Справа № 542/2089/25
Провадження № 1-кп/542/219/25
Іменем України
11 грудня 2025 року селище Нові Санжари
Новосанжарський районний суд Полтавської області у складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_2 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі Новосанжарського районного суду Полтавської області кримінальне провадження № 12025170480000258 від 01.10.2025 року за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селище Веселе Веселівського району Запорізької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, освіта середня, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
13.04.2018 Веселівським районним судом Запорізької області за ч. 1 ст. 185 КК України до громадських робіт терміном 80 годин;
09.11.2018 Веселівським районним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 389 КК України до арешту строком 3 місяці, на підставі ст. 71 КК України приєднано невідбуте покарання призначене Веселівським районним судом Запорізької області від 13.04.2018 та остаточно призначено покарання у вигляді арешту на 3 місяці 7 днів;
28.10.2019 Веселівським районним судом Запорізької області за ч. 3 ст. 297 КК України до 4 років позбавлення волі, відповідно до ст. 75, 76 КК України встановлено іспитовий строк 1 рік 6 місяців;
30.03.2021 Веселівським районним судом Запорізької області за ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі ст. 71 КК України частково приєднано невідбуте покарання за вироком цього ж суду від 28.10.2019, остаточно призначено покарання у виді 4 років 3 місяців позбавлення волі, звільнений 20.08.2024 на підставі ухвали Запорізького районного суду Запорізької області від 12.08.2024 умовно-достроково з невідбутим терміном покарання 9 місяців 6 днів,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч.1 ст 357 КК України,
На території України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан о 05 годині 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який продовжує діяти.
24 вересня 2025 року у ОСОБА_3 , проживаючого у будинку ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2 , виник злочинний умисел на крадіжку чужого майна - бензинового грунтофрезу марки «Forte 1050G» з серійним номером № 0168195, що знаходився у господарському приміщенні за вищевказаною адресою та належить ОСОБА_7 .
Реалізовуючи свій злочинний умисел, діючи з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, усвідомлюючи, що на території України діє воєнний стан, ОСОБА_3 24 вересня 2025 року, близько о 15 годині 00 хвилин, скориставшись відсутністю власника та сторонніх осіб, які могли б його викрити, пройшов до господарського приміщення, розміщеного за адресою: АДРЕСА_2 , звідки, діючи повторно, таємно, шляхом вільного доступу, викрав бензиновий грунтофрез марки «Forte 1050G» з серійним номером № 0168195, вартість якого, відповідно до висновку експерта від 21.10.2025, становить 14 432,00 гривень.
Викраденим бензиновим грунтофрезом ОСОБА_3 розпорядився на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_7 матеріальну шкоду на вказану суму.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_3 , 28 вересня 2025 року, перебуваючи у будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , дізнався про наявність грошових коштів на рахунку банківської картки, емітованої АБ «УКРГАЗБАНК» за № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_6 .
ОСОБА_3 , розуміючи, що банківська картка та наявні на ній кошти є чужою власністю, маючи умисел, спрямований на викрадення офіційного документу та корисливу мету, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи настання суспільно - небезпечних наслідків, маючи на меті подальше використання цієї картки у власних злочинних корисливих цілях, а саме - для заволодіння коштами, 28 вересня 2025 року близько 15 години 30 хвилин взяв без дозволу банківську картку ОСОБА_6 № НОМЕР_1 , емітовану АБ «УКРГАЗБАНК», та аркуш паперу із записаною на ньому інформацією про персональний ідентифікаційний номер платіжної карти (пін-код), що знаходились у шафі з речами в житловій кімнаті ОСОБА_6 у будинку за адресою: АДРЕСА_2 . Після цього ОСОБА_3 поклав до кишені своєї куртки банківську карту ОСОБА_6 та вийшов з будинку.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію», п.п.1.4, 1.14, 1.27, 1.31 ст. 1, п. 15.2 ст. 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів У країни», ч. 4 ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність», примітки ст. 358 КК України, п. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» платіжні банківські картки є електронними платіжними документами та відносяться до офіційних документів, оскільки документом визначається будь-який матеріальний носій, що містить інформацію, функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі, а засобами доступу до банківських рахунків (платіжним інструментом) є засоби певної форми на паперовому електронному чи іншому виді носія інформації, використання якого ініціює переказ грошей з відповідного рахунку.
