Справа № 620/8858/25 Суддя (судді) першої інстанції: Соломко І.І.
10 грудня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Беспалова О.О., Грибан І.О.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 до Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови,
У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебувала справа за адміністративним позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 до Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 , в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Счасливої А.В. про стягнення виконавчого збору від 07 липня 2025 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 у розмірі 32 000 гривень.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 року позовну заяву залишено без розгляду.
Ухвала суду мотивована тим, що позивачем не доведено поважність причин пропуску строку звернення до суду. У зв'язку із зазначеним, суд дійшов висновку, що доводи позивача не підтверджені належними та допустимими доказами і не свідчать про наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду. Відтак, підстави для його поновлення відсутні.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 року у справі № 620/8858/25, а справу направити в суд першої інстанції для продовження розгляду.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує наступним.
В даному випадку, відповідач, з чим неправильно погодився суд першої інстанції, обґрунтовував пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду саме списком Укрпошти рекомендованих листів № 07.07.2025. Проте, зазначений документ свідчить про направлення відповідачем згрупованих відправлень «Рекомендований лист», одним із яких є рекомендований лист до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Цей рекомендований лист направлявся без оголошеної цінності без опису вкладення, а тому зазначений доказ не підтверджує направлення позивачу відповідачем спірної постанови.
В даному випадку список згрупованих відправлень, на які посилався відповідач, є неналежним доказом в контексті доказування вмісту вкладення до рекомендованого поштового відправлення із зазначенням індивідуальних ознак відповідного вкладення (конкретний вид, кількість тощо), що відрізняє його від інших речей. А тому, суд першої інстанції не повинен був брати цей доказ до розгляду. Отже, суд першої інстанції неправильно застосував норми Правил, що призвело до неправильного вирішення питання про залишення позову без розгляду.
Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року відкрито провадження за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідачем відзиву на апеляційну скаргу подано не було, що не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Право на судовий захист реалізується особою шляхом подання позовної заяви до суду, яку відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частин другої та третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Водночас такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не повинні перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні проміжки часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків.
Отже, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
Відповідно до фактичних обставин справи, оскаржувану постанову про стягнення виконавчого збору від 07 липня 2025 року отримано позивачем 15 липня 2025 року, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень від 07 липня 2025 року (а.с.67). Номер поштового відправлення №0601167170793 (а.с.68).
Адміністративний позов подано до суду 04 серпня 2025 року, що свідчить про пропуск позивачем десятиденного строку для оскарження рішення, дій або бездіяльності державного виконавця.
Покликаючись на наявність поважних причин пропуску означеного строку позивач вказав про те, що дізнався про спірну постанову з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень 30 липня 2025 року.
За доводами апелянта, наведений список згрупованих поштових відправлень від 07 липня 2025 року не підтверджує направлення йому спірної постанови про стягнення виконавчого збору, оскільки рекомендований лист направлявся без оголошеної цінності та без опису вкладення.
Надаючи оцінку наведеним доводам, судова колегія зауважує, що частиною восьмою Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року №270 (далі - Правила), оператори поштового зв'язку надають послуги з пересилання внутрішніх та міжнародних поштових відправлень, поштових переказів. До внутрішніх поштових відправлень належать: поштові картки - прості, рекомендовані; листи - прості, рекомендовані, з оголошеною цінністю; бандеролі - прості, рекомендовані, з оголошеною цінністю; секограми - прості, рекомендовані; посилки - без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю; прямі контейнери - без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю.
Частиною одинадцятою Правил визначено, що поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю.
Відповідно до частини 19 Правил, внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою.
Наведене в сукупності свідчить, що до інших видів листів, крім листів з оголошеною цінністю, опис вкладення не передбачений.
В свою чергу, за змістом апеляційної скарги позивачем не доведено наявність у відповідача обов'язку надсилання постанови про стягнення виконавчого збору поштовим відправленням з оголошеною цінністю.
Колегія суддів зауважує, що за усталеною позицією Верховного Суду поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі №9901/405/19 зазначила, що правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Суд не має підстав вважати, що стверджувані позивачем перешкоди в реалізації його прав є дійсними, реальними та доведеними.
Керуючись наведеними правовими нормами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для залишення позовної заяви без розгляду.
Відповідно до частини 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 195, 250, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: О.О. Беспалов
І.О. Грибан