Справа № 320/43914/24 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.
10 грудня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Василенка Я.М.,
Кузьменка В.В.,
за участі секретаря судового засідання Шляги А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФТД-Ритейл» до Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Київського кружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ФТД-РИТЕЙЛ» з позовною заявою до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 212/ж10/31-00-07-05-01-24 від 22.02.2024 про нарахування ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ» (ЄДРПОУ 43890029) штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 4226861,90 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки позивач не порушував вимог положень пункту 1 та пункту 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій», що підтверджується відомостями фіскальних чеків програмних реєстраторів розрахункових операцій позивача. Крім того, позивач вказав і про призначення та проведеної контролюючим органом фактичної перевірки незаконно, за відсутності, встановлених п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України, підстав та умов. Позивач наголосив на необґрунтованості та помилковості доводів контролюючого органу щодо встановлення ним фактів проведення розрахункових операцій не на повну суму вартості проданих товарів. Висновки про проведення ним розрахункових операцій не на повну вартість товарів спростовуються фіскальними чеками ПРРО, на які контролюючий орган посилається в акті фактичної перевірки.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків № 212/ж10/31-00-07-05-01-24 від 22.02.2024.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Центральне міжрегіональне управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 19.11.2025.
19.11.2025 по справі оголошено перерву до 10.12.2025.
04.12.2025 до суду від сторони позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, з клопотанням про відшкодування витрат на правничу допомогу.
У судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.
Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.
Представник третьої особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів підтримала вимоги апеляційної скарги.
10.12.2025 судом оголошено вступну і резолютивну частини постанови.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.
Заслухавши суддю доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з 28.10.2020 ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ» перебуває на обліку, як платник податків в Центральному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків.
Основним видом діяльності позивача є роздрібна торгівля в спеціалізованих магазинах електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворення звуку й зображення.
На підставі наказу начальника ГУ ДПС в Івано-Франківській області №75-п від 12.01.2024 «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ», направлень №139 та №140 від 12.01.2024 року, посадовими особами ГУ ДПС в Івано-Франківській області проведено фактичну перевірку позивача за місцем знаходження одного з об'єктів торгівлі товариства: м. Івано-Франківськ, вул. Миколайчука, буд. 2, щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору.
Зазначена вище фактична перевірка проводилась ГУ ДПС в Івано-Франківській області у період з 12 по 19 січня 2024 року.
19.01.2024 ГУ ДПС в Івано-Франківській області складений акт фактичної перевірки №1436/09/15/РРО/43890029. В акті перевірки наведено висновки про порушення вимог п. 1 та п. 2 ст. 3 Закону №265-95/ВР, яке полягає у проведенні розрахункових операцій через фіскальний РРО/ПРРО з подальшою видачою фіскальних чеків не на повну суму вартості товару.
Такі висновки акту перевірки ґрунтуються на відомостях: фіскального чека (ПРРО №4000425798 від 07.11.2023 за №5RGO3r-yiMk) та інформації з СОД РРО, що призначена для збору, зберігання, використання даних реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених реєстраторами розрахункових операцій та програмними реєстраторами розрахункових операцій), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів.
Так, на підставі відомостей фіскальних чеків, наявних в базі даних ДПС, контролюючий орган в акті перевірки вказує про продаж позивачем товарів за ціною, яка умисно зменшена за рахунок вдаваних послуг, а саме продажу комплектів електронних примірників аудіокниг.
02.02.2024 позивач надав ГУ ДПС в Івано-Франківській області заперечення до акту фактичної перевірки, в яких зазначив про помилковість висновків акту, з огляду на проведення ним маркетингової акції під умовною назвою «Комплект аудіо книг», реалізації товарів за акційними цінами визначеними наказом №121023006 від 12.10.2023 «Про проведення рекламної (маркетингової) акції» під умовною назвою «Комплект аудіо книг». Зауважував, що в ході проведення перевірки контролюючий орган не встановлював обставини продажу товарів за акційними цінами та не витребував інформацію про проведення ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ» маркетингової акції під умовною назвою «Комплект аудіо книг», а також вказував на завершення дії акції на момент проведення фактичної перевірки, яка проводилась з 12 по 19 січня 2024 року, та припинення розміщення інформації про умови проведення її проведення в торговому залі об'єкту торгівлі. Крім того, до заперечень позивач додав копію наказу №121023006 від 12.10.2023 «Про проведення рекламної (маркетингової) акції» під умовною назвою «Комплект аудіо книг» з додатками.