Вчинивши викрадення банківської картки, ОСОБА_3 позбавив ОСОБА_6 можливості використовувати зазначену банківську картку за призначенням.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_3 , усвідомлюючи, що на території України діє воєнний стан, 28 вересня 2025 року близько о 15 годині 40 хвилин, перебуваючи у приміщенні магазину «Продукти», розташованого за адресою: Полтавська область, Полтавський район, село Старі Санжари, вулиця Старосанжарська, 81, діючи умисно, повторно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, протиправно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету незаконного збагачення, маючи у користуванні раніше викрадену банківську карту № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_6 , володіючи інформацією про персональний ідентифікаційний номер платіжної карти (пін-код), таємно викрав з банківського рахунку НОМЕР_2 кошти в сумі 639 гривень 62 копійки, розпорядившись коштами на власний розсуд шляхом введення пін-коду та контактного розрахунку за товар через POS-термінал у вказаному магазині, спричинивши своїми умисними діями потерпілій ОСОБА_6 матеріальних збитків на вказану суму.
У подальшому, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на незаконне збагачення, ОСОБА_3 , цього ж дня близько о 16 годині 10 хвилин, прибув до адміністративної будівлі відділення AT «Ощадбанк», що за адресою: Полтавська область, Полтавський район, селище Нові Санжари, вулиця Центральна, 29, де таємно, шляхом введення пін-коду банківської карти № НОМЕР_1 на банкоматі AT «Ощадбанк», розміщеному у вищевказаній адміністративній будівлі, та зняття готівки, викрав із банківського рахунку НОМЕР_2 грошові кошти в сумі 10 000 гривень.
Викраденими грошовими коштами ОСОБА_3 розпорядився на власний розсуд, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_6 матеріальну шкоду на суму 10 000 гривень.
Отже, ОСОБА_3 своїми умисними та протиправними діями заподіяв потерпілій ОСОБА_6 матеріальні збитки на загальну суму 10 639 гривень 62 копійки.
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 органом досудового слідства кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно в умовах воєнного стану та за 1 ст. 357 КК України, як привласнення офіційного документу, вчиненому з корисливих мотивів.
27 листопада 2025 року була укладена Угода про визнання винуватості між прокурором Новосанжарського відділу Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_2 та підозрюваним ОСОБА_3 , у зв'язку з наданням 27.11.2025 потерпілими ОСОБА_7 та ОСОБА_6 письмової згоди прокурору на укладення ними угоди про визнання винуватості.
Відповідно до укладеної угоди підозрюваний ОСОБА_3 під час досудового розслідування повністю визнав свою винуватість в зазначеному діянні, щиросердечно розкаявся.
Сторони угоди узгодили покарання ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 185 КК України у вигляді п'яти років позбавлення волі, за ч.1 ст.357 КК України у вигляді одного року обмеження волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України - із звільненням від відбування покарання з іспитовим строком.
В угоді про визнання винуватості передбачені наслідки її укладення та затвердження, встановлені ст. 473 КПК України та наслідки її невиконання.
В підготовчому судовому засіданні прокурор та обвинувачений підтримали угоду про визнання винуватості та просили її затвердити.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_4 також просила затвердити угоду про визнання винуватості.
Враховуючи вищенаведене та розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з такого.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.
Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості.
Відповідно до ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких та тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, відноситься до тяжких злочинів, а передбачене ч.1 ст. 357 КК України, відноситься до кримінального проступку.
Потерпілими ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , надано письмову згоду прокурору на укладення ним угоди про визнання винуватості.
Під час перевірки угоди встановлена її відповідність вимогам Кримінального процесуального Кодексу України, зокрема ст. 470-473, та Кримінального Кодексу України. Її умови відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.
Підозрюваний під час досудового розслідування та обвинувачений в підготовчому судовому засіданні беззастережно визнав свою винуватість у вчинені інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану, та ч. 1 ст. 357 КК України: привласнення офіційного документу, вчинених з корисливих мотивів, підозрюваному під час досудового розслідування та як обвинуваченому в підготовчому судовому засіданні роз'яснені: наслідки укладення та затвердження угоди, що передбачені ст. 473 КПК України, наслідки невиконання угоди, що передбачені ст. 476 КПК України.
Так, під час підготовчого судового засідання ОСОБА_3 стверджував, що повністю розуміє свої права та характер обвинувачення за ч. 4 ст. 185 КК України та ч. 1 ст. 357 КК України, щодо яких він визнає себе повністю винуватим, вид покарання та інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди, а також наслідки укладення та затвердження угоди про винуватість, передбачені ст. 473 КПК України, які йому роз'яснені судом.
