Справа № 127/41812/24
Провадження 2/127/6284/24
11 грудня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Борисюк І.Е.,
за участю: секретаря судового засідання Обертун Н.М.,
адвоката позивачки - Геращенко Т.В.,
відповідачки - ОСОБА_1 ,
адвоката відповідачки - Медончак М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
До Вінницького міського суду Вінницької області звернулась адвокат Геращенко Тетяна Василівна, діючи в інтересах ОСОБА_2 , з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Позов мотивований тим, що позивачка є власницею квартири АДРЕСА_1 , а відповідачка - квартири АДРЕСА_2 . 02.06.2024 у квартирі відповідачки сталася пожежа внаслідок короткого замикання електромережі, гасіння якої відбувалось протягом кількох годин силами працівників ДСНС, що призвело до залиття квартири позивачки і пошкодження її майна. На переконання позивачки, залиття її квартири відбулось з вини відповідачки, яка неналежним чином (недбало) виконувала свої обов'язки щодо своєчасного проведення ремонту (заміни) обладнання в квартирі, що перебуває у її власності. Розмір завданої позивачці майнової шкоди становить 78 896, 96 гривень. Позивачка зверталась до відповідачки із вимогою про відшкодування завданої шкоди, однак така залишилась без належного реагування. Адвокат позивачки зазначила, що квартира позивачки, яка постраждала внаслідок залиття, була щойно відремонтована власними коштами і перебувала на завершальній стадії ремонтних робіт. Однак після залиття квартира потребувала повторного термінового поточного ремонту, оскільки мешкати в ній стало неможливо, адже штукатурка на стелі та стінах поздувалась, шпалери відстали, ламінат на підлозі став непридатним для експлуатації, з'явився грибок в залитих приміщеннях та в шафі у коридорі, розетки не працюють. Крім того, як стверджує адвокат позивачки, в результаті залиття квартири позивачки у неї суттєво погіршився стан здоров'я: підвищився артеріальний тиск, з'явилось безсоння, вона перебувала у стресовому стані. Протягом трьох днів квартира позивачки була повністю відключена від електропостачання. За рекомендацією ДСНС квартира позивачки потребувала цілодобового провітрювання, внаслідок чого вона захворіла на міжреберну невралгію. Також значного впливу на стан здоров'я позивачки завдало те, що у квартирі за декілька днів до пожежі було зроблено ремонт та придбано нові меблі, що стало для неї значним ударом по нервовій системі в силу її похилого віку. На перемовини із відповідачкою щодо відшкодування шкоди та пошук підрядників для виконання ремонтних робіт позивачка витратила багато часу, фізичних та душевних сил. Адвокат позивачки вказала, що враховуючи похилий вік позивачки та завдання вагомих втрат її здоров'ю, внаслідок незаконних дій відповідачки, її неправомірної поведінки та відмови від надання позивачці допомоги для якнайшвидшого відновлення пошкоджень у квартирі, розмір відшкодування за завдану моральну шкоду сторона позивача оцінює у 20 000, 00 гривень, які будуть витрачені позивачкою на відновлення її здоров'я, оскільки вона потребує лікування та санаторного оздоровлення.
Вищевикладене й стало підставою для звернення до суду позивачки із вимогами про стягнення на її користь з відповідачки майнової шкоди в розмірі 78 896, 96 гривень та моральної шкоди в розмірі 20 000, 00 гривень. Також позивачка просила стягнути на її користь із відповідачки понесені нею судові витрати.
Ухвалою суду від 15.01.2025 вищевказану заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено провести в порядку загального позовного провадження. Також даною ухвалою запропоновано відповідачці надати суду відзив та докази у строк, встановлений судом; роз'яснено наслідки ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.
Із матеріалів справи вбачається, що поштові відправлення, зокрема із копією ухвали суду від 15.01.2025 та копією позовною заявою із доданими до неї документами, неодноразово направлені відповідачці за адресою її місця проживання (перебування), зареєстрованою у встановленому законом порядку, повернулись до суду із відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою». (а.с. 47-48, 53-54, 59-60)
Враховуючи положення п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України, ухвала суду від 03.02.2025 вважається врученою відповідачці.
Також судом було опубліковано оголошення про розгляд справи на офіційному вебсайті судової влади України. (а.с. 52, 58, 71) Суд вжив усіх можливих заходів для повідомлення відповідачки про розгляд справи.
Так, 01.05.2025 відповідачка особисто отримала в приміщенні суду копію ухвали від 15.01.2025 та копією позовною заявою із доданими до неї документами, що підтверджується відповідною розпискою, наявною в матеріалах справи. (а.с. 76)
У строк, визначений судом ухвалою від 15.01.2025, від відповідачки відзив на позов не надійшов. Клопотання про продовження процесуального строку, встановленого судом для надання відзиву, відповідачка та/або її адвокат не подавали.
Ухвалою суду від 10.04.2025 задоволено клопотання адвоката позивачки про виклик в судове засідання свідків.
03.06.2025 судом було прийнято до розгляду подані адвокатом позивачки разом із клопотанням від 30.05.2025 документи в якості доказів, про що постановлено відповідну ухвалу без оформлення окремого документа, яку занесено до протоколу засідання.
