апеляційне провадження №22-ц/824/12198/2025
справа №757/46366/24-ц
05 листопада 2025 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Желепи О.В., Соколової В.В.
за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Ступак Тетяною Олександрівною, на заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 16 квітня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Остапчук Т.В., дата складення повного судового рішення не зазначена,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Печерського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування арештів та зняття заборони відчуження майна фізичних осіб, -
встановив:
1. Короткий виклад доводів пред'явленого позову.
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про скасування арештів та зняття заборони відчуження майна фізичних осіб.
Вимоги позову мотивує тим, що 20 вересня 2021 року ОСОБА_1 на електронному аукціоні через ТОВ «Національна електронна біржа» у межах справи №910/2764/20 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 придбано легковий автомобіль Mercedes-Benz GL 500, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 .
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12 липня 2021 року в цій справі було скасовано арешти та заборони відчуження майна ОСОБА_2 , зокрема зазначеного автомобіля, але лише в межах виконавчого провадження НОМЕР_4.
Після придбання майна виявилось, що автомобіль і далі перебуває під іншими арештами та обтяженнями (зокрема за постановою Печерського ВДВС у ВП №58771744) і значиться в розшуку, що унеможливлює перереєстрацію транспортного засобу на нового власника.
Зазначає, що відповідно до підпункту 3 пункту 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» арешти мають бути зняті після підтвердження повного розрахунку за придбане майно, однак виконавці формально не визнають Акт про придбання майна на аукціоні таким документом.
Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва із клопотанням про зняття арештів з автомобіля, однак ухвалою від 10 червня 2024 року відмовлено з мотивів, що він не є учасником справи про неплатоспроможність боржника.
Разом з тим, статтею 87 Кодексу України з процедур банкрутства прямо передбачає, що після повної сплати ціни за лот акт про придбання майна на аукціоні та протокол аукціону є достатніми підставами для реєстрації права власності на рухоме майно. Таким чином, позивач є повноправним власником транспортного засобу.
Зазначає, що наявність арештів перешкоджає позивачу користуватися і розпоряджатися своїм майном, що порушує його право власності, гарантоване статтею 41 Конституції України, статтями 317, 319, 321, 391 ЦК України.
Мотивуючи наведеним, просить скасувати всі арешти та заборони з майна, а саме легкового автомобіля Mercedes-Benz GL 500 року випуску, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 (VIN номер шасі НОМЕР_2 ) та видалити запис про транспортний засіб з Державного реєстру обтяжень рухомого майна за усіма виконавчими провадженнями, а саме у зведеному виконавчому провадженні НОМЕР_5.
2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Заочним рішенням Печерського районного суду міста Києва від 16 квітня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовивши у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позов пред'явлено до неналежного відповідача.
Суд першої інстанції вказав, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. Суд вказав, що в межах цього спору належним відповідачем у справі є особа, в інтересах якої накладено арешт.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з ухваленим рішенням, адвокатом Ступак Т.О., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на неповне та неналежне дослідження матеріалів справи, порушення норм матеріального права.
Апеляційну скаргу фактично обґрунтовує доводами позовної заяви.
Зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що майно було реалізоване в межах процедури банкрутства у встановленому законом порядку, а не придбане напряму у боржника. Позивач є добросовісним набувачем.
Суд першої інстанції, посилаючись на практику Верховного Суду, зазначив, що відповідачем у справах про зняття арешту має бути боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт. Проте суд не врахував, що саме в інтересах Печерського РВДВС м. Києва накладено арешт на спірне майно, тому зазначений орган є належним відповідачем.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду у справі №725/3352/23 позов про зняття арешту з майна може подавати власник або володілець, який має законну підставу на майно, що не належить боржнику. Як третя особа до таких справ залучається відповідний орган державної виконавчої служби.
Позивач, як власник транспортного засобу, реалізованого у процедурі банкрутства, має законне право вимагати зняття арешту як способу захисту свого права власності. Наявність арештів фактично позбавляє його можливості розпоряджатися майном, що порушує гарантії, передбачені Конституцією України, Цивільним кодексом і Конвенцією.
Також суд не врахував практику ЄСПЛ, відповідно до якої надмірний формалізм у застосуванні процесуальних норм порушує право на доступ до суду.
У контексті зазначеного суд першої інстанції не з'ясував усіх істотних обставин, не перевірив доводів позивача, неправильно застосував норми матеріального права, що є підставою для скасування рішення.
Мотивуючи наведеним, просить рішення Печерського районного суду міста Києва від 16 квітня 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким вимоги позову задовольнити.
4. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу.
Відзиву на адресу Київського апеляційного суду не надходило.
5. Позиція учасників справи.
В судовому засіданні адвокат Ступак Т.О., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , підтримала подану апеляційну скаргу, просила суд її задовольнити.
Від Печерського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Київського Міжрегіонального управління юстиції України надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника.
Відповідно до статті 372 ЦПК України колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки його неявка не перешкоджає розгляду справи.
6. Позиція суду апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представниці позивача ОСОБА_1 - адвоката Ступак Т.О., розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
7. Фактичні обставини справи, установлені судом.
З даних свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 убачається, що транспортний засіб Mercedes-Benz GL 500, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , належить ОСОБА_2 (а.с. 32-33).