Листом №1545/6/09-19-07-026-20 від 16.02.2024, третя особа повідомила позивача про залишення висновків акту перевірки без змін.
На підставі висновків акту перевірки, відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 212/ж10/31-00-07-05-01-24 від 22.02.2024, яким нарахувало позивачеві штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 4226861,90 грн за порушення вимог положень п. 1 та п. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
У розрахунку до податкового повідомлення-рішення № 212/ж10/31-00-07-05-01-24 від 22.02.2024 відповідач визначив, що нарахований цим рішенням штраф в розмірі 4226861,90 грн складається із: 100% вартості проданих з порушенням товарів (робіт, послуг) - 6770,00 грн.; 150 % вартості проданих з порушенням товарів (робіт, послуг) (2 813 394,60 грн * 150%).
15.03.2024 позивач звернувся до Державної податкової служби України зі скаргою про перегляд та скасування податкового повідомлення-рішення №212/ж10/31-00-07-05-01-24 від 22.02.2024.
Рішенням №14518/6/99-00-06-03-02-06 від 16.05.2024, Державна податкова служби України залишила скаргу позивача без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №212/ж10/31-00-07-05-01-24 від 22.02.2024 - без змін.
Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що судом не встановлено допущення позивачем порушень пунктів 1, 2 статті 3 Закону № 265-95/ВР, тож, у відповідача були відсутні підстави для застосування до позивача штрафних санкцій відповідно до статті 17 Закону №265-95/ВР, при цьому, в ході проведення фактичної перевірки, контролюючим органом не досліджувались обставини, які вплинули на формування позивачем й узгодження з покупцями вартості реалізованих товарів. При зверненні до позивача з вимогою про надання документів б/н від 12.01.2024, ГУ ДПС в Івано-Франківській області від позивача вимагались лише: реєстраційне посвідчення на РРО; довідку про опломбування РРО; книгу обліку розрахункових операцій на РРО; форму ведення обліку товарних запасів; накладні на товар, що знаходиться в реалізації; трудові угоди з працівниками; документи, що засвідчують особи; документи щодо наявних основних засобів; договір з установою банку про встановлення банківського терміналу для розрахунку електронних платіжних засобів.
Доданими до матеріалів справи запереченнями до акту перевірки підтверджується, що користуючись встановленим положеннями п. 86.7 ст. 86 ПК України правом, позивач надав до контролюючого органу заперечення щодо висновків акту перевірки, повідомив про здійснення реалізації товарів за акційними цінами та надав докази проведення акції.
Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду необґрунтованими та помилковими, оскільки спірне рішення є правомірним та скасуванню не підлягає, оскільки прийняте відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені податковим законодавством за наслідками фактичної перевірки позивача, якою виявлено проведення останнім розрахункових операцій не на повну вартість товару, а факти порушення позивачем вимог положень пункту 1 та пункту 2 статті 3 Закон №265-95/ВР встановлені Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області й підтверджуються актом фактичної перевірки. Судом не було звернуто увагу на те, що продавцем товар пропонується до продажу за ціною, зазначеною у ціннику. Однак, в ході фіскалізації його продажу розрахункову операцію проведено не на повну суму вартості товарів, а саме: вартість товару зменшено на суму комплектів вартості послуги «Надання доступу до комплектів електронних примірників аудіо книг». Загальна сума покупки у фіскальному чеку відповідає ціні товару, зазначеній на ціннику.
Покупець послуги «Надання доступу до комплектів електронних примірників аудіо книг» не замовляв, вона була включена до фіскального чеку без попереднього погодження з покупцем. Факти проведення таких операцій встановлені в ході проведеної перевірки на підставі фіскальних чеків ПРРО та відомостей з система обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (надалі - СОД РРО).
Також, апелянт наголошує на відсутності підстави для стягнення на користь позивача судових витрат на правничу допомогу адвоката, з огляду на необґрунтованість вказаних складових та неспівмірність стягнутої судом суми по відношенню до складності справи.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.
Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 ПК України.
Пунктом 80.1 статті 80 ПК України, встановлено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Згідно податкового повідомлення-рішення №212/ж10/31-00-07-05-01-24 від 22.02.2024, на підставі акта фактичної перевірки №1436/09/15/РРО/43890029від 19.01.2024, позивача було притягнуто до відповідальності за порушення пункту 1 та пункту 2 статті 3 Закону №265-95/ВР та застосовано фінансову санкцію - штраф, передбачений пунктом 1 статті 17 цього закону.