Ухвалою суду від 03.06.2025 підготовче провадження було закрито і призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні адвокат позивачки позовні вимоги підтримала в повному обсязі, аргументуючи мотивами викладеними у позовній заяві, та просила їх задовольнити.
Відповідачка та її адвокат позовні вимоги не визнали і просили відмовити суд в їх задоволенні, посилаючись на те, що вина відповідачки у пожежі позивачкою не доведена. Також адвокат відповідачки зазначила, що наміру здійснити пожежу відповідачка не мала, стався нещасний випадок, а залиття квартири позивачки відбулось внаслідок гасіння пожежі. Крім того, адвокат відповідачки послалась на відсутність причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідачки та завданою позивачці шкодою, а також недоведеність позивачкою розміру майнової шкоди і спричинення моральної шкоди.
При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_2 є співвласником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, виданим 30.01.1997 згідно рішення виконкому ВМР народних депутатів № 20. (а.с. 27)
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_2 . Дана обставина була визнана в судовому засіданні, зокрема відповідачкою.
Враховуючи наведене і зважаючи на те, що суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності визнаної учасниками справи вищевказаної обставини і добровільності її визнання, у відповідності до положень ч. 1 ст. 82 ЦПК України ця обставина не підлягає доказуванню.
02.06.2024 в квартирі АДРЕСА_2 сталася пожежа.
Згідно із актом про пожежу, складеного 02.06.2024 комісійно представниками ДСНС у Вінницькій області, пожежа сталася 02.06.2024 о 06 год. 30 хв. за вищевказаною адресою; місце виникнення пожежі - кімната; пожежу виявлено 02.06.2024 о 06 год. 35 хв. невстановленою особою; повідомлення про пожежу надійшло - 02.06.2024 о 06 год. 38 хв. від невстановленої особи; пожежу ліквідовано 02.06.2024 о 06 год. 54 хв.; на місці пожежі виявлено загиблого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , травмовано внаслідок пожежі; причина пожежі - коротке замикання електромережі. (а.с. 28-29)
Із висновку Вінницького районного управління ГУ ДНС у Вінницькій області вбачається, що ймовірною причиною виникнення пожежі, яка сталася 02.06.2024 у квартирі багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , є коротке замикання електромережі. (а.с. 30-32)
Враховуючи виявлення під час ліквідації пожежі трупу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 02.06.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024020030000302 було внесено відомості про кримінальне правопорушення за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України. (а.с. 90)
В ході досудового розслідування вищевказаного кримінального провадження ВОБ судово-медичної експертизи було проведено відповідну експертизу, за результатами якої 26.06.2024 складено висновок № 651. (а.с. 103зв.-107)
26.06.2024 слідчим СВ поліції № 1 ВРУП ГУНП у Вінницькій області старшим лейтенантом поліції Суздальцевим Ю.М. було винесено постанову про закриття кримінального провадження № 12024020030000302 у зв'язку із відсутністю події кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України. (а.с. 107зв.-108)
Із відповіді АТ «Вінницяобленерго» № 05.28-6108 від 16.04.2025 на адвокатський запит від 10.04.2025 вбачається, що за адресою: АДРЕСА_3 , що отримує живлення по ЛЕП-10 кВ ф-265 ПС-110 кВ «Промислова» від ТП-415 Л-7, Л-11, 02.06.2024 з 06 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. технологічних порушень в мережах АТ «Вінницяобленерго» не зафіксовано. (а.с. 89)
Внаслідок гасіння пожежі, що сталася 02.06.2024 за адресою: АДРЕСА_3 , було залито квартиру АДРЕСА_4 , розташовану поверхом нижче, а саме: кухня S=5,3 м2 (стіни, стеля), коридор S=5,6 м2 (стіни, стеля, підлога), S=5,3 м2, кімната S=17,0 м2 (стіни, стеля), туалет S=1,1 м2 (стіни, стеля), ванна S=2,1 м2 (стіни, стеля), про що 03.06.2024 складено відповідний акт представниками МКП «УК «Житло-Гарант» в присутності ОСОБА_2 , затверджений начальником МКП «УК «Житло-Гарант» В.Мальченком. (а.с. 12)
08.07.2024 ОСОБА_2 уклала договір № 08-07/24 із ПП «ТУР», яке зобов'язалось надати (виконати) у відповідності до умов цього договору та кошторису узгодженого сторонами послуги (роботи): ремонт квартири за адресою: АДРЕСА_5 , вартість яких становить 78 896, 96 гривень з ПДВ. (а.с. 6-6зв., 36-36зв.)
