Справа № 216/2088/23
провадження 2/216/207/25
іменем України
11 грудня 2025 року місто Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Цимбалістенко О.В.,
за участю секретаря судового засідання: Борейко Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі позивач) звернулось до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг від 23.03.2019 року у розмірі 81530,11 грн. та судових витрат.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що 23.03.2019 року між ним та відповідачем було укладено Договір про надання банківських послуг «Monobank», на підставі якого відповідачу наданий кредит, який останнім своєчасно повернутий не був, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість. У зв'язку з цим позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.
Рух справи
Ухвалою судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Хомик І.І. від 02 травня 2023 року відкрито провадження у справі.
Згідно розпорядження керівника апарату Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Мірошниченка Я.В. № 251/23 від 20.06.2023 року у зв'язку з припиненням 02.06.2023 року відрядження судді Великоолександрівського районного суду Херсонської області Хомик І.І. до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, канцелярією суду було здійснено повторний автоматизований перерозподіл даної цивільної справи.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.06.2023 року, справу передано для розгляду судді Бутенко М.В., та ухвалою від 20.06.2023 року прийнято до провадження.
Згідно отриманого судом 02.06.2023 року на запит, актового запису про смерть № 203 від 15 лютого 2023 року, відповідач ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
01.11.2023 року, згідно отриманої судом на запит спадкової справи після смерті ОСОБА_2 встановлено, що спадщину прийняла його мати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Ухвалою суду від 02 листопада 2023 року залучено до участі правонаступника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 грудня 2024 року визначено головуючого суддю: Цимбалістенко О.В. Підстави проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи стало Рішення Вищої ради правосуддя від 03 грудня 2024 року № 3509/0/15-24, яким суддю ОСОБА_3 звільнено з посади Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Ухвалою від 05 березня 2025 року справу прийнято до провадження.
Представник позивача, відповідно до ч. 1 ст. 276 ЦПК України, подав до суду клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.
Відповідач про розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, судом повідомлялася належним чином шляхом поштового відправлення копії позовної заяви та ухвали про відкриття провадження за адресою: АДРЕСА_1 , поштове відправлення повернулось до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Відповідно до ч. 4 ст. 277 ЦПК України, в установлений судом строк не подав до суду заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, також не подав до суду відзив на позовну заяву.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
23.03.19 року ОСОБА_2 звернувся до Акціонерного товариства «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг, в якій просив відкрити на його ім'я поточний рахунок та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у Додатку, відповідно до умов Договору. Погодилась, що Анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, укладення якого він підтверджує і зобов'язується виконувати його умови. Підтверджує, що надані ним документи є чинними та відповідають оригіналу. Засвідчує генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису з особистим ключим.
На підставі укладеного договору ОСОБА_2 відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні, кредитний ліміт по поточному рахунку становить 50000 грн.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку, заборгованість ОСОБА_2 станом на 13.12.2022 року становить 81530,11 грн.
01.11.2023 року, згідно отриманої судом на запит спадкової справи після смерті ОСОБА_2 встановлено, що спадщину прийняла його мати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Ухвалою суду від 02 листопада 2023 року залучено до участі правонаступника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України (далі- ЦК) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
У статті 526 ЦК передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 628 ЦК сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку про його змішану правову природу, а саме, про те, що договір містить елементи договору банківського рахунку та кредитного договору.
Частинами 1 та 2 ст. 1054 ЦК передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір є консенсуальним, тобто вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо усіх істотних умов договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з не додержанням письмової форми, є нікчемним(ст. 1055 ЦК).
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 633 ЦК публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ «Універсал Банк»).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК).
Згідно зі ст. 1049 ЦК позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд вважає безпідставними посилання позивача на Умови і Правила обслуговування в АТ «Універсал Банк», паспорт споживчого кредиту та Тарифи обслуговування кредитних карт «Чорна», оскільки вони не підписані відповідачем.
Умови та Правила надання банківських послуг АТ «Універсал Банк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в Анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) приєднується лише до тих умов, з якими він ознайомлений.
У Анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Універсал Банк» від 23.03.19 не зазначена процентна ставка за користування наданими ОСОБА_2 коштами, строк на який вони видаються а також інші складові кредиту.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяги з Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Універсал Банк» розумів відповідач та ознайомлювався і погоджувався з ними, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Універсал Банк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка з сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
Зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19, яка є релевантною стосовно порядку укладання договору кредиту, і в якій було зазначено правову позицію щодо належного стандарту доведення факту узгодження Умов та правил банківських послуг.
Враховуючи, що фактично отримані та використані ОСОБА_2 кошти в добровільному порядку Акціонерному товариству «Універсал Банк» не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначено моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконання боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів,
З наданого Акціонерним товариством «Універсал Банк» розрахунку вбачається, що розмір заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором визначено з урахуванням відсотків, які нараховані згідно з умовами обслуговування рахунків фізичної особи, а тому цей розрахунок не є належним доказом щодо розміру коштів, які фактично отримані ним, та його заборгованості.
