11 грудня 2025 року м. Чернівці
справа № 760/25841/24
провадження №22-ц/822/1019/25
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Перепелюк І. Б.
суддів: Литвинюк І.М., Одинака О.О.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вижницького районного суду Чернівецької області від 16 жовтня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний комфорт» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги,
встановив:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «Столичний комфорт» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області від 16 жовтня 2025 року цивільну справу за позовом ТОВ «Столичний комфорт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги передано на розгляд до Солом'янського районного суду м.Києва.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
ОСОБА_1 подала апеляційну в якій просить ухвалу Вижницького районного суду Чернівецької області від 16 жовтня 2025 року скасувати, справу направити до суду для продовження розгляду.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що позови про стягнення заборгованості за спожитті житлово - комунальні послуги не відносяться до предмету виключної підсудності та можуть розглядатися безвідносно щодо місця розташування нерухомого майна, а саме за місцем реєстрації (тимчасової реєстрації) відповідача, оскільки предметом спору є не нерухоме майно, а спір щодо стягнення коштів. Звертає увагу на те, що спори між судами щодо підсудності не допускається та жодна з сторін не заявляла про непідсудність справи Вижницькому районному суду Чернівецької області та не клопотала про передачу справи іншому суду. Апелянт посилається на те, що судом порушені норми процесуального права, а це є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції.
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судом
Встановлено, що 11.10.2024 року представник ТОВ «Столичний комфорт» Безсмертний О.О., юридична адреса: вул. Нижній Вал, 17/8, офіс 6, м. Київ, звернувся в Солом'янський районний суд м.Києва з позовом до ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване місце перебування за адресою: АДРЕСА_2 , про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги за період з 01.01.2023 року до 30.09.2024 року у розмірі 20269,70 грн, надані за адресою: АДРЕСА_3 .
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Відповідно до ч. 1ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до пункту 9 частини 1 ст.353ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо передачі справи на розгляд іншого суду.
Згідно ч.2 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1,5,6,9,10,14,19,37-40частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.13ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Оскільки, в даній справі оскаржується ухвала про передачу справи на розгляд іншого суду, то її розгляд проводиться без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступних висновків.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції в своїй ухвалі прийшов до висновку, що оскільки нерухоме майно не знаходиться на території Вижницького районного суду Чернівецької області та враховуючи правила виключної підсудності, слід повернути матеріали позовної заяви за виключною підсудністю до Солом'янського районного суду м.Києва - за місцезнаходженням нерухомого майна.
Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.
Основними видами територіальної підсудності є, зокрема загальна, альтернативна та виключна.
Види підсудності передбачають в одних випадках пільги сторонам при виборі суду, в інших - створення найсприятливіших умов для вирішення справи, забезпечення незалежності та неупередженості суду, захист прав заінтересованих осіб.
Загальна територіальна підсудність встановлюється як загальне правило і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або доповнена іншим видом територіальної підсудності.
Дотримання судами процесуальних норм інституту підсудності є вимогою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке гарантує, що кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Підсудність це розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду. Для визначення підсудності спору суду необхідно з'ясувати коло цивільних справ, які компетентний вирішувати по суті даний суд.
Територіальна підсудність (юрисдикція) це підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа.
Територіальна юрисдикція (підсудність) цивільних справ визначена в параграфі 3 глави 2 ЦПК України та поділяється на: загальну (за місцем проживання або місцезнаходженням відповідача) - стаття 27 ЦПК України; альтернативну (за вибором позивача) - стаття 28 ЦПК України; виключну - стаття 30 ЦПК України.
Положеннями ст. 27 ЦПК України визначено загальні положення підсудності справ за місцем проживання або місцезнаходження відповідача.
За загальним правилом частини першої статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Суть підсудності за вибором позивача, або альтернативної підсудності, полягає у тому, що за визначеними критеріями цивільних справ позивачу дається можливість обрати з кількох передбачених у законі судів той суд, до якого він пред'являтиме свої позовні вимоги. Законодавець установлює вичерпний перелік позовів, на які поширюються правила цього виду підсудності, а також передбачає конкретні суди, до яких можна з такими вимогами звернутися.
Згідно ст.31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
У постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі №296/1657/17 зроблено висновок, що виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна; про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна; про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» вільний вибір місця проживання чи перебування-право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати; місце перебування - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги; місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), у яких особа отримує соціальні послуги.
Порядок реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні, а також форми необхідних для цього документів, на момент звернення позивача до суду з позовом встановлювалися Правилами реєстрації місця проживання, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207.
Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції (пункт 7 Правил).
Реєстрація (декларування) місця проживання/перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема, під час вибору суду, якому підсудна справа.
Положення частини першої статті 27, частини першої статті 28 ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи - сторони у справі, якщо інше не передбачено законом.
Зазначена вимога процесуального закону унеможливлює зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності.
Отже в нормах ЦПК України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення.
З огляду на викладене, використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце проживання може змінюватися чи не щодня. Крім того, особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстроване може бути лише одне місце проживання.
Аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24 червня 2024 року у справі №554/7669/21, а також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 листопада 2024 року у справі №175/4316/19.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з довідки від 22 квітня 2022 року №7709-5001327066 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_4 .
Згідно відповіді №1443161 від 03 червня 2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру, місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 .
Оскільки зареєстрованим місцем проживання відповідачки ОСОБА_1 є : АДРЕСА_1 , справа за позовом ТОВ «Столичний комфорт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, підсудна Вижницькому районному суду Чернівецької області.
Стягнення заборгованості за спожиті комунальні послуги не відноситься до категорії справ виключної підсудності, як помилково зазначив суд першої інстанції.
Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, а висновок суду першої інстанції про наявність підстав для направлення справи до Солом'янського районного суду м.Києва є помилковим, у зв'язку з чим ухвала підлягає скасуванню, з направленням справи до Вижницького районного суду Чернівецької області для продовження розгляду.
Дотримання правил підсудності є гарантією права на справедливий суд, тобто на суд, встановлений законом. Адже «суд, встановлений законом» (законний суд), є необхідним інституційним елементом справедливого правосуддя в тому розумінні, яке цьому поняттю надає стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує, що кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Лише такий суд, керуючись правовими засадами та за встановленою законом процедурою, є компетентним здійснювати правосуддя.
У відповідності до положень ч. ч. 1, 2 ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються і справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому ст. 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, що відповідно до п.4 ч.1 ст. 379 ЦПК України є підставою для скасування ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. 367, 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Вижницького районного суду Чернівецької області від 16 жовтня 2025 року скасувати, справу направити до Вижницького районного суду Чернівецької області для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її складення.
Судді І.Б. Перепелюк
І.М.Литвинюк
О.О.Одинак