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПП «ТУР» є юридичною особою, зареєстрованою у м. Вінниця, основним видом економічної діяльності якого є «41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель». (а.с. 7-10, 35)
Згідно довідки № 19, виданої 08.07.2024 ПП «ТУР», останнє має безстрокову ліцензію на будівельні та монтажні роботи. (а.с. 33-34)
З видаткових накладних та фіскальних чеків вбачається придбання будівельних матеріалів на суму 2 994, 80 гривень. (а.с. 21-23)
Із відповіді № 06/1993 КНП «ТМО «ВОЦЕМД ВОР» від 22.11.2024 на адвокатський запит вбачається, що згідно із медичною документацією 27.06.2024 о 17 год. 29 хв. в центральну оперативну диспетчерську надійшов виклик до ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_5 , з приводу проблем із серцем. Після приїзду бригади екстреної медичної допомоги на місце виклику пацієнтку було обстежено, встановлено попередній діагноз: «Інші захворювання нервової системи, симптоми з боку опорно-рухової системи» та надано медичну допомогу. Інших викликів до ОСОБА_2 в центральну оперативну диспетчерську у вказаний період не надходило. (а.с. 17)
Із відповіді № 1557 ЦПМСД № 3 м. Вінниці від 19.11.2024 на адвокатський запит вбачається, що ОСОБА_2 знаходиться під наглядом сімейного лікаря з діагнозом: ІХС6 а/с кардіосклероз СН І. Гіпертонічна хвороба ІІ ст. 2 ст. ССР4; цукровий діабет 2 тип, середньої важкості компенсований; дифузний остеохондроз хребта; хронічний панкреатит, ремісія. 08.07.2024 пацієнтка звернулась на прийом до ЛЗП-СМ зі скаргами на болі в лівій частині грудної клітки, що турбують протягом 2-х тижнів. Після проведеного огляду було діагностовано: міжреберну невралгію зліва; ІХС6 а/с кардіосклероз СН І. Гіпертонічна хвороба ІІ ст. 2 ст. ССР4; цукровий діабет 2 тип, середньої важкості компенсований; дифузний остеохондроз хребта; хронічний панкреатит, ремісія. Призначено протизапальні знеболюючі препарати та дообстеження у вигляді ЕКГ та мамографії. (а.с. 18)
28.08.2024 позивачкою на адресу відповідачки було направлено претензію з вимогою відшкодувати завдані їй майнові збитки, спричинені гасінням пожежі у квартирі відповідачки, в розмірі 78 896, 96 гривень, а також повідомлено про намір вирішення даного питання в судовому порядку. (а.с. 13-16) Однак, дана претензія була залишена відповідачкою без реагування.
Позивачка стверджує про спричинення їй майнової і моральної шкоди відповідачкою внаслідок залиття її квартири під час гасіння пожежі, що сталася 02.06.2024 з вини відповідачки.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно із ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із ч. 1 і ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 - ч. 3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви , а відповідач - разом з поданням відзиву.
Суд вважає, що кожна із сторін по даній справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також прокоментувати їх. Крім того, сторони по справі не були позбавлені можливості повідомити суду й інші обставини, що мають значення для справи.
Також, судом в ухвалі від 15.01.2025 було роз'яснено сторонам по справі наслідки ненадання суду доказів по справі, дії в разі неможливості надання доказів, а також право і порядок звернення до суду із заявами та клопотаннями.
Отже, кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд.
Згідно із ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
В даному випадку, суд позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.
Відповідно до ч. 2 і ч. 3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з п. 2, п. 4, п. 6 - п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У судовому засіданні в якості свідка було допитано ОСОБА_4 , яка є донькою позивачки. Свідок повідомила, що 02.06.2024 їй подзвонила сестра і повідомила про пожежу, яка сталася в квартирі відповідачки. Свідок зазначила, що в квартирі її матері, де та проживає із донькою - ОСОБА_5 (сестра свідка) та онукою, вода ллялася зі стелі, із розеток, все було в сажі, мокре. В квартирі волога довго не висихала, ще й пішли дощі. ДНС повідомило, що вікна у квартирі мають бути відчиненими. З часом у квартирі з'явився грибок, меблі й ламінат поздувались. Свідок повідомила, що зі слів матері, відповідачка разом із донькою обіцяли відшкодувати завдану шкоду. Свідок зауважила, що «це не перший потоп з вини відповідачки». Також свідок повідомила, що емоційний стан та здоров'я її матері внаслідок цих подій, постійних протягів погіршилось. Свідок зазначила, що мати неодноразово жалілась, що в квартирі відповідачки, де та проживала разом із своїм чоловіком, цілу ніч працює телевізор, від чого мати не могла спати. Це ж відбувалось і в ніч перед пожежею. Свідок повідомила, що наразі ремонт в квартирі її матері не зроблено через брак коштів, оскільки до пожежі вони тільки закінчили ремонт у квартирі.
Також у судовому засіданні в якості свідка було допитано ОСОБА_6 , який є сином позивачки. Свідок повідомив, що коли сталася пожежа, він перебував на роботі; про пожежу йому повідомила мати. Свідок зазначив, що на власні очі бачив наслідки гасіння пожежі в квартирі відповідачки, що призвело до залиття квартири, де мешкає його мати із його сестрою ОСОБА_7 (донька позивачки). Свідок повідомив, що брудна вода ллялася звідусіль, зокрема із розеток; ламінат видувся; на стінах і стелі з'явились плями; меблі на кухні були пошкоджені водою; з часом з'явився грибок у ванній кімнаті та туалеті; протягом трьох діб після залиття у квартирі не було електроенергії. Свідок зазначив, що за пару тижнів до даної події у квартирі матері було зроблено ремонт. Свідок повідомив, що зі слів матері йому відомо, що відповідачка обіцяла відшкодувати завдану шкоду, однак з часом почала ображати її. Також свідок зазначив, що дані події вплинули на здоров'я його матері: у зв'язку із тим, що у квартирі відкривались вікна, у матері виникла невралгія; піднявся тиск, у зв'язку із чим викликали швидку допомогу. Свідок зазначив, що про стан здоров'я матері йому відомо з її слів; ремонт у квартирі досі не зроблено.