За приписами вказаних положень Закону№ 265/95-ВР, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані: 1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок. Використання програмних реєстраторів розрахункових операцій при оптовій та/або роздрібній торгівлі пальним забороняється; 2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).
Відповідно до норм статті 17 Закону № 265/95-ВР, за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: 1) у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання: 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.
Тож, з наведеного слідує, що пункт 1 статті 17 Закону №265/95-ВР, встановлює відповідальність за невиконання суб'єктом господарювання щонайменше одного з трьох обов'язків: 1) непроведення розрахункової операції через РРО; 2) проведення розрахункової операції через РРО, однак, на неповну суму покупки; 3) невидача відповідного (тобто такого, що відповідає вимогам щодо форми і змісту) розрахункового документа.
Перші два обов'язки суб'єкта господарювання випливають зі змісту пункту 1 статті 3 Закону №265/95-ВР, а третій - з пункту 2 статті 3 цього Закону.
Відповідно, наявність будь-якої з таких обставин (у сукупності або окремо) і утворює склад правопорушення.
Як доречно зауважив суд першої інстанції, у постанові 02.02.2023 у справі № 500/6845/21, Верховний Суд навів висновок, що предметом доказування у справах, пов'язаних із притягненням суб'єкта господарювання до відповідальності на підставі пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР, є встановлення на підставі належних і допустимих доказів фактів, з якими контролюючий орган пов'язує допущення порушення суб'єктом господарювання вимог пункту 1 та/або 2 статті 3 Закону №265/95-ВР.
У випадку притягнення суб'єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов'язку, встановленого пунктом 1 статті 3 Закону №265/95-ВР, перевірці підлягають обставини безпосереднього здійснення розрахункової операції, однак, її непроведення через РРО, та/або здійснення розрахункової операції на більшу суму, ніж проведено через РРО.
У випадку притягнення суб'єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов'язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону №265/95-ВР перевірці підлягають як обставини видачі/невидачі розрахункового документа, так і обставини відповідності такого вимогам щодо форми і змісту.
У даному випадку, висновки акта фактичної перевірки № 1436/09/15/РРО/ 43890029 від 19.01.2024 щодо проведення позивачем розрахункових операцій не на повну суму покупки були зроблені контролюючим органом на підставі відомостей фіскальних чеків ПРРО позивача, які містяться в інформаційній базі СОД РРО.
Досліджуючи акт фактичної перевірки на предмет обґрунтованості висновків про встановлені порушення та розрахунку вартості проданих з порушеннями товарів судом першої інстанції було встановлено, що Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області проведено контрольну розрахункову операцію, за наслідком здійснення якої позивач видав розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну вартість товарів.
Також, з акту фактичної перевірки вбачається, що третьою особою здійснювалась перевірка суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків, з урахуванням проведеної контрольної розрахункової операції, згідно Х-звітів залишку коштів, однак не виявлено жодних надлишків/нестачі (розбіжностей) між сумами грошових коштів, визначених у розрахункових документах та залишками готівкових коштів у касі магазину.
Відомостей про здійснення в ході проведення даної фактичної перевірки хронометражу господарських операцій позивача чи його об'єкту торгівлі в акті перевірки не наведено.
До того ж, актом перевірки не встановлено фактів отримання позивачем від покупців грошових коштів у кількості, більшій ніж зазначено в розрахункових документах (фіскальних чеках ПРРО).
Колегія суддів враховує, що з акту перевірки не вбачається, що під час перевірки були виявлені факти не проведення позивачем розрахункових операцій на повну суму покупки, проведення ним розрахункових операцій без використання РРО операцій або без застосування ПРРО, не видачі покупцям відповідних розрахункових документів чи не відповідності виданих розрахункових документів вимогам Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21 січня 2016 року №13, тому, є необґрунтованим та недоведеним висновок відповідача щодо порушення позивачем пунктів 1, 2 статті 3 Закону №265-95/ВР.
Зазначений в акті перевірки та доданий до матеріалів справи фіскальний чек ПРРО №4000425798 від 07.11.2023 за №5RGO3r-yiMk, містить відомості про узгоджену сторонами ціну укладеного публічного договору, найменування товару, вартість кожної одиниці товару окремо, дату укладення договору, суму сплачених покупцем та отриманих позивачем грошових коштів, а також спосіб проведення розрахунків (готівка).
Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ст. 699 ЦК України, публічною пропозицією укласти договір купівлі-продажу є виставлення товару, демонстрація його зразків або надання відомостей про товар (описів, каталогів, фотознімків тощо) у місцях його продажу, незалежно від того чи вказана ціна та інші істотні умови договору купівлі-продажу, крім випадків, коли продавець явно визначив, що відповідний товар не призначений для продажу.
Ціна товарів, що реалізуються ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ» за місцезнаходженням об'єктів торгівлі не підпадає під державне регулювання цін і є вільною.
При цьому, фактів продажу позивачем товарів за ціною нижчою від ціни придбання актом фактичної перевірки не встановлено.
Отже, здійснюючи господарську діяльність, позивач не обмежений в праві зменшувати ціну товару під час його продажу - надавати покупцям знижки.
Знижкою (знижувальним коефіцієнтом) є зменшення ціни товару виробником (постачальником) під час його продажу (реалізації), що установлено ч. 1 п. 6 ст. 1 Закону України «Про ціни і ціноутворення».
За матеріалами справи, на підставі наказу № 121023006 від 12.10.2023 «Про проведення рекламної (маркетингової) акції», під умовною назвою «Комплект аудіо книг» у спірному періоді позивач пропонував покупцям придбати у нього товари за акційними цінами.
Згідно з умовами Офіційних правил участі в рекламній Акції під умовною назвою «Комплект аудіокниг», додаток №1 до наказу №121023006 від 12.10.2023, в період з 01 по 28 листопада 2023 року позивач надавав покупцям можливість придбати за акційною ціною будь-який товар з переліку визначеного в Додатку №3 до наказу в разі одночасного придбання будь-якого з наявних в реалізації комплектів примірників аудіокниг озвучених українською мовою одним фіскальним чеком (єдиним набором/комплектом). В разі одночасного придбання вказаних товарів (здійснення оплатити за одним фіскальним чеком), позивач сплачував повну вартість комплекту електронних примірників аудіо книг, озвучених українською мовою та акційну вартість (ціну) обраного товару.
Перелік та ціна комплектів електронних примірників аудіокниг озвучених українською мовою затверджені в додатку №2 до наказу №121023006 від 12.10.2023.
Перелік та ціна товарів, що приймали участь в акції затверджені в додатку №3 до наказу №121023006 від 12.10.2023.
Затверджена в додатку №3 до наказу №121023006 від 12.10.2023 акційна ціна товарів, що реалізовувались позивачем за умовами Акції, є нижчою від звичайної ціни цих товарів, встановлювалась позивачем тимчасово, на період з 01 по 28 листопада 2024 року, а тому відповідає визначенню «знижка», що регламентуються ч. 1 п. 6 ст. 1 Закону України «Про ціни і ціноутворення» та п. 8 ст. 1 Закону України «Про рекламу».
Порядок інформування споживачів про проведення акції затверджено додатком №4 до наказу №121023006 від 12.10.2023. Зокрема, п. 1.5 додатку №4 до наказу №121023006 від 12.10.2023, з метою інформування споживачів про ціну, умови та правила придбання товарів за умовами Акції, затверджено зразок цінників, які містять відомості про звичайну ціну акційних товарів, акційну ціну товарів в разі придбання їх одночасно з комплектом електронних примірників аудіокниг, а також акційну ціну таких комплектів.
Колегія суддів зауважує, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про не виконання позивачем вимог наказу №121023006 від 12.10.2023, щодо інформування покупців про проведення та умови акції.
Факт проведення позивачем акції під умовною назвою «Комплект аудіо книг» не заперечувався в ході розгляду даної справи ані відповідачем, ані третьою особою. В ході розгляду даної справи, відповідачем та третьою особою не спростовано, що фіскальні чеки ПРРО позивача, які досліджувалися в ході проведення фактичної перевірки й відображені в інформаційній базі СОД РРО, були видані позивачем за наслідком здійснення товарів за умовами акції.
Колегія суддів зазначає про те, що розрахункові операції за вказаними фіскальними чеками проведені позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та містять дані про усі придбані покупцями товари на суму їх вартості з урахуванням акції. Водночас, доводи контролюючого органу про продаж позивачем товарів, які не замовлялись та не отримувались покупцями не обґрунтовані та не доведені, зокрема, не надано цінників, пояснень покупців та зафіксованої належним чином у встановленому податковим законодавством порядку податкової інформації, про які йдеться в акті.
