Справа№ 583/5645/25
2-а/583/84/25
11 грудня 2025 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого-судді - Плотникової Н.Б.
при секретарі - Логвиненко Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Охтирка Сумської області справу за адміністративним позовом
ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення 1764/2025 від 25.11.2025,
28.11.2025 року позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення 1764/2025 від 25.11.2025, в якій просить визнати дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, протиправними; скасувати постанову тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 1764/2025 від 25.11.2025 р. про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17000,00 грн., а провадження у справі закрити. Позовні вимоги мотивує тим, що 25.11.2025 р. тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 розглянув протокол про адміністративне правопорушення № 1764/2025 від 16.11.2025 р. стосовно нього ( ОСОБА_1 ) та виніс постанову № 1764/2025 про накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. за порушення ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Вважає дану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки повістка № 4931846 від 19.09.2025 р. була направлена виконавчим комітетом Гадяцької міської ради на адресу АДРЕСА_1 , а зареєстроване місце його проживання АДРЕСА_1 , де проживають його батьки. Фактично, ні він (позивач), ні його батьки не могли бути таким чином повідомлені про явку у визначений у повістці термін до РТЦКтаСП. Також зазначає, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 05.05.2025 р. № 126 він (позивач) був звільнений з військової служби у запас за п.п. «г» п. 2 ч. 4, п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» і направлений для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після звільнення він (позивач) став на облік до вказаного РТЦК надавши відповідну адресу свого зареєстрованого місця проживання АДРЕСА_1 та адресу проживання дружини АДРЕСА_2 ., що було включено до даних його (позивача) особової справи. Отже, відповідач не дотримався процедури направлення повістки. Оскільки повістка помилково була направлена на іншу адресу, ніж зазначено у його військово-облікових даних, тому він (позивач) не вважається належно оповіщеним про виклик до відповідного РТЦКтаСП, а тому у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваної постанови.
08.12.2025 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить залишити постанову по справі про адміністративне правопорушення № 1764/2025 від 25.11.2025 р. ІНФОРМАЦІЯ_2 - без змін, а позовні вимоги ОСОБА_1 без задоволення. Свої заперечення мотивує тим, що відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту. Інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження. У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк. Згідно з пп.2 п. 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку є: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та /або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання. Таким чином, згідно трекнігу «Укрпошти» 02.10.2025 внесено запис про невдалу спробу вручення ОСОБА_1 рекомендованого листа за адресою місця його проживання є належним підтвердженням оповіщення про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Тому ОСОБА_1 повинен був з'явитися 06.10.2025 р. о 09.00 год. до ІНФОРМАЦІЯ_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) для уточнення своїх облікових даних, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим прибуття у строк, що не перевищує сім календарних днів. Позивач не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) та 18.10.2025 був оголошений в розшук, а 16.11.2025 р. був доставлений працівниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_6 . Підставою неявки за повісткою зазначив не отримання повістки. Тобто поважних причин неявки на виклик, передбачених законодавством, не зазначив. 16.11.2025 р. офіцером ІНФОРМАЦІЯ_6 лейтенантом ОСОБА_3 стосовно позивача ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення № 1764/2025 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Розгляд справи було призначено на 15.00 год. 25.11.2025 р., про що позивач був повідомлений і засвідчив підписом. 25.11.2025 р. тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 підполковником ОСОБА_2 винесено постанову № 1764/2025 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 310-1 КУпАП. Розгляд справи проводився у присутності позивача в ІНФОРМАЦІЯ_7 . Зважаючи, що під час розгляду справи при наданні пояснень позивачем не були надані докази поважності причини неявки за повісткою, тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 правомірно винесена оскаржувана постанова про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу 17000 грн. Зазначає, що ОСОБА_1 з травня 2025 р. не мав оформленої згідно чинного законодавства відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що в свою чергу слугувало підставою для сформування за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_8 . Таким чином, при розгляді ІНФОРМАЦІЯ_9 справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 повно та всебічно встановлено обставини вчиненого правопорушення, а також правильно застосовано нормами матеріального права. Справа була розглянута уповноваженою на те посадовою особою - тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 в межах його компетенції з дотриманням процедури передбаченої чинним законодавством України, на основі судового додержання закону. Постанова у справі є обґрунтованою, адміністративне стягнення відповідає матеріалам справи про адміністративне правопорушення, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог стосовно скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 25.11.2025 № 1764/2025.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просить їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлений в передбаченому законом порядку.
Вивчивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як зазначив Пленум Вищого адміністративного суду України у п.1 Постанови від 06 березня 2008 року №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП).
Частинами першою та другою ст. 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Тобто притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена відповідно до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, а також установлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
За приписами ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення, крім іншого, зазначаються: відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються її права і обов'язки, передбачені ст. 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ч. 2 ст. 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Згідно із ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до абзацу 5 частини 1 статті 1 Закону №3543-XII особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оброни і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17 березня 2014 року, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію».
24 лютого 2022 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-ІХ, яким затверджено Указ Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та діє на теперішній час.
Стаття 210-1 КУпАП, в редакції, яка діє з 19.05.2024, визначає стягнення за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Частина 3 вказаної статті передбачає, зокрема, накладення штрафу на громадян за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Також ст. 210 КУпАП містить примітку, згідно з якою положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а загальні засади проходження в Україні військової служби закріплені в Законі України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до ч. 1, 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися:
- військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях;
- резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин;
- військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку;
- військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів;
- особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Відповідно до абз. 2 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до пп. 2 п.1 Додатку 2 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. №1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до абз.1 п.34 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.
Згідно з абз. 2, 3 п.34 Порядку № 560 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі коли резервіст або військовозобов'язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов'язаним під час уточнення облікових даних. У разі неуточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов'язаним своєї адреси місця проживання повістка може надсилатися на його адресу зареєстрованого/задекларованого місця проживання.
Згідно з п. 41 Порядку № 560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
З аналізу наведених норм убачається, що повернення поштового відправлення із відміткою про відсутність особи за адресою місця проживання є належним доказом вручення повістки.
Разом з цим відповідно до абзацу 2 та 4 пункту 82 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року №270 (далі - Правила № 270) рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».
Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.
В силу пункту 6.12.3 Регламенту внутрішньої письмової кореспонденції, затвердженого Наказом АТ «Укрпошта» від 28.12.2023 № 6668 (у редакції наказу АТ «Укрпошта» (далі - Регламент №6668) рекомендовані листи з позначкою Повістка ТЦК під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). Адресат (одержувач) власноруч проставляє своє прізвище та підпис у аркуші ф.8 чи іншому документі, за яким здійснюється вручення. На бланку повідомлення про вручення адресат (одержувач) у відповідному місці зазначає дату вручення рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», розписується та зазначає своє прізвище та ініціали або ім'я та прізвище.
Згідно з пунктом 6.12.4 Регламенту №6668 у разі відсутності адресата (одержувача), за зазначеною на рекомендованому листі з позначкою «Повістка ТЦК» адресою, працівник ОПЗ інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК ф.22а, де додатково проставляє позначку «Повістка ТЦК». В аркуші ф. 8 проставляє відмітку про причину невручення, на зворотному боці відправлення зазначає дату вкладання повідомлення ф.22а до абонентської поштової скриньки.
Згідно з пунктом 6.12.4 Регламенту №6668 якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат (одержувач) - фізична особа не з'явиться за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» або «Повістка ТЦК» працівник ОПЗ на довідці ф.20 робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом, зазначається прізвище та проставляється відбиток календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає її до відправника.
Відповідно до пункту 6.16 Регламенту №6668 інформація щодо вручення рекомендованої письмової кореспонденції, в тому числі з повідомленням про вручення, заноситься до автоматизованої системи.
Отже, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за неявку по повістці до ТЦК необхідна сукупність обставин: 1) направлення судової повістки за адресою, повідомленою військовозобов'язаним під час оновлення даних чи адресою реєстрації військовозобов'язаного, 2) відомості про спробу вручити таку повістку особі, що матиме наслідком або вручення повістки без подальшої явки, або не вручення з причин відмови отримати повістку, або з причин відсутності адресата за такою адресою.