Крім того, як вбачається з наданого банком розрахунку заборгованості, загальний залишок заборгованості за кредитом (тілом кредиту) становить 81530,11 грн. Проте, фактично ця сума не є заборгованістю лише за тілом кредиту, оскільки банком також нараховувались проценти на заборгованість за кредитом.
ОСОБА_2 неодноразово вносив кошти у рахунок погашення кредитної заборгованості, однак сплачені ним кошти розподілялись банком на погашення процентів, які передбачені Умовами обслуговування рахунків фізичної особи, що відповідачем не підписані, тобто не спрямовувались на погашення тіла кредиту, у зв'язку з чим заборгованість зростала.
При цьому, як вбачається з виписки щодо руху коштів по картці ОСОБА_2 , банком також здійснювалось автоматичне списання відсотків, щомісячних платежів, списання за прострочення за кредитом, що враховано ним як заборгованість за тілом кредиту, однак фактично такою не є.
Отже, з аналізу розрахунку заборгованості та виписки по рахунку ОСОБА_2 , які надані позивачем, вбачається, що банк самостійно збільшував розмір основної заборгованості, а саме списував з рахунку ОСОБА_2 необумовлені умовами договору відсотки за використання кредитного ліміту та відносив їх на заборгованість за тілом кредиту.
Застосування такого алгоритму розрахунку суми боргу призвело до штучного збільшення обліковуваної суми (тіла) кредиту.
Саме в такий спосіб позивач (з урахуванням сум, які вносилися відповідачем на погашення заборгованості) визначив заборгованість за сумою кредиту в розмірі 81530,11 грн.
Втім, позивачем не надано суду доказів наявності у нього права відповідно до закону та/або належного укладеного договору здійснювати нарахування в зазначений спосіб, доказів належного узгодження цього з ОСОБА_2 , доведення до його відома таких умов нарахувань.
З огляду на надані позивачем матеріали, множинність варіантів індивідуальних умов кредитування та відсутність документального підтвердження щодо варіанту, який у передбачений законом спосіб застосовувався у відносинах з відповідачем, доводи позивача щодо умов надання коштів не можуть бути враховані. Нарахування та пред'явлення до стягнення елементів боргу поза сумою фактично наданих банком коштів, що ґрунтується на факті укладання кредитного договору, за таких умов безпідставне.
З досліджених судом розрахунків заборгованості ОСОБА_2 вбачається, що на момент визначення позивачем суми боргу (13.12.2022), з ОСОБА_2 були неправомірно списано відсотки на загальну суму 12789,27 грн., внаслідок чого збільшувалась сума заборгованості за тілом кредиту.
Тобто неправильність розрахунку позивача полягає не в арифметичних діях, а в принципах та підставах нарахування боргу, що безумовно впливає на його розмір, який не може ґрунтуватися на припущеннях.
Так, сплачені позичальником кошти зараховувались банком у порядку черговості, передбаченому ст. 534 ЦК, зокрема спочатку на погашення процентів, а вже потім на погашення кредиту. Проте, банк не довів належними доказами узгодження між сторонами сплату, розмір та порядок нарахування процентів, що свідчить про безпідставне направлення банком сплачених позичальником коштів на погашення процентів.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22.11.2023 у справі № 619/1384/21.
Приймаючи до уваги, що позивач безпідставно нараховував відсотки за користування кредитом і їх погашення відбувалося за рахунок тіла кредиту, внаслідок чого тіло кредиту безпідставно збільшено банком на суму нарахованих відсотків у розмірі 12789,27 грн., суд дійшов висновку про стягнення заборгованості на користь банку заборгованості за тілом кредиту в сумі 68740,84 грн.
Згідно з частиною першою статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).
Статтею 1281 ЦК України передбачено, що спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Згідно з частиною першою статті 1282 ЦК України, спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
У разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовилися від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.
Законодавець зберігає за кредитором право вимоги у разі смерті боржника. У такому випадку відбувається правонаступництво, яке є транслятивним, тобто таким, що переносить права та обов'язки первісного боржника на нового боржника.
Отже, правовідносини, що виникли між позикодавцем і позичальником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов'язальні правовідносини, що виникли між позикодавцем та спадкоємцями позичальника і вирішуються у порядку, передбаченому положеннями статті 1282 ЦК України.
З огляду на вищевикладене, суд вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з урахуванням наведеного. У зв'язку вищевикладеним з відповідача правонаступника ОСОБА_1 слід стягнути заборгованість за тілом кредиту в сумі 68740,84 грн. на користь банку.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеній частині позову.
(68740,84 *100:81530,11=84,31%; 2684*84,31:100=2262,88 грн.).
Керуючись статтями 76, 81, 141, 264, 265 ЦПК Суд, -
1.Позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
2.Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за тілом кредиту в сумі 68740 (шістдесят вісім тисяч сімсот сорок) грн. 84 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2262 (дві тисячі шістдесят дві) грн. 88 коп.
3.В іншій частині позову відмовити.
4.Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
5.Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково
6.Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.
7.Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
8.Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: Акціонерне товариство «Універсал Банк» ( код ЄРДПОУ 21133352; м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 54/19).
Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ).
Повний текст судового рішення складено та підписано 11 грудня 2025 року.
Суддя О.В.ЦИМБАЛІСТЕНКО