведєва Н.О. 29.10.2025, діючи в інтересах свого довірителя, за допомогою підсистеми "Електронний суд" звернулася до Хорольського районного суду Полтавської області з позовною заявою до відповідачки про стягнення заборгованості за кредитним договором.
На обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що 02.04.2024 між позивачем ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_2 у електронній формі укладено кредитний договір (оферту) № 02.04.2024-100001864.
Відповідно до умов договору позичальниці шляхом перерахування коштів на банківську картку надано кредит в розмірі 6000,00 грн, строком на 168 днів. Дата повернення (виплати) кредиту - 16.09.2025; процентна ставка - фіксована незмінна у розмірі 1 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується на весь період строку дії договору, одноразова комісія за надання кредиту - 300,00 грн, додаткова комісію - 300,00 грн, яка нараховується за кожен із 3 чергових періодів нарахувань за користування ним.
У зв'язку із невиконанням ОСОБА_2 своїх зобов'язань по вказаному договору, станом на момент пред'явлення позову утворилася заборгованість у розмірі 18180,00 грн, яка складається із заборгованості по тілу кредиту - 6000,00 грн, по процентах - 7980,00 грн, по неустойці - 3000,00 грн, комісії, пов'язаній із наданням кредиту - 300,00 грн та додатковій комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) - 900,00 грн, яку позивач прохав стягнути з разом із судовими витратами із відповідачки.
Ухвалою судді 04.11.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, з наданням відповідачці права протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали суду подати відзив на позов і всі письмові та електронні докази. У зв'язку із отриманою судом інформацією про зміну прізвища відповідачкою із " ОСОБА_3 " на " ОСОБА_4 ", постановлено внести відомості до ОСК на справу та зазначити правильне прізвище відповідачки -" ОСОБА_4 ".
Станом на дату розгляду справи на адресу суду відзив від відповідачки не надходив.
Остання належним чином повідомлена про відкриття провадження у справі, так як копію вищевказаної ухвали суду вона отримала 12.11.2025, що підтверджується відповідним рекомендованим поштовим повідомленням.
Представник позивача у позовній заяві прохав про розгляд справи в спрощеному позовному провадженні за його відсутності.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, доходить висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.
Фактичні обставини, встановлені судом.
Судом із матеріалів справи на даних сторонами письмових доказів встановлено, що 02.04.2024 між позивачем ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_2 у електронній формі укладено кредитний договір (оферту) № 02.04.2024-100001864.
Відповідно до умов договору позичальниці шляхом перерахування коштів на вказану нею банківську картку надано кредит в розмірі 6000,00 грн, строком на 168 днів. Дата повернення (виплати) кредиту - 16.09.2025; процентна ставка - фіксована незмінна у розмірі 1 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується на весь період строку дії договору, одноразова комісія за надання кредиту - 300,00 грн; комісія за обслуговування кредитної заборгованості, яка нараховується за кожен із 3 чергових періодів нарахувань за користування ним - 300,00 грн (разом 900,00 грн).
Вказане підтверджується копіями пропозиції про укладення кредитного договору, заявки кредитного договору від 02.04.2024, відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору від 02.04.2024, інформаційного повідомлення позичальниці ОСОБА_2 - додатку до кредитного договору від 02.04.2024 № 02.04.2024-100001864.
Відповідно до копії повідомлення від сервісу iPay.ua, датованого 22.10.2025 за вих. № 104-2210, 02.04.2024 на картку № НОМЕР_1 як видачу за договором кредиту № 02.04.2024-100001864, було перераховано кошти в сумі 6000,00 грн.
Згідно з довідкою-розрахунком про стан заборгованості за кредитним договором № 02.04.2024-100001864 від 02.04.2024, заборгованість ОСОБА_2 по цьому договору становить 18180,00 грн, яка складається із заборгованості по тілу кредиту - 46000,00 грн, по процентах - 7980,00 грн, по неустойці - 3000,00 грн, комісії, пов'язаній із наданням кредиту - 300,00 грн та додатковій комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) - 900,00 грн, яку разом із судовими витратами прохає стягнути позивач на свою користь.
Проценти по кредиту нараховані за період з 02.04.2024 по 16.09.2025 (дату закінчення строку дії договору),
Норми права, застосовані судом.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ст. ст. 526, 612, 625 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію").
Статтею 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію").
Згідно із ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
У частинах першій та другій ст. 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч.1ст. 642 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Мотивована оцінка аргументів сторін та висновки суду.
Суд вважає доведеним факт підписання кредитного договору № 02.04.2024-100001864 від 02.04.2024 між позивачем і відповідачкою ОСОБА_1 та погодженого на умовах, викладених у ньому. На доведення факту укладення цього договору позивачем надано суду письмові докази, які суд вважає належними та достатніми.
Судом встановлено, що у цьому випадку підлягають застосуванню положення Закону України ''Про електронну комерцію'', оскільки договір був підписаний з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі за допомогою електронного підпису відповідачки одноразовим ідентифікатором.
Зважаючи на викладене, суд вважає, що стороною позивача доведено факт погодження між сторонами всіх суттєвих умов договору та належної інформації про підстави та розмір відповідальності позичальника за прострочення виконання зобов'язання. Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України ''Про електронну комерцію'', містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.
Отже, виходячи з принципу правомірності даного правочину, який не визнано судом недійсним, у позичальниці ОСОБА_1 виникло зобов'язання з повернення одержаного кредиту.