Згідно із ч. 1 ст. 90 ЦПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини.
Тому, при оцінці показань свідків судом проаналізовано процес формування, збереження і передачі відомостей кожним із свідків.
Судом звернуто увагу на ті показання свідків, інформацією про що вони володіють з чужих слів, оскільки така інформація може бути перекручена тією особою, яка її передавала або неправильно сприйнята свідками.
Крім того, оцінюючи показання свідків, судом враховано те, що вони є дітьми позивачки, що може впливати на повноту і об'єктивність їх свідчень. Водночас, судом встановлено, що покази свідків не суперечать матеріалам справи. Тому, враховуючи вищенаведене, судом прийнято до уваги ті показання свідків, які містили інформацію, якою вони володіють особисто, а не з чужих слів.
Суд, заслухавши пояснення учасників справи, показання свідків, дослідивши письмові пояснення викладені адвокатом позивачки у позові та оцінивши, відповідно до ст. 89 ЦПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи наведене нижче, прийшов до переконання в тому, що позов підлягає частковому задоволенню.
Так, в ході розгляду справи судом було встановлено, що 02.06.2024 о 06 год. 30 хв. у квартирі АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , сталася пожежа.
Суд, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні, прийшов до висновку, що вказана подія сталася саме внаслідок невиконання відповідачкою вимог Правил пожежної безпеки в Україні та незабезпечення пожежної безпеки у належній їй на праві власності квартирі, виходячи з наступного.
Так, із висновку Вінницького районного управління ГУ ДНС у Вінницькій області від 03.06.2024 вбачається, що ймовірною причиною виникнення пожежі 02.06.2024 є коротке замикання електромережі. (а.с. 30-32)
Із мотивувальної частини вищевказаного висновку вбачається наступне, зокрема:
«... Провівши зовнішній огляд квартири багатоквартирного житлового будинку та місця виникнення пожежі встановлено ,що його ймовірний осередок пожежі знаходився в дальньому лівому куті житлової кімнати біля балкона, де був розташований телевізор на тумбочці та домашні речі, про що свідчить обвуглені стіни та сліди розповсюдження вогню внаслідок дії високої температури…»
Висунуто було три версії причин виникнення пожежі, дві з яких - підпал і необережне поводження з вогнем під час паління, були визнані малоймовірними.
«…Версія № 3. Причиною пожежі могло б бути коротке замикання електромережі.
Ознаки кулеподібного оплавлення жил проводів, характерні для виникнення аварійного режиму роботи у вигляді короткого замикання тобто непередбаченого нормальними умовами роботи замикання між провідниками із різнойменними потенціалами «фазного» та «нульового».
Його виникнення може зумовлюватися довготривалою або неправильною експлуатацією електрообладнання, пошкодженням ізоляції проводів, не регламентною роботою мережі електричного живлення та (або) не регламентною роботою та (або) станом електричних споживачів, що були підключені до мережі електричного живлення приміщення, виникненням великих перехідних опорів, тощо.
Пошкодження ізоляції може виникнути внаслідок дії механічних факторів, тобто дії будь - яких зовнішніх факторів, що можуть призвести до пошкодження захисного покриття або захисної оболонки проводу, при цьому втрачаються діелектричні властивості ізоляції, що у свою чергу при певних умовах може призвести до виникнення аварійної ситуації та як наслідок сприяти виникненню пожежі.
Подібний аварійний режим роботи також може виникнути внаслідок струмового перевантаження. У разі тривалого перевищення допустимих струмових навантажень відбувається перевантаження проводів, у результаті чого вони не встигають віддавати тепло навколишньому середовищу і нагріваються.
Це призводить до руйнування та до займання ізоляції. Якщо провідники знаходяться під робочою напругою, пошкодження ізоляції може призвести до нерегламентованого з'єднання провідників між собою, що у свою чергу може призвести до короткого замкнення та при певних умовах призвести до виникнення пожежі.
Під час короткого замикання струм значно перевищує величини струму нормального режиму. Різке зростання струмів у короткозамкненому ланцюзі може викликати посилене нагрівання струмопровідних частин і займання горючих ізоляційних матеріалів, перегрівання, розплавлення і зварювання електричних контактів, утворення електричних іскор та дуг. Усі ці види пошкоджень являють значну пожежну небезпеку.
Однак навіть за умов справності, захист не завжди забезпечується з ряду таких причин як значного зниження величини струму короткого замикання через обмежувальну дію електродуги, переривчастий характер горіння дуги, за рахунок якого час безперервного протікання струму складає 0,03-0,04 с і недостатній для спрацювання захисту, тим більше для перегоряння плавкої вставки.
Враховуючи наявність оплавлених жил провідників та кулеподібних стовщень в осередку пожежі, враховуючи відомості дочки власниці про нестабільну роботу електричної мережі, що супроводжувалась перепадом напруги та вимкненням мережі - дана версія являється найбільш ймовірною…»
Як вбачається із вищевказаного висновку, його надано у ймовірній, а не категоричній формі. Даним висновком не встановлено однозначно, що саме спричинило замикання електромережі: неправильна експлуатація електрообладнання, пошкодження ізоляції проводів, не регламентна робота мережі електричного живлення та/або стан електричних споживачів, що були підключені до мережі електричного живлення приміщення, виникнення великих перехідних опорів, тощо. При цьому усі ці версії наводяться у висновку і не відкидаються.
