Справа № 539/6017/25
Провадження № 3/539/1405/2025
11 грудня 2025 року місто Лубни
Суддя Лубенського міськрайонного суду Полтавської області Рудалєва Л.В., розглянувши матеріал, що надійшов від Лубенського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, про притягнення
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, не працює, РНОКПП НОМЕР_1 ,
до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №993704 від 18 листопада 2025 року, 18 жовтня 2025 року близько 22 години 15 хвилин, за адресою: АДРЕСА_2 , громадянин ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) вчинив домашнє насильство психологічного характеру стосовно колишньої дружини громадянки ОСОБА_2 , а саме: агресивно себе поводив, ображав образливими словами, погрожував фізичною розправою, чим завдав шкоди її психічному здоров'ю. Правопорушення вчинене повторно протягом року.
Дії ОСОБА_1 уповноваженою особою, яка склала протокол, кваліфіковані за частиною третьою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), а саме, повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
Дослідивши матеріали справи, суддя вважає, що дії ОСОБА_1 , зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення від 18 листопада 2025 року, містять склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Зазначені обставини випливають із протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №993704, рапорту працівника поліції від 18 жовтня 2025 року, копії письмових пояснень ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Суд вважає помилковою кваліфікацію дій ОСОБА_1 за частиною третьою статті 173-2 КУпАП, оскільки умовою кваліфікації дій особи за цією статтею є попереднє притягнення особи до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 173-2 КУпАП.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 притягувався до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 173-2 КУпАП постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 15 жовтня 2025 року, яка набрала законної сили 28 жовтня 2025 року.
Інших рішень про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 173-2 КУпАП матеріали справи не містять.
Тобто на момент вчинення інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення була відсутня ознака повторності, тож дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати за частиною першою статті 173-2 КУпАП.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням, причини своєї неявки суду не повідомив.
Неявка особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, належним чином повідомленої про час та місце судового розгляду справи являється її волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, присутність особи згідно статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення не є обов'язковою, а тому її неявка не може бути перешкодою для розгляду судом справи.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, повинна добросовісно використовувати свої процесуальні права. Процесуальні кодекси, як і інші закони, розраховані на добросовісне їх використання.
Статтею 19 Закону України «Про міжнародні договори України» та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерела права.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року в справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Згідно з частиною першою статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами.
Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Під психологічним насильством розуміється форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП підтверджується:
1. Протоколом про прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 18 жовтня 2025 року.
2. Письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_2 від 18 жовтня 2025 року, яка зазначила про те, що ОСОБА_1 під час події останній гучно стукав у двері, погрожував фізичною розправою, після виклику поліції, залишив місце події та пішов у невідомому напрямку.
3. Письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 18 жовтня 2025 року, який зазначив, що дійсно 18 жовтня 2025 року після вживання алкогольних напоїв він прийшов до своєї колишньої дружини щоб поговорити, але вона не відчинила вхідні двері. Тому він почав агресувати, стукати ще сильніше, висловлювався образливими словами в адресу колишньої дружини.
4. Формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 18 жовтня 2025 року, відповідно до якої поліцейським уповноваженого підрозділу поліції визначено рівень небезпеки як низький.
Зазначені вище докази сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.
З урахуванням викладеного, суддя вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, доведена повністю.
Як визначено частиною першою статті 173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.
Відповідно до статті 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, що сформульовані у пункті 43 рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини»), згідно з якими «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
З огляду на вищевказане, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП та вважає за необхідне застосувати до останнього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень 00 (нуль) копійок.
Окрім того, відповідно до положення статті 39-1 КУпАП у разі вчинення домашнього насильства чи насильства за ознакою статі суд під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про направлення особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, на проходження програми для таких осіб, передбаченої Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» чи Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків».
Враховуючи встановлені обставини, суд вважає, що ОСОБА_1 не потрібно направляти на проходження програми для кривдників, оскільки відповідно до форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, складеного поліцейським уповноваженого підрозділу поліції визначено низький рівень небезпеки.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розміру 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 40-1, 173-2, 268, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтею 5 Закону України «Про судовий збір», -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень 00 (нуль) копійок.
На підставі частини другої статті 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення у разі несплати правопорушником штрафу протягом 15 днів, з метою примусового виконання цієї постанови, органами державної виконавчої служби стягнути з правопорушника подвійний розмір штрафу в сумі 680 (шістсот вісімдесят вісімдесят) гривень 00 (нуль) копійок.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Полтавського апеляційного суду через Лубенський міськрайонний суд Полтавської області в порядку, визначеному статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Строк пред'явлення документа до виконання 3 місяці з дня набрання постановою законної сили.
Суддя Лубенського міськрайонного суду
Полтавської області Л.В.Рудалєва