Судом встановлено, що відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 05.05.2025 р. солдата ОСОБА_1 звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 24.04.2025 р. № 77-РС з військової служби у запас за підпунктом «г» (перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці) п. 2 ч. 4 та на підставі п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» вважати таким, що справи та посаду здав та направити для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
На даний час ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку як військовозобов'язаний в ІНФОРМАЦІЯ_10 ( ІНФОРМАЦІЯ_11 ), що підтверджується військово-обліковим документом ОСОБА_1 , сформованому 24.11.2025 р. з Резерв+.
16.11.2025 р. офіцером ІНФОРМАЦІЯ_7 лейтенантом ОСОБА_4 складено відносно ОСОБА_1 протокол № 1764/2025 про адміністративне правопорушення за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Розгляд справи призначено на 15.00 год. 25.11.2025 р. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_7 за адресою: АДРЕСА_3 .
В протоколі в графі «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності» містяться пояснення ОСОБА_1 , в яких зазначено: «з правопорушенням не згоден, так як повістка була доставлена за адресою, де ні він, ні його батьки не проживають, повістка не отримувалась».
Постановою тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 підполковника ОСОБА_2 № 1764/2025 від 25.11.2025 р. на ОСОБА_1 за порушення ч. 3 ст. 210-1 КУпАП накладено штраф в розмірі 17000,00 грн.
Відповідно до постанови: 16.11.2025 р. 11.30 год. встановлено факт неявки громадянина ОСОБА_1 за викликом начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 ( АДРЕСА_4 ) на визначену дату 06.10.2025 р. на 09.00 год. згідно сформованої за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів повістки № 4931846 від 19.09.2025 р., яка надіслана через відділення Укрпошти рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення (відсутність адресата) за адресою зареєстрованого місця проживання, без поважних причин у зв'язку з мобілізацією, що є порушенням вимог абз. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз. 2 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», пп.2 п. 1 Додатку 2 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою КМУ від 30.12.2022 р. № 1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» вчинене в особливий період.
Вивчивши матеріали справи та проаналізувавши доводи учасників справи, суд вважає, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню виходячи з наступного.
Відповідно до військово-облікового документу ОСОБА_1 , сформованого 24.11.2025 р. з Резерв+, зазначена адреса його проживання: АДРЕСА_5 .
Зареєстрованим місцем проживання позивача з 06.11.2013 року є АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Реєстру територіальної громади від 17.09.2025 р.
Як зазначає позивач в позовній заяві, при постановленні на облік до ІНФОРМАЦІЯ_12 ( ОСОБА_5 ) ним надавалася адреса його реєстрації: АДРЕСА_1 та адреса проживання дружини: АДРЕСА_2 .
Доказів повідомлення позивачем про іншу адресу проживання, зокрема, шляхом оновлення персональних даних через електронний кабінет призовника з використанням мобільного додатку «Резерв+» або шляхом звернення до Центру надання адміністративних послуг, відповідачем суду не надано.
Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_12 (Гадяч) 19.09.2025 року на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , АДРЕСА_5 , була сформована повістка № 4931846 про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_14 ( АДРЕСА_4 ) на 06.10.2025 о 09:00 для уточнення даних.
Вказана повістка направлена позивачу рекомендованим поштовим відправленням (трек-номер 0505373360877) з описом вкладення та повідомленням про вручення за адресою: АДРЕСА_6 та повернулася без вручення адресату з повідомленням відділення Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою».
Позивач зазначає, що не отримував ні повістки, ні повідомлення про надходження повістки на його адресу. За місцем його реєстрації: АДРЕСА_1 проживають його батьки, які теж не отримували повістки.
Доказів про те, що адреса: АДРЕСА_1 , куди було направлене позивачу рекомендоване поштове направлення з позначкою «Повістка ТЦК», є адресою місця проживання позивача, повідомленою ним територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних, чи адресою задекларованого/зареєстрованого місця його проживання, - відповідачем не надано.
Матеріали справи не містять та відповідачем не доведено, що працівниками АТ «Укрпошта» дотримано порядку вручення рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».
Так, Регламентом №6668 визначено обов'язок працівника ОПЗ поінформувати адресата (одержувача) про надходження поштового відправлення з позначкою «Повістка ТЦК» за наявним номером телефону та/або вкласти до його абонентської поштової скриньки повідомлення ф.22а про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК». У випадку невручення поштового відправлення працівник ОПЗ має зазначити дату вкладання повідомлення ф.22а до абонентської поштової скриньки на зворотному боці відправлення.