Аналізуючи зазначені норми права та встановлені обставини, суд доходить висновку, що, оскільки фактично отримані та використані відповідачкою кошти в добровільному порядку позивачу у повному об'ємі не повернуті, що підтверджується довідкою-розрахунком заборгованості за вищевказаним договором, укладеним між позивачем та відповідачкою, а також враховуючи вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання відповідачем обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, позивач має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконати відповідачем обов'язку з повернення, зокрема, фактично отриманої суми кредитних коштів.
Як убачається з матеріалів справи, зокрема, довідки-розрахунку про стан заборгованості, станом на момент звернення з позовом до суду 29.10.2025 заборгованість відповідачки перед позивачем становить 18180,00 грн, яка складається із заборгованості по тілу кредиту - 6000,00 грн, по процентах - 7980,00 грн, по неустойці - 3000,00 грн, комісії, пов'язаній із наданням кредиту - 300,00 грн та додатковій комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) - 900,00 грн.
Надана позивачем довідка-розрахунок заборгованості за договором від 02.04.2024 відомостей про включення до розміру заборгованості за тілом кредиту, процентами та одноразовою комісією за видачу кредиту неправомірно нарахованих сум не містить, відповідачкою не спростована, нарахування, проведені позивачем, здійснені згідно з умовами вищевказаного кредитного договору, які погоджені між сторонами.
З огляду на встановлені обставини, суд вважає доведеним існування між сторонами по справі договірних зобов'язань та невиконання обов'язку відповідачки з повернення кредитних коштів, внаслідок чого у ОСОБА_1 виникла вищевказана заборгованість, яка підлягає стягненню із останньої на користь позивача в розмірі 14280,00 грн, яка складається із заборгованості за основним боргом, процентами та одноразовою комісією (6000,00 грн + 7980,00+ 300).
Разом з цим, відповідно до ЗУ ''Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану'' від 15.03.2022, а також п. 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Ці наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Кредитний договір між сторонами укладений 02.04.2024, діяв до 16.09.2025, тобто в період дії в Україні воєнного стану. Норма закону, яка передбачає списання кредитодавцем нарахованих неустойки (штрафу, пені) включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, наразі дії і не скасована. Тому суд доходить висновку, що нарахування позивачем відповідачки неустойки в сумі 3000,00 грн є неправомірним, а відтак задоволенню не підлягає.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення із відповідачки заборгованість по додатковій комісії (за обслуговування кредитної заборгованості), що складає у загальній сумі 900,00 грн, нараховується відповідно до п. 9 заявки кредитного договору № 02.04.2024-100001864 від 02.04.2024 за організацію та забезпечення надання організаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях тощо, сплачується трьома частинами (300 грн - 1 платіж), у кожному із 3 чергових періодів, наступних за 1 періодом (дата отримання кредиту).
Відповідно до ст. 12 Закону України ''Про споживче кредитування'' умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
За змістом ч. 1 ст. 11 ЗУ ''Про захист прав споживачів'' цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України ''Про споживче кредитування''.
У справі, що розглядається, умовами кредитного договору фактично встановлено плату позичальниці за надання послуг, безоплатність надання яких прямо встановлена частиною першою статті 11 Закону України ''Про споживче кредитування''.
Ураховуючи наведене, оскільки відповідачці було встановлено плату (додаткову комісію) за такі супутні послуги кредитодавця, які за законом повинні надаватися їй безоплатно, вказаний пункт договору є несправедливим, містить дисбаланс обов'язків на шкоду позичальника та суперечить вимогам ЗУ ''Про захист прав споживачів'', а тому вимога позивача про стягнення з відповідачки на його користь такої додаткової комісії на загальну суму 900,00 грн є необґрунтованою, як наслідок, відсутні підстави для її задоволення.
Зазначене в повній мірі узгоджується зі змістом правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі №524/5152/15-ц (провадження №61-8862сво18). Аналогічний висновок зробив Верховний Суд 19 лютого 2020 року по справі №756/8840/17-ц, визнавши банківську комісію AT КБ ''ПриватБанк'' за кредит незаконною і зазначивши, що банки не можуть зобов'язати клієнтів її сплачувати. Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Схожі за змістом висновки викладені в постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 583/3343/19.
Зважаючи на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, стягненню із відповідачки на користь позивача підлягає заборгованість у загальній сумі 14280,00 грн, яка складається із заборгованості за основним боргом, процентами та одноразовою комісією.
У інішій частині позовних вимог слід відмовити за їх безпідставністю.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У позовній заяві позивач вказує на те, що ним понесено судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн згідно з платіжною інструкцією від 28.10.2025.
Зважаючи на те, що позов підлягає задоволенню частково, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 78,55 % сплаченого позивачем судового збору на підставі платіжної інструкції від 28.10.2025, що становить 1902,80 грн.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 525, 526, 527, 530, 610, 623, 625, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ст. ст. 141, 263- 265, 268, 279, 352 ЦПК України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр", представник позивача Медведєва Наталія Олександрівна, до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" заборгованість за договором № 02.04.2024-100001864 від 02.04.2024 у розмірі 14280 (чотирнадцять тисяч двісті вісімдесят) грн 00 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути із ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1902 (одна тисяча дев'ятсот дві) грн 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення шляхом подачі відповідної заяви до Полтавського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр", юридична адреса: місто Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37356833.
Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .
Головуючий