Справа № 726/3214/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Асташев С.А.
Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.
09 грудня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Боровицького О. А. Курка О. П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Садгірського районного суду міста Чернівці від 03 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Чернівецькій обласі, Департаменту патрульної поліції про визнання незаконною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
позивач звернувся із позовом до Садгірського районного суду м. Чернівці в якому просив: скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №є5683845 від 09.09.2025.
Рішенням Садгірський районний суд м. Чернівці від 03.11.2025 позов задоволено повністю.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5683845 від 09.09.2025 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3 400 гривень 00 копійок - скасовано і закрито справу про адміністративне правопорушення.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на оплату судового збору в розмірі 605,60 грн.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
До суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач вказує про обгрунтованість рішення суду першої інстанції та просить залишити його без змін.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено, що 09.09.2025 інспектором 2 взводу 2 роти БПП з обслуговування Чернівецького району УПП Чернівецькій області ДПП капралом поліції Столяром Андрієм Юрійовичем, винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху ЕНА №5683845 від 09.09.2025, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП, за те, що останній 09.09.2025 о 14:14 в м. Чернівцях по вул. Героїв Майдану, 184-А керував двоколісним транспортним засобом FADA FLIT 2 із загальною потужністю двигуна 500 Вт та не мав посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п. 2.13, п. 2.1.а ПДР України.
Вказаною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.126 КпАП України та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3 400 гривень.
Позивач долучає до позову копію Договору купівлі-продажу № 5585 від 31.03.2025 та акту прийому-передачі товару від 31.03.2025, відповідно до яких вказані технічні характеристики транспортного засобу марки FADA, 2025 року випуску, модель FDEB 10CLA-72, потужність 1000 Вт. Зазначено, що це є засіб наземного транспорту з допоміжними педалями та встановленим електродвигуном для пересування.
Відповідач вказує про те, що технічні характеристики електровелосипеда FADA FLIT 2 передбачають максимальну швидкість до 48 км/год, а максимальне навантаження до 165 кг.
Разом із відзивом на позов, відповідач долучив відеозаписи із нагрудних відеореєстраторів поліцейських (боді-камер), на якому наявне відео із боді камер № 476885 та № 476075 під час перегляду якого суд встановив, що екіпаж патрульної поліції 09.09.2025 о 13:55 зупинили транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 за порушення вимог ПДР України. Поліцейський представився водію, повідомив причину запинки та попросив пред'явити документи на підтвердження права керування. ОСОБА_1 надав документи поліцейським, зокрема вказав про наявність у нього посвідчення водія, однак поліцейський вказав на необхідність наявності посвідчення водія категорії «А1». ОСОБА_1 заперечив необхідність наявності посвідчення водія категорії «А1» та не визнав своєї вини у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 126 КУпАП.
Після цього поліцейський перейшов до розгляду справи про адміністративне правопорушення, роз'яснив ОСОБА_1 його права, виніс постанову із якою ознайомив позивача на місці події та вручив її копію.
Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.
Учасники дорожнього руху зобов'язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Положеннями ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено основні права та обов'язки водія транспортного засобу якими, зокрема, передбачено, що водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).
За правилами п.1.3. Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Відповідно до п. 2.1 а Правил дорожнього руху передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі зокрема посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно з п 2.13 ПДР України, право на керування мототранспортними засобами і мотоколясками (категорії А1, А) може бути надано - з 16-річного віку. Транспортні засоби належать до таких категорій: А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт.
Частиною 2 статті 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно із положеннями ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно матеріалів справи позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 126 КУпАП, тобто за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом. При цьому відповідач вказує про те, що позивач повинен мати посвідчення водія на право керування транспортними засобами категорії «А1», однак позивач заперечує необхідність наявності у нього посвідчення водія на керування електровелосипедом Fada, потужністю 1000 Вт.
Пунктом 1.10 ПДР України визначено, що механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
Пунктом 1.10 ПДР України наведено перелік термінів, що використовуються у цих Правилах, де розмежовано значення кожного із них.