Матеріали справи не містять доказів повідомлення позивача про надходження поштового відправлення з позначкою «Повістка ТЦК» за наявним номером телефону, як і не містять копії повідомлення ф. 22 із проставленням позначки «Повістка ТЦК» та відмітки на зворотному боці відправлення дати вкладання повідомлення ф.22а до абонентської поштової скриньки позивача.
Сам позивач наголошує на тому, що жодних сповіщень від працівників пошти про необхідність отримання зазначеного листа не отримував.
Вказана обставина є суттєвою, оскільки відсутність обізнаності особи про виникнення певного обов'язку не може свідчити про умисне невиконання такого обов'язку.
Згідно ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
За відсутності в матеріалах справи належних, достатніх, достовірних та допустимих доказів, які б підтверджували, що позивача належним чином повідомлено про виклик до 1 відділу Миргородського РТЦКтаСП, суд дійшов висновку, що позивач не може бути притягнутий до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Крім того, за приписами примітки до статті 210 КУпАП визначено, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Отже, з приведених норм вбачається, що відповідальність за статтями 210 та 210-1 КУпАП не застосовується у випадку коли дані для Реєстру можуть бути отримані шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими базами/системами/реєстрами.
Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі Реєстру) визначає Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» від 16.03.2017 № 1951-VIII (далі по тексту Закон № 1951-VIII).
У відповідності до положень частини першої статі 5 Закону № 1951-VIII держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.
За приписами частини третьої статті 14 Закону № 1951-VIII визначено, що актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.
Даною частиною статті 14 Закону № 1951-VIII передбачено перелік органів, від яких органи ведення Реєстру одержують в електронному вигляді інформацію через електронну інформаційну взаємодію.
Електронна інформаційна взаємодія, у тому числі надання відповідних відомостей, між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною, здійснюється відповідно до законів України "Про публічні електронні реєстри", "Про розвідку" та в порядку, визначеному Держателем Реєстру спільно з відповідним державним органом.
З аналізу приведених вище положень Закону № 1951-VIII вбачається, що персональні дані військовозобов'язаного можуть бути отримані органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, до яких відносить і територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими державними органами.
В той же час, відповідачем не надано до суду доказів вчинення відповідачем дій щодо отримання персональних даних позивача шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені частиною третьою статтею 14 Закону № 1951-VIII, та доказів неможливості отримання персональних даних позивача у наведений спосіб.
Суд зауважує, що позивач після звільнення 05.05.2025 р. з військової служби став на облік до 1 відділу Миргородського РТЦКтаСП (Гадяч) та 21.07.2025 року оновив персональні дані, про що свідчить військово-обліковий документ у додатку «Резерв+», сформований 24.11.2025 р.
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 13.12.2023 р. ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
В свою чергу, у повістці зазначено, що підставою виклику позивача до ІНФОРМАЦІЯ_14 є уточнення даних.
Між тим, ні протокол, ні постанова не містить посилань на те, які саме персональні дані були відсутні у відповідача чи змінилися та підлягали оновленню, у зв'язку з чим виникла необхідність виклику ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_14 .
Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для позивача, що знаходиться в нерівному положенні по відношенню до суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийнятої ним постанови у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 25.11.2025 р. щодо ОСОБА_1 .
За таких обставин постанову № 1764/2025, винесену 25.11.2025 р. тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП України у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. слід скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем було сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 605,60 грн., що підтверджується квитанцією від 19.09.2025 року.
Враховуючи вказане вище, витрати понесені позивачем під час розгляду справи, а саме судовий збір сплачений за подання позовної заяви, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 .
Керуючись ст. ст. 251, 252, 254, 256, 277-279, 280, 283 КУпАП, ст. ст. 2, 6, 9, 72-77, 90, 229, 242-246, 286 КАС України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення штрафу - задовольнити.
Скасувати постанову № 1764/2025 про накладення адміністративного стягнення, винесену 25.11.2024 р. тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП України у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн., провадження по справі закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_13 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 ) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 605,60 грн.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Охтирського
міськрайонного суду: Плотникова Н.Б.