Разом з тим, доданим до матеріалів справи звітом про результати проведення акції на підставі наказу №121023006 від 12.10.2023, підтверджується ділова мета проведення даної акції, зокрема, її ефективність та позитивний результат для збільшення приросту частки продажу акційних товарів в порівнянні з аналогічним періодом попереднього та наступного календарних місяців.
У ході проведення фактичної перевірки, контролюючим органом не досліджувались обставини, які вплинули на формування позивачем й узгодження з покупцями вартості реалізованих товарів. При зверненні до позивача з вимогою про надання документів б/н від 12.01.2024 ГУ ДПС в Івано-Франківській області від позивача вимагались лише: реєстраційне посвідчення на РРО; довідку про опломбування РРО; книгу обліку розрахункових операцій на РРО; форму ведення обліку товарних запасів; накладні на товар, що знаходиться в реалізації; трудові угоди з працівниками; документи, що засвідчують особи; документи щодо наявних основних засобів; договір з установою банку про встановлення банківського терміналу для розрахунку електронних платіжних засобів.
Доданими до матеріалів справи запереченнями до акту перевірки підтверджується, що користуючись встановленим положеннями п. 86.7 ст. 86 ПК України правом, позивач надав до контролюючого органу заперечення щодо висновків акту перевірки, повідомив про здійснення реалізації товарів за акційними цінами та надав докази проведення акції.
За вимогами п. 86.7 ст. 86 ПК України, надані позивачем заперечення, додаткові документи і пояснення є невід'ємною частиною матеріалів перевірки, а тому підлягають обов'язковому врахуванню під час вирішення питання про притягнення платника податків до відповідальності у вигляді нарахування штрафних (фінансових) санкцій.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що судовим розглядом не підтверджені висновки контролюючого органу про допущення позивачем порушень пунктів 1, 2 статті 3 Закону №265-95/ВР, з огляду на що, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції по суті спору про те, що у відповідача були відсутні підстави для застосування до позивача штрафних санкцій відповідно до статті 17 Закону № 265-95/ВР, тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким до позивача застосовано штрафні санкції, є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо доводів апелянта у частині розподілу витрат на правничу допомогу про те, що дана справа не є достатньо складною в порівняні з розміром гонорару та по суті стосувалася надання оцінки правомірності дій контролюючого органу, а також, що позивач абсолютно не обґрунтував необхідність понесення своїх витрат, колегія суддів зауважує, що судом першої інстанції було вирішено стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в сумі 21134,00 грн. Витрати на правничу допомогу підтверджені наданими до суду доказами, водночас, позовну заяву було підписано та подано до суду адвокатом Каргаликом Д.М., адвокат подавав до суду відповідь на відзив та додаткові пояснення, а також адвокат Мороз Т.Л. приймала участь у судових засіданнях: 23.01.2025, 03.03.2025 та 10.04.2025. Дана справа складається з 47 томів (станом на дату розгляду спору в суді першої інстанції) матеріалів, а її обставини не є типовими; обсяг роботи, здійснений представником, є вагомим; участь представника у судових засіданнях є підтвердженою; відповідач у справі не надав доказів того, що заявлена позивачем до відшкодування сума витрат на професійну правничу допомогу є завищено, зокрема, не відповідає ринковим цінам тощо, у зв'язку з чим клопотання про зменшення судових витрат суд визнає необґрунтованим та таким, що ґрунтується виключно на припущенням та суб'єктивній думці відповідача. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції мав підстави для стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у заявленому позивачем розмірі 21134,00 грн.
Під час розгляду апеляційної скарги, представником позивача у відзиві на апеляційну скаргу було заявлено клопотання про стягнення з Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків на користь позивача судові витрати з надання правничої допомоги адвоката під час розгляду апеляційної скарги у розмірі 4226 грн, до якого було додано відповідні документи на підтвердження. Перевіривши матеріали справи, доводи позивача у заявленому клопотанні, з урахуванням норм ст.ст. 132, 134, 139 КАС України, колегія суддів вважає, що таке клопотання підлягає задоволенню, а заявлена до стягнення сума є співмірною та не завищеною.
За наслідком апеляційного розгляду, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 132, 134, 139, 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року - залишити без змін.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФТД-Ритейл» судові витрати з надання правничої допомоги адвоката під час розгляду апеляційної скарги у розмірі 4226 грн (чотири тисячі двісті двадцять шість гривень).
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді Я.М. Василенко
В.В. Кузьменко
Повний текст постанови складено 10.12.2025.