Так, на відміну від «механічного транспортного засобу», «транспортним засобом» є пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
Таким чином, Правилами дорожнього руху України розмежовані поняття «механічний транспортний засіб» та «транспортний засіб» та різниця між цими поняттями полягає у наявності двигуна внутрішнього згорання, а також потужності електродвигуна. Отже, транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна більша ніж 3 кВт. У зворотному випадку транспортний засіб не буде вважатись механічним, однак все ж таки залишатиметься транспортним засобом.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 278/3362/15-к від 01.03.2018 та застосована Сьомим апеляційним адміністративним судом, зокрема, у постанові від 02.09.2025 у справі № 755/8078/25.
Відповідно до п. 1.10 ПДР мопед - двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об'ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт.
Отже, з порівняння понять «транспортний засіб», «механічний транспортний засіб» та «мопед» вбачається, що мопед є різновидом механічного транспортного засобу, який є двоколісним, має двигун внутрішнього згорання з робочим об'ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю від 3 до 4 кВт.
Електроскутер можливо прирівняти до мопеду лише за наявності у нього електродвигуна потужністю від 3 до 4 кВт, а транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна більша ніж 3 кВт. У зворотному випадку транспортний засіб не буде вважатись механічним, однак все ж таки залишатиметься транспортним засобом.
Аналізуючи вказані вимоги ПДР України, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що виключно водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія відповідної категорії та поліс обов'язкового страхування та пред'явити його на вимогу поліцейського (про що чітко вказано у п.2.1. ПДР України)
Механічним транспортним засобом є транспортний засіб, що приводиться в рух електродвигуном потужністю виключно понад 3 кВт. Транспортний засіб із електродвигуном меншої потужності не є механічним транспортним засобом у розумінні ПДР України (п.1.10 ПДР України).
У свою чергу, мопед - двоколісний транспортний засіб, який має електродвигун потужністю до 4 кВт, тобто механічним транспортним засобом він буде вважатись за потужності двигуна від 3 до 4 кВт. Те саме стосується і інших двоколісних транспортних засобів, незалежно від виду та назви (моторолер, скутер, електровелосипед, тощо).
Системний аналіз вимог ПДР України та «Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. № 1388 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2009 р. № 1371) дозволяє стверджувати про те, що не підлягають обов'язковій реєстрації в сервісних центрах МВС всі транспортні засоби обладнанні електричними двигунами потужністю до 3 кВт, номерний знак для таких транспортних засобів не присвоюють.
Згідно договору купівлі-продажу № 5585 від 31.03.2025, накладної та акту прийому передачі товару від 31.03.2025, а також відеозапису із нагрудного відео реєстратора працівника поліції, 09.09.2025 ОСОБА_1 керував засобом наземного пересування з допоміжними педалями та електродвигуном (двоколісним електровелосипедом), потужністю 1000 Вт - Fada FDEB 10СLA-72.
Електровелосипед марки «FADA» з електродвигуном потужністю 1000 Вт не є механічним транспортним засобом, за своїми технічними характеристиками його не можна прирівнювати до мопедів або інших механічних транспортних засобів, відповідно, особа, яка керує таким електровелосипедом, не є водієм механічного транспортного засобу, а тому на таку особу не поширюється дія пункту 2.1 (а) Правил дорожнього руху щодо обов'язку мати посвідчення водія відповідної категорії.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що поліцейський діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, однак не з'ясував при розгляді справи про адміністративне правопорушення усі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, що свідчить про незаконність прийнятої ним постанови.
Згідно зі ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Частиною 3 статті 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
За таких обставин суд першої інстанції правильно дійшов висновку про необґрунтоване та безпідставне притягнення позивача до адміністративної відповідальності, оскільки його транспортний засіб не належить до механічних транспортних засобів у розумінні ПДР України, а отже у нього відсутній обов'язок мати посвідчення водія категорії А1 для керування таким транспортним засобом.
Відтак, у діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення за ч.2 ст. 126 КУпАП щодо позивача - закриттю.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України залишити без задоволення, а рішення Садгірського районного суду міста Чернівці від 03 листопада 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття і не може бути оскаржена відповідно до частини 3 статті 272 КАС України.
Головуючий Ватаманюк Р.В.
Судді Боровицький О. А. Курко О. П.