Враховуючи підстави звернення до суду з позовом, судом було неодноразово роз'яснено учасникам справи право клопотати перед судом про призначення відповідної експертизи з метою встановлення причин пожежі, однак вони відмовились і не скористались таким процесуальним правом.
Суд зауважує, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, висновок Вінницького районного управління ГУ ДНС у Вінницькій області про причину виникнення пожежі у квартирі відповідачки оцінюється судом у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.
Доказів того, що 02.06.2024 в момент виникнення пожежі мали місце саме технологічні порушення в мережах АТ «Вінницяобленерго», матеріали справи не містять. Навпаки, відсутність таких порушень 02.06.2024 з 06 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. підтверджується повідомленням АТ «Вінницяобленерго» № 05.28-6108 від 16.04.2025 на адвокатський запит від 10.04.2025, яке є належним письмовим доказом в розумінні положень ст.ст. 76-77, 95 ЦПК України.
Отже, твердження відповідачки та її адвоката про те, що причиною виникнення пожежі стало коротке замикання внаслідок перепаду напруги в електромережі, є безпідставними і непідтвердженими належними й допустимими доказами.
Враховуючи позицію сторони відповідача суд зауважує, що особа, яка заперечує письмові докази, має право надати суду інші контрдокази або просити про проведення відповідної експертизи. Відповідачка та/або її адвокат жодного доказу на спростування доводів сторони позивача не надали суду і не просили суд призначити відповідну експертизу з метою з'ясування дійсних причин пожежі.
Крім того, судом прийнято до уваги, що внаслідок пожежі загинув чоловік відповідачки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку із чим було порушено кримінальне провадження № 12024020030000302 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, яке було закрите 26.06.2024 у зв'язку із відсутністю події кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, оскільки мав місце нещасний випадок, про що слідчим СВ поліції № 1 ВРУП ГУНП у Вінницькій області старшим лейтенантом поліції Суздальцевим Ю.М. було винесено відповідну постанову. (а.с. 90-108зв.)
У ході досудового розслідування вищевказаного кримінального провадження ВОБ судово-медичної експертизи було проведено відповідну експертизу, за результатами якої 26.06.2024 складено висновок № 651, з якого вбачається наступне:
«… Смерть ОСОБА_3 настала від комбінованої токсичної дії монооксиду вуглецю та етилового спирту, що підтверджується виявленими при розтині його тіла характерними патоморфологічними змінами у внутрішніх органах, світло-червоного кольору розлитими трупними плямами, рідким станом світло-червоного кольору крові, позитивною формаліновою пробою карбоксигемоглобін, а також результатами лабораторних досліджень («при судово-медичній експертизі крові трупа ОСОБА_8 , 1952 р.н... спектрофотометричним методом, виявлено карбоксигемоглобін у концентрації 40%», «При судово-медичній експертизі крові трупа ОСОБА_8 , 1952р.н., методом газово-рідинної хроматографії, виявлено етиловий спирт у концентрації 1,5%»).
Між комбінованою токсичною дією оксиду вуглецю та етилового спирту і смертю ОСОБА_3 є причинний зв?язок. Окрім складових комбінованої токсичної дії монооксиду вуглецю та стилового спирту, при судово-медичній експертизі ОСОБА_3 виявлено опіки тіла на площі близько 75% без ознак тканинної реакції, що може свідчити про їх посмертне виникнення.
Також при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_3 було виявлено патоморфологічні ознаки генералізованого гіпертонічної атеросклерозу, хвороби з переважним ураженням серця та нирок, хронічної ішемічної хвороби серця, які являлися самостійними захворюванням та в причинному зв?язку зі смертю не перебувають.» (а.с. 103зв.-107)
В ході досудового розслідування кримінального провадження № 12024020030000302 не було встановлено вину будь-яких осіб в смерті ОСОБА_3 .
Як повідомила відповідачка в судовому засіданні, вона не зверталась до компетентних органів для розслідування факту пожежі у належній їй квартирі з метою притягнення винних осіб до відповідальності, до експертних установ з метою виявлення причин пожежі і розміру майнової шкоди.
З огляду на наведене суд приходить до висновку про відсутність будь-яких претензій з боку відповідачки до осіб, винних у спричиненні пожежі, відносно протиправної поведінки щодо її власності, та, відповідно, як власник, бере на себе повну відповідальність за спричинення шкоди третім особам.
За правилами ч. 1 і ч. 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Аналіз положень ст. 1166 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, винне діяння заподіювача шкоди (цивільне правопорушення), яке містить такі складові: протиправна поведінка особи, настання шкоди, причинний зв'язок між ними та вина заподіювача шкоди.
Тобто цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Верховний Суд України у постанові від 19 серпня 2014 року у справі № 3-51гс14 вказав, що аналіз норм ЦК України щодо відшкодування шкоди з урахуванням визначених процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди, діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Наведений висновок було підтверджено Верховним Судом, зокрема у постановах від 21 квітня 2021 року в справі № 648/2035/17, від 15 липня 2021 року у справі № 520/4080/16, від 27 жовтня 2021 року у справі № 461/484/18, від 09 лютого 2022 року у справі № 161/7881/20.
