справа № 756/8822/24
провадження № 22-ц/824/16770/2025
головуючий у суді І інстанції Ткач М.М.
10 грудня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Писаної Т.О.
суддів - Приходька К.П., Журби С.О.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 14 серпня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, на ухвалу про повернення зустрічного позову заявнику,
У провадженні Оболонського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заочним рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2024 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про стягнення аліментів, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 , щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10 липня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття, стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
3 червня 2025 року на адресу суду від представника відповіача ОСОБА_1 - адвоката Бабішеної М.Л. надійшов зустрічний позов про визначення розміру аліментів, що стягуються на двох дітей, в єдиній частці від заробітку (доходу) батька на їх утримання (відповідно до положень ст. 183 СК України), який було зареєстровано судом 9 червня 2025 року, у якому адвокат Бабішена М.Л. просила суд у відповідності до положень ст.183 СК України, змінити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 у відповідності до рішення Оболонського районного суду міста Києва від 5 липня 2024 року (справа №756/2330/24), визначивши розмір аліментів, що стягуються на двох дітей на їх утримання, в єдиній частці від заробітку (доходу) ОСОБА_1 у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 , у зв'язку з чим просила викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції: «Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання дітей - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, починаючи з 27 травня 2025 року і до досягнення старшою дитиною повноліття».
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 14 серпня 2025 року зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення розміру аліментів повернуто заявнику.
Не погоджуючись із указаною ухвалою ОСОБА_5 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що ОСОБА_1 , який на час розгляду позову ОСОБА_2 перебував на службі в ЗСУ і виконував бойові завдання у Донецькій області, навіть не надали шанс вирішити питання сплати аліментів в добровільному порядку.
Зазначає, що ОСОБА_1 не розумів, чому питання про стягнення аліментів на утримання двох дітей, народжених від одних і тих самих батьків, розглядалось окремими справами і існує два окремих рішення, внаслідок чого з нього стягуються аліменти на утримання двох дітей за двома окремими виконавчими провадженнями в сумі у розмірі половини його доходу.
Вважає, що обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, оскільки вони виникають з одних правовідносин - стягнення аліментів на утримання дитини з визначенням розміру таких аліментів, а також задоволення даного зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову про стягнення аліментів на утримання доньки сторін ОСОБА_3 , і може мати вплив і на рішення щодо стягнення аліментів на утримання старшого сина сторін ОСОБА_4 (і з огляду на положення ст. 183 СК України, доцільним є саме розгляд цих вимог спільно, в одному позові).
Вказує, що з моменту пред'явлення ОСОБА_2 позову про стягнення аліментів на другу дитину сторін (доньку ОСОБА_6 ) підлягає застосуванню саме ця норма закону, тому пред'явлення зустрічного позову про визначення розміру аліментів, що стягуються на двох дітей, в єдиній частці від заробітку (доходу) батька на їх утримання (відповідно до положень ст. 183 СК України) є передбаченим законом належним способом захисту прав та інтересів позивача за зустрічним позовом.
Зазначає, що первісний позов містить вимогу - стягнути аліменти у розмірі 1/4 частки від доходу платника аліментів, тобто, зокрема н вимогу визначити розмір таких аліментів.
Тобто, питання стягнення аліментів і визначення частки заробітку (доходу) батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, є нерозривними і вирішуються одночасно.
ОСОБА_1 , у своєму зустрічному позові, просить суд визначити розмір аліментів на утримання обох дітей сторін ( ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ) одразу її єдиній частці.
Отже вважає, що в обох випадках при розгляді як первісного, так і зустрічного позовів. суд вирішуватиме питання розміру аліментів, що підлягатиме стягненню на дитину сторін, і у разі задоволення зустрічного позову, це частково виключатиме задоволення первісного (бо аліменти на утримання дитини будуть стягуватись, але буде відмовлено у визначенні їх розміру в 1/4 частці від доходу, а вирішено визначити єдину частку - 1/3 від доходу платника аліментів на утримання обох дітей сторін), а тому логічно і доцільно розглянути первісний і зустрічний позов разом.
18 листопада 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_2 , в якому вона просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Вказує, що заявлені відповідачем вимоги до позивача у справі не мають характеру зустрічних та один із батьків, який проживає окремо від дитини, не наділений правом звертатися до суду з вимогою зобов'язати самого себе платити аліменти на дитину у будь-якому порядку (добровільному чи примусовому).
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвалу суду, зазначену в пункті 6 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Оскільки в апеляційному порядку оскаржується ухвала про повернення заяви позивачеві (заявникові), розгляд справи здійснюється без виклику сторін у порядку письмового провадження.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Законодавець у статті 4 ЦПК України встановив, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.
Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
З матеріалів справи вбачається, у провадженні Оболонського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 26 липня 2024 року прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів.
Заочним рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2024 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про стягнення аліментів, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 , щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10 липня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття, стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 12 травня 2025 року поновлено представнику ОСОБА_1 - Бабішеній М.Л. строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Оболонського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про стягнення аліментів; заяву представника ОСОБА_1 - Бабішеної М.Л. про перегляд заочного рішення Оболонського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про стягнення аліментів задоволено; скасовано заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2024 року у цивільній справі №756/8822/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про стягнення аліментів; у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - Бабішеної М.Л. про розгляд справи у загальному позовному провадженні відмовлено. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін.
