Справа № 362/9137/25
Провадження № 1-кп/362/788/25
Іменем України
10.12.2025 м. Васильків
Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі
головуючої - судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Василькові Київської області кримінальне провадження № 12025111140000778 від 15.11.2025 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Хмельницький Хмельницької області, українець, громадянин України, освіта середня, неодружений, військовослужбовець Збройних Сил України, зареєстрований адресою: АДРЕСА_1 , житель АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України,
встановив:
15.11.2025 близько 18:55 год. (більш точного часу не встановлено) інспектор сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 1 Обухівського РУП ГУ НП в Київській області лейтенант поліції ОСОБА_5 та старший інспектора сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 1 Обухівського РУП ГУ НП в Київській області капітан поліції ОСОБА_6 (далі - працівники поліції) під час здійснення патрулювання на службовому автомобілі марки «Renault Duster», реєстраційний номер НОМЕР_1 , перебуваючи в складі автопатруля «Барс 140» патрульної поліції відділу поліції № 1 Обухівського РУП ГУ НП в Київській області, перебуваючи на території зони обслуговування с. Ходосіївка Обухівського району Київської області, поблизу адреси вул. Соборна, 54, відповідно до ч. 2 ст. 32 Закону України «Про національну поліцію» зупинили громадянина ОСОБА_4 для перевірки військово-облікового документа разом з документом, що посвідчує особу, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах. При перевірці за логістичним пристроєм, вкладкою «Призовник», встановлено, що ОСОБА_4 перебуває в розшуку за ІНФОРМАЦІЯ_2 . Працівники поліції повідомили ОСОБА_4 про застосування технічних засобів фіксації згідно з ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» та необхідність його доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_3 для складання адміністративного протоколу за ч. 1 ст. 210 КУпАП. У цей час ОСОБА_4 усвідомив, що вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 210 КупАП, внаслідок чого у нього виник злочинний умисел, спрямований на пропозицію надання службовій особі неправомірної вигоди за не вчинення службовою особою дії в його інтересах з використанням службового становища, а саме не доставляння до ІНФОРМАЦІЯ_3 для складання адміністративного протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 210 КУпАП.
З метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на надання службовій особі неправомірної вигоди за не вчинення службовою особою дій в його інтересах з використанням службового становища, а саме не доставляння до ІНФОРМАЦІЯ_3 для складання адміністративного протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 210-1 КупАП, 15.11.2025 о 19:41 год. ОСОБА_4 , перебуваючи у службовому автомобілі марки «Renault» «Duster». реєстраційний номер НОМЕР_1 , по пр-ту Київський Шлях, 43а, у м. Василькові Обухівського району Київської області, достовірно знаючи, що інспектор сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 1 Обухівського РУП ГУ НП в Київській області лейтенант поліції ОСОБА_5 та старший інспектор сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 1 Обухівського РУП ГУ НП в Київській області капітан поліції ОСОБА_6 є службовими особами органів Національної поліції України, оскільки перебувають в однострої, представились та мали при собі нагрудні жетони, в посадові обов'язки яких входять робота, пов'язана із застосуванням до порушників заходів адміністративного впливу, діючи умисно, з метою уникнення адміністративної відповідальності, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, достовірно знаючи про кримінальну відповідальність за пропозицію надання неправомірної вигоди службовій особі, висловив ОСОБА_5 пропозицію надання неправомірної вигоди в сумі 350 доларів США. Після цього злочинні дії ОСОБА_4 були припинені працівником поліції ОСОБА_5 шляхом повідомлення про вказаний факт на спеціальну лінію «102».
Обвинувачений ОСОБА_4 при його допиті у судовому засіданні визнав себе винуватим у вчиненні вказаного кримінального правопорушення. Він повністю погодився з його кваліфікацією і фактичними обставинами, які викладені у обвинувальному акті. Щиро розкаявся у скоєному, пообіцяв не вчиняти схожого у майбутньому, просив суд суворо не карати.
Показання ОСОБА_4 є послідовними і логічними, не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння ним змісту обставин кримінального провадження, а тому суд вважає ці показання достовірними.
Учасники судового процесу просили розглядати справу відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України.
Водночас суд роз'яснив учасникам судового провадження суть вищезазначеної норми та у доступній, чіткій та конкретизованій формі виклав її зміст, надавши розгорнуте його пояснення сторонам. Також суд упевнився, що учасниками судового провадження суть такого роз'яснення сприйнята правильно та переконався у добровільності їх позицій.
Враховуючи те, що учасники судового провадження вважають недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, і судом встановлено, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, а також з'ясовано, що вони усвідомлюють неможливість далі оспорити фактичні обставини справи в апеляційному порядку, роз'яснивши учасникам процесу положення ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин справи, крім допиту обвинуваченого відносно фактичних обставин справи, дослідження тільки даних, які характеризують обвинуваченого.
Оскільки учасники кримінального провадження вважають, що фактичні обставини провадження підтверджені доказами, що знаходяться у матеріалах провадження та не потребують дослідження під час судового розгляду, суд зберігаючи об'єктивність та неупередженість, так само визнає фактичні обставини провадження доведеними.
Допитавши обвинуваченого ОСОБА_4 , вивчивши матеріали кримінального провадження стосовно характеристики особи обвинуваченого, суд вважає, що подія кримінального правопорушення мала місце, вина ОСОБА_4 доведена повністю поза розумним сумнівом, його дії вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 369 КК України, як пропозиція надання службовій особі, неправомірної вигоди за невчинення службовою особою, в інтересах того, хто надає таку вигоду, будь-якої дії, з використанням наданого їй службового становища.
Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_4 покарання, суд виходить з такого.
Згідно зі ст. 65 КК України та п.1 постанови Пленуму ВСУ № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» під час призначення покарання у кожному конкретному випадку суди мають враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчиненню нових злочинів. Згідно з ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Суд приймає до уваги, що ОСОБА_4 вчинив умисне кримінальне правопорушення, яке згідно із ст. 12 КК України є нетяжким злочином, на обліку у лікаря-нарколога та у лікаря-психіатра не перебуває, є військовослужбовцем Збройних Сил України, раніше не судимий.
Обставиною, яка пом'якшує покарання, суд визнає щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, суд не вбачає.
Отже, з урахуванням усіх фактичних обставин кримінального правопорушення, його ступеня тяжкості, щирого каяття обвинуваченого у вчиненому, особи винного, позиції прокурора, яка висловлена у судових дебатах щодо можливості призначення покарання у виді штрафу, загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на фактичні обставини скоєного правопорушення, суд вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції ч. 1 ст. 369 КК України у виді штрафу. Суд вважає, що таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення можливих нових кримінальних правопорушень і таким чином сприятиме досягненню визначеної у ст. 50 КК України мети загальної і спеціальної превенції.
Підстави для застосування ст. 69 КК України відсутні.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 не обирався.
Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Керуючись ст. ст. 349, 368-371, 374, 394 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, та призначити покарання у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Київського апеляційного суду через Васильківський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Суддя ОСОБА_1