З даних акту про придбання майна на аукціоні з продажу майна фізичної особи ОСОБА_2 , банкрута у справі No910/2764/20 від 20 вересня 2021 року, убачається, що через оператора автоматизованого електронного майданчика ТОВ «НАЦІОНАЛЬНА ЕЛЕКТРОННА БІРЖА» на електронному аукціоні, ОСОБА_1 придбано легковий автомобіль Mercedes-Benz GL 500, д.н.з. НОМЕР_1 (а.с. 38).
22 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до ТСЦ 8046 із заявою №2494994793 від 22 вересня 2024 року, відповідно до змісту якої просив провести операцію перереєстрації на нового власника ТЗ, придбаного на аукціоні, електронних торгах, товарній біржі. Згідно даних резолюції убачається, що у задоволенні поданої ОСОБА_1 заяви відмовлено (а.с. 12-13).
Згідно даних результату перевірки за Єдиним державним реєстром МВС убачається, що на транспортний засіб установлено обмеження, зокрема: 21 травня 2013 ВДВС Печерського РУЮ в м. Києві накладено арешт та/або заборону відчуження; 12 червня 2011 року Головним управлінням юстиції України у м. Києві накладено арешт та/або заборону відчуження; 23 травня 2011 року Міністерством юстиції України накладено арешт та/або заборону відчуження; 01 квітня 2015 року ВПВР ДВС України накладено арешт та/або заборону відчуження;14 вересня 2011 року ВДВС Печерського РУЮ в м. Києві накладено арешт та/або заборону відчуження; 10 квітня 2015 року ВПВР УДВС ГУЮ в м. Києві накладено арешт та/або заборону відчуження; 01 квітня 2013 року Печерським районним судом м. Києва накладено арешт та/або заборону відчуження; 25 вересня 2018 року приватним виконавцем накладено арешт та/або заборону відчуження;17 липня 2019 року та 17 вересня 2019 року ДВС накладено арешт та/або заборону відчуження (а.с. 13).
З даних листа Печерського ВДВС у місті Києві від 29 червня 2023 року убачається, що у державного виконавця відсутні підстави для вилучення обтяження відповідно до вимог статті 59 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки майно реалізовано арбітражним керуючим Мельником М.А. на електронному аукціоні. Також відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 12 липня 2021 року по справі №910/2764/20 скасовано арешт на майно фізичної особи, а саме: автомобіль легковий, Mercedes-Benz GL 500, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , накладений приватним виконавцем Кошарним О.В. на підставі постанови НОМЕР_4 від 17 вересня 2018 року та видалено з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис №17074765 (17 вересня 2018 року) про заборону відчуження зазначеного майна. Додатково повідомлено, що перевіркою матеріалів зведеного виконавчого провадження встановлено, що арешт на майно боржника накладено відповідно до постанови №24416090 від 01 вересня 2011 року, яка прийнята державним виконавцем Позняк Н.В., постанови №50549688 від 17 липня 2019 року, яка прийнята державним виконавцем Маріуцою Т.В., постанови №37436181 від 08 квітня 2013 року, яка прийнята державним виконавцем Шиян О.В., постанови №58771744 від 16 вересня 2019 року, яка прийнята державним виконавцем Маріуцою Т.В. (а.с. 17-18).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10 червня 2024 року відмовлено ОСОБА_3 , у задоволенні клопотання про скасування арештів та зняття заборони відчуження з майна (а.с.19-29).
8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права.
Згідно статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим
Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, а відповідно до статті 319 цього Кодексу власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
У відповідності до статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод в здійсненні ним права користування і розпорядження своїм майном
Частиною 4 статті 263 ЦПК України установлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі №643/3614/17 (провадження № 14-479цс19) виклала висновок про те, що … [вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції].
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі №905/386/18 (провадження № 12-85гс19) зроблено висновок про те, що … [відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору].
Таким чином, позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.
Подібний висновок щодо застосування норм права міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року (провадження № 11-680апп19).
Із змісту позовної заяви установлено, що позивач звернувся до суду з позовом до Печерського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та просить ухвалити рішення про скасування всіх арештів та зняття заборони відчуження майна фізичних осіб.
Відповідач ? це особа, яка, на думку позивача або відповідного уповноваженого суб'єкта порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягується до справи у зв'язку із позовною вимогою, яка пред'являється до нього.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що «пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».
Тобто, пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Матеріали цивільної справи не містять клопотання позивача про заміну неналежного відповідача, відтак суд першої інстанції зробив правильний висновок про відмову у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги про те, що арешт накладено в інтересах Печерського РВДВС м. Києва колегією суддів відхиляються як необґрунтовані та не підтверджені, оскільки матеріали справи не містять відомостей про те, якими органами та в інтересах яких осіб накладено арешти, про скасування яких просить позивач.
Доводи скаржника про надмірний формалізм та обмеження доступу до суду відхиляються, оскільки відмова у задоволенні позову зумовлена пред'явленням його до неналежного відповідача. У такому випадку визначення кола відповідачів є виключною прерогативою позивача, а тому помилка позивача у визначенні належного відповідача не може покладатися на суд, не свідчить про прояв надмірного формалізму та не перешкоджає зверненню до суду із позовом із визначенням належного суб'єктного складу.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають.
Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не установлено.
Відповідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин колегія суддів робить висновок, що у задоволенні апеляційної скарги належить відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, як таке, що ґрунтується на установлених обставинах у справі та ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Ступак Тетяною Олександрівною, залишити без задоволення.
Заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 16 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повну постанови складено 10 грудня 2025 року.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді О.В. Желепа
В.В. Соколова