Справа № 641/9298/25
Провадження № 2-з/641/53/2025
11 грудня 2025 року м. Харків
Суддя Слобідського районного суду міста Харкова Кожихова Г.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» про захист прав споживачів, зобов'язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди, -
01.12.2025 ОСОБА_1 , через засоби поштового відправлення, звернувся до Слобідського районного суду міста Харкова з позовом до ПАТ «ВФ Україна», в якому просить: визнати не законним та зобов'язати Приватне акціонерне товариство «ВФ Україна» анулювати нарахування у розмірі 6,00 гривень за послугу міжнародного SMS-повідомлення від 22 жовтня 2025 року, яку ОСОБА_1 не замовляв; визнати протиправними дії Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» щодо припинення надання ОСОБА_1 електронних комунікаційних послуг за абонентським номером НОМЕР_1 , які були вчинені внаслідок незаконного нарахування заборгованості; зобов'язати Приватне акціонерне товариство «ВФ Україна» здійснити коригування балансу особового рахунку № НОМЕР_2 , зарахувавши неправомірно списані грошові кошти в розмірі 199,74 гривень в рахунок оплати обов'язкового платежу за тарифним пакетом та анулювавши штучно створену заборгованість; зобов'язати Приватне акціонерне товариство «ВФ Україна» відновити надання електронних комунікаційних послуг за абонентським номером НОМЕР_1 згідно з умовами Договору № 295421943832 від 30 грудня 2020 року; зобов'язати Приватне акціонерне товариство «ВФ Україна» здійснити перерахунок абонентської плати, нарахованої за абонентським номером НОМЕР_1 , шляхом її пропорційного зменшення за весь період неправомірного припинення надання послуг, починаючи з 1 листопада 2025 року і до дня фактичного відновлення надання послуг (або до дня набрання рішенням суду у цій справі законної сили); стягнути з Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» на користь ОСОБА_1 кошти на відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.
Ухвалою Слобідського районного суду міста Харкова від 04.12.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у вказаній справі, розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
10.12.2025 через засоби поштового відправлення, до канцелярії суду від позивача надійшла заява про забезпечення зазначеного позову шляхом заборони Приватному акціонерному товариству «ВФ Україна» вчиняти дії, спрямовані на розірвання (припинення дії) Договору про надання послуг рухомого (мобільного) зв'язку № НОМЕР_2 від 30.12.2020 та деактивацію (анулювання, відключення від мережі) абонентського номеру НОМЕР_1 до набрання законної силі рішенням суду у цій справі.
В обґрунтування своєї заяви позивач посилається на те, що відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду № 9 від 22.12.2006 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову" суд, розглядаючи заяву про забезпечення позов, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. При цьому, під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605цс1б від 25.05.2016 року, забезпечення позову - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених позовних вимог відповідача. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову (правова позиція Верховного Суду від 15.08.2018 у справі №922/4587/13. У даній справі така загроза є реальною та підтвердженою документально. В період з 18 по 20 листопада 2025 року заявник отримав SMS-повідомлення від відповідача, в якому міститься попередження про те, що у разі несплати заборгованості "повне припинення дії Договору відбудеться через 3 календарних місяці від періоду блокування". Оскільки судовий розгляд справи об'єктивно може тривати довше 3 місяців, існує критичний ризик того, що відповідач в односторонньому порядку розірве Договір та деактивує (анулює) абонентський номер заявника ще до ухвалення рішення судом. У разі деактивації номера його відновлення може стати технічно неможливим (наприклад, номер може бути перевипущений та проданий іншій особі), що зробить виконання потенційного рішення суду про відновлення послуг неможливим. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб. У даному випадку заборона розривати договір є тимчасовим заходом, який не порушує майнових прав відповідача, а лише зберігає існуючий статус-кво на час судового розгляду. Заявник вважає, що підстави для вжиття заходів зустрічного забезпечення відсутні. Запропонований захід не завдає збитків відповідачу, оскільки абонентська плата, яка нараховується за період блокування, є предметом спору і у разі відмови в позові відповідач збереже право вимоги цих коштів.
Заява про забезпечення позову розглянута без повідомлення сторін, без фіксації судового засідання технічним засобом, що узгоджується з вимогами ч. 1 ст. 153, ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши доводи заяви, суд дійшов такого висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову - це заходи цивільного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Згідно вимог ч. 1, ч. 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову; забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 3 статті 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Види забезпечення визначені ч. 1 ст. 150 ЦПК України.
Як вбачається із заяви, позивач просить застосувати заходи забезпечення позову шляхом заборони Приватному акціонерному товариству «ВФ Україна» вчиняти дії, спрямовані на розірвання (припинення дії) Договору про надання послуг рухомого (мобільного) зв'язку № НОМЕР_2 від 30.12.2020 та деактивацію (анулювання, відключення від мережі) абонентського номеру НОМЕР_1 до набрання законної силі рішенням суду у цій справі.
Однак, в порушення п. 4 ч. 1 ст. 151 ЦПК України, заява не містить обґрунтувань необхідності вжиття заходів забезпечення позову та посилань на докази, що підтверджують неможливість чи утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позову. Окрім того, в заяві про забезпечення позову заявником не зазначено доказів про те, які дії вживаються зі сторони відповідача та спрямовуються ним на утруднення чи унеможливлення виконання можливого рішення суду, а тому на даному етапі суд дійшов висновку про те, що відсутні достатні дані, які об'єктивно вказують на необхідність застосування заходів, пов'язаних із забезпеченням позову, оскільки заявником не наведено достатніх та переконливих доказів існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Суд звертає увагу на те, що в період з 18 по 20 листопада 2025 року заявник отримав SMS-повідомлення від відповідача, в якому міститься попередження про те, що у разі несплати заборгованості "повне припинення дії Договору відбудеться через 3 календарних місяці від періоду блокування". Наразі відсутні підстави стверджувати, що спір не буде вирішено до 17.02.2026, отже звернення із вказаною заявою є передачасним.
Отже, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявником не наведено обставин необхідності вжиття заходів забезпечення позову, а саме заборони Приватному акціонерному товариству «ВФ Україна» вчиняти дії, спрямовані на розірвання (припинення дії) Договору про надання послуг рухомого (мобільного) зв'язку № НОМЕР_2 від 30.12.2020 та деактивацію (анулювання, відключення від мережі) абонентського номеру НОМЕР_1 до набрання законної силі рішенням суду у цій справі та не надано на їх підтвердження належних, достатніх, достовірних та допустимих доказів, а тому застосування заходів забезпечення позову є передчасним.
Керуючись ст.ст. 149-153, 260, 261 ЦПК України
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» про захист прав споживачів, зобов'язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Роз'яснити заявнику, що відмова у задоволенні заяви не є перешкодою для повторного звернення заявника з тими самими вимогами після усунення умов, що були підставою для відмови у задоволенні заяви.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Ганна КОЖИХОВА