Стороною відповідача не доведено належними, допустимими та достовірними доказами, в розумінні ст.ст. 77-79 ЦПК України, що пожежа 02.06.2024 сталася внаслідок технологічних порушень в мережах АТ «Вінницяобленерго», що призвело, на думку відповідачки, до короткого замикання електромережі.
Судом не встановлено, що шкоди було завдано внаслідок умислу потерпілої, а також, що груба необережність потерпілої сприяла виникненню або збільшенню шкоди (ч. 1 і ч. 2 ст. 1193 ЦК України).
Судом враховано, що відповідно до ч. 2 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
Відповідно до ч. 4 і ч. 5 ст. 319 ЦК України власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності, зокрема, на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства,.
Отже, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 322 ЦК України). Невиконання цього обов'язку, якщо результатом такого невиконання є нанесення шкоди іншим особам, тягне за собою відшкодування власником збитків.
Нормами ст.ст. 151, 156, 177 ЖК України визначено, що громадяни (власники, наймачі, члени їх сімей) зобов'язані забезпечувати схоронність жилих приміщень, бережно ставитися до санітарно-технічного та іншого обладнання, до об'єктів благоустрою, додержувати правил утримання жилого будинку і придомової території, правил пожежної безпеки, додержувати чистоти і порядку в під'їздах, кабінах ліфтів, на сходових клітках і в інших місцях загального користування.
Частиною шостою статті 55 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що обов'язок із забезпечення пожежної безпеки в жилих приміщеннях державного, комунального, громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів покладається на квартиронаймачів і власників квартир, а в жилих приміщеннях приватного житлового фонду та інших спорудах, приватних житлових будинках садибного типу, дачних і садових будинках з господарськими спорудами та будівлями - на їх власників або наймачів, якщо це обумовлено договором найму.
Відповідачка, як власник майна, враховуючи приписи Кодексу цивільного захисту України, Цивільного кодексу України та Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України 30.12.2014 № 1417 і зареєстрованих в МЮУ 05.03.2015 за № 252/26697, зобов'язана належно виконувати обов'язок щодо забезпечення збереження квартири, яка перебуває у її власності, тобто саме власник несе повну відповідальність за дотримання правил пожежної безпеки.
Вищевказане узгоджується із правовим висновком, висловленим Верховним Судом, зокрема у постановах від 24 червня 2019 року у справі № 902/435/18, від 19 червня 2023 року у справі № 761/25211/18.
Стороною відповідача не спростовано належними, допустимими та достовірними доказами, в розумінні ст.ст. 77-79 ЦПК України, вину відповідачки у заподіянні шкоди.
Протиправна поведінка відповідачки полягає у бездіяльності щодо забезпечення пожежної безпеки власної квартири та майна. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою полягає у тому, що саме внаслідок невиконання відповідачкою вимог Правил пожежної безпеки в Україні та незабезпечення нею пожежної безпеки у власній квартирі відбулася пожежа, якою було завдано майнову (матеріальну) шкоду майну позивачки.
Судом встановлено, що внаслідок гасіння пожежі сталося залиття квартири АДРЕСА_1 , співвласником якої є ОСОБА_2 , де вона проживає разом із донькою ОСОБА_5 та онукою ОСОБА_9 , у зв'язку із чим позивачка зазнала збитків.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
У ході розгляду справи вина відповідачки у спричиненні позивачці майнової шкоди встановлена.
В обґрунтування розміру майнової шкоди стороною позивача було надано, зокрема: акт про залиття, складений 03.06.2024 МКП «УК «Житло-Гарант»; акт приймання-передачі наданих послуг про оцінювання вартості ремонтних робіт та матеріальних витрат від 05.07.2024; кошторис ремонту квартири та договір № 08-07/24 від 08.07.2024 (а.с. 6-6зв., 12, 36-36зв.), які в розумінні положень ст.ст. 76 і 95 ЦПК України оцінюються судом як письмові докази.
Як вбачається із акту, складеного 03.06.2024 представниками МКП «УК «Житло-Гарант» в присутності ОСОБА_2 , затвердженого начальником МКП «УК «Житло-Гарант» В.Мальченком, внаслідок гасіння пожежі, що сталася 02.06.2024 за адресою: АДРЕСА_3 , було залито квартиру АДРЕСА_4 , розташовану поверхом нижче, а саме: кухня S=5,3 м2 (стіни, стеля), коридор S=5,6 м2 (стіни, стеля, підлога), S=5,3 м2, кімната S=17,0 м2 (стіни, стеля), туалет S=1,1 м2 (стіни, стеля), ванна S=2,1 м2 (стіни, стеля). (а.с. 12)
Так, судом встановлено, що з метою визначення вартості ремонтних робіт у квартирі, спрямованих на усунення наслідків залиття квартири, спричинених гасінням пожежі в квартирі відповідачки, позивачка звернулась до ПП «ТУР», яке склало кошторис загального об'єму виконуваних демонтажно-ремонтних робіт з використанням матеріальних ресурсів, і з яким 08.07.2024 вона уклала договір № 08-07/24 на виконання цих робіт. (а.с. 6-6зв.)
У відповідності до складеного ПП «ТУР» кошторису та умов вищевказаного договору, загальна вартість ремонту квартири позивачки складає 78 896, 96 гривень з ПДВ. (а.с. 6зв.)
