справа № 753/9919/22
провадження № 22-ц/824/16519/2025
головуючий у суді І інстанції Осіпенко Л.М.
9 грудня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Писаної Т.О.
суддів - Приходька К.П., Журби С.О.
за участю секретаря судового засідання - Івкової Д.Л.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 18 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, орган опіки та піклування - Дарницька районна в місті Києві державна адміністрація про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів та часу у вихованні та спілкуванні з дитиною,
В провадженні Дарницького районного суду м. Києва перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів та часу у вихованні та спілкуванні з дитиною.
Від представника позивача надійшла заява про виправлення описки у виконавчому листі. В обґрунтування заяви зазначено, що на виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від 9 травня 2024 року видано виконавчий лист від 21 серпня 2024 року, який був пред'явлений до виконання. 5 вересня 2024 року Дарницьким відділом державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) було повернуто виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання, оскільки виконавчий лист Дарницького районного суду м. Києва не відповідає вимогам ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження». Згідно з повідомлення виконавчої служби у виконавчому листі допущено помилку, яка полягає в тому, що у вказаному виконавчому документі зазначено двох стягувачів/боржників та передбачено вчинення кількох дій. З урахуванням викладеного просив виправити помилку у виконавчому листі, а саме видати окремі виконавчі листи щодо кожної позовної вимоги та щодо кожного боржника/стягувача.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 18 серпня 2025 року в задоволенні заяви адвоката Журавель Валентини Іванівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 про виправлення описки у виконавчому листі відмовлено.
Не погоджуючись із указаною ухвалою суду представник ОСОБА_1 - адвокат Журавель В.І. звернулась до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви про виправлення описки у виконавчому листі.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що у поданій 17 травня 2025 року заяві адвокат Журавель В.І. не просила суд виправити описку, а просила виправити помилку.
Наголошує на тому, що поняття «описка чи арифметична помилка» та «помилка при оформленні виконавчого документа» є різними і для позивача є незрозумілим їх ототожнення суддею першої інстанції.
Вважає, що суд першої інстанції всупереч вимогам ст.264, 265 ЦПК України в судовому рішенні не зазначив норму права або якому саме «законодавчо закріпленому інституту виправлення помилок у виконавчому листі» не відповідає заява адвоката Журавель В.І.
Відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходив.
В судове засідання сторони не з'явились, були належним чином повідомлені про розгляд справи шляхом направлення судової повістки на електронну адресу, що підтверджується звітом про доставку поштової кореспонденції суду.
На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників, що не з'явились.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала означеним вище вимогам відповідає, виходячи з наступного.
Відмовляючи у виправленні описки у виконавчому листі, суд першої інстанції встановив, що із змісту виконавчого листа виданого 9 травня 2024 року Дарницьким районним судом м. Києва по справі №753/9919/22 вбачається, що в ньому відсутні помилки чи описки, які б спотворювали текст виконавчого листа та призвели до його неправильного сприйняття.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з нижченаведених підстав.
Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
У ст. 129-1 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012).
За практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду (Рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року).
Виконавчий документ - це письмовий документ встановленої форми і змісту, який видається судом для примусового виконання прийнятих ним у справах рішень, ухвал, постанов як підстава для їх виконання.
Виконавчий документ повинен бути точним. Помилки допущені у виконавчому документі, що стосуються істотних обставин або ускладнюють виконання рішення, можуть бути усунуті судом, який видав виконавчий лист (документ).
Відповідно до частини першої статті 431 ЦПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Частиною 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.
Згідно з ч. 1 ст. 432 ЦПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Вирішуючи питання про виправлення помилок, допущених у виконавчому документі в поряду ст. 432 ЦПК України, суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності.
Так, судом встановлено, що 9 травня 2024 року Дарницький районний суд м. Києва ухвалив рішення у справі №753/9919/22, яким задовольнив частково позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, орган опіки та піклування Дарницька районна в місті Києві державна адміністрація про усунення перешкод у спілкувань з дитиною та визначення способів та часу у вихованні та спілкуванні з дитиною.
Визначив ОСОБА_1 способи участі у спілкуванні з дитиною та у вихованні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за графіком:
щосереди, щочетверга кожного місяця з 15:00 год до 17:00 год за згодою дитини без присутності ОСОБА_2 у межах населеного пункту за місцем проживання дитини в місцях, сприятливих для розвитку дитини, з урахуванням фізичного стану, побажань та інтересів дитини, графіку навчань та відпочинку, з правом прогулянок по місту та відвідування дитячих розважальних центрів;
кожної другої, четвертої суботи та неділі місяця з 10:00 год до 16:00 год за згодою дитини без присутності ОСОБА_2 у межах населеного пункту за місцем проживання дитини в місцях, сприятливих для розвитку дитини, з урахуванням фізичного стану, побажань та інтересів дитини, графіку навчань та відпочинку з правом прогулянок по місту та відвідування дитячих розважальних центрів;
спільний відпочинок 30 днів в період літніх місяців (червень, липень, серпень) під час відпустки (канікул) за згодою дитини без присутності ОСОБА_2 з урахуванням фізичного стану, побажань та інтересів дитини, графіку канікул та навчання;
день народження батька ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та день народження дитини ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) протягом чотирьох годин за згодою дитини без присутності ОСОБА_2 у межах населеного пункту за місцем проживання дитини з урахуванням фізичного стану, побажань та інтересів дитини;
безперешкодне спілкування засобами мобільного, інтернет, поштового, електронного та іншого зв'язку, в будь-яких додатках, месенджерах, з використанням соціальних мереж (Viber, Telegram, та ін.) та або за допомогою програм (Zoom, Skype, та ін.) з урахуванням режиму дня дитини та різниці в часі з країною перебування.