Крім того, ОСОБА_3 підтвердив, що вищезазначена угода про визнання його винуватості укладена ним з прокурором добровільно без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз, не є наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Згідно з ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконався, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
Так, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 раніше неодноразово судимий, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, не працює, не перебуває під наглядом у лікаря психіатра та у лікаря нарколога, за повідомленням виконавчого комітету Новосанжарського району Новосанжарської області виконавчий комітет компроментуючими матеріалами щодо нього не володіє
Відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає обставинами, що пом'якшує покарання обвинуваченому - щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, сплату добровільного внеску на потреби ЗСУ в розмірі 1 000,00 грн.
Відповідно до ст. 67 КК України обставинами, які обтяжують покарання суд визнає рецедив злочиніів.
Згідно зі ст. 65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про визнання вини, суд призначає покарання, узгоджене сторонами угодою.
Узгоджені вид і міра покарання відповідають ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку що наявні всі підстави для затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором Новосанжарського відділу Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_2 і ОСОБА_3 з участю захисника ОСОБА_4 і призначення ОСОБА_3 узгодженої сторонами міри покарання:
за ч. 4 ст. 185 КК України - у вигляді п'яти років позбавлення волі,
за ч.1 ст.357 КК України - у вигляді одного року обмеження волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України та звільнити його від покарання з іспитовим строком, що відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст. 65 КК України та санкції зазначеної статті.
При цьому тривалість іспитового строку відповідно ч. 3 ст. 75 КК України визначає суд, та вважає, що такий строк має становити два роки.
Заходи забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна, накладеного на: бензиновий грунтофрез червного кольору, марки Forte, моделі 1050G серійний номер №0168195, дві насадки до грунтофрезу з лезами, вжиті ухвалою слідчого судді Новосанжарського районного суду Полтавської області від 09.10.2025 слід скасувати.
Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст.100 КПК України: бензиновий грунтофрез червного кольору, марки Forte, моделі 1050G серійний номер №0168195, дві насадки до грунтофрезу з лезами, що знаходяться на зберіганні в кімнаті речових доказів ВП № 3 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області - повернути власнику ОСОБА_7 .
Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. Вартість проведення судово-товарознавчої експертизи: № СЕ-19/117-25/23108-ТВ від 21.10.2025 складає 1782,80 грн. Отже з ОСОБА_3 на рахунок Полтавського НДЕКЦ МВС України необхідно стягнути судові витрати на залучення експертів, вартість яких складає 1782,80 грн.
Цивільний позов у справі не заявлено.
Щодо обвинуваченого ухвалою слідчого судді Новосанжарського районного суду Полтавської області від 26.11.2025 був запобіжний запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання строком на два місяці - до 25.01.2026. З метою забезпечення належної процесуальлної поведінки обвинуваченим, суд до набрання вироком законної сили підстав для зміни раніше обраного запобіжного заходу не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 314, 374-376, 394, 395, 474, 475 КПК України, суд
Затвердити Угоду про визнання винуватості від 27 листопада 2025 року, укладену між прокурором Новосанжарського відділу Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_2 та підозрюваним ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025170480000258 від 01.10.2025 року.
ОСОБА_3 визнати внуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
ОСОБА_3 визнати внуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.
В силу ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання, якщо він протягом іспитового строку 2 (два) роки не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього судом обов'язки.
Згідно ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
До набрання вироком законної сили ОСОБА_3 залишити обраний запобіжний захід - особисте зобов'язання.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати, пов'язані із залученням експерта в сумі 1782,80 грн (одну тисячу сімсот вісімдесят дві гривні 80 коп).
Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Новосанжарського районного суду Полтавської області від 09.10.2025 на бензиновий грунтофрез червного кольору, марки Forte, моделі 1050G серійний номер №0168195, дві насадки до грунтофрезу з лезами, що належить ОСОБА_7 .
Речові докази: бензиновий грунтофрез червного кольору, марки Forte, моделі 1050G серійний номер №0168195, дві насадки до грунтофрезу з лезами - повернути власнику ОСОБА_7 .
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Полтавського апеляційного суду з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України протягом 30 днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя
Новосанжарського районного суду
Полтавської області ОСОБА_1