Судом встановлено, що ПП «ТУР» є юридичною особою, зареєстрованою у м. Вінниця, основним видом економічної діяльності якого є «41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель», що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, наданими адвокатом позивачки (а.с. 7-10, 35) і перевіреними судом під час ухвалення судового рішення, маючи повний доступ до даного реєстру.
Як вбачається із публічно доступних відомостей, за даними з податкових реєстрів України ПП «ТУР» перебуває на обліку в органах доходів та зборів і є платником ПДВ.
Також судом встановлено, що ПП «ТУР» має безстрокову ліцензію на будівельні та монтажні роботи, що підтверджується відповідною ліцензією та довідкою № 19 від 08.07.2024, наданими адвокатом позивачки разом із позовом (а.с. 33-34), а також інформацією, розміщеною на порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва за посиланням https://e-construction.gov.ua/licensees_detail/2283351169155728562, доступ до якого є публічним.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає надані стороною позивача на підтвердження розміру майнової шкоди вищевказані письмові докази належними й допустимими в розумінні положень ст.ст. 77-78 ЦПК України.
Суд не приймає до уваги надані адвокатом позивачки в якості доказів видаткові накладні та фіскальні чеки від 16.11.2024, від 07.12.2024 і від 08.12.2024 на придбання будівельних матеріалів на суму 2 994, 80 гривень (а.с. 21-23), адже такі документи не містять відомостей про замовника/покупця і не узгоджуються із доводами адвоката позивачки щодо витрат, необхідних для відновлення пошкодженого майна, які ґрунтуються на кошторисі складеному ПП «ТУР», а тому підстави вважати, що дані матеріали були придбані саме для відновлення пошкодженого майна позивачки, відсутні. Крім того, дані витрати не заявлені стороною позивача до відшкодування. Отже дані докази, на думку суду, не містять інформацію щодо предмета доказування, а тому такі докази є неналежними в розумінні положень ст. 77 ЦПК України.
Заперечуючи визначений позивачкою розмір майнової шкоди на підставі вищевказаних письмових доказів, відповідачкою та/або її адвокатом не було надано суду жодного доказу на його спростування. При цьому доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
У ході розгляду справи судом також було продемонстровано і досліджено, надані адвокатом позивачки відеозаписи, розміщені на CD-диску, із яких вбачаються наслідки залиття квартири позивачки, спричинені гасінням пожежі. (а.с. 37)
Враховуючи позицію відповідачки щодо розміру майнової шкоди, судом неодноразово було роз'яснено учасникам справи право клопотати перед судом про призначення відповідної експертизи з метою визначення дійсного розміру майнової шкоди, однак таке клопотання заявлено не було.
Відповідачкою та/або її адвокатом не спростовано будь-якими належними та допустимими доказами визначений стороною позивача розмір майнової шкоди.
Згідно із ч. 1 ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно з ч. 3 ст. 22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Суду не надано жодних належних та допустимих доказів, які б вказували на можливість зменшення розміру відшкодування шкоди. При цьому судом прийнято до уваги, що відповідачка є особою пенсійного віку, як і позивачка. Крім того, ні відповідачка, ні її адвокат не заявляли клопотання про зменшення розміру відшкодування шкоди.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що завдана відповідачкою позивачці майнова шкода внаслідок пожежі та її гасіння, підлягає відшкодуванню відповідачкою у повному обсязі - в розмірі 78 896, 96 гривень.
Щодо вимоги позивачки про стягнення на її користь із відповідачки моральної шкоди, суд прийшов до наступного висновку.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.09.2020 у справі № 216/3521/16-ц дійшла висновку, що виходячи з положень ст.ст. 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 та п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу з застосуванням, зокрема, такого способу захисту, як відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
За загальним правилом зобов'язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб'єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. При цьому одне і те ж правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і немайновій сферах, тобто виступати підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно.
Заподіяння моральної шкоди та компенсація відповідних немайнових втрат може мати місце як в договірних, так і в деліктних правовідносинах (поза межами існуючих між потерпілим і завдавачем шкоди договірних чи інших правомірних зобов'язальних відносин).
Згідно з ч. 1 і ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до ч. 3 і ч. 4 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, встановлене Конституцією та законами України.
Стаття 1167 ЦК України передбачає загальні підстави відповідальності за спричинену моральну шкоду в позадовоговірних відносинах, зокрема, встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Встановлені судом обставини на переконання суду призвели до спричинення позивачці моральної шкоди, яка виразилася в душевних стражданнях та психологічних переживаннях, яких вона зазнала в зв'язку із пошкодженням належного їй майна і вимушеною необхідністю відстоювати свої законні права та інтереси в судовому порядку.
Отже, судом встановлено наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням відповідачки.
Судом враховано характер моральних страждань позивачки, глибину її психічних переживань (страждань), тривалість негативних наслідків (страждань).
Суд вважає, що надані адвокатом позивачки відповіді № 1557 ЦПМСД № 3 м. Вінниці від 19.11.2024 і № 06/1993 КНП «ТМО «ВОЦЕМД ВОР» від 22.11.2024 на її адвокатські запити (а.с. 17-18), не свідчать про причинно-насліковий зв'язок між протиправними діями відповідачки та станом здоров'я позивачки. Так, позивачка має ряд хронічних захворювань, зокрема в силу свого похилого віку. Однак доказів того, що саме внаслідок встановлених в ході розгляду даної справи обставин у позивачки погіршився стан здоров'я, суду не надано.
