11 грудня 2025 року місто Чернівці справа №724/3221/25
провадження №22-ц/822/1004/25
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Височанської Н. К.
суддів: Литвинюк І.М., Перепелюк І.Б.,
секретар Мостолюк А.І.
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи - Військова частина НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; Міністерство оборони України; Хотинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дністровському районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 06 жовтня 2025 року по цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Військова частина НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України, Хотинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дністровському районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про оголошення фізичної особи померлою, головуючий в суді першої інстанції суддя Скрипник С.М.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2025 року заявник ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про оголошення фізичної особи померлою.
Посилалася на те, що вона ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження. Батько ОСОБА_2 помер у 2021 році, дружини та дітей немає.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Сповіщенням повідомлено про його зникнення безвісті 26 червня 2024 року в результаті здійснення противником артилерійського обстрілу по позиціях підрозділу поблизу населеного пункту Водяне Волноваського району Донецької області. Листом військової частини НОМЕР_1 від 11 серпня 2025 року повідомлено, що у військової частини відсутня інформація про місцезнаходження ОСОБА_2 , та надано довідки про перебування на службі та про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України.
Згідно листа Покровського РУП ГУНП в Донецькій області від 27 серпня 2025 року місцезнаходження ОСОБА_2 не встановлено, інформація про збіг ДНК не надходила.
Зазначає, що наказом в/ч НОМЕР_1 від 23 вересня 2024 року № 4254: солдата ОСОБА_2 , стрільця-снайпера 6 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , вважати таким, що зник безвісті 26 червня 2024 року за особливих обставин під час забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час воєнних дій на території України.
Відповідно до висновку службового розслідування військової частини НОМЕР_1 та показань інших військовослужбовців, ОСОБА_2 пропав безвісті за обставин, які дають підстави вважати, що він загинув.
Оголошення ОСОБА_2 померлим необхідне для отримання свідоцтва про смерть в органах державної реєстрації актів цивільного стану України для реалізації своїх прав, у тому числі з метою спадкування та отримання одноразової грошової допомоги.
Також вказує на те, що можливим днем смерті ОСОБА_2 є ІНФОРМАЦІЯ_3 , коли він зник безвісті при виконанні бойового завдання у зоні безпосередніх бойових дій поблизу населеного пункту Водяне Волноваського району Донецької області під час відсічі збройної агресії російської федерації.
Посилаючись на норми права та практику Верховного Суду просила оголосити ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , громадянина України - померлим за особливих обставин під час забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час воєнних дій на території України. Датою смерті вважати ІНФОРМАЦІЯ_3 , місцем смерті село Водяне Вугледарської міської територіальної громади Волноваського району Донецької області, Україна.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 06 жовтня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Військова частина НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України, Хотинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дністровському районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про оголошення фізичної особи померлою - відмовлено.
Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Гончаренко А.Ю. подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати і вимоги заяви задовольнити повністю.
Вказав, що для оголошення фізичної особи померлою достатньо припущення її смерті і суд сплутав поняття «оголошення фізичної особи померлою» та «встановлення факту смерті фізичної особи».
В останньому випадку дійсно потрібні докази про настання смерті - медичні документи про смерть, свідоцтво про смерть, тощо. Проте, у даній справі йдеться про оголошення фізичної особи померлою, що можливе на підставі припущення, що особа померла за обставин, які загрожували життю.
Зникнення ОСОБА_2 відбулось за обставин, які загрожували його життю. З максимальною імовірністю він загинув, оскільки артилерійський снаряд влучив у його місце перебування на позиції. Жодної інформації щодо місцезнаходження або перебування у полоні або збігу по ДНК - немає. Вказаних обставин достатньо для оголошення його померлим, чого суд не врахував та прийняв необґрунтовані висновки.
Суд може оголосити фізичну особу померлою не раніше спливу шести місяців від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі фізичної особи або від дня настання події, за якої відбулася загибель фізичної особи, якщо така подія хоча й є наслідком воєнних дій, проте сталася не на території ведення активних бойових дій.
Отже, шестимісячний строк у даному випадку треба обраховувати від дня завершення активних бойових дій на відповідній території. Населений пункт Водяне Вугледарської міської територіальної громади Волноваського району Донецької області з 09 вересня 2024 року перебуває у тимчасовій окупації. Тобто, з цієї дати там не ведуться активні бойові дії і на день розгляду справи минуло більше року, що відповідає вимогам вказаної постанови ВП ВС.
Вказаних обставин суд не врахував та прийняв необґрунтовані висновки.