3 червня 2025 року на адресу суду від представника відповіача ОСОБА_1 - адвоката Бабішеної М.Л. надійшов зустрічний позов про визначення розміру аліментів, що стягуються на двох дітей, в єдиній частці від заробітку (доходу) батька на їх утримання (відповідно до положень ст. 183 СК України), який було зареєстровано судом 9 червня 2025 року, у якому адвокат Бабішена М.Л. просила суд у відповідності до положень ст.183 СК України, змінити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 у відповідності до рішення Оболонського районного суду міста Києва від 5 липня 2024 року (справа №756/2330/24), визначивши розмір аліментів, що стягуються на двох дітей на їх утримання, в єдиній частці від заробітку (доходу) ОСОБА_1 у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 , у зв'язку з чим просила викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції: «Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання дітей - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, починаючи з 27 травня 2025 року і до досягнення старшою дитиною повноліття».
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 14 серпня 2025 року зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення розміру аліментів повернуто заявнику.
Повертаючи зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не пред'являє вимог щодо стягнення з ОСОБА_2 аліментів, правовідносини які і застосовуються судом при розгляді даного позову. Крім того, суд вказав, що один із батьків, який проживає окремо від дитини, не наділений правом звертатися до суду з вимогою зобов'язати самого себе платити аліменти на дитину у будь-якому порядку (добровільному чи примусовому).
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.
Частиною першою статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до п. З ч. 2 ст. 49 ЦПК України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 43 цього Кодексу: відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
Відповідно до частини 7 статті 178 ЦПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ЦПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 193 ЦПК України, зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом.
Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 ЦК України.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Відповідно до норм чинного Цивільного процесуального кодексу України, у позовній заяві повинен бути викладений обгрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; почергово зміст кожної позовної вимоги, спосіб (способи) захисту прав або інтересів, який передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує кожну позовну вимогу та зазначення доказів, що їх підтверджує, наявність підстав для звільнення від доказування.
Зміст позовних вимог - це певна форма захисту, яку просить позивач від суду. Під підставами позову, як вказує Верховний Суд, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Виклад обставин підстави також необхідний для визначення тотожності позову, захисту відповідача від позову, зміни позову позивачем і, найголовніше - для визначення предмета доказування по даній справі.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Визначаючи предмет позову як спосіб захисту права чи інтересу, важливим є перелік способів захисту цивільного права та інтересу, наведений у статті 16 Цивільного кодексу України, за приписами якої способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Однорідними можуть вважатися позовні заяви, які, пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.
Захист права відповідача виникає у випадку порушення його прав, у зв'язку з чим він має право на подання зустрічного позову до відповідача, який порушує його права.
Так, мета зустрічної позовної заяви полягає у взаємному врегулюванні спорів між сторонами в рамках одного судового процесу.
Суд приймає зустрічний позов до спільного розгляду з первісним, якщо це доцільно і вимоги взаємопов'язані.
Взаємна пов'язаність зустрічного та первісного позовів може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах, вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Водночас подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом.
Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом за умови не лише їх взаємопов'язаності, а й доцільності їх спільного розгляду.
Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 910/2987/18 та постановах Верховного Суду від 18 листопада 2021 року у справі № 910/3310/21, від 12 травня 2022 року у справі № 910/7951/21, від 17 травня 2021 року у справі № 910/18778/20.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою та просила суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини усіх видів його доходу (заробітку) щомісячно до досягнення донькою повноліття.
В свою чергу відповідач в зустрічній позовній заяві просив суд змінити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 у відповідності до рішення Оболонського районного суду міста Києва від 05 липня 2024 року (справа №756/2330/24), визначивши розмір аліментів, що стягуються на двох дітей на їх утримання, в єдиній частці від заробітку (доходу) ОСОБА_1 у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 , у зв'язку з чим просив викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції: «Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання дітей - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, починаючи з 27 травня 2025 року і до досягнення старшою дитиною повноліття».
Як правильно було зазначено в ухвалі суду першої інстанції заявлені відповідачем вимоги до позивача у справі не мають характеру зустрічних та один із батьків, який проживає окремо від дитини, не наділений правом звертатися до суду з вимогою зобов'язати самого себе платити аліменти на дитину у будь-якому порядку (добровільному чи примусовому).
Крім того, зустрічна позовна заява містить елементи зміни розміру аліментів по вже ухваленому рішенню суду, яке виконується.
З огляду на різні підстави, спільний розгляд первісного та зустрічного позовів призведе до надмірного завантаження судового процесу у справі, потребуватиме дослідження значної кількості питань що стосуються зменшення розміру аліментів , які вже призначені по рішенню суду , підстав такого зменшення, фактів доведеності неналежного виконання кожною із сторін своїх конкретних обов'язків, що не забезпечить бажаного дотримання принципу процесуальної економії.
Таким чином, зустрічні позовні вимоги, хоча й мають грошове вираження, не є взаємопов'язаними з первісними позовними вимогами, і задоволення зустрічних позовних вимог не виключить повністю або частково задоволення первісних позовних вимог, а їх спільний розгляд не буде сприяти оперативному, доцільному і правильному вирішенню спорів.
Тобто існує непов'язаність та недоцільність розгляду первісного та зустрічного позовів, оскільки викладені у них вимоги не обумовлені зустрічними вимогами, не є однорідними, а предмети та підстави цих позовів, а також докази на їх обґрунтування є різними.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, та на їх правильність не впливають, а фактично зводяться до не згоди із процесуальним рішенням.
Підстав для скасування оскаржуваної ухвали колегія суддів не вбачає.
Суд також наголошує, що повернення зустрічного позову в межах цієї справи не є перешкодою у доступі до правосуддя, адже учасник справи не позбавляється можливості подання такого позову як окремого на загальних підставах.
Отже, ОСОБА_1 не позбавлений права і наразі подати окремий позов до суду на загальних підставах.
За наведеного, вимоги апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи своє рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 14 серпня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий Т.О. Писана
Судді К.П. Приходько
С.О. Журба