Водночас, судом прийнято до уваги, що відсутність наслідків у вигляді розладів здоров'я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивачка не зазнала страждань, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.
Психологічне напруження та незручності, що виникли внаслідок пошкодження майна позивачки, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров'я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.
При цьому, судом прийнято до уваги, що рівень моральних страждань визначається не видом правопорушення і не складністю цього правопорушення, а моральними стражданнями потерпілого внаслідок заподіяння йому шкоди та значенням наслідків цього правопорушення для його особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди.
Суд звертає увагу, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її збагачення.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Тому, враховуючи вищезазначене, беручи до уваги характер моральних страждань, які перенесла позивачка, враховуючи певні її турботи і хвилювання, пов'язані з наслідками протиправних дій відповідачки, час та зусилля, які потрібні для відновлення попереднього стану пошкодженого майна, необхідність звернення до суду щодо захисту своїх прав, відношення відповідачки до даних правовідносин, а також виходячи із принципів розумності та справедливості при даних обставинах, суд вважає, що вимоги позивачки про стягнення моральної шкоди з відповідачки на її користь підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 5 000, 00 гривень, що буде справедливою сатисфакцією потерпілої сторони.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також ст. 16 ЦК України, згідно з якою суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом, суд приходить до висновку, що в даному випадку існують підстави та необхідність для захисту прав позивачки шляхом стягнення на її користь з відповідачки майнової шкоди в розмірі 78 896, 96 гривень і моральної шкоди в розмірі 5 000, 00 гривень.
У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити, враховуючи їх необґрунтованість та недоведеність належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні ст.ст. 77-79 ЦПК України, які б були достатніми, в розумінні ст. 80 ЦПК України, для задоволення позову в повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд прийшов до наступного висновку.
Згідно із ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судом встановлено сплату позивачкою судового збору в сумі 1 211, 20 гривень, що підтверджується квитанцією від 23.12.2024. (а.с. 5)
Враховуючи положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 027, 46 гривень, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (84, 83 %). Решту судового збору в сумі 183, 74 гривень слід залишити за позивачкою.
Згідно із п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України здійснені стороною у справі судові витрати, зокрема, на правничу допомогу визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом установленого строку така заява залишається без розгляду. При цьому розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Склад та розмір витрат, пов'язаних, зокрема, з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Адвокатом позивачки у підготовчому провадженні було повідомлено суд про неможливість подання доказів, що підтверджують розмір понесених позивачкою судових витрат на професійну правничу допомогу до закінчення судових дебатів у справі, а тому адвокат просила суд вирішити дане питання після ухвалення рішення по суті позовних вимог, посилаючись на ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
Згідно із ч. 1 ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Згідно із ч. 2 і ч. 3 ст. 246 ЦПК України для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог, у зв'язку із чим, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі і в тому самому порядку, що й судове рішення.
До ухвалення рішення у справі учасники справи не повідомили суд про неможливість надання доказів, що підтверджують розмір понесених інших витрат, крім розміру витрат позивачки на професійну правничу допомогу; про причини неможливості надання таких доказів. Отже, доказів понесення учасниками справи інших судових витрат суду не надано.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд, ухвалюючи рішення у справі, не має підстав та обов'язку вирішувати питання щодо встановлення відповідачці терміну для надання суду доказів щодо розміру понесених інших судових витрат, як і призначати засідання для вирішення питання про судові витрати, вказуючи про це у резолютивній частині рішення (п. 5 ч. 7 ст. 265 ЦПК України). Водночас, суд вважає за необхідне встановити позивачці п'ятиденний термін після ухвалення рішення по суті позовних вимог для надання суду доказів щодо розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу і призначає судове засідання для вирішення питання про судові витрати.
Враховуючи вищенаведене та керуючись Кодексом цивільного захисту України, Правилами пожежної безпеки в Україні, затвердженими наказом МВС України 30.12.2014 № 1417 і зареєстрованими в МЮУ 05.03.2015 за № 252/26697, ст.ст. 151, 156, 177 ЖК України, ст.ст. 3, 12, 13, 15, 16, 22, 23, 319, 1166, 1167, 1192, 1193 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 10-13, 76-83, 89, 90, 133, 141, 229, 258, 259, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 майнову шкоду в розмірі 78 896, 96 гривень та моральну шкоду в розмірі 5 000, 00 гривень.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 1 027, 46 гривень.
Судовий збір в сумі 183, 74 гривень залишити за ОСОБА_2 .
ОСОБА_2 протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (до 16.12.2025) надати суду докази щодо розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 23 грудня 2025 року о 16 год. 00 хв. в приміщенні Вінницького міського суду Вінницької області за адресою: 21050, м. Вінниця, вул. Грушевського, 17 (зал судових засідань № 17).
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку заява залишається без розгляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
ОСОБА_2 : ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; місце проживання зареєстроване у встановленому законом порядку: АДРЕСА_5 .
ОСОБА_1 : ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; місце проживання зареєстроване у встановленому законом порядку: АДРЕСА_3 .
Рішення суду складено 11.12.2025.
Суддя