Справа № 640/30856/21
Іменем України
10 грудня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Сорочка Є.О.,
суддів Коротких А.Ю.,
Чаку Є.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про винесення додаткового судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України та Головного управління Національної поліції у місті Києві про визнання протиправним та нечинним нормативного акта в частині, визнання протиправними дій та стягнення моральної шкоди,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправним і нечинним пункт 3.1.13 Правил внутрішнього розпорядку в ізоляторах тимчасового тримання органів внутрішніх справ України, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.12.2008 №638 (далі - Правила № 638);
- визнати протиправними дії суб'єкта владних повноважень ГУНП у м. Києві, а саме недопуск захисника Стригуна М.А. до підзахисного ОСОБА_1 , який утримувався у Ізоляторі тимчасового тримання ГУНП у м. Києві, що відбувалось у період з 27 квітня по 5 травня 2021 року;
- стягнути з Головного управління Національної поліції у місті Києві на користь позивача моральну шкоду у сумі 216 000 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.11.2021, яка залишена без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.08.2022, позовну заяву повернуто позивачу.
Постановою Верховного Суду від 08.02.2023 скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.11.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.08.2021, а справу направлено для продовження розгляду до Київського окружного адміністративного суду.
Приймаючи таке рішення, суд касаційної інстанції, окрім іншого, виходив із того, що помилковими є висновки судів попередніх інстанцій про те, що вимоги позивача, звернуті до ГУ НП у м. Києві, необхідно вирішувати в порядку кримінального судочинства.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.04.2025 позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії Головного управління Національної поліції у місті Києві щодо недопуску у період з 27.04.2021 по 05.05.2021 захисника Стригуна Максима Андрійовича до підзахисного ОСОБА_1 , який утримувався у Ізоляторі тимчасового тримання ГУНП у м. Києві;
- стягнуто з Головного управління Національної поліції у місті Києві на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 100 000 грн;
- у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Не погодившись із таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, яку постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2025 (повний текст складений 10.10.2025) задоволено частково: змінено рішення Київського окружного адміністративного суду від 04.04.2025, змінивши розмір моральної шкоди, що стягується з Головного управління Національної поліції у місті Києві на користь ОСОБА_1 зі 100 000 (ста тисяч) грн на 25 000 (двадцять п?ять тисяч) грн. В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 04.04.2025 залишено без змін.
Позивач 13.10.2025 подав до суду апеляційної інстанції заяву, у якій просив:
- ухвалити додаткове рішення по справі №640/30856/21, яким стягнути з Міністерства внутрішніх справ України (код ЄДРПОУ 00032684) та Головного управління Національної поліції у місті Києві (код ЄДРПОУ 40108583) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) 40500 грн (сорок тисяч п'ятсот гривень 00коп.) витрат на професійну правничу допомогу та 4751 грн. (чотири тисячі п'ятдесят одна грн. 00 коп.) судового збору, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції;
- ухвалити додаткове рішення по справі №640/30856/21, яким стягнути з Головного управління Національної поліції у місті Києві (код ЄДРПОУ 40108583) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) 11000 (одинадцять тисяч гривень) витрат на професійну правничу допомогу понесених у зв'язку з розглядом апеляційної скарги Головного управління Національної поліції у місті Києві у суді апеляційної інстанції.
Розглянувши подане клопотання, суд звертає увагу на таке.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
За змістом статті 132 КАС судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно частини третьої статті 139 КАС при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Так, у поданому клопотанні, позивач, окрім іншого, заявляє клопотання про здійснення розподілу судових витрат, що були понесені ним станом на час розгляду справи у суді першої інстанції.
Згідно частини шостої статті 139 КАС якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що судом першої інстанції питання судових витрат вирішено не було, а тому його розподіл не може бути змінений за результатами апеляційного розгляду. При цьому, ухвалою від 29.05.2025 Київський окружний адміністративний суд відклав вирішення питання про розгляд заяви ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення до повернення матеріалів адміністративної справи №640/30856/21 до Київського окружного адміністративного суду з Шостого апеляційного адміністративного суду.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає відсутніми підстави для ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з Міністерства внутрішніх справ України та Головного управління Національної поліції у місті Києві на користь ОСОБА_1 40 500 грн витрат на професійну правничу допомогу та 4 751 грн судового збору, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції.
Щодо витрат, понесених позивачем на стадії апеляційного провадження, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 134 КАС витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 КАС).
Склад та обсяг судових витрат визначено у частині третій статті 134 КАС, згідно з якою для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя статті 134 КАС).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п'ята статті 134 КАС).
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС).
Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв'язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Так, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем було надано: договір про надання правової допомоги № 01 від 29.06.2021; акт наданих послуг від 10.10.2025.
Згідно вказаних документів адвокатом були надані послуги на суму 11 000 грн: підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу (5000 грн) та участь у двох судових засіданнях (по 3000 грн).
Відтак, позивач підтвердив понесення ним витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
Отже, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Натомість, відповідач, не на користь якого ухвалене рішення (Головне управління Національної поліції у місті Києві) не скористався своїм правом подати відповідні заперечення, а тому суд апеляційної інстанції питання співмірності заявлених до відшкодування витрат не перевіряє.
Враховуючи, що за результатами апеляційного розгляду, скаргу Головного управління Національної поліції у місті Києві було задоволено частково та зменшено розмір вішкодування моральної шкоди до 1/4 - з 100 000 грн на 25 000, то пропорційно вимог скарги, у задоволенні яких суд відмовив (3/4), на користь позивача належить стягнути 8250 грн (3/4 від 11 000).
Керуючись статтями 34, 139, 243, 252, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити частково.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у місті Києві (01601, Україна, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 15; код ЄДРПОУ 40108583) витрати на професійну правничу допомогу, понесені у ході розгляду справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 8250 (вісім тисяч двісті п'ятдесят) грн.
У задоволенні заяви в іншій частині відмовити.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Є.О. Сорочко
Суддя А.Ю. Коротких
Суддя Є.В. Чаку