Зобов'язав ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у визначеному способі участі у спілкуванні та вихованні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та повідомляти фактичне місце знаходження (перебування) дитини.
У задоволенні іншої частини заявлених позовних вимог відмовив.
7 серпня 2024 року Дарницький районний суд м. Києва ухвалив додаткове рішення у справі №753/9919/22, яким було стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 496 гривень 20 копійок. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 496 гривень 20 копійок та на користь ОСОБА_1 1 295,20 гривень 20 копійок у відшкодування витрат на сплату судового збору. Відмовлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу.
23 січня 2025 року Київський апеляційний суд ухвалив постанову, якою залишив без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 9 травня 2024 року.
Задовольнив частково апеляційну скаргу ОСОБА_1 та апеляційну скаргу ОСОБА_2 на додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 7 серпня 2024 року.
Змінив додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 7 серпня 2024 року, скасувавши в частині відмови у стягненні з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу і ухвалив в цій частині нове судове рішення, стягнувши із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - 35 000 грн. витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції.
Змінив додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 7 серпня 2024 року, шляхом зменшення стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування витрат на сплату судового збору за розгляд справи районним судом з 1 295,20 грн до 248,10 грн.
В іншій частині додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 7 серпня 2024 року та рішення Дарницького районного суду міста Києва від 9 травня 2024 року - залишено без змін.
При цьому, стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - 15 000 грн витратна правничу допомогу в суці апеляційної інстанції.
Отже, 23 січня 2025 року рішення суду першої інстанції набрало законної сили.
На виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від 9 травня 2024 року в частині визначення ОСОБА_4 способів участі у спілкуванні з дитиною та у вихованні дитини та зобов'язання ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_4 у визначеному способі участі у спілкуванні і вихованні дитини та повідомляти фактичне місце знаходження (перебування) дитини видано виконавчий лист у справі № 753/9919/22 від 21 серпня 2024 року, який був пред'явлений до виконання.
Проте, 5 вересня 2024 року Дарницьким відділом державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) видано Повідомлення про повернення виконавчого документа стягувану без прийняття до виконання, оскільки виконавчий лист Дарницького районного суду м. Києва не відповідає вимогам ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно Повідомлення старшого державного виконавця Ірини Микитчук, у виконавчому листі у справі № 753/9919/22 від 21 серпня 2024 року допущено помилку, яка полягає в тому, що у даному виконавчому документі зазначено двох стягувачів/ боржників та передбачено вчинення кількох дій, а саме 1- визначити ОСОБА_4 способи участі у спілкуванні з дитиною та у вихованні дитини та 2 - зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_4 у визначеному способі участі у спілкуванні та вихованні дитини та повідомляти фактичне місце знаходження (перебування) дитини.
Звертаючись до суду з заявою про виправлення описки у виконавчому листі заявник посилався на те, що у виконавчому документі зазначаються один боржник і один стягувач та на вчинення кожної дії повинен бути виданий окремий виконавчий документ, а тому просив виправити помилку у виконавчому листі, а саме видати окремі виконавчі листи щодо кожної позовної вимоги та щодо кожного боржника/стягувача.
Так,відповідно до ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач та визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення.
В той же час, на переконання колегії суддів в оскаржуваному виконавчому листі зобов'язаною стороною (боржником) є саме ОСОБА_2 , оскільки встановлення самого порядку участі у спілкуванні з дитиною батька ОСОБА_1 не є частиною, яка свідчить, що на нього покладено певні зобов'язання, відтак батько не є зобов'язаною стороною за цими вимогами.
У зв'язку з цим, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що із змісту виконавчого листа виданого 9 травня 2024 року Дарницьким районним судом м. Києва по справі №753/9919/22 вбачається, що в ньому відсутні помилки чи описки, які б спотворювали текст виконавчого листа та призвели до його неправильного сприйняття, а тому відсутні підстави для задоволення заяви про виправлення описки у виконавчому листі.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, зводяться до незгоди із ухвалою суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для її скасування.
При цьому апеляційний суд враховує, що, як неодноразово відзначав Європейський суд з правом людини (далі - ЄСПЛ), рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торія проти Іспанії», заява № 18390/91).
Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення ЄСПЛ у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення ЄСПЛ у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги процесуального права при його постановленні, тому ухвалу суду, відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 18 серпня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий Т.О. Писана
Судді К.П. Приходько
С.О. Журба