Також суд робить висновки, щодо випадку можливої смерті, яка відбулася за межами території ведення активних бойових дій, проте є наслідком воєнних дій.
Проте, ймовірна смерть ОСОБА_2 відбулась на території активних бойових дій.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.
Мотивувальна частина
Межі розгляду справи
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Позиція апеляційного суду
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного.
Представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Гончаренко А.Ю. до початку розгляду справи спрямував до апеляційного суду заяву з проханням розглядати справу у його та заявника відсутність. Просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення скасувати, а вимоги заяви задовольнити повністю.
Заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 та Хотинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дністровському районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції просили розгляд справи проводити у відсутність їх представника.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
Встановлено, що ОСОБА_1 являється матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 виданого 13 червня 2025 року (а.с.10).
З копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 виданого 29 липня 2021 року вбачається, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.11).
У липні 2025 року гр. ОСОБА_1 надійшло сповіщення за №3160 від начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 , про те, що її син ОСОБА_2 , який 10 травня 2024 року був призваний на військову службу по мобілізації, 26 червня 2024 року зник безвісті в результаті здійснення противником артудару по позиціях підрозділу поблизу н.п. Водяне Волноваського району Чернівецької області (а.с.12).
Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16 червня 2024 року за №170 солдата ОСОБА_2 вважати таким, що з 16 червня 2024 року посаду прийняв та приступив до виконання службових обов'язків, а також вважати таким, що з 16 червня 2024 року прибув в район виконання завдань для безпосередньої участі у бойових діях (а.с.13, 14).
Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26 червня 2024 року за №180 нижчепоіменований особовий склад, зокрема і солдат ОСОБА_2 , вважати такими, що 26 червня 2024 року зникли безвісти в районі виконання завдань під час безпосередньої участі у бойових діях (а.с.15).
Судом досліджено доповідь №9482 про факт зникнення безвісті військовослужбовця НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) солдата ОСОБА_2 та витяг з журналу бойових дій військової частини НОМЕР_1 №36л від 11 червня 2024 року (а.с.16, 17).
Копією витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24 липня 2024 року за №3240 підтверджено, що призначено службове розслідування за фактом зникнення безвісти 26 червня 2024 року під час бойових дій солдата ОСОБА_2 (а.с.18).
Копією витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 23 серпня 2024 року за №3736 підтверджено, що продовжено строк службового розслідування за фактом зникнення безвісти 26.06.2024 року під час бойових дій солдата ОСОБА_2 , до 23 вересня 2024 року (а.с.20).
Як вбачається із копії наказу командира військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 від 23 вересня 2024 року про результати службового розслідування за фактом зникнення безвісти 26 червня 2024 року під час бойових дій солдата ОСОБА_2 , службове розслідування завершено та солдата ОСОБА_2 вважати таким, що зник безвісти 26 червня 2024 року за особливих обставин під час забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони (а.с.21-22).
З акту службового розслідування за фактом зникнення безвісти 26 червня 2024 року під час бойових дій солдата ОСОБА_2 затвердженого командиром військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_5 , підтверджено, що місце перебування солдата ОСОБА_2 за результатами службового розслідування встановити не вдалось, відомості про місце його перебування відсутні, розшукові заходи позитивного результату не дали. Підстави для оголошення солдата ОСОБА_2 особою, що самовільно залишила військову частину, вчинила дезертирство, добровільно здалася в полон, відсутні (а.с.23-27).
З відповіді ДП «Український національний центр розбудови миру» наданого на адвокатський запит адвоката А.Гончаренко, то за наявною у їхньому розпорядженні інформацію відомості про ОСОБА_2 , внесені до реєстру НІБ, однак відомості про перебування запитуваної особи в полоні відсутні (а.с.28, 29).
Як вбачається із відповіді ГУНП в Донецькій області від 27 серпня 2025 року за №13081/301-2025 на даний час досудового розслідування місцезнаходження військовослужбовця ОСОБА_2 1993 року народження з метою отримання інформації про можливе перебування у полоні до Координаційного штабу з питань поводження з військовими, здійснено запит, відповідь очікується (а.с.32).
Судом досліджено долучені до матеріалів справи довідки військової частини НОМЕР_1 про перебування солдата ОСОБА_2 на військовій службі по мобілізації, та про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, а також карту бойових дій н.п. Водяне (а.с.33, 34, 35-39).
Мотиви, з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази, які б належним чином підтверджували вірогідну смерть солдата ОСОБА_2 , що надані заявником письмові докази, у своїй сукупності достовірно не свідчать про смерть, а лише дають підстави для обґрунтованого припущення, що ОСОБА_2 зник безвісти за особливих обставин, при виконанні бойового завдання.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (статті 12, 13 ЦПК України).
Звертаючись до суду із заявою про оголошення ОСОБА_2 померлим, заявник вказувала на те, що загибель (смерть) її сина фактично є встановленою, проте отримання необхідних документів для реєстрації смерті та свідоцтва про смерть є неможливим. Єдиною підставою для реєстрації смерті у даному випадку є рішення суду про встановлення факту смерті або про оголошення особи померлою.
Згідно з частинами третьою-четвертою статті 49 ЦК України державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Частиною першою статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності оспорюваних прав.
ЦПК України містить чотири процедури, наслідком якої є ухвалення судового рішення, на підставі якого органами Державної реєстрації актів цивільного стану може бути видано свідоцтво про смерть, зокрема:
- встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України);
- встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України);
- встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України);
- визнання фізичної особи померлою (статті 305-309 ЦПК України).
Вказані процедури є відмінними між собою, мають певні особливості та різні правові наслідки.
Оголошення померлим (смерть in absentia) - це судове визнання померлим фізичної особи, про яку за місцем постійного проживання відсутні будь-які відомості про місце її перебування протягом встановленого законом строку. Оголошення особи померлою юридично прирівнюється до фізичної смерті, є припущенням смерті (praesumptio mortis) і має своїм наслідком припинення правоздатності особи. Тому при оголошенні особи померлою суд виходить із презумпції смерті особи, тобто припущення, що на момент розгляду справи особи немає в живих, однак встановити це достеменно неможливо. Оголошення особи померлою здійснюється судом на підставі непрямих доказів або у зв'язку з тривалою безвісною відсутністю.
Оголошення фізичної особи померлою є юридичною фікцією, техніко-правовим прийомом, за якого суд визнає дійсними юридичні факти і обставини, які не підтверджуються неспростовними доказами через брак останніх або їх недостатність.
Свого часу Верховний Суд України роз'яснив судам, що оголошення фізичної особи померлою - це ствердження судовим рішенням припущення про смерть даної особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті (п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»).
Законодавець розрізняє дві підстави оголошення судом фізичної особи померлою: загальну та спеціальну.
У частині 1 статті 46 ЦК України міститься загальна норма: «фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років» та дві спеціальні: «якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, протягом шести місяців» та «за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру».
У частині 2 статті 46 ЦК України законодавець навів дві спеціальні норми: «фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій» (речення перше) та «з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців» (речення друге).
Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті (частини 2, 3 статті 46 ЦК України).
Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється ЦПК України (частина 4 статті 46 ЦК України).
Відповідно до змісту статті 305 ЦПК України заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.
Згідно із частиною першою статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою: обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.
Тому оголошення фізичної особи померлою - це ствердження судовим рішенням припущення про смерть цієї особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті.
Підставою для оголошення особи померлою є не факти (докази), які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи.
Особа може бути оголошена в судовому порядку померлою у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть цієї особи. На цьому наголошено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі №177/11/20, від 07 листопада 2023 року у справі № 607/159/23.
У постановах від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22, від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути, зокрема: письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю.
Вочевидь вказаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин.
Подібні висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року справі № 607/1612/23.
Разом із тим, суд повинен мати достатні належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина. Відсутність безумовних доказів або суперечність у доказах на підтвердження обставин, що надаються заявником та/або заінтересованими особами, унеможливлює оголошення особи померлою (постанова Верховного Суду від 08 лютого 2024 року у справі № 148/1207/22).
Тобто, на відміну від підстави для встановлення факту смерті особи (наявність достовірних доказів, що свідчать про її загибель), підставою для оголошення особи померлою є не факти (докази), які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи.
Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 89 ЦПК України).
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності (частина 2 статті 89 ЦПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про оголошення загиблим її сина, який 26 червня 2024 року під час здійснення противником артилерійського обстрілу по позиціях підрозділу поблизу населеного пункту Водяне Волноваського району Донецької області пропав безвісти під час виконання бойового завдання із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації під час воєнних дій на території України.
На переконання апеляційного суду, заявником було надано докази, які з достатньою вірогідністю підтверджують загибель ОСОБА_1 у районі воєнних (бойових) дій. Жодних доказів, які б свідчили про те, що після 26 червня 2024 року наявна будь-яка інформація про місце перебування чи знаходження ОСОБА_1 , матеріали справи не містять, як і не містять жодних відомостей про нього як про живого.
Згідно листа Покровського РУП ГУНП в Донецькій області від 27 серпня 2025 року місцезнаходження ОСОБА_2 не встановлено, інформація про збіг ДНК не надходила.
Наказом в/ч НОМЕР_1 від 23 вересня 2024 року № 4254: солдата ОСОБА_2 , стрільця-снайпера 6 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , вважати таким, що зник безвісті 26 червня 2024 року за особливих обставин під час забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час воєнних дій на території України.
Відповідно до висновку службового розслідування військової частини НОМЕР_1 та показань інших військовослужбовців, ОСОБА_2 пропав безвісті за обставин, які дають підстави вважати, що він загинув.
Закон України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» від (в редакції від 14 квітня 2022 року № 2191-ІХ) визначає правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, та забезпечує правове регулювання суспільних відносин, пов'язаних із набуттям правового статусу осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, з обліком, розшуком та соціальним захистом таких осіб і членів їхніх сімей.
Для цілей цього Закону особливими обставинами вважаються збройний конфлікт, воєнні дії, тимчасова окупація частини території України, надзвичайні ситуації природного чи техногенного характеру.
Згідно з частиною третьою статті 4 вказаного Закону надання особі статусу зниклої безвісти за особливих обставин відповідно до цього Закону не позбавляє її родичів або інших осіб права звернення до суду із заявою про визнання такої особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою у порядку, передбаченому законодавством.
За відсутності лише тіла загиблого військовослужбовця, при наявності достатніх доказів його загибелі при проведенні бойових дій, відмова у заяві про оголошення такого військовослужбовця померлим не може вважатися такою, що відповідає завданням цивільного судочинства та принципу правової визначеності. Вказане вище узгоджується з висновком Верховного Суду, висловленим у постановах від 26 лютого 2024 року у справі № 686/9938/23, від 25 квітня 2024 року у справі № 278/970/23.
З огляду на викладене, виходячи зі змісту положень статей 43, 46 ЦК України, статей 305, 306 ЦПК України, за наявності припущень про факт смерті фізичної особи, у тому числі у зв'язку з воєнними діями, без достовірних доказів, які свідчать про цей факт, правильним є звернення до суду із заявою про оголошення судом особи померлою (частина друга статті 46 ЦК України), а не із заявою про встановлення факту смерті цієї фізичної особи (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України).
Суд першої інстанції не звернув увагу на вказані обставини та дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для оголошення ОСОБА_2 померлим.
Подібні висновки зроблені у постановах Верховного Суду від 28 лютого 2024 року у справі № 506/358/22, від 13 березня 2024 року у справі № 204/724/23, від 22 травня 2024 року у справі №337/2489/23, від 08 жовтня 2025 року у справі № 357/9150/24).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 вирішила виключну правову проблему щодо початку відліку строку, передбаченого частиною другої статті 46 ЦК України, для оголошення судом фізичної особи померлою.
Велика Палата Верховного Суду наголосила, що в частині другій статті 46 ЦК України йдеться про воєнні дії, збройний конфлікт, а не про воєнний стан. Не можна тлумачити цей припис як такий, що його можливо застосувати стосовно оголошення особи померлою винятково після скасування воєнного стану на всій території України. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою не раніше спливу шести місяців від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі фізичної особи або від дня настання події, за якої відбулася загибель фізичної особи, якщо така подія хоча і є наслідком воєнних дій, проте сталася не на території ведення активних дій.
Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні заяви.
Також слід вказати, що шестимісячний строк, зазначений у частині другій статті 46 ЦК України, має відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (території) ймовірної загибелі фізичної особи, а не від дня закінчення воєнного стану чи воєнних дій на всій території України.
Суд наголошує на тому, що обрахування шестимісячного строку, зазначеного у реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, від дня припинення або скасування воєнного стану в Україні загалом або закінчення воєнних дій, збройного конфлікту на усій її території суперечило б принципу правовладдя (верховенства права) та його складовій - правовій визначеності.
«…Під час визначення моменту для початку відліку шестимісячного строку, встановленого реченням другим частини другої статті 46 ЦК України, суд повинен враховувати соціальний контекст та засаду справедливості. Оскільки в умовах російської агресії, яка триває на території України, ситуація в країні залишається недостатньо стабільною, будь-які правові рішення повинні бути чутливими до складних життєвих обставин, у яких опинилися люди.
Відрахування шестимісячного строку з дня припинення або скасування воєнного стану чи закінчення воєнних дій, збройного конфлікту було б непропорційним обмеженням прав та інтересів значної кількості цивільних осіб, членів сімей Захисників і Захисниць України.
Також не можна відраховувати шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, від дати ймовірної загибелі фізичної особи на території ведення активних бойових дій, оскільки внаслідок триваючих активних бойових дій ситуація на певній території може бути невизначеною та непередбачуваною. Зокрема, зв'язок із особою може перерватися з різних причин, особа може бути змушена змінити місце постійного проживання, перебування або потрапити в полон, що ускладнює встановлення обставин її зникнення. В умовах воєнних дій, збройного конфлікту часто бракує достовірної інформації, що унеможливлює навіть гіпотетичне визначення дати ймовірної загибелі, а відтак і об'єктивне обчислення строків для оголошення особи померлою.»
Отже, шість місяців, які визначені в реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи, що дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни та у яких у зв'язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість.
Конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309.
У цьому Наказі зазначені (1) території, на яких ведуться (велися) бойові дії, зокрема: (а) території можливих бойових дій; (б) території активних бойових дій; (в) території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси; (2) тимчасово окуповані рф території України. Важливо, що цей Наказ містить інформацію про дату початку та завершення бойових дій на відповідній території, що допомагає суду визначити початок перебігу шестимісячного строку для оголошення особи померлою.
Отже, суди можуть використовувати дані, зокрема з вказаного Наказу, для визначення часових характеристик ведення воєнних дій на конкретній території України.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року за №376, бойові дії у районі населеного пункту Водяне Вугледарської міської територіальної громади Волноваського району Донецької області розпочалися 24 лютого 2022 року по 08 вересня 2024 року, а з 09 вересня 2024 року по даний час є тимчасово окупованою.
ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про оголошення померлим її сина ОСОБА_2 у вересні 2025 року. Тож на момент її звернення до суду з такою заявою, так і на час ухвалення судом першої інстанції рішення, сплинув шестимісячний строк (минув один рік), зазначений у реченні другому частини другої статті 46 ЦК України.
Схожий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24 червня 2025 року у справі № 740/3257/23.
Враховуючи, що за офіційним сповіщенням №3160 від липня 2025 року, яке адресоване заявниці ОСОБА_1 , солдат ОСОБА_2 зник безвісти 26 червня 2024 року під час бойових дій в районі населеного пункту Водяне Волноваського району Донецької області, колегія суддів вважає, що місцем смерті ОСОБА_2 належить вважати саме цей населений пункт.
Оскільки день вірогідної смерті особи у населеному пункті Водяне Волноваського району Донецької області є ІНФОРМАЦІЯ_3 , з урахуванням вимог частини 3 статті 46 ЦК України, необхідно оголосити саме з цього дня ОСОБА_2 померлим.
Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.
Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.
При цьому колегія суддів зауважує, що законом встановлений правовий запобіжник порушення будь-яких прав особи, оголошеної судом померлою, оскільки відповідно до статті 48 ЦК України, у випадку, якщо фізична особа, яка була оголошена померлою, з'явилась, або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи, або суд, що постановив рішення про оголошення її померлою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення суду про оголошення фізичної особи померлою.
Апеляційним судом встановлено, що наявні в справі матеріали не містять жодних суперечностей щодо обставин загибелі військовослужбовця ОСОБА_2 та надають можливість зробити вірогідне припущення про його смерть внаслідок бойових дій під час виконання ним обов'язків військової служби 26 червня 2024 року в районі населеного пункту Водяне Волноваського району Донецької області, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, не враховав норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, і прийшов до помилкового висновку про відмову в задоволенні заяви, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими і наявні правові підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про оголошення її сина ОСОБА_2 померлим.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно ст. 376 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Ураховуючи те, що обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення вимог заяви.
Керуючись ст.ст.368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 06 жовтня 2025 року - скасувати та ухвалити нове рішення.
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Військова частина НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України, Хотинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дністровському районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про оголошення фізичної особи померлою - задовольнити.
Оголосити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , громадянина України - померлим від дня його вірогідної смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 в населеному пункті село Водяне Вугледарської міської територіальної громади Волноваського району Донецької області, Україна, при виконанні обов'язків під час бойових дій, виконуючи бойові завдання та заходи з національної безпеки та оборони, з відсічі та стримування збройної агресії російської федерації проти України, захищаючи Батьківщину.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 11 грудня 2025 року.
Головуючий: Н.К. Височанська
Судді: І.М. Литвинюк
